Рішення

від 25.03.2024 по справі 369/7049/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7049/22

Провадження № 2/369/570/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25.03.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

за участю:

представника позивача Мяскова О.Є. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/7049/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_2 про зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) про зобов`язання до вчинення певних дій.

Свої позовні вимоги мотивує тим, ОСОБА_2 здійснив будівництво споруди в охоронній зоні магістрального газопроводу, чим порушив вимоги Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів".

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам закону, оскільки порушують право позивача на належну експлуатацію Газопроводу та не дозволяють позивачу забезпечити в повній мірі безпечну експлуатацію Газопроводу без шкоди для населення.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд зобов`язати відповідача усунути загрозу магістральному газопроводу «Хотів-Боярка» Ду 700 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:001:0024 в охоронній зоні магістрального газопроводу «Хотів-Боярка» Ду 700 мм Ру 5,5 МПа.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цій справі, призначено підготовче судове засідання у справі.

06.04.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечив проти задоволення позову повністю.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 25.03.2023 року представник позивача підтримав задоволення позовних вимог, відповідач та його представник заперечили проти задоволення позову.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

19.11.2014 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку, площею 0,0918 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222781202:02:001:0024.

Як вбачається з п. 1.5. договору купівлі-продажу, за даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2014 жодних обмежень чи обтяжень щодо використання вищевказаною земельною ділянкою у Державному земельному кадастрі зареєстровано не було.

У п. 1.6. договору купівлі-продажу зазначено, що і у Державному реєстрі речових прав також відсутня будь-яка інформація щодо обмежень чи обтяжень щодо використання вищезазначеною земельною ділянкою.

На території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської області проходить ділянка магістрального газопроводу МГ Хотів-Боярка Ду700.

Відповідно до п. 7 "Правил охорони магістральних трубопроводів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 16.11.2002 для забезпечення безпечної експлуатації об`єктів магістрального трубопровідного транспорту, зокрема об`єктів магістральних газопроводів I і II класу, магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, конденсатопроводів, магістрального трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування рідкого аміаку та етилену, встановлюються охоронні зони згідно з додатками 1 - 4.

В умовах існуючої забудови розміри охоронних зон можуть зменшуватися Держнаглядохоронпраці з урахуванням розташування існуючих споруд, рельєфу місцевості тощо на підставі обгрунтування, поданого власником забудови та погодженим з підприємством магістрального трубопровідного транспорту та відповідними органами державного нагляду і контролю.

Як вбачається із наданих позивачем матеріалів Топографічного знімання, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_4 в районі розташування земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , охоронна зона магістрального газопроводу МГ Хотів-Боярка Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. зменшена до 80 м.

На цих же матеріалах топозйомки зазначено відстані до господарської споруди, названу сарай та теплиці, які нібито становлять 67 м та 62,5 м відповідно.

В матеріалах справи міститься Акт від 06.09.2019, складений та підписаний представником групи Боярського ЛВУМГ, керівником групи з ОЗ МГ ЛЕС ОСОБА_5 та т.в.о. землевпорядника Віто-Поштовської с/ради ОСОБА_6 , відповідно до якого відстань до збудованої споруди становить 77 м від осі газопроводу.

Також до позовної заяви позивачем додано листи Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. У листах від 23.06.2021 зазначено, що відстань до споруди становить 67 м, тоді як у листі від 02.07.2019 зазначено, що відстань до споруди становить 77 м.

Натомість, на замовлення ОСОБА_2 . ФОП ОСОБА_7 із залученням інженера-геодезиста ОСОБА_8 , який має відповідну кваліфікацію та спеціальний дозвіл, було здійснено топографічно-геодезичні вишукування.

Відповідно до матеріалів вищевказаних топографічно-геодезичних робіт відстань від лівої (на схемі) стіни споруди до магістрального газопроводу становить 81,68 м, а до лівого краю навісу - 78,29 м; відстань від правої стіни споруди до магістрального газопроводу становить 87,94 м, а до правого краю навісу - 85,52 м.

При цьому, споруду, позначену на наданих позивачем матеріалах Топографічного знімання як теплиця, станом на момент звернення позивачем із даним позовом до суду, вже демонтовано. Навіс, позначений на Ситуаційній схемі, виконаній ФОП ОСОБА_7 із залученням інженера-геодезиста ОСОБА_8 станом на 31.03.2023 року ОСОБА_2 також демонтовано.

Викладеним підтверджується, що збудована ОСОБА_2 споруда, позначена на наданих позивачем матеріалах Топографічного знімання як сарай, розташована поза межами охоронної зони МГ Хотів-Боярка Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл.

Крім того, як вбачається з наданої 03.05.2023 року до суду довідки Гатненської сільської ради № 59 від 28.04.2023 року гр. ОСОБА_2 виконав припис № 05/08-1 від 05.08.2021 року, а саме демонтував тимчасові споруди та огорожу, що знаходяться в межах охоронної зони магістрального газопроводу на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:001:0024.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 942 «Про деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами» затверджено порядок передачі на праві господарського відання об`єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та умови договору про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Згідно з приписами статей 20, 22 Закону України «Про ринок природного газу» оператор ГТС на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані ГТС та зобов`язаний, зокрема, вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи ГТС.

Положеннями глави 3 розділу I та глави 1 розділу V Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС), визначено, що оператор ГТС забезпечує, зокрема, стале й надійне функціонування ГТС, ремонти мереж, установок та пристроїв ГТС, її безаварійну експлуатацію шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.

Спеціальним Законом який визначає організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об`єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій) є Закон України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» (далі - також Закон).

Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов`язані з використанням земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, незалежно від форми власності на землю і об`єкти магістральних трубопроводів (стаття 4 Закону).

Даним Законом покладається обов`язок на власників та користувачів земельних ділянок дотримуватися правового режиму охоронних зон.

Частиною першою статті 8 Закону передбачено, на використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом.

За змістом частини третьої статті 9 Закону власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: газопровід I класу, прирівняний до нього етиленопровід (кваліфікований відповідно до будівельних норм і правил для магістральних газопроводів), умовним діаметром від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів.

Відповідно до статей 13, 55 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом, при цьому слід виходити з положень статті 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків, де в частині третій зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При їх здійсненні особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини шостої статті 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав, вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою статті. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживати своїми правами, а також застосовувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вищевказані норми національного законодавства в повній мірі кореспондуються зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», де зазначено таке:

Стаття 1 Першого протоколу: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах встановлених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити інші закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків, штрафів.»

Аналогічна правова позиція висловлена Європейським судом з прав людини в справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06), рішення від 07 листопада 2013 (остаточне від 07 лютого 2014 року).

Зміст зазначених у статті 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до статті 73 Земельного кодексу України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Відповідно до статті 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються зокрема, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про трубопровідний транспорт» основними принципами державної політики у сфері трубопровідного транспорту, враховуючи його пріоритетність в економіці України, є зокрема забезпечення надійного та безпечного функціонування трубопровідного транспорту.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Абзацом 7 статті 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів» встановлено, що охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Приписами пункту 3 статті 5 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістрального трубопровідного транспорту» вказано, що до складу об`єктів магістральних газопроводів, розташованих у межах охоронної зони, належать лінійна частина магістральних газопроводів з відгалуженнями.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів», статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та пункту 8 «Правил охорони магістральних трубопроводів», земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники та користувачі земельних ділянок зобов`язані дотримуватися обмежень, пов`язаних з встановленням охоронних зон.

Водночас, законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок (частина 2 статті 91 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 12 «Правил охорони магістральних трубопроводів» будівельні, ремонтні, земляні (інші) роботи на земельних ділянках розташованих у межах охоронних зон проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту.

За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію.

Абзацом 3 статті 9 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» визначено, що власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства магістральних трубопроводів вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Тобто, законодавець поклав обов`язок дотримання вимог охоронних зон магістральних газопроводів та обмежень у використанні також і на власників земельних ділянок.

Передбачений частиною першою статті 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт» статус позивача як підприємства трубопровідного транспорту надає йому право контролювати виконання робіт, визначених Правилами охорони магістральних трубопроводів, порушувати питання про притягнення проектних організацій до відповідальності за помилкові проектні рішення в порядку, встановленому законодавством України, тощо; частиною 2 зазначеної статті визначено обов`язки Позивача, як підприємства трубопровідного транспорту, в тому числі передбачено забезпечення таким підприємством дотримання діючих норм та правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища; діагностичний контроль за станом трубопроводів діючими засобами згідно з правилами технічної експлуатації та нормативними актами з діагностики; охорону об`єктів трубопровідного транспорту, тобто, вказані вимоги стосуються саме діяльності позивача, як підприємства трубопровідного транспорту.

Наведені обставини є порушенням вимог Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», оскільки земляні та будівельні роботи проведені з порушенням діючого законодавства, а саме в охоронній зоні магістральних газопроводів та без отримання дозволу в експлуатуючого магістральних газопровід підприємства.

Відповідно до статті 1163 ЦК України, юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Згідно зі статтею 1164 ЦК України, у разі не усунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:

1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

2) відшкодування завданої шкоди;

3) заборони діяльності, яка створює загрозу.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на приписах статті 1163 ЦК України, відповідно до якої юридична особа, майну якої загрожує небезпека, має право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Вчинення дій направлених на уникнення виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з забезпеченням безпечної експлуатації майна позивача і стало однією із підстав для звернення останнім до суду.

Згідно з пунктом 1.11 розділу 1 глави V цих Правил, до потенційно небезпечних відносяться в тому числі і ділянки з порушенням охоронної зони, що загрожують безпечній життєдіяльності населення.

Статтею 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» передбачено, що небезпечний об`єкт - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства суду слід встановити на підставі доказів факт порушення охоронної зони відповідачем шляхом часткового розташування останнім об`єкта будівництва в межах охоронної зони, а у разі підтвердження вказаного факту - зобов`язати останнього усунути вказані порушення.

Позивачем надано до суду акт від 30.08.2023 року, згідно якого ОСОБА_2 не демонтував господарську споруду в межах охоронної зони магістрального газопроводу, де вказано, що охоронна зона МГ Хотів-Боярка Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. становить 200 м.

Відповідно до вимог частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд встановив, що згідно наданого позивачем разом з позовною заявою матеріалу Топографічного знімання, виконані сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_4 в районі розташування земельної ділянки, належної ОСОБА_9 згідно яких охоронна зона магістрального газопроводу «Хотів-Боярка» Ду700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. становить 80 м.

Надані представником відповідача викопіювання із містобудівною документації та рішення Віто-Поштової сільської ради № 67-40 від 17.09.2020 року підтверджують охоронну зону МГ «Хотів-Боярка» Ду 700 на території с. Юрівка Фастівського р-ну Київської обл. у розмірі 80 м.

Крім того, як вбачається з наданої 03.05.2023 року до суду довідки Гатненської сільської ради № 59 від 28.04.2023 року гр. ОСОБА_2 виконав припис № 05/08-1 від 05.08.2021 року, а саме демонтував тимчасові споруди та огорожу, що знаходяться в межах охоронної зони магістрального газопроводу на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481202:02:001:0024.

З огляду на наведене, на переконання суду позивачем не надано достатніх доказів фіксації порушення відповідачем охоронної зони газопроводу «Хотів-Боярка» Ду700.

Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Враховуючи те, що відповідач як фізична особа є менш захищеним порівняно з юридичною особою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», то всі сумніви щодо порушення ОСОБА_2 режиму охоронної зони магістрального газопровода «Хотів-Боярка» в контексті вимог статті 62 Конституції України слід тлумачити на користь відповідача.

Відтак, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_2 про зобов`язання до вчинення певних дій не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_2 про зобов`язання до вчинення певних дій - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», адреса: 03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44, ідентифікаційний код 42795490.

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено: 17.04.2024 року.

Суддя А.В. Янченко