Рішення

від 08.04.2024 по справі 161/16781/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16781/23

Провадження № 2/161/704/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Торчинської селищної ради в інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Орган опіки та піклування Торчинської селищної радизвернулася до суду в інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батько дітей - ОСОБА_12 засуджений викроком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2022 року та перебуває в місцях позбавлення волі. Відповідач ніде не працює, зловживає спиртними напоями, веденням домашнього господарства не займається. Через байдужість матері діти дошкільного віку не відвідують дошкільний навчальний заклад. За період проживання на території Садівського старостинівського округу від жителів громади неодноразово надходили усні скарги про негативну поведінку ОСОБА_2 .. На адресу служби у справах дітей надходили повідомлення Торчинської селищної ради про відсутність належного виховного впливу на дітей зі сторони матері ОСОБА_2 .. Старші діти самовільно залишають будинок в нічний час, а менші без догляду матері ходять по селу без поважних причин і вчиняють дрібне хуліганство.

02 вересня 2022 року під час проведення профілактичного заходу було виявлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які самовільно залишили сім`ю, з метою соціального захисту дітей було влаштовано в притулок, де діти перебували до 03 жовтня 2022 року та були повернуті в сім`ю.

Також надходили повідомлення з Торчинського професійного ліцею з проханням допомогти у вихованні ОСОБА_3 , який там навчається.

Орган опіки та піклування Торчинської селищної ради вважає, що ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов`язки по вихованню дітей, а тому, з посиланням на норми ст.ст. 141, 150, 164 СК України, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Ухвалою судді від 04 жовтня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні не визнала позов, заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін по справі, показання свідка, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батько дітей - ОСОБА_12 засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2022 року та перебуває в місцях позбавлення волі.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату розгляду справи є повнолітнім.

Також встановлено, що відповідач разом з дітьми проживає в АДРЕСА_1 .

Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (статті 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство батьківство охороняються державою(стаття 51).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому у частині четвертій статті 164 СК України визначено, що під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та про поновлення батьківських прав», наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто позбавлення прав на виховання, захист інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували винну поведінку відповідача та її свідомого нехтування своїми обов`язками, як матері дітей, систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків, притягнення її до відповідальності за ст. 184 КУпАП та інші підстави для позбавлення батьківських прав.

Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів, які б безумовно свідчили про злісне ухилення відповідачки від виховання дітей і наявність передбачених ч.1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення її батьківських прав як крайнього засобу впливу.

Надані до суду акти обстеження умов проживання та факт перебування сім`ї ОСОБА_2 під соціальним супроводом не можуть свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей.

Відтак, на переконання суду, органом опіки та піклування Торчинської селищної ради не доведено обставин свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, навмисного нехтування ними, необхідність застосування крайнього заходу втручання в права дитини на зростання в сім`ї, неможливість застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість.

За правилами частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

У висновку Торчинської селищної ради Луцького району, затвердженого рішенням виконавчого комітету Торчинської селищної ради від 31 серпня 2023 року вказано, що ОСОБА_2 не працює, зловживає спиртними напоями, веденням домашнього господарства не займається, через байдужість матері діти дошкільного віку не відвідують дошкільний навчальний заклад. За період проживання на території Садівського старостинівського округу від жителів громади неодноразово надходили усні скарги про негативну поведінку ОСОБА_2 . На адресу служби у справах дітей надходили повідомлення Торчинської селищної ради про відсутність належного виховного впливу на дітей зі сторони матері ОСОБА_2 .. Старші діти самовільно залишають будинок в нічний час, менші без догляду матері ходять по селу без поважних причин і вчиняють дрібне хуліганство. Сім`я ОСОБА_2 перебуває під соціальним супроводом з 2021 року, соціальний супровід не дає бажаного результату, оскільки ОСОБА_2 не виконує рекомендацій фахівця із соціальної роботи по догляду та вихованню дітей.

Надаючи оцінку зазначеному висновку, суд виходить з того, що в ньому відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про винну поведінку матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками щодо виховання дітей. Крім того, органом опіки і піклування не опитано думку дітей, які досягли віку, за якого можуть бути вислуханими і почутими, а також брати активну участь у вирішенні своєї долі. А тому, суд вважає, що висновок є необгрунтованим, носить формальний характер та наданий без достатнього обґрунтування.

Таким чином, під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від утримання та виховання дітей, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України.

В ході розгляду справи, відповідачем надавались пояснення про те, що вона заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, вказує, що по мірі можливостей утримує і виховує належним чином своїх дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов`язки по вихованню дітей. До відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України ).

Також суд бере до уваги, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року).

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Однак, на думку суду, у розглядуваній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків, зокрема стосовно участі у вихованні дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультативними.

До суду не було надано доказів того, що відповідач жорстоко поводиться з дітьми, перебуває на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію, або своєю поведінкою негативно впливає на виховання. При цьому факт заперечення відповідачем позовних вимог про позбавлення батьківських прав свідчить про наявність у неї бажання піклуватись про своїх дітей.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7,164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дітей, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 263,264,265 430 ЦПК України, на підставі ст.ст.141, 166,180, 182, 184 ,192 СК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Торчинської селищної ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 16 квітня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Філюк Т.М.