Рішення

від 16.04.2024 по справі 918/159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/159/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро"

про стягнення боргу 16 219,69 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники:

від позивача: Довгалець М.М.

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" про стягнення боргу 21 840,87 грн., з яких 10 999,20 грн. - основний борг, 8303,34 грн. - пеня, 547,47 грн. - 3% річних, 1 990,86 грн. - інфляційні втрати. Також просить стягнути з відповідача 3028,00 грн. судового збору.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору №04/04/2022 від 04.04.2022 про надання послуг з перевезення вантажів. А саме, 31 травня 2022 року позивач надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню сільськогосподарської техніки на суму 10 999,20 грн, що підтверджується актом надання послуг № 66 від 31.05.2022 року та ТТН № 0001 від 29.05.2022 року. Проте відповідач не розрахувався на надану послугу перевезення сільськогосподарської техніки в сумі 10 999,20 грн. Тому позивач, посилаючись на п.4.2 Договору та ст.625 ЦК України нарахував 8303,34 грн. - пені, 547,47 грн. - 3% річних, 1 990,86 грн. - інфляційні втрати.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

У подальшому позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача всього 16 219,69 грн., з яких 10 999,20 грн. - основний борг, 2 757,33 грн. - пеня, 604,30 грн. - 3% річних, 1 858,86 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач відзиву на позов не надав, вимог не заперечив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 15.02.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 12 березня 2024 р. на 09:40 год.

Ухвалою від 12.03.2024 розгляд справи відкладено на 16 квітня 2024 р. на 09:40 год.

16 квітня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" 16 219,69 грн., з яких 10 999,20 грн. - основний борг, 2 757,33 грн. - пеня, 604,30 грн. - 3% річних, 1 858,86 грн. - інфляційні втрати. Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК УКраїни, тому прийнята судом.

Представник відповідача до суду 16.04.2024 не прибув. Причин неявки не повідомив. Участь у засіданні судом не визнавалася обов`язковою.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвали суду завчасно надіслані відповідачу за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Згідно наявних у справі поштових повідомлень згадані ухвали вручені відповідачу 23.02.2024 та 21.03.2024.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

У судовому засіданні 16.04.2024 представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги.

Судом досліджені докази по справі.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" (Замовник) 04 квітня 2022 року було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів №04/04/2022 (арк.с. 8-9).

Згідно п. 1.1 Договору у порядку та умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Перевізник зобов`язується надати послуги з перевезення вантажу на території України на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п 3.1 Договору загальна ціна Договору визначається як сума вартості здійсненого Перевізником перевезення вантажу, відповідно до умов даного Договору, згідно актів виконаних робіт.

Оплата за перевезений вантаж проводиться на підставі підписаних Сторонами Актів виконаних робіт, котрі підписуються 1 раз на 10 днів (п.3.2. Договору).

Акти виконаних робіт підписуються Сторонами на підставі підписаних товарно-транспортних накладних та/або подорожніх листів (п.3.3. Договору).

Оплата здійснюється в безготівковій формі на підставі Актів виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника (п.3.4.).

Згідно п.4.2. Договору у разі порушення строків оплати за послуги, котрі надані Перевізником, понад 10 банківських днів, передбачених даним Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, або до повного виконання Сторонами взятих на себе за даним Договором зобов`язань (п.6.1. Договору).

31 травня 2022 року позивач надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню сільськогосподарської техніки на суму 10 999,20 грн, що підтверджується актом надання послуг № 66 від 31.05.2022 року, підписаним обома учасниками (арк.с. 10) та ТТН № 0001 від 29.05.2022 року (арк.с. 9).

Проте ТОВ "Носовиця Агро" не оплатило кошти за послуги перевезення 10 999,20 грн.

Посилаючись на п.4.2 Договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував 2 757,33 грн. - пені за період з 16.06.2022 по 15.12.2022, 604,30 грн. - 3% річних за період з 16.06.2022 по 15.04.2024, 1858,86 грн. - інфляційні втрати за період червень 2022 року - березень 2024 року.

Станом на 16.04.2024 доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на усе викладене відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві повну вартість послуги перевезення за Договором №04/04/2022 в сумі 10 999,20 грн.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10 999,20 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018р. у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 р. у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 р. у справі №903/962/17, від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 р. у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/2845/18.

Перевіривши за допомогою онлайн-системи "Ліга-Закон" здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 604,30 грн. 3% річних законними та обґрунтованими.

Відносно інфляційних втрат, то за розрахунком суду за період з 16 червня 2022 року по березень 2024 року розмір інфляційних втрат становить 1 614,29 грн. А тому, у задоволенні позовних вимог про стягнення 244,57 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо стягнення пені, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.4.2. Договору у разі порушення строків оплати за послуги, котрі надані Перевізником, понад 10 банківських днів, передбачених даним Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Позивачем нараховано 2 757,33 грн. - пені за період з 16.06.2022 по 15.12.2022.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд бере до уваги, що згідно з нормами частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Керуючись пунктом 4.2. договору позивач нарахував відповідачу 2 757,33 грн. - пені за період з 16.06.2022 по 15.12.2022.

Здійснивши перерахунок суд встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені. Тому нарахована пеня підлягає стягненню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов ТОВ "Три ДМ" до ТОВ "Носовиця Агро" підлягає задоволенню частково, в частині стягнення заборгованості 10 999,20 грн., інфляційних втрат 1 614,29 грн., 3% річних 604,30 грн., пені 2 757,33 грн.

В частині стягнення 244,57 грн. інфляційних втрат в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Зі сторони ТОВ "Три ДМ" сплачено судового збору за подання позову 3 028,00 грн. Інших витрат заявлено не було.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, враховуючи ч. 9 ст. 129 ГПК України, позивачу належить до відшкодування за рахунок відповідача 3 028,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" (35461, Рівненська область, Дубенський район, с.Тараканів, вул. Колгоспна 40, ідентифікаційний код 43848946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" (35414, Рівненська область, Рівненський район, с.Пустомити, вул. Лесі Українки, 2, ідентифікаційний код 42798161) 10 999 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 20 коп. заборгованості, 2 757 (дві тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 33 коп. пені, 604 (шістсот чотири) грн 30 коп. три відсотки річних, 1 614 (одну тисячу шістсот чотирнадцять) грн 29 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 244,57 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 квітня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.