Ухвала

від 15.04.2024 по справі 921/332/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/332/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (головуючий суддя - Матущак О.І., судді: Скрипчук О.С., Малех І.Б.)

у справі №921/332/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМБ-ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс"

про стягнення заборгованості в розмірі 100 483,31 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМБ-ПЛЮС"

про визнання відсутнім права,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМБ-ПЛЮС" (далі також ТОВ "СМБ-ПЛЮС") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (далі також ТОВ "Маунтекс") про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 15.04.2022 в сумі 100 483,31 грн, з яких: 87 734 грн заборгованість по орендній платі з 01.02.2023 по 31.05.2023; 4 807,48 грн (неоплачені комунальні платежі за січень 2023 року); 5 000,00 грн штраф; 2 156,15 грн інфляційні втрати та 785,68 грн 3 % річних.

У червні 2023 року ТОВ "Маунтекс" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з зустрічними позовними вимогами до ТОВ "СМБ-ПЛЮС" про визнання відсутнім права ТОВ "СМБ-ПЛЮС" за договором суборенди нежитлового приміщення від 15.04.2022 з 30.01.2023.

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 15.11.2023 первісний позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Маунтекс" на користь ТОВ "СМБ-ПЛЮС" 4 807,48 грн заборгованості за отримані комунальні послуги, 1 000,00 грн штрафу, 36,35 грн - 3% річних, 106,27 грн інфляційних втрат, та витрати зі сплати судового збору в сумі 158,93 грн; в решті позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2024 рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023 у справі №921/332/23 скасував в частині відмови в задоволенні первісного позову ТОВ "СМБ-ПЛЮС" до ТОВ "Маунтекс" про стягнення 87 734,00 грн заборгованості з орендної плати, 4 000,00 грн штрафу, 749,33 грн 3 % річних та 2 049,88 грн інфляційних втрат; в цій частині прийняв нове рішення, яким первісний позов задовольнив у повному обсязі; стягнув з ТОВ "Маунтекс" на користь ТОВ "СМБ-ПЛЮС" 87 734,00 грн заборгованості з орендної плати, 4 000,00 грн штрафу, 749,33 грн 3% річних та 2 049,88 грн інфляційних втрат; в решта частині оскаржуване рішення в частині стягнення з ТОВ "Маунтекс" на користь ТОВ "СМБ-ПЛЮС" 4 807,48 грн заборгованості за комунальні платежі, 1 000,00 грн штрафу, 36,35 грн - 3% річних та 106,27 грн інфляційних втрат, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, залишив без змін. Стягнув з ТОВ "Маунтекс" на користь ТОВ "СМБ-ПЛЮС" 2 684,00 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 4 026,00 грн судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

ТОВ "Маунтекс" звернулось 02.04.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у цій справі скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.04.2024 для розгляду справи №921/332/23 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом касаційного перегляду у справі №921/332/23 є постанова Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 в частині розгляду спору стосовно первісного позову про стягнення 100 483,31 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

Як убачається з касаційної скарги, ТОВ "Маунтекс" підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог за первісним позовом вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, а також зазначає про те що ТОВ "Маунтекс" буде позбавлене у майбутньому можливості спростувати обставини, встановленні оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи у майбутньому (підпункти "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).

Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм нормативних актів, зазначених ним у касаційній скарзі. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Крім того, ТОВ "Маунтекс" не обґрунтовано і те, що справа має виняткове значення та значний суспільний інтерес. Зазначення скаржником таких обставин має загальний характер, позаяк будь-яким чином ніж посиланням на власні припущення, не обґрунтоване.

Твердження скаржника що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи у майбутньому, колегія суддів не бере до уваги, адже: (1) висновки суду не є преюдиційними обставинами, (2) скаржник не зазначає які саме встановлені у цій справі обставини він позбавлений можливості спростувати у іншій справі і якій саме, а лише прогнозує можливість врахування правових висновків.

Отже колегія суддів виходить із того, що скаржник не доводить того, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки наявність інших спорів не доводить неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень; застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.

За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваного рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Маунтекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі №921/332/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі №921/332/23.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

В. І. Студенець