Рішення

від 04.04.2024 по справі 914/150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 Справа № 914/150/24

За позовною заявою керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області, м.Турка

в інтересах держави в особі позивача : Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, м.Турка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатська ВЕС, с.Завадівка Самбірського району Львівської області

про: розірвання договору оренди землі б/н (ділянка №7-з) від 01.04.2024, зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4625582900:11:000:0093 площею 1,0000 га.

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

17.01.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Турківської міської ради Самбірського району Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатська ВЕС про розірвання договору оренди землі б/н (ділянка №7-з) від 01.04.2024, зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4625582900:11:000:0093 площею 1,0000 га.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024, справу №914/150/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 22.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

Ухвалою від 13.02.2024 підготовче засідання відкладено на 19.03.2024.

Ухвалою від 19.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024 о 10:00.

Представник прокуратури в судовому засіданні 04.04.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Позивач в судове засідання 04.04.2024 явку повноважного представника не забезпечив, однак 13.02.2024 від позивача надійшла заява (вх.№4334/24), в якій він просить розглядати справу у всіх судових засіданнях без їх участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.

У судове засідання 04.04.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01.04.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області та ТОВ «Карпатська ВЕС» укладено Договір оренди землі (ділянка № 7-з) кадастровий номер 4625582900:11:000:0093 площею 1,0000 га для будівництва і обслуговування вітрової електростанції (далі договір).

За умовами п.1 договору, Головне Управління Держземагентства у Львівській області (Орендодавець) передає, а ТзОВ «Карпатська ВЕС» (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами населеного пункту села Мельничне Турківського району Львівської області.

Відповідно до п. 2,3,6 Договору, в оренду передається земельна загальною площею 1,0000га з кадастровим номером 4625582900:11:000:0093, на якій відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури та не містить недоліків, які б могли перешкоджати її ефективному використанню.

Пунктом 8 Договору визначено, що такий укладено на 49 років, і після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, про що повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії такого договору повідомити письмово орендодавця про свій намір продовжити його дію.

Відповідно п. 9. договору орендна плата складає 666,09 грн (шістсот шістдесят шість гривень 09 копійок) на рік, встановлюється в трикратному розмірі від земельного податку, визначеного статтями 276.6 та 278.1 розділу 13 Податкового кодексу України. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі рівними частинами щомісячно.

Згідно п. 10. договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно п. 11. договору орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахунку, рівними частинами, не пізніше як через 30 днів після закінчення звітного періоду за реквізитами, вказаними у договорі.

Згідно п. 15. та п. 16. договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, обслуговування, експлуатації вітрової електростанції ТзОВ «Карпатська ВЕС», яка виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел. Цільове призначення земельної ділянки - землі енергетики.

Відповідно до п. 18. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення, підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.05.2012 №277/0/5-12. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Проект відведення земельної ділянки затверджено наказом ГУ Держземагенства у Львівській області від 03.03.2014р. № ЛВ/4625582900:09 :000/00001879.

Як зазначається в п.20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Згідно п. 28. договору орендодавець має право: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил, щодо використання землі, своєчасного внесення орендної плати; вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору; вимагати від орендаря збільшення орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку, якщо такий розмір перевищує розмір орендної плати встановленої за цим договором.

Відповідно п. 31. договору орендар зобов`язаний, серед іншого, у відповідності до цього договору своєчасно вносити орендну плату, використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, визначеного цим договором, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, норм і правил щодо використання землі.

Пунктами 37,38 договору сторони погодили, що:

- дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

- дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. , І

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39 договору). Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43 договору).

Як зазначається у позовній заяві, підставою для передачі земельної ділянки став наказ ГУ Держземагентства у Львівській області від 03.03.2014 № ЛВ/4625582900:09:000/00001879 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким надано в оренду ТОВ «Карпатська ВЕС» терміном на 49 років земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер - 4625582900:11:000:0093, яка розташована за межами населеного пункту Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області, під будівництво і обслуговування вітроелектростанції.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки №7-з в оренду від 01.04.2014, що знаходиться в матеріалах справи, між орендодавцем та орендарем підписано акт, згідно якого відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 4625582900:11:000:0093, у тому числі - 1,0000 га в натурі із встановленими межовими знаками, для розміщення будівництва, обслуговування, експлуатації об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, включаючи технологічну структуру, яка знаходиться за межами села Мельничне Завадівської сільської ради Турківського району Львівської області.

Як вбачається з інформаційної довідки в матеріалах справи, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625582900:11:000:0093 на підставі спірного договору за відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.04.2014 (номер запису про право: 5408989).

Право комунальної власності земельної ділянки за позивачем зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.10.2022 (номер запису про право: 48079560).

Однак, як зазначається в позовній заяві, на противагу вимогам договору та закону, відповідач(орендар) не виконує взяті на себе зобов`язання і систематично (більше 3-х місяців) не сплачує орендної плати за оренду землі, відсутність передбачених щомісячних орендних платежів від відповідача за оренду земельної ділянки кадастровий номер 4625582900:11:000:0093 площею 1,0000 га в період з березня 2022 року по грудень 2023 року стала причиною звернення прокуратурою з позовом до суду про розірвання договору оренди землі від 01.04.2014 та повернення земельної ділянки.

Прокурор пояснив, що заборгованість ТОВ «Карпатська ВЕС» за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4625582900:11:000:0093 обліковується по Турківській територіальній громаді, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» території села Мельничне, увійшли до території Турківської територіальної громади.

Турківська міська рада, незважаючи на направлений Самбірською окружною прокуратурою лист від 27.11.2023 № 14.56/04-22-4831вих-23 про наявну систематичну заборгованість відповідача з орендної плати, не зверталася в господарський суд з позовною заявою про розірвання договору оренди землі у зв`язку із відсутністю коштів на сплату судового збору.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов`язань. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про розірвання договору оренди землі та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку.

В обґрунтування наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що позивач, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами, Турківською міською радою Самбірського району Львівської області, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів, є ненадходження коштів до місцевого бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

Таким чином, бездіяльність позивача свідчать про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до Державного бюджету України.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу місцевого самоврядування, у повноваження якого володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах належним майном. Про порушення умов договору оренди Турківська міська рада знала, однак не зверталася до суду за захистом порушених прав, що є підставою вважати що рада не здійснила захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням Держземагентства у Львівській області та ТОВ «Карпатська ВЕС» укладено Договір оренди землі (ділянка № 7-з) кадастровий номер 4625582900:11:000:0093 площею 1,0000 га для будівництва і обслуговування вітрової електростанції (далі договір), у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується із частиною 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 25 зазначеного Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Аналогічну правову позицію, щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, викладено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 10.02.2021 у справі 923/1001/19 та від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19.

Господарським судом Львівської області під час розгляду справи встановлено, що за інформацією Турківської міської ради, орендна плата за період з березня 2022 року по листопад 2023 року за спірним договором ТзОВ «Карпатська ВЕС» не сплачувалась. Вказане підтверджується довідкою Турківської міської ради Самбірського району вих.№2270.02.17 від 12.12.2023 в якій наданий розрахунок заборгованості відповідача за 2022 та 2023 рік.

З огляду на викладене, вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору, які регулюють правовідносини між сторонами у справі, та несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою протягом тривалого періоду (з березня 2022 року по листопад 2023), господарський суд доходить висновку про доведеність факту систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, а також те, що неотримання орендодавцем орендної протягом періоду з березня 2022 року по листопад 2023 безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Відповідач проти наявності заборгованості по сплаті орендних платежів не заперечив, доводів позовної заяви не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокуратурою доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, а сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині внесення орендних платежів, з огляду на положення чинного законодавства та умов пунктів 12.3,12.4 спірного договору, є підставою для розірвання договору.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Розірвати Договір оренди землі від 01.04.2024 (ділянка №7-з), укладений між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (79058, м. Львів, пр.Чорновола,4; ідентифікаційний код 38287406) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (82540, вул. Середня, 10, с. Завадівка, Самбірський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 36787838), на підставі якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 4625582900:11:000:0093, площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту села Мельничне на території Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (82540, Львівська область, Самбірський район, село Завадівка, вулиця Середня, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи 36787838) повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Турківської міської ради Самбірського району Львівської області (82500, місто Турка Самбірського району Львівської області, вул.Січових Стрільців,62; ідентифікаційний код 04056026) земельну ділянку з кадастровим номером 4625582900:11:000:0093 площею 1,0000 га, розташовану за межами населеного пункту села Мельничне на території Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська ВЕС» (82540, Львівська область, Самбірський район, село Завадівка, вулиця Середня, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи 36787838) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, пр. Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 6056,00грн судового збору.

5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 15.04.2024.

СуддяДілай У.І.