Постанова

від 15.04.2024 по справі 335/3267/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3267/24 3/335/1159/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Воробйов А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої директором Державного підприємства «Запорізький держаний цирк» ЄДРПОУ 02174833 (адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 41), що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

08.03.2024 року о 19 год. 00 хв., за адресою: вул. Рекордна, 41, директор ДП «Запорізький державний цирк» ОСОБА_1 провела збори осіб у кількості близько 700 осіб, та під час вистави було проігноровано сигнал тривоги, евакуації відвідувачів цирку до укриття не відбулося, чим порушено, чим порушила п.5 Рішення Ради оборони Запорізької області № 167 від 13.10.2023 року.

Права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно дост. 63 Конституції Українитаст. 268 КУпАПроз`яснено.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала частково, пояснила що Державне підприємство «Запорізький державний цирк», керівником якого вона є протягом десяти років, безпосередньо підпорядковане Міністерству культури та інформаційної політики України, являє собою державний заклад культури, театрально-видовищне державне підприємство. В разі оповіщення сигналу «Повітряна тривога» під час проведення вистави, всім присутнім пропонується покинути глядацьку залу та пройти в найближчі укриття, що знаходяться в радіусі 150-200 м. від будівлі цирку. Перед початком вистав та під час антракту лунає голосова інструкція, в якій указано адреси та назви закладів в яких розташовані найближчі укриття, також, на фасаді цирку оприлюднено вищевказану інструкцію. 08.03.2024 впродовж концерту ОСОБА_2 під час сигналу «повітряна тривога» вона як керівник підприємства, оголосила глядачам про потребу перейти до укриття в будівлі цирку, а також до найближчих укриттів з зазначенням їх місця розташування та адреси. Натомість жоден з присутніх на концерті глядачів не вирушив в оголошені укриття та виступ Насті Каменських був продовжений не зважаючи на оповіщення про повітряну тривогу, просила врахувати зазначене при прийнятті рішення у даній справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши надані ОСОБА_1 документи, які вона просила приєднати до матеріалів справи, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно зіст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до положеньст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1ст. 185-1 КУпАПпередбачена відповідальність за порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Виходячи зі змісту диспозиції ч. 1ст. 185-1 КУпАП, це бланкетна норма, яка відсилає до інших нормативно правових чи підзаконних нормативно правових актів, якими встановлено порядок організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

При цьому, суд враховує, що згідно ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, однак доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду не було надано.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 185-1 КУпАПУкраїни. Однак ці дані не знайшлисвого підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки такий протокол складений на підставі припущень працівника поліції, які не підтверджуються іншими допустимими і належними доказами.

Наявні в матеріалах справи інші докази, а саме: рапорти працівників поліції є недостатніми для прийняття рішення про вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. Згідно постанови Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Встановлено, що рада оборони Запорізької області ухвалила рішення№ 167 від 13.10.2023 рокущодо правил проведення спортивних, освітніх, культурних, культурно-просвітніх, релігійних, розважальних та видовищних масових заходів під час дії правового режиму воєнного стану.

Встановлено, що спортивні, освітні, культурні, культурно-просвітницькі, розважальні, видовищні та інші масові заходи (далі масові заходи) проводяться в період воєнного стану на території Запорізької області з обов`язковим дотриманням таких умов: масові заходи організовуються лише у приміщеннях тільки тих закладів, які мають укриття, та лише для такої кількості осіб, яка відповідає кількості місць в укриттях закладів, або безпосередньо в укриттях.

Для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 185-1 КУпАПпрацівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення не додано письмових пояснень свідків чи очевидців події, відеофіксації працівниками поліції та будь-яких інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 185-1 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП настає у разі порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

При цьому, порядок організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій був затверджений Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» № 9306-ХІ від 28.07.1988 року.

Зазначений Указ визнаний таким, що не відповідаєКонституції Українизгідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2016 від 08.06.2016 року, втратив свою чинність та не застосовується на території України на підставіЗакону України від 21.04.2022 року № 2215-ІХ.

Статтею 39Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

ЗгідноРішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 року № 4-рп/2001по справі № 1-30/2001 положення частини першоїстатті 39 Конституції Українищодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбаченестаттею 39 Конституції Україниправо громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

Статтею 11 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод встановлено свободу зібрань та об`єднань. Так, кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення за порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, передбаченого ч. 1ст. 185-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю належного врегулювання таких правовідносин діючим законодавством України, про що також зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях «Вєрєнцов проти України» та «Шмушкович проти України» та констатував порушення права на мирні збори та необхідність їхнього законодавчого врегулювання.

При цьому, відповідно до вимогст. 10 КУпАП, вина є обов`язковою умовою адміністративної відповідальності.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має карну спрямованість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засадКодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП, відповідно до якої обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, приймаючи до уваги правовий висновок, зроблений Верховним судом України у постанові № 5-49кс13 від 03.03.2014 року, відповідно до якого, за наявності правової невизначеності законодавства в сфері регулювання відносин по організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, тобто в ситуаціях, подібних до справи щодо заявника (справа «Вєренцов проти України»), застосування статті 185-1 КУпАП до особи, якій вона буде ставитися за провину, слід визнавати таким, що не буде ґрунтуватися на законі, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-1 КУпАП.

За таких обставин провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 185-1 КУпАП, підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.185-1, ч. 1,221, п. 1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 185-1 КУпАПу зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя А.В. Воробйов