Рішення

від 25.03.2024 по справі 911/2670/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2670/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Обухівської окружної прокуратури, м. Обухів, в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради, м. Ржищів Київської області,

до відповідачів 1) ОСОБА_1 , м. Миронівка Київської області;

2) Фермерського господарства «Королевич», м. Миронівка Київської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

від прокуратури: Холоденко А.С., службове посвідчення №069058 від 01.03.2023;

від відповідача 1: Одноволик І.В., адвокат, довіреність від 25.02.2021 №452;

від відповідача 2: Орел І.В., адвокат, ордер серії АА №1334799 від 01.08.2023;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, м. Кагарлик (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 21.10.2019 №36-02-137вих19 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Київській області) до відповідачів - ОСОБА_1 , м. Миронівка Київської області та Фермерського господарства «Королевич», м. Миронівка Київської області (далі по тексту - ФГ «Королевич»), в якому просить суд:

1. Визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право;

2. Визнати недійсним договір оренди (без номеру) від 14.12.2015, укладений між ГУ Держгеокадастру у Київській області в особі виконуючого обов`язки начальника Шумського А.Г. та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 22 га в межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області із кадастровим номером 3222984000:05:007:0014, який зареєстрований державним реєстратором комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Мельник Д.С., номер запису 351822259;

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що державним реєстратором КП КОР «Готово» Мельником Д.С. 15.05.2017 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га в межах Малобукринської сільської ради за ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 14.12.2015 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та орендарем ОСОБА_1 . У подальшому 25.07.2017 ОСОБА_1 уклав договір суборенди земельної ділянки із ФГ «Королевич», керівником якого є він сам.

Однак, листом від 12.01.2018 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило, що накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження документації на цю земельну ділянку не видавалися, договір на вказану земельну ділянку не укладався, отже право користування набуте ОСОБА_1 без рішення органу, який уповноважений розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Київської області.

В межах кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 не подавав документи для нотаріального посвідчення копії договору та здійснення реєстрації речового права на нерухоме майно.

Прокурор твердить, що ОСОБА_1 15.09.2014 здійснив реєстрацію юридичної особи ФГ «Королевич» та вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурсних засад у грудні 2013 року земельні ділянки площею 23,3 га на території Ємільчинського району Житомирської області. Посилаючись на постанови ВСУ від 04.11.2014 у справі №3-157гс14, від 24.05.2016 у справі №21551а16, та Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №911/436/17, прокурор твердить, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткових площ земельних ділянок як юридична особа на конкурсних засадах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Прокурор також твердить, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ОСОБА_1 не декларував доходи від діяльності ФГ «Королевич» та як суб`єкт підприємницької діяльності; із змісту податкової звітності вбачається, що ФГ «Королевич» господарську діяльність не здійснює; з інформації ГУ Дердпродспоживслужби за ФГ «Королевич» та ОСОБА_1 зареєстрована лише одна одиниця техніки.

Прокурор твердить, що у даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України. Таким чином прокурором подано позов в інтересах держави в особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на розпорядження землями державної власності, який самостійно про захист прав держави не звертався, тому у прокурора виникло право на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 (суддя Горбасенко П.В.) відкрито провадження у справі №911/2670/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.12.2019.

27.11.2019 від представника ГУ Держгеокадастру у Київській області надійшли пояснення, у яких позивач підтримав позов прокурора та просив його задовольнити. У поясненнях вказано, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Відповідний орган у межах повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 6.ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи - приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Позивач твердить, що згідно даних у системі електронного документообігу «ДОК ПРОФтм СТЕП 3.0» інформація про прийняття наказів «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:05:007:0014 на території Малобукринської сільської ради Миронівського рвйону відсутня. Договір оренди на вищевказану земельну ділянку між Управлінням та гр. ОСОБА_1 не укладався. Відомості про прийняття наказу №10-18449/15-15-сг, який зазначений у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як підстава реєстрації права, в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФтм СТЕП 3.0» відсутні. Головним управлінням такий номер не використовувався.

Ухвалою від 06.12.2019 зупинено провадження у справі №911/2670/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

09.12.2019 від представника відповідачів до Господарського суду Київської області надійшов відзив у справі 3911/2670/19 від 02.12.2019, у якому представник відповідачів просить суд у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що прокурор при зверненні до суду не дотримав вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не подав доказів на підтвердження факту повідомлення ГУ Держгеокадастру у Київській області про намір звернутися до суду з даним позовом; не обґрунтував, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо позивачем, не подав доказів нездійснення чи здійснення неналежним чином такого захисту Управлінням.

Представник відповідачів твердить, що позов подано із пропуском загального строку позовної давності, оскільки оскаржуваний договір укладений 14.12.2015, отже ГУ Держгеокадастру у Київській області як сторона договору, мало можливість оскаржити його до суду в межах строку позовної давності.

Представник відповідача твердить, що укладення договору оренди та реєстрація права оренди земельної ділянки проведена у межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1181/18 від 25.04.2019, яке набрало законної сили. Під час державної реєстрації права було дотримано вимоги частини 1 ст. 2, ч.3 ст. 10, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та надано державному реєстратору повний пакет документів для державної реєстрації речового права оренди щодо спірної земельної ділянки.

ОСОБА_1 має у власності достатню матеріально-технічну базу для обробітку землі у розмірах, отриманих для ведення фермерського господарства, є власником тракторів ХТЗ-17021 (2), МТЗ-82.1, «Беларус-82.1», чотирьох спеціалізованих вантажних самоскидів, універсальної сівалки DELPHIN, крім того, дружина відповідача ОСОБА_3 є власником напівпричіпа-платформи-Е, напівпричіпа-н/пр-самоскида-Е, сідлового тягача-Е. Крім того, певні види робіт виконуються на основі цивільно-правових угод (оренда, лізинг, підряд тощо).

Представник відповідача твердить, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності ФГ як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам ФГ, земельної ділянки, що використовується ФГ на умовах оренди. Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів ФГ, здійснює ФГ.

У відповідь на запит ФГ «Королевич» від 16.01.2018 ДФС України надала відповідь від 02.02.2018, відповідно до якої платником орендної плати за землю є орендар - фізична особа засновник ФГ.

Оспорюваний договір оренди земельних ділянок укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, сторони правочину мали необхідний обсяг цивільної правоздатності, з дати укладення договору до дня звернення з позовом до суду жодних спірних питань між сторонами не виникало, договірні зобов`язання виконувались вчасно та належним чином. У матеріалах справи відсутні докази порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства на вказаній земельній ділянці.

Крім того, окремою письмовою заявою представник відповідачів подала суду заяву про застосування у справі позовної давності у порядку ст.ст. 256, 257 ЦК України.

20.12.2019 від прокуратури надійшла відповідь від 13.12.2019 №36/2-363вих-19 на відзив, у якій прокурор спростовує аргументи відзиву. Зокрема твердить, що матеріали справи містять лист-повідомлення прокурора у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.07.2019 №36-02-907вих-19 та відповідь на нього від 12.08.2019 за №10-10-0.61-10347/2-19, відтак, прокурором дотримано процедуру, передбачену згаданою статтею, при зверненні до суду з позовом.

Прокурор, посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 469/1203/15-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, твердить, що закон пов`язує початок строку позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим - прав та охоронюваних законом інтересів. У даних правовідносинах позов подано прокурором в інтересах держави, тому прокурор набув статусу позивача. Про порушення прокурору стало відомо у травні 2018 року в ході розслідування кримінального провадження.

Ухвалою від 11.01.2021 поновлено провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2021.

29.01.2021 від представника відповідачів до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі частини 1 ст. 231 ГПК України. Клопотання обґрунтоване тим, що у даній справі земельна ділянка для ведення фермерського господарства надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області та договору оренди землі. З огляду на викладене, відповідач вважав, що за суб`єктним складом сторін спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою від 29.01.2021 провадження у справі №911/2670/19 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19. Передаючи справу на розгляд Великої Палати, колегія суддів вбачала необхідність відступити від висновків Великої Палати стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки, на думку колегії суддів, такі спори повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Ухвалою від 23.03.2023 поновлено провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 24.03.2023. Суд в ухвалі вказав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 вказала, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Ухвалою від 21.03.2023 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначений на 07.04.2023.

07.04.2023 від представника відповідачів до суду повторно надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 07.04.2023, представник відповідачів заявила усне клопотання про відкликання клопотання про закриття провадження у справі, яке судом було задоволено.

Ухвалою від 07.04.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2023.

27.04.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідачів про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Аналогічне клопотання у паперовому оригіналі було подано до канцелярії Господарського суду Київської області 28.04.2023. Клопотання обґрунтоване тим, що 17.04.2023 (після закриття підготовчого провадження) проведена державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Ржищівською міською радою. Прокурором не надано документів на підтвердження факту повідомлення власника спірної земельної ділянки про намір звернутися до суду з даним позовом. Позовна заява та додані до неї матеріали не містять відомостей про те, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів власником та розпорядником спірної земельної ділянки, та доказів, які б підтверджували не здійснення або здійснення неналежним чином такого захисту.

У судовому засіданні 28.04.2023 суд оголосив перерву до 02.06.2023.

01.06.2023 прокуратурою подане клопотання від 01.06.2023 №56/3-6663вих-23 про залучення правонаступника ГУ Держгеокадастру у Київській області. У клопотанні прокурор, керуючись ст.ст. 52, 53 ГПК України просить суд замінити позивача - ГУ Держгеокадастру у Київській області на його правонаступника Ржищівську міську раду. Клопотання мотивоване тим, що на момент звернення прокурора до суду з позовом земельна ділянка із кадастровим номером 3222984000:05:007:0014 перебувала у державній власності, правоможності власника щодо неї від імені держави виконувало ГУ Держгеокадастру у Київській області. Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із змінами у законодавстві 21.04.2023 право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано за Ржищівською міською радою.

Також прокурором подано клопотання від 01.06.2023 356/3-6662вих-23 про заміну найменування прокуратури, яка звернулася із позовною заявою до суду, з Кагарлицької місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2023 у справі №911/2670/19 відмовилено в задоволенні позовних вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Королевич» про визнання недійсним договору оренди (без номеру) від 14.12.2015, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в особі виконуючого обов`язки начальника Шумського А.Г. та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 22 га в межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області з кадастровим номером 3222984000:05:007:0014, який зареєстрований державним реєстратором Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Мельником Д.С., номер запису 35182259. Витрати на сплату судового збору покладено на прокуратуру. У мотивувальній частині скасованого касаційною інстанцією рішення суду від 02.06.2023 зазначено про відмову у задоволенні клопотання від 01.06.2023 №56/3-6663вих-23 прокурора про залучення правонаступника ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (в редакції ухвали від 20.11.2023 про виправлення описок) апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 у справі №911/2670/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.11.2023 касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2023 у справі №911/2670/19, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У постанові вказано про те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про заміну сторони на правонаступника є передчасними, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, зокрема статей 317, 334 Цивільного кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, статей 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 9 Закону України «Про оренду землі», та суперечать статті 52 Господарського процесуального кодексу України (пункт 5.34). Також у постанові вказано, що зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення позову у разі його обґрунтованості та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади). Подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18(пункт 5.37).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 справа №911/2670/19 передана на розгляд судді Конюх О.В. Ухвалою від 18.12.2023 справу прийнято до провадження суддею Конюх О.В., підготовче провадження та розгляд клопотання прокурора від 01.06.2023 про залучення правонаступника ГУ Держгеокадастру у Київській області призначено на 29.01.2024.

05.01.2024 від прокуратури до суду надійшли пояснення від 03.01.2024 №15/1-4вих24, у яких прокурор твердить про те, що на момент звернення прокурора до суду з позовом земельна ділянка із кадастровим номером 3222984000:05:007:0014 перебувала у державній власності, правоможності власника щодо неї від імені держави виконувало ГУ Держгеокадастру у Київській області. Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із змінами у законодавстві 21.04.2023 право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано за Ржищівською міською радою. Відтак, прокурор підтримує клопотання про залучення правонаступника позивача, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29.04.2021 №637/19 та від 29.11.2023 у цій справі №911/2670/19.

Також прокурор твердить, що накази про надання дозволу про розроблення документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою на дану земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Київській області не видавались, договір оренди на вищевказану ділянку між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 не укладався, отже право користування набуте ОСОБА_1 без рішення органу, який був уповноважений розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, прокурор твердить, що 15.09.2014 відповідач 1 ОСОБА_1 здійснив реєстрацію юридичної особи - ФГ «Королевич», та вже отримував у грудні 2013 року із земель державної та комунальної власності як громадянин без земельних торгів земельні ділянки на території Ємільчинського району Житомирської області для ведення фермерського господарства.

Також прокурор твердить, що ФГ «Королевич» не декларувало дохід від діяльності фермерського господарства; господарську діяльність не здійснює, не має зареєстрованих працівників та має лише одну зареєстровану одиницю техніки, у зв`язку з чим прокурор робить висновок про те, що право користування земельною ділянкою 3222984000:05:007:0014 набуто ОСОБА_1 у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство».

У підсумку прокурор просить суд задовольнити клопотання прокуратури про заміну ГУ Держгеокадастру у Київській області на його процесуального правонаступника Ржищівську міську раду та позовну заяву прокуратури задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання з`явились прокурор та представник відповідачів.

Представник відповідачів звернула увагу суду на необхідність дослідження підстав представництва прокуратурою інтересів держави у цій справі, стверджуючи про недотримання прокуратурою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та відсутність попереднього повідомлення позивача про намір звернутися з позовом до суду з метою надати можливість відреагувати на стверджуване порушення.

Суд, на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 29.11.2023, розглянув клопотання прокурора №56/3-6663вих-23 від 01.06.2023 про залучення правонаступника ГУ Держгеокадастру у Київській області. Ухвалою від 29.01.2024 вказане клопотання задоволено з мотивів, докладно наведених в ухвалі, здійснено заміну позивача ГУ Держгеокадастру у Київській області на процесуального правонаступника - Ржищівську міську раду, підготовче судове засідання відкладено на 12.02.2024.

09.02.2024 від прокуратури надійшла заява від 08.02.2024, №56/3-1053вих-24, за змістом якої прокурор повідомляє про допущену у прохальній частині позовної заяви описку у зазначенні площі спірної земельної ділянки (вказано помилково 22 га замість вірного 18,5001 га), та просить суд пункт 2 позовних вимог викласти у такій редакції:

«Визнати недійсним договір оренди (без номеру) від 14.12.2015, укладений між ГУ Держгеокадастру у Київській області в особі виконуючого обов`язки начальника Шумського А.Г. та фізичною особою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 18,5001 га в межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області з кадастровим номером 3222984000:05:007:0014, який зареєстрований державним реєстратором комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Мельником Д.С., номер запису 35182259».

Розглянувши вказану заяву, суд встановив, що вона за правовим змістом не є заявою про зміну предмету або підстав позову, не впливає на зміст позовних вимог, а лише виправляє допущену описку у цифровому зазначенні площі, відтак вказав, що суд бере до уваги вказану заяву.

Також 12.02.2024 прокуратурою подані пояснення від 09.02.2024 №15/1-129вих24 щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у вказаній справі.

20.02.2024 від позивача - Ржищівської міської ради надійшли пояснення від 19.02.2024 №02-02-09/482, відповідно до яких позивач твердить, що 17.04.2023 Ржищівською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 322984000:05:007:0014. Головним управлінням Держгеокадастру договір оренди на вказану земельну ділянку не передавався; орендна плата згідно договору від 14.12.2015 надходить на рахунок бюджету Ржищівської міської територіальної громади в повному обсязі, заборгованість відсутня. Позивач твердить, що правопопередник позивача ГУ Держгеокадастру у Київській області підтримав позовні вимоги прокурора, оскільки за його твердженням накази про надання дозволів на розроблення документації та затвердження документації із землеустрою не видавалися, договір оренди від 14.12.2015 не укладався, договір оренди в архіві ГУ Держгеокадастру відсутній. Враховуючи наявні порушення, Ржищівська міська рада підтримала позов прокуратури.

26.02.2024 від представника відповідачів до суду надійшло клопотання від 26.02.2024 про залишення без розгляду позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради.

Клопотання обґрунтоване тим, що перехід земельних ділянок із державної у комунальну власність не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки; внесення змін до договорів законом також не вимагається.

Представник відповідача твердить, що прокурором не надано документів на підтвердження факту повідомлення власника спірної земельної ділянки - Ржищівської міської ради - про намір звернутися до суду з даним позовом на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; матеріали справи не містять доказів, що Ржищівська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, крім того прокурором не вказано, які обставини перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, тобто Ржищівською міською радою. Представник відповідачів твердить, посилаючись на правову позицію постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Оскільки позовна заява не містить відомостей про те, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів держави власником та розпорядником земельної ділянки, представник відповідачів твердить, що прокурор всупереч вимогам ст. 53 ГПК України не підтвердив необхідності та підстав представництва інтересів держави прокуратурою, що відповідно до пункту 1 ст. 226 ГПК України є підставою для залишення позову прокурора без розгляду як такого, що підписаний особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У судовому засіданні 26.02.2024 суд розглянув та залишив без задоволення клопотання представників відповідачів про залишення позову без розгляду з мотивів, докладно наведених в ухвалі. Зокрема суд встановив, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, вірно визначив орган, який здійснює владні управлінські функції у спірних відносинах та має виступати позивачем у справі, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави, підтвердив їх наявність та дотримався процедури ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст.53 ГПК України. Також суд встановив, що у зв`язку із заміною позивача правонаступником необхідність у повторному підтвердженні підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Ржищівської міської ради відсутня, у зв`язку з чим клопотання представника відповідачів не належить до задоволення.

Також суд ухвалою від 26.02.2024 за власною ініціативою здійснив заміну Кагарлицької місцевої прокуратури на процесуального правонаступника - Обухівську окружну прокуратуру з мотивів, докладно наведених в ухвалі, підготовче провадження закрив та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.03.2024.

В судовому засіданні 11.03.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та керуючись ст. 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 25.03.2024, про що присутні прокурор та представник відповідачів були повідомлені особисто під розпис, а відсутній позивач - ухвалою про повідомлення в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

У судове засідання 25.03.2024 з`явились прокурор та представник відповідачів. Представник позивача до судового засідання повторно не з`явився.

У судовому засіданні 25.03.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради до ОСОБА_1 та ФГ «Королевич» про визнання договору оренди недійсним, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.03.2018 №1003739632, голова господарства ОСОБА_1 15.09.2014 здійснив державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства «Королевич», яке з 16.09.2014 перебуває на обліку в ГУ регіональної статистики та у Миронівській ОДПІ.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції від 01.01.2013, яка була чинною на дату реєстрації ФГ «Королевич») після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, відповідно до положень спеціального Закону, отримання земельної ділянки засновником як фізичною особою є умовою реєстрації юридичної особи у формі фермерського господарства.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.04.2018 №120067470 вбачається, що станом на дату державної реєстрації юридичної особи ФГ «Королевич» за головою господарства ОСОБА_1 було зареєстроване право оренди земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Зеленицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, орендодавець Держава в особі ГУ Держземагентства у Житомирській області зокрема із кадастровими номерами:

1821782400:03:000:0235 (запис про інше речове право від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №53/13 від 17.12.2013);

1821782400:04:000:0356 (запис від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №52/13 від 17.12.2013);

1821782400:04:000:0358 (запис від 30.12.2013 на підставі договору оренди землі №49/13 від 17.12.2013).

Приписами частини другої статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом - Закон №1952-IV) державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом №1952-IV, на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі №628/778/18, від 02.10.2019 у справі №922/538/19.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.05.2017 №87203067,

15.05.2017 державним реєстратором Мельником Д.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 35182259 від 15.05.2017 вчинено запис №20398217 про право державної власності Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельну ділянку кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га для ведення фермерського господарства за адресою Київська область, Миронівський район, Малобукринська сільська рада, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.11.2015 №10-18449/15-15-сг.

Також 15.05.2017 державним реєстратором Мельником Д.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 35182259 від 15.05.2017 вчинено запис №20398293 про інше речове право: а саме право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га строком на 21 рік за орендарем ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі з актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 14.12.2015 та актом приймання-передачі об`єкта оренди від 14.12.2015.

Відповідно до інформації Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ від 23.03.2018 №604/9/10-02-10-15, платником орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га є ОСОБА_1 .

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.05.2017 НВ-3209088192017, у державному земельному кадастрі 07.12.2015 зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га (пасовища) державної власності, категорія земель для ведення фермерського господарства, цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства, власник Головне управління Держгеокадастру у Київській області, на яку КП КОР «Готово» 15.05.2017 зареєстровано право оренди строком на 21 рік за ОСОБА_1 .

До матеріалів справи долучено копію з нотаріально посвідченої копії договору оренди землі, якій містить відображення підписів від орендодавця (ГУ Держгеокадастру у Київській області) в.о.начальника Шумського А.Г. , та орендаря ОСОБА_1 , відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га, у тому числі рілля 18,5001 га, форма власності державна (пункт 2) для ведення фермерського господарства (пункт 13). Орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки та складає 36 403,36 грн. на рік (пункт 7). Договір укладається на 21 рік (пункт 6). Орендар має право самостійно господарювати на землі із дотриманням умов договору оренди землі, передавати в суборенду земельні ділянку або її частину без зміни цільового призначення та без згоди орендодавця (пункт 29). Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 42).

До договору укладено додатки: Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14.12.2015. та Акт приймання передачі об`єкта оренди від 14.12.2015.

Оригіналу договору суду не подано. Представник відповідачів повідомила, що у відповідачів оригінал договору відсутній, позаяк ОСОБА_1 було передано лише його нотаріально посвідчену копію (том 1 аркуш справи 128-133). Вбачається, що 01.06.2017 приватний нотаріус Поліщук А.О. засвідчив вірність копії з оригіналу документа, вказана нотаріальна дія зареєстрована у реєстрі за №633.

Також суд звертає увагу на те, що Акт визначення меж земельної ділянки в натурі не містить відомостей про наявність та кількість межових знаків, що передаються користувачу на відповідальне зберігання, а також не містить підписів суміжних землекористувачів.

Матеріали справи містять копію Договору суборенди землі на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області від 25.07.2017 року, підписаного представником орендаря ОСОБА_1 за довіреністю від 03.11.2015 ОСОБА_4 та суборендарем ФГ «Королевич» в особі голови господарства Королевича В.Л., відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 18,5001 га, у тому числі рілля 18,5001 га, кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) (пункт 1.1). Орендна плата сплачується суборендарем ФГ «Королевич» орендареві безготівково, у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік (пункт 3.1). Земельна ділянка передається в суборенду для ведення фермерського господарства (пункт 4.1). Договір укладено строком до 15.05.2038 включно (пункт 7.1). Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 12.1).

Додатком до договору від орендодавця ОСОБА_4 та від суборендаря голова ФГ «Королевич» Королевич В.Л. підписали Акт приймання передачі об`єкта оренди від 17.10.2017.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2017 №100430003, а також від 27.04.2023 №3300442750 державним реєстратором Мельником Д.С. до реєстру внесено запис про право суборенди земельної ділянки кадастровий номер 3222984000:05:007:0014, суборендар ФГ «Королевич», на підставі договору суборенди землі від 25.07.2017.

При цьому Державний реєстр не містить дати внесення змін у запис щодо іншого речового права (права оренди); вбачається, що запис під тим самим номером №20398293 за ту саму дату 15.05.2017 на підставі того самого рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер 35182259 від 15.05.2017) доповнений інформацією про право суборенди, про суборендаря та про договір суборенди від 25.07.2017.

Матеріали справи містять копії платіжних доручень від 29.08.2018 №23729137-2 на суму 54 561,36 грн. та від 21.06.2019 327181960-2 на суму 54 561,36 грн., за якими платник ОСОБА_1 сплатив на казначейський рахунок УДКСУ у Миронівському районі кошти із призначенням платежу «орендна плата з фіз.осіб; 29/08/2018; ОСОБА_1 » та «орендна плата з фіз.осіб; 21.06.2019; Малобукринська с/р».

Відповідно до положень пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

За приписами пунктів "а" та "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В результаті добровільного об`єднання територіальних громад громада села Малий Букрин увійшла до складу Ржищівської міської об`єднаної територіальної громади.

Відтак, у зв`язку із наведеними законодавчими змінами, з 27.05.2021 органом, який здійснює правомочності власника щодо земель сільськогосподарського призначення на території громади села Малий Букрин у складі Ржищівської міської об`єднаної територіальної громади є Ржищівська міська рада.

Як вбачається із доданої до матеріалів справи Інформації від 01.06.2023 №334213627 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1247391832229 - земельної ділянки кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 на території Малобукринської сільської ради, 17.04.2023 здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за Ржищівською міською радою. Крім того, внесено зміни до запису про інше речове право, а саме внесено відомості про орендодавця спірної земельної ділянки - Ржищівську міську раду.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що була чинною на дату оспорюваного договору). укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 4 ст. 122 ЗК України (в редакції, що була чинною на дату оспорюваного договору) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15). Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення).

Отже, станом на грудень 2014 року органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка перебувала у державній власності, був територіальний орган Держгеокадастру, а саме ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до частин 2, 3, 6 ст. 123 ЗК України (у відповідній редакції) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Надалі відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до пункту 10 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», Держгеокадастр у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Вбачається, що у порушення вказаних норм

відповідач 1 ОСОБА_1 не звертався до ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту/документації із землеустрою, про затвердження вказаного проекту/документації та про передачу спірної земельної ділянки в оренду;

уповноважений орган ГУ Держгеокадастру у Київській області не видавав наказу про надання дозволу на розробку такого проекту/документації;

договору на розроблення такого проекту та власне проекту/документації із землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки суду не подано.

До матеріалів справи додано копію з копії наказу Держгеокадастру у Київській області від 27.11.2015 №10-18449/15/15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки», у тексті якого вказано про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства Королевичу В.Л. та надання земельної ділянки в оренду строком на 21 рік.

Однак, у листі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12.01.2018 вказано про те, що ГУ здійснює облік вхідної та вихідної кореспонденції згідно автоматизованої системи документообігу АСД «ДОК ПРОФ 3.0». За наявною у системі інформацією накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 3222984000:05:007:0014 на території Малобукринської сільської ради не видавалися. Договір оренди на вищевказану земельну ділянку між ГУ Держгеокадастру у Київській області та громадянином ОСОБА_1 не укладався. В архіві Відділу у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області договір оренди на запитувану земельну ділянку відсутній.

У відзиві від 27.11.2919 ГУ Держгеокадастру стверджує, що відомості про прийняття наказу №10-18449/15-15-сг в системі електронного документообігу відсутні, такий номер Управлінням не використовувався.

Отже, орган, який станом на 2015 рік був уповноважений здійснювати правоможності власника щодо спірної земельної ділянки, у тому числі передавати таку в оренду, не здійснив волевиявлення на проведення підготовчих дій до укладення договору оренди, не приймав рішення про укладення такого договору та не укладав його.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами здійснювалось виконання договору: відповідач 2 ФГ «Королевич» здійснювало господарську діяльність на вказаній земельній ділянці, відповідач 1 як голова господарства сплачував за неї орендну плату, і кошти орендної плати не були повернуті як безпідставно перераховані. Відомості про договір оренди з 15.05.2017 знаходяться у відкритих даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження N 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.

Тобто враховуючи виконання сторонами оспорюваного договору оренди землі від 14.12.2015, такий договір не може бути судом визначений як неукладений.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17) ---- постанова КГС ВС від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорюваний договір оренди землі від 14.12.2015 суперечить ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 122, 123 ЗК України, волевиявлення сторони орендодавця у встановленій законом формі наказу на його вчинення відсутнє, отже вказаний договір має бути визнаний недійсним на підставі пунктів 1, 3 частини 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Суд відхиляє посилання прокурора на протоколи допиту ОСОБА_1 як свідка від 20.02.2018.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 20.02.2018 у кримінальному провадженні, внесеному у ЄРДР за №42017111190000286 від 18.09.2017, ОСОБА_1 твердить, що у січні 2018 року випадково дізнався про те, що рішень щодо надання дозволу на передачу земельної ділянки в оренду ГУ Держгеокадастру у Київській області не приймало, і відповідно договорів не підписувало. Також твердить про те, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили шахрайство, здійснили підробку документів та незаконно заволоділи грошима ОСОБА_1 в сумі 31 000 доларів США, переданими у безвідсоткову позику за надання послуг в оформленні права оренди.

Разом із тим, по-перше, протокол стосується обставин оформлення в оренду іншої земельної ділянки, яка не є предметом оспорюваного договору оренди землі, а саме земельної ділянки кадастровий номер 3222984000:05:007:0017, про що зазначено у протоколі.

По-друге, відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №915/518/17 показання свідків, оформлені протоколами допиту в кримінальному провадженні, можуть набувати доказового значення для господарського суду при прийнятті рішення тільки у випадку, якщо показанням свідків надана оцінка у вироку суду та на цих доказах ґрунтується висновок про наявність у діях певних осіб конкретних діянь, що переслідуються згідно із кримінальним законодавством.

Суд відхиляє посилання прокурора на те, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позаяк у ОСОБА_1 були відсутні намір та можливості використовувати земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Стаття 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що була чинною за станом на грудень 2015 року) передбачала, що у заяві про отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Верховний Суд неодноразово вказував, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, від від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.

Разом із тим, вказана позиція стосується випадків звернення голови господарства за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства. У даному випадку суд встановив, що ФГ «Королевич» створено 15.09.2014, відтак, спірні правовідносини не стосуються порядку створення юридичної особи ФГ «Королевич». Крім того, додані до відзиву матеріали щодо наявності у відповідача 1 відповідної освіти та матеріально-технічних засобів спростовують вказане твердження прокурора.

Суд погоджується із твердженням прокурора щодо протиправності повторного отримання земельної ділянки головою господарства для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі.

Верховний Суд України багаторазово вказував, що звернення засновника фермерського господарства, який із земель державної власності для ведення цього господарства отримав в оренду земельні ділянки, про додаткове відведення земельної ділянки на позаконкурсній основі суперечить приписам чинного законодавства, що є самостійною, достатньою підставою для визнання недійсними договору оренди землі та наказу Головного управління Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду.

Так, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17.

Разом із тим, у даному випадку вказана позиція не має самостійного правового значення, оскільки відповідачі взагалі не звертались за оформленням спірної земельної ділянки в оренду, а ГУ Держгеокадастру у Київській області не передавав земельну ділянку в оренду взагалі, ані за конкурсом, ані на безконкурентній основі.

Суд відхиляє посилання відповідачів на преюдиційність рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2019 у справі №911/1181/18, яким відмовлено у задоволенні позову Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Мельника Д.С. від 15.05.2017 р. за № 20398293 про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га в межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області. Підставою для відмови було встановлене судом подання позову до неналежного відповідача; крім того, розглядаючи позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав, суд встановив, що рішення прийняте на підставі чинного правовстановлюючого документу - договору оренди, однак суд не здійснював оцінку відповідності закону вказаного договору, який не був предметом оскарження у справі №911/1181/18.

Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують наведених висновків суду. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд встановив, що наявні правові підстави задоволення позову прокурора та визнання недійсним договору оренди землі від 14.12.2015 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222984000:05:007:0014 площею 18,5001 га на території Малобукринської сільської ради.

Суд враховує, що у прохальній частині позовної заяви прокурором помилково зазначено про те, що оспорюваний договір зареєстрований державним реєстратором Київської обласної ради «Готово» Мельником Д.С. за номером 35182259.

01.01.2013 набрали законної сили зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими були виключені вимоги щодо державної реєстрації правочинів, зокрема із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Відповідно до вказаного Закону державній реєстрації підлягало речове право оренди, а не договір оренди.

Номер 35182259 є не номером реєстрації оспорюваного договору у Державному реєстрі, а є індексним номером рішення державного реєстратора від 15.05.2017 про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, яке прокурором не оскаржується.

Разом із тим, вказане помилкове формулювання не впливає на висновок суду про недійсність оспорюваного прокурором договору оренди землі. Суд повинен дбати про своєчасне вирішення спорів (упродовж розумного строку), при здійсненні провадження у справі застосовувати принципи пропорційності (врахування конкретних обставин справи), принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також уникати надмірного формалізму, керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі N521/17654/15-ц).

Враховуючи, що

стороною орендарем у договорі зазначено ОСОБА_1 , також він є суб`єктом сплати орендної плати за земельну ділянку відповідно до наведених листів органу ДПС;

згідно станої позиції Верховного Суду укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19),

суд робить висновок про те, що позов заявлено до належних відповідачів.

Щодо заяви відповідача про застосування до вимог прокурора позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем ( постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Суд погоджується з наведеною у заяві про застосування у справі позовної давності позиції, згідно якої початок перебігу позовної давності визначається моментом, коли про порушене право повинна була дізнатися держава в особі уповноваженого органу, який визначний позивачем, а не прокурор. Зокрема у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц за позовом прокурора в інтересах держави в особі сільської ради до районної державної адміністрації і фізичної особи про визнання розпорядження та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки недійсними та їх скасування ВП ВС зазначила, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. До таких позовів застосовується положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Однак, суд відхиляє посилання представника відповідачів на те, що у даному випадку для вимоги про визнання недійсним договору позовна давність почала перебіг з дати укладення договору, тобто з 14.12.2015, та відповідно спливла 14.12.2018.

Суд встановив, що ГУ Держгеокадастру у Київській області не укладав договір оренди землі та не приймав рішень про його укладення у формі наказів, відтак не міг дізнатися про вказаний договір з дати, яка у ньому зазначена.

Докази оплати орендної плати орендарем до серпня 2018 року також відсутні.

Суд встановив, що перша документальна згадка про оспорюваний договір оренди датована 15.05.2017, коли було зареєстроване право оренди земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості яких є відкритими.

Відтак, саме з дати 15.05.2017 ГУ Держгеокадастру у Київській області міг дізнатися про порушення права держави та саме з цієї дати слід розпочинати відлік загального трирічного строку позовної давності.

Позовна заява подана до суду 23.10.2019 (згідно відбитку календарного штемпеля на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду), тож прокурор, звертаючись до суду, не пропустив строк позовної давності.

У зв`язку із задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на відповідачів відшкодування сплаченого прокуратурою судового збору у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради у справі №911/2670/19 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 14.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в особі виконуючого обов`язки начальника Шумського А.Г. та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 18,5001 га в межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області із кадастровим номером 3222984000:05:007:0014, на підставі якого державним реєстратором комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Мельником Д.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35182259.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) судового збору.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Королевич» (08801, Київська область, м. Миронівка, вул. Черненка, буд. 37, ідентифікаційний код 39394809)

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 17.04.2024.

Суддя О.В. Конюх