Рішення

від 16.04.2024 по справі 910/20070/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2024Справа № 910/20070/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (м. Київ)

до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" (м. Київ)

про стягнення 193 383,63 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" про стягнення 193 383,63 грн, з яких: 165 821,42 інфляційних втрат та 27 562,21 3% річних, нарахованих у період з 22.02.2010 до 23.02.2017 на суму заборгованості відповідача у розмірі 131 145,98 грн, яку було стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2005 у справі №6/88.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була вручена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У той же час 29.02.2024 відповідачем подано до суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Позивач своїм правом на подання заперечень щодо цієї заяви не скористався.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2005 у справі № 6/88 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" про стягнення заборгованості в розмірі 131 145,98 грн.

На виконання рішення суду було видано наказ Господарського суду м. Києва № 6/88 від 08.08.2005, відкрите виконавче провадження № 41068560 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ).

Вказане рішення набрало законної сили в установленому законом порядку.

Обставини, встановлені у справі № 6/88 під час провадження у даній справі суд вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Як зазначає позивач, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2005 у справі № 6/88 повністю виконано не було, заборгованість станом на 25.08.2021 згідно вищевказаного рішення складала 131 145,98 грн.

ПАТ "Київенерго" було перейменовано на АТ "К.Енерго", та на даний час припинило свою діяльність.

ТОВ "Київенерго-Борг" (до перейменування ТОВ "Спортсервіс-СТМ") (позивач) є правонаступником вказаної дебіторської заборгованості, як переможець електронного аукціону з продажу майна в процедурі банкрутства АТ "К.Енерго", що відбувся 25.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі № 6/88 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" у виконавчому провадженні №41068560 з виконання рішення у справі № 6/88.

Позивач зазначає, що на дату подання даного позову заборгованість в сумі 131 145,98 грн згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2005 у справі № 6/88 боржником не погашена.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 165 821,42 інфляційних втрат та 27 562,21 3% річних, нарахованих у період з 22.02.2010 до 23.02.2017.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому сплата трьох процентів та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, та не є завданими кредитору збитками.

Оскільки судовим рішенням у справі № 6/88 встановлено прострочення відповідача з оплати коштів у розмірі 131 145,98 грн, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат у період з 22.02.2010 до 23.02.2017 є обґрунтованим.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 22.02.2010 до 23.02.2017, сплинув 23.02.2020.

За таких обставин, з огляду на подання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із застосуванням наслідків спливу строків позовної давності, про що відповідачем подано відповідну заяву.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко