Рішення

від 15.04.2024 по справі 538/157/24

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/157/24

Провадження по справі №2/538/185/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретар судового засідання Криворучко В.І..,

представника третьої особи-

Служби у справах дітей

Заводської міської ради

Миргородського району

Полтавської областіСергієнко С.Ю.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_1 , про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області як орган опіки та піклування звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком малолітньої дитини є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час проходить військову службу у ЗСУ і перебуває безпосередньо у зоні бойових дій. Також з ОСОБА_2 проживала її старша донька- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте, ОСОБА_4 виявила бажання проживати зі своїм батьком- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За усною домовленістю між ОСОБА_2 і її колишнім чоловіком ОСОБА_5 , їх донька ОСОБА_4 на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, не піклується про психічний стан, фізичний і духовний розвиток дітей. Відносно неї складені протоколи про адміністративне правопорушення: ВАД № 023269 від 21.12.2023 року (за ст. 184-1 КУпАП) та ВАД № 023280 від 23.01.2024 року (за ст. 184-2 КУпАП) про ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. 23.01.2024 року службою у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради спільно з провідним фахівцем із соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Заводської міської ради та представника Національної Поліції України під час візиту в сім`ю ОСОБА_2 було складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, в якому зазначено про безпосередню загрозу життю та здоров`ю дитини. За повідомленням центру надання соціальних послуг Заводської міської ради від 23.01.2024 р. № 23, сім`я перебуває під соціальним супроводом, але мати зловживає алкогольними напоями і рекомендацій спеціалістів не виконує. Рішенням виконавчого комітету Заводської міської ради від 23.01.2024 року № 21 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », у ОСОБА_2 дитина була відібрана без позбавлення батьківських прав, у зв`язку із виникненням безпосередньої загрози її життю та здоров`ю. Наказом служби у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради від 23.01.2024 року № 6 малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була тимчасово влаштована до сім`ї ОСОБА_6 (тітки дитини) за її заявою.

Враховуючи вищенаведене, просять суд: відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав; передати малолітню ОСОБА_3 органу опіки та піклування для подальшого влаштування; стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не більше 50 відсотків прожиткових мінімуму на одну дитину відповідного віку.

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 01.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с. 27).

Ухвалою суду від 21.02.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 38).

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Заводської міської ради Миргородського району Полтавської областіСергієнко С.Ю. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 про час та дату слухання справи повідомлялася належними чином. Причини неявки суду невідомі.

Третя особа ОСОБА_1 також просив позовні вимоги задовольнити.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4). Дитина проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6). ОСОБА_2 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Батько малолітньої дитини- ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у ЗСУ і перебуває безпосередньо у зоні бойових дій. Згідно акту проведення рівня безпеки дитини від 21.02.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, виражається нецензурною лексикою (а.с. 7-11). Сім`я перебуває на обліку з 01.01.2024 року як така, що опинилася у складних життєвих обставинах за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с. 12). Згідно акту оцінки потреб сім`ї/особи від 23.01.2024 року ОСОБА_2 схильна до зловживання алкогольними напоями (а.с. 13-17). Згідно акту обстеження умов проживання від 21.12.2023 року- умови проживання є незадовільними, санітарно-гігієнічні норми не дотримуються, в кімнатах брудно, потреби дітей задоволені частково (а.с. 18). , Згідно акту обстеження умов проживання від 23.01.2024 року- умови проживання є незадовільними, санітарно-гігієнічні норми не дотримуються, в кімнатах брудно, розкидані залишки їжі та спиртних напоїв, брудні речі та брудний посуд, відсутні гарячі страви, меблі у занедбаному стані (а.с. 19). Рішенням виконавчого комітету Заводської міської ради від 23.01.2024 року № 21 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », у ОСОБА_2 дитина була відібрана без позбавлення батьківських прав, у зв`язку із виникненням безпосередньої загрози її життю та здоров`ю (а.с. 20). Наказом служби у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради від 23.01.2024 року № 6 малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була тимчасово влаштована до сім`ї ОСОБА_6 (тітки дитини) за її заявою (а.с. 21). Згідно висновку, затвердженого Рішенням Виконкому Заводської міської ради № 35 від 06.02.2024 року, доцільно відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав (а.с. 33, 34-35).

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам- за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

При винесенні рішення суд враховує положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

При наведених вище конкретних обставинах суд вважає встановленим, що дійсно станом на день відібрання дитини існували умови, загрозливі для життя і здоров`я малолітньої дитини і були підстави для негайного її відібрання від матері. Суд погоджується з тим, що на теперішній час є підстави для відібрання дитини від відповідача, оскільки умови для її проживання відсутні і дійсно існує загроза для здоров`я дитини та її життя.

Суд вважає, що відібрання дитини від матері з переданням її органу опіки для подальшого її влаштування відповідає інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім цього, судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

В даному випадку норми закону передбачають обов`язковість батьків утримувати своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4), не позбавлений батьківських прав, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 77, 81, 258, 259, 263, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_1 , про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Низьколизи, Монастирського району, Тернопільської області, без позбавлення батьківських прав.

Передати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у випадку якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, суд за заявою може постановити рішення про повернення дитини.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Низьколизи, Монастирського району, Тернопільської області, РНОКПП: суду невідомий, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: суду невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не більше 50 відсотків прожиткових мінімуму на одну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 29.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Низьколизи, Монастирського району, Тернопільської області, РНОКПП: суду невідомий, на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі двадцять дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.04.2024 року.

Суддя: Т.О. Зуб