Рішення

від 16.04.2024 по справі 201/201/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/201/24

провадження 2/201/70/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровського державного технічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровський державний технічний університет 09 січня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг та судових витрат. Позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що наказом від 27 вересня 2022 року між Дніпровським державним технічним університетом та ОСОБА_2 укладено договір № 771/22 про надання освітніх послуг, відповідно до якого ДДТУ взяв на себе зобов`язання здійснити підготовку відповідача (надати освітню послугу) за денною формою здобуття освіти за спеціальністю 113 «Прикладна математика» для здобуття ступеня вищої освіти «Магістр». Відповідно до п. 5.2 розділу 5 договору про надання послуг загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 30165.00 грн., а саме: за 2022-2023 навчальний рік 10055.00 грн., за 2023-2024 навчальний рік 20110.00 грн.. Відповідач за пунктом договором про надання послуги зобов`язувався своєчасно вносити дату за надання освітньої послуги у розмірах та терміни і порядку, встановлених у договорі.

Витягом з наказу по Дніпровському державному технічному університету № 9-04/2 від 27 січня 2023 студента 1 курсу, гр. ПМ-22-1дм факультету електроніки та енергетики ОСОБА_1 з 27 січня 2023 року відраховано за невиконання вимог навчального плану.

Згідно із довідкою планово-економічного відділу ДДТУ від 27 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за надані освітні послуги за 2022-2023 навчальний рік становить 10055.00 грн., загальна сума заборгованості, враховуючи суму заборгованості та штрафних санкцій, становить 14195.34 грн..

Отже, гроші відповідачем фактично отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Позивач прохав стягнути з відповідача вказаний борг з передбаченими договором сторін і законом санкціями, втратами: заборгованість за навчання за період з 27 січня 2023 року по 01 листопада 2023 року у розмірі 14195.34 грн, що складається з самої суми боргу, подвійної облікової ставки НБУ 3 607 грн. 68 коп.; індексу інфляції 302.66 грн., 3% річних 230.00 грн., а також просили стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн., задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 не погодився з позовними вимогами, борг погашав, при укладанні договору університет не ознайомив його зі всіма умовами і правилами навчання та оплати і повернення коштів, з боргом і задоволенням позову не згоден, не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю. Правом надання відзиву на позов не скористався. Причини його та/або представника неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представника відповідача сама особа в судове засідання не з`явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно 27 вересня 2022 року між Дніпровським державним технічним університетом та ОСОБА_1 укладено договір № 771/22 про надання освітніх послуг, відповідно до якого ДДТУ взяв на себе зобов`язання здійснити підготовку відповідача (надати освітню послугу) за денною формою здобуття освіти за спеціальністю 113 «Прикладна математика» для здобуття ступеня вищої освіти «Магістр».

Відповідно до п. 5.2 розділу 5 договору про надання послуг загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 30165.00 грн., а саме: за 2022-2023 навчальний рік 10055.00 грн., за 2023-2024 навчальний рік 20110.00 грн.. Відповідач за пунктом договором про надання послуги зобов`язувався своєчасно вносити дату за надання освітньої послуги у розмірах та терміни і порядку, встановлених у договорі.

Витягом з наказу по Дніпровському державному технічному університету № 9-04/2 від 27 січня 2023 студента 1 курсу, гр. ПМ-22-1дм факультету електроніки та енергетики ОСОБА_1 , який навчався на денній формі за спеціальністю 113 «Прикладна математика», освітнього ступеня «Магістр» з 27 січня 2023 року відраховано за невиконання вимог навчального плану.

Згідно із довідкою планово-економічного відділу ДДТУ від 27 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за надані освітні послуги за 2022-2023 навчальний рік становить 10055.00 грн.. Згідно до наданого позивачем розрахунку, який додається до цього позову: подвійна облікова ставка НБУ за період прострочення зобов`язання становить 3607 грн. 68 коп., індекс інфляції 302.66 грн., 3% річних 230.00 грн.. Отже, загальна сума заборгованості, враховуючи суму заборгованості та штрафних санкцій, становить 14195.34 грн.

При цьому, Університетом, крім основної заборгованості, заявляється вимога про стягнення відповідних сум пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних від часу виникнення заборгованості до моменту виконання судового рішення. Розрахунок суми заборгованості станом на день звернення до суду обгрунтовано і надано.

Отже, гроші відповідачем фактично отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. В порушення зазначених позивачем норм закону та умов укладеного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, утворилася заборгованість. На неодноразову вимогу позивача повернути суму боргу відповідач відповів відмовою, сума боргу залишилася не повернутою, хоча термін сторони встановили конкретний, вимога позивача була, але борг відповідач на вимогу позивача і в зазначений термін не повернув. Після звернення позивача до суду відповідач так і не повернув суму боргу. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом з`ясовано, що дійсно 27 вересня 2022 року між Дніпровським державним технічним університетом та ОСОБА_2 укладено договір № 771/22 про надання освітніх послуг відповідно до якого ДДТУ взяв на себе зобов`язання здійснити підготовку відповідача (надати освітню послугу) за денною формою здобуття освіти за спеціальністю 113 «Прикладна математика» для здобуття ступеня вищої освіти «Магістр».

Згідно статті 63 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов`язані дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти, виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями, виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги наступним чином: відповідно до п. 5.2 розділу 5 договору про надання послуг загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 30165.00 грн., а саме: за 2022-2023 навчальний рік 10055.00 грн., за 2023-2024 навчальний рік 20110.00 грн.. Відповідач за пунктом договором про надання послуги зобов`язувався своєчасно вносити дату за надання освітньої послуги у розмірах та терміни і порядку, встановлених у договорі.

Витягом з наказу по Дніпровському державному технічному університету № 9-04/2 від 27 січня 2023 студента 1 курсу, гр. ПМ-22-1дм факультету електроніки та енергетики ОСОБА_1 , який навчався на денній формі за спеціальністю 113 «Прикладна математика», освітнього ступеня «Магістр» з 27 січня 2023 року відраховано за невиконання вимог навчального плану.

Згідно із довідкою планово-економічного відділу ДДТУ від 27 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за надані освітні послуги за 2022-2023 навчальний рік становить 10055.00 грн..

Згідно до наданого позивачем розрахунку, який додається до цього позову: подвійна облікова ставка НБУ за період прострочення зобов`язання становить 3607 грн. 68 коп., індекс інфляції 302.66 грн., 3% річних 230.00 грн.. Отже, загальна сума заборгованості, враховуючи суму заборгованості та штрафних санкцій, становить 14195.34 грн.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ПК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона

(виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник

зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» розмір плати за весь навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, включаючи виготовлення доку про освіту та додатка до нього, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються в договорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов`язання щодо її оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про на, послуг, що виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Розмір судових витрат складається зі сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2684.00 гри за подання позовної заяви підтверджується банківською квитанцією від 03 листопада 2023 року.

Університетом, крім основної заборгованості, заявляється вимога про стягнення відповідних сум пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних від часу виникнення заборгованості до моменту виконання судового рішення. Розрахунок суми заборгованості станом на день звернення до суду обгрунтовано і надано.

Відповідач є стороною цього укладеного сторонами договору - замовником освітньої послуги. Університет має право вимагати від відповідача своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановленому цим договором; відповідач зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором; цим договором встановлена загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання. Водночас, відповідачем обов`язок зі сплати відповідних коштів не виконано.

Домовленістю сторін встановлено, що цей договір розривається у тому числі у разі відрахування студента з Університету згідно із законодавством. Розірвання договору в цьому випадку носить позапроцесуальний характер та не потребує звернення Університету до суду. Отже, договір було розірвано внаслідок видання наказу Університету про відрахування студента. Відрахування студента не звільняє відповідача від обов`язку оплатити освітню послугу, спожиту студентом протягом указаного навчального семестру.

Крім того, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законом та цим договором, за несвоєчасну оплату освітніх послуг за кожен день прострочення перерахування указаних коштів відповідач сплачує Університету пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов`язання має виконуватися залежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац перший частини першої статті 530 Цивільного кодексу України вказує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із урахуванням вказаних норм Університетом, крім основної заборгованості, заявляється вимога про стягнення відповідних сум пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних. Розрахунок сум вищезазначеного і заборгованості станом на день звернення до суду додано.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Із урахуванням вказаних норм, Університетом, крім основної заборгованості, заявляється вимога про стягнення відповідних сум пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних від часу виникнення заборгованості до моменту виконання судового рішення.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, утворилася заборгованість. На неодноразову вимогу позивача повернути суму боргу відповідач відповів відмовою, сума боргу залишилася не повернутою, хоча термін сторони встановили конкретний, вимога позивача була, але борг відповідач на вимогу позивача і в зазначений термін не повернув. Після звернення позивача до суду відповідач так і не повернув суму боргу. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що свої зобов`язання про надання освітніх послуг позивач виконав повністю, термін повернення грошей закінчився, відповідач в добровільному порядку грошей не сплачує, не повертає, коштами користується до теперішнього часу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідача, пов`язаними з не сплатою, фактично використанням коштів позивача було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього по сумі боргу та строку її повернення, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1ст.611ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов`язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Оспорюваним кредитним договором обов`язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач свідомо звернувся до позивача з метою отримання вказаних освітніх послуг та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними. Зміна обставин, на які може посилатися відповідач ніяким чином не пов`язана з умовами виконання договору. Позивач свої зобов`язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував - грошові кошти для своїх потреб.

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Не може суд прийняти до уваги незгоду відповідача з певними положеннями позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір, отже вказаний судовий збір також потрібно стягнути з відповідача.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з урахуванням закону і штрафних санкцій, що передбачені договором сторін, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Дніпровського державного технічного університету за договором про надання освітніх послуг № 771/22 від 27 вересня 2022 року

заборгованість за навчання за період з 27 січня 2023 року по 01 листопада 2023 року у розмірі 14195.34 грн, що складається з самої суми боргу 10055 грн., подвійної облікової ставки НБУ 3 607 грн. 68 коп.; індексу інфляції 302.66 грн., 3% річних 230.00 грн., а також стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 218, 510, 526, 527, 530, 611, 625, 627 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Дніпровського державного технічного університету, ЄДРПОУ 02070737, за договором про надання освітніх послуг № 771/22 від 27 вересня 2022 року заборгованість за навчання за період з 27 січня 2023 року по 01 листопада 2023 року у загальній сумі 14195.34 грн, що складається з самої суми боргу 10055 грн., подвійної облікової ставки НБУ 3 607 грн. 68 коп.; індексу інфляції 302.66 грн., 3% річних 230.00 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Дніпровського державного технічного університету, ЄДРПОУ 02070737, суму судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 2 684 грн..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -