Рішення

від 16.04.2024 по справі 914/359/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 Справа № 914/359/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Спільного українсько-бельгійського підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Терьохіної Анастасії Юріївни

про: стягнення 187 669,90 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ

07.02.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява

Спільного українсько-бельгійського підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Терьохіної Анастасії Юріївни про стягнення 187 669,90 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання якої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.

Відповідачу ухвала суду надіслана на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

01.03.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№844/24).

В даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 218 505,86 грн.

Розгляд справи здійснено з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 187 669,90 грн, в яку включено нараховані суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В поданій заяві про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 218 505,86 грн., зокрема, без врахування суми боргу у розмірі 21 538,00 грн. по акту №1099 від 31.12.2023р., але разом з тим, позивачем доповнено підставу позову новими актами надання послуг: №72 від 31.01.2024р., №82 від 31.01.2024р., №85 від 12.02.2024р., №87 від 12.02.2024р., при цьому збережено первісні обставини позову.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

14 березня 2023 року між Спільним українсько-бельгійським підприємством в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. Україна» (Позивач/Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Терьохіною Анастасією Юріївною (Відповідач/Орендар) укладено Договір оренди №14/03-2023 Вір (надалі Договір), за яким Орендодавець передав в тимчасове платне користування Орендареві нежитлові приміщення загальною площею 52 квадратних метри приміщення квартири АДРЕСА_1 під діяльність бару, площею 50 кв. м. та комору в підвалі площею 2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вулиця Вірменська, будинок 19, а Орендар в свою чергу зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути нежитлові приміщення Орендодавцю.

Матеріали справи містять Акт приймання-передачі приміщень в оренду від 14 березня 2023 року (Додаток №1 до Договору оренди №14/03-2023 Вір від 14 березня 2023 року).

Відповідно до пункту 5.1 Договору оренди, плата за оренду сплачується Орендарем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця, зазначений у Договорі, до 5-го числа кожного місяця наступного за розрахунковим.

Сторони зафіксували пунктом 5.2 Договору оренди, що щомісячна Орендна плата складає 29 254,88 грн. у тому числі ПДВ, що на дату укладення цього Договору є еквівалентом 800 доларів США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України. Остаточна ціна орендної плати щомісяця визначається у відповідному рахунку-фактурі, з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на останній день розрахункового місяця.

Також, Сторони домовились і зафіксували пунктом 5.6 Договору, що до плати за оренду нежитлових приміщень нe входить вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, газопостачання, опалення та постачання електричної енергії). У зв`язку з чим Орендар взяв на себе зобов`язання до 10 числа кожного місяця наступного за розрахунковим компенсувати Орендодавцеві витрати на оплату за комунальні послуги. Крім того, Орендар зобов`язується компенсувати Орендодавцеві витрати на обслуговування інженерних мереж та комунікацій (такі як чистка каналізаційної мережі і т.п.)

Пункти 5.7 - 5.8 Договору передбачають, що компенсація витрат на оплату за комунальні послуги відбувається на підставі рахунків, які Орендодавець виставляє Орендарю не пізніше 5 числа кожного місяця наступного за розрахунковим та вважається здійсненою з моменту зарахування суми компенсації на розрахунковий рахунок Орендодавця зазначений у Договорі. Компенсація витрат на оплату за водопостачання, водовідведення, газопостачання та постачання електричної енергії здійснюється Орендарем за тарифами постачальників вищевказаних комунальних послуг.

Однак, як ствердив позивач, з липня 2023 року Орендар перестала оплачувати рахунки на здійснення орендних платежів та компенсацію комунальних платежів на користь Орендодавця. Відтак, у ФОП Терьохіної А.Ю. виникла заборгованість перед Позивачем за рахунками: №644 від 31 липня 2023 року на суму 5 203,45 грн.; №732 від 31 серпня 2023 року на суму 29 254,88 грн.; №824 від 30 вересня 2023 року на суму 29 254,88 грн.; №910 від 31 жовтня 2023 року на суму 29 254,88 грн.; №999 від 30 листопада 2023 року на суму 29 254,88 грн.; №1083 від 31 грудня 2023 року на суму 30 385,92 грн.; №1099 від 31 грудня 2023 року на суму 21 538,00 грн.; №72 від 31січня 2024 року на суму 30 299,58 грн.; №82 від 31січня 2024 року на суму 4 549,30 грн.; №85 від 12 лютого 2024 року на суму 12 454,64 грн.; №87 від 12 лютого 2024 року на суму 23,75 грн.

Вказані акти підписані двосторонньо Сторонами Договору.

А також, матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків за період 2023 року, також підписаний двосторонньо Сторонами Договору.

Відповідачем 08 лютого 2024 року був оплачений акт №1099 від 31 грудня 2023 року на суму 21 538,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку з банку Акціонерний Банк «Південний» від 19.02.2024 р.

Однак, Відповідачем, як вказує Позивач, не була сплачена орендна плата та компенсовані комунальні платежі за період з 01 січня 2024 року по 12 лютого 2024 року.

Позивач у заяві про збільшення позовних вимог здійснив перерахунок суми заборгованості, розмір позовних вимог збільшив на суму 30 835,96 грн., загальна сума заборгованості склала 218 505,86 грн., і така не включає в себе сплачену Відповідачем 08 лютого 2024 року заборгованість по акту №1099 від 31 грудня 2023 року.

Позивач у заяві про збільшення позовних вимог повідомив суд про те, що 12 лютого 2024 року Договір оренди №14/03-2023 Вір від 14 березня 2023 року між Спільним українсько-бельгійським підприємством в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» та Фізичною особою - підприємцем Терьохіною Анастасією Юріївною вважається розірваним на підставі статті 782 Цивільного кодексу України.

Відповідне повідомлення про розірвання Договору оренди №14/03-2023 Вір від 14 березня 2023 року було отримано Відповідачем нарочно 12 лютого 2024 р., що підтверджує помітка про отримання повідомлення на наданому суду екземплярі.

Відповідно до пункту 7.3 Договору оренди, у разі порушення Орендарем строку оплати за оренду Приміщень та/або строку оплати компенсацій, вказаних у даному Договорі витрат Орендодавця, Орендар зобов`язаний сплатити на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день такого прострочення.

Матеріали справи містять Акт повернення приміщення від 15 лютого 2024 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі приміщень в орендне користування від 14 березня 2023 року Позивач передав, а Відповідач прийняв орендовані за Договором приміщення у користування.

Згідно з ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем, що належні платежі за Договором оренди з 01 січня 2024 року по 12 лютого 2024 року Відповідачем не сплачені.

У зв`язку із викладеним, у Відповідача виникла заборгованість за Договором оренди в загальній сумі 199 936,26 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості станом на дату розгляду справи у суді Відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Терьохіної Анастасії Юріївни за Договором оренди в сумі 199 936,26 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та Відповідачем не спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за прострочення зобов`язання за Договором оренди, суд встановив, що розрахунок позивача є необґрунтованим, оскільки всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені по Акту №644 від 31 липня 2023 року здійснено за період понад шість місяців.

За перерахунком суду, здійсненого з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, загальний розмір пені за прострочення зобов`язання за Договором оренди становить 14 527,79 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 14 527,79 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, а, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 640,39 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки 3% річних, судом встановлено, що вони є частково арифметично невірними, оскільки така сума за перерахунком суду склала 1 354,74 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1 354,74 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів Позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором оренди належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час Відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1407 від 02.02.2024р. на суму 3 028,00 грн. та платіжною інструкцією №1458 від 19.02.2024р. на суму 249,59 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 3 276,89 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Терьохіної Анастасії Юріївни (адреса: , АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Спільного українсько-бельгійського підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» (адреса: Україна, 79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Друкарська, будинок 9; ідентифікаційний код 30478157) суму заборгованості у розмірі 218 459,18 грн., яка складається з: 199 936,26 грн. основного боргу, 14 527,79 грн. пені, 2 640,39 грн. інфляційних втрат, 1 354,74 грн.- 3% річних та 3 276,89 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

СуддяКороль М.Р.