Постанова

від 17.04.2024 по справі 202/5940/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3551/24 Справа № 202/5940/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування

за апеляційноюскаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес»

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2023 року ПрАТ СК ВЕЛЕС звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

В позовній заяві позивач зазначив, що 18.07.2020 по вулиці Каштанова 17Б Індустріального району міста Дніпра Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, «OPEL OMEGA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «MAN A21», державний номерний знак НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль останнього одержав механічні пошкодження. Відповідно до довідки № 3020202635051825 від 09.06.2021 виданої Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області водієм транспортного засобу «OPEL OMEGA» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «OPEL OMEGA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 була застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» - поліс № AP498656. На момент ДТП автомобіль «MAN A21», державний номерний знак НОМЕР_2 було застраховано в ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0219-ТЗ від 19.06.2020. 21.08.2020 постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/4874/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу на користь держави. Відповідно до умов договору страхування та страхового акту № 56T3/20 від 05.10.2020, згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 86-D/72/6 від 27.08.2020 ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» за заявою страхувальника, товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС», було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 190 080, 66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № VEL593 від 07.10.2020. Сума сплаченого страхового відшкодування відповідно до страхового акту № 56T3/20 від 05.10.2020 та платіжного доручення № VEL593 від 07.10.2020 складає 190 080, 66 грн. та є на 79 181 грн. більшою за суму, яку ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» просить стягнути з ТДВ «СК «КРЕДО». ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» вважає, що вказана різниця в сумі 79 181 грн. повинна бути стягнута з особи відповідальної за збиток - ОСОБА_1 (а.с.3-6).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування відмовлено (а.с.114-118).

Не погодившись із рішенням суду, ПрАТ СК Велес звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі (а.с.120-124).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом першоїінстанції встановлено, що 18.07.2020 по вулиці Каштанова 17Б. Індустріального району, міста Дніпра, Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «OPEL OMEGA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «МАN А21», державний номерний знак НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль останнього одержав механічні пошкодження.

Згідно із Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» від01.07.2004№ 1961-IV (Закон), цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «OPEL OMEGA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» - Поліс № АР498656 (Поліс), що підтверджується інформацією з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

На момент ДТП автомобіль «МАN А21», державний номерний знак НОМЕР_2 було застраховано в ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0219-ТЗ від 19.06.2020.

21.08.2020 постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/4874/20 ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу на користь держави.

Відповідно до умов договору страхування та Страхового акту № 56ТЗ/20 від 05.10.2020 року, згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 86-0/72/6 від 27.08.2020 року ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» за заявою страхувальника, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС», сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 190080, 66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № VEL593 від 07.10.2020.

Таким чином, відповідно до вище викладеного правила Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС» (ТОВ «ДБ») є третьою особою, якій заподіяно шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а ТДВ «СК «КРЕДО» виступає у якості страховика, який повинен вказану шкоду відшкодувати, на підставі Полісу № АР498656.

ТОВ «ДНІПРОБАС» маючи укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0219-ТЗ від 19.06.2020 року з ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» отримало страхове відшкодування від останнього і втратило право на звернення за отримання страхового відшкодування до ТДВ «СК «КРЕДО».

У свою чергу ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» з урахуванням приписів ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України набуло право вимоги, яке страхувальник (ТОВ «ДНІПРОБАС) має до особи, відповідальної за збиток.

У даному випадку особою відповідальною за збиток є водій транспортного засобу «ОРЕL ОМЕGА», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність водія вищевказаного транспортного засобу була застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» на підставі полісу № АР498656, то право вимоги ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» набуває до ТДВ «СК «КРЕДО», як страховика, що здійснює відшкодування шкоди спричиненої водієм транспортного засобу «ОРЕL ОМЕGА», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , майну (автомобіль «МАN А21», державний номерний знак НОМЕР_2 ) потерпілих (ТОВ «ДНІПРОБАС) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (проспект Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛЕС» (вул. Транспортна, буд. 5/1, офіс 214, м. Одеса, Одеська область, 65039, ідентифікаційний код юридичної особи 30217808) страхове відшкодування в розмірі 110 899,66 грн. (сто десять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 66 коп.). Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (проспект Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛЕС» (вул. Транспортна, буд. 5/1, офіс 214, м. Одеса, Одеська область, 65039, ідентифікаційний код юридичної особи 30217808) судовий збір у розмірі 2 684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

Нормами частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 86-D/72/6 від 27.08.2020 року містить належний розрахунок вартості відновлювального ремонту за урахуванням зносу, який складає 110 899,66 грн., який стягнуто на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес» рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО».

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правової підстави для стягнення з ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 79 181 грн. позивач посилається на страховий акт № 56ТЗ/20 згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN A21», державний номерний знак НОМЕР_2 складає 190 080, 66 грн.

При визначенні розміру матеріального збитку завданого власнику автомобіля «MAN A21», державний номерний знак НОМЕР_2 суд прийняв до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 86-D/72/6 від 27.08.2020, отже приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Велес» набуло право вимоги на стягнення страхового відшкодування в сумі 110 899, 66 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду будь-яких інших доказів, які б відповідали критеріям достатності, належності та допустимості, щоб підтвердити розмір заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків в сумі 79 181 грн.

Проте погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це становлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 16, 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц: стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961 - IV встановлюють певні умови (обмеження) для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: виключно відшкодовується:

1) Оцінена шкода, а розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленому у полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961- IV);

2) Розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу

3) Розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону № 1961 IV).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 2-3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розкомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку. (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Господарський судвстановив,що висновокекспертного автотоварознавчого дослідження№ 86-D/72/6від 27.08.2020року міститьналежний розрахуноквартості відновлювальногоремонту за урахуваннямзносу, який складає 110 899,66 грн., що і було стягнуто рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.05.2023 з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛЕС» страхове відшкодування в розмірі 110 899,66 грн. (сто десять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 66 коп.).

Аналогічні позиції, а саме щодо стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що такої різниці неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах, зокрема: у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1,6 статті 81 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції не звернув увагу, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За наведених обставин, саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити скаржнику таку різницю, між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи убачається, що при виплаті страхового відшкодування страхова компанія відповідача вирахувала знос транспортного засобу, внаслідок чого, не покрила нанесений збиток відповідачем у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу (ст.22 ЦК України.)

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 79181 грн., яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд першої інстанції, допустивши порушення норм процесуального права, не повно встановив обставини у справі та оцінив наявні в ній докази, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відмову у позові.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи із того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, із відповідача слід стягнути судовий збір, який був сплачений у розмірі 6710 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес» - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року - скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес» страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат в розмірі 79 181 , 00 грн., а такожсудовий збір у розмірі6710 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: