Рішення

від 22.01.2024 по справі 761/34072/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34072/20

Провадження № 2/761/391/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Дем`янчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Лайф 2000» про захист прав споживачів, стягнення неустойки, компенсації заподіяних збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником, ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Лайф 2000» про захист прав споживачів, стягнення неустойки, компенсації заподіяних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 13 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №15-12. Відповідно до п.п. 2.1,2.2 ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» взяло на себе обов`язок з передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , у строки визначені вказаним договором.

Позивач вказує, що відповідно до зазначеного договору на забудовника було покладено обов`язок по здійсненню будівництва квартири, а на неї покладено фінансові зобов`язання по виплаті грошових коштів за будівництво цієї квартири. Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість майнових прав на квартиру на день підписання договору становила 443 185 грн. 00 коп. Відповідні фінансові розрахунки були здійснені 14 грудня 2016 року, а саме: на банківський рахунок ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» сплачено повну вартість майнових прав на квартиру.

Згідно п. 2.6 договору плановий термін введення в експлуатацію - 30 квітня 2018 року. Таким чином, ТОВ «КОМФОРТЛАЙФ 2000» повинен був передати позивачу у власність квартиру АДРЕСА_3 - 30 квітня 2018.

11 серпня 2018 року на адресу позивача надійшов лист від директора ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» ОСОБА_3 з інформуванням про прийняття змін до ряду законодавчих актів у сфері містобудівної діяльності, які передбачають зміну процедури реєстрації декларації про закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію об`єктів, у зв`язку з чим плановий термін введення об`єкту в експлуатацію перенесено на IV квартал 2018 року.

26 вересня 2018 року між позивачем та ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу №15-12 від 13.12.2016 року, за умовами якої площа квартири АДРЕСА_3 збільшилась на 4,73 м2 та на ОСОБА_1 покладено обов`язок із додаткової сплати 84947 грн. 00 коп. за збільшення площі квартири. Того ж дня позивачем було сплачено ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» грошові кошти у сумі 84947 грн. 00 коп.

12 липня 2019 року позивач разом із представником ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» ОСОБА_4 відвідала квартиру АДРЕСА_3 з метою огляду та перевірки виконання ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» своїх зобов`язань, прийому об`єкта. За підсумками огляду було складено акт приймання-передачі квартири (ключів) відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №15-12 від 13 грудня 2016 року та протокол прийому-передачі квартири згідно умов договору купівлі-продажу №15-12 від 12.07.2019 року. У складеному протоколі, було зазначено про відсутність у квартирі АДРЕСА_2 газового лічильника, та як наслідок газопостачання.12.07.2019 позивачем було додатково сплачено в бухгалтерію ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» 16 225 грн. 00 коп. в якості оплати за поставку газового котла.

У жовтні 2019 року позивач розпочала ремонтні роботи. Оскільки газопостачання в квартирі було відсутнє, позивач була змушена придбати та встановити електричний котел. На підключення електричного котла було витрачено 15 661 грн. 61 коп. Враховуючи викладене, позивач вважає, що ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» повинно відшкодувати витрати у зв`язку з встановленням електричного котла, оскільки свої зобов`язання не виконало, строки передачі майна у власність квартири протерміновані, забудовник не надав позивачу у власність придбану квартиру у належному стані відповідно до укладеного між ними договору купівлі-продажу майнових прав. В квартирі не було і немає газопостачання, та як наслідок теплої води та опалення, а отже повноцінне проживання в квартирі неможливе.

Із отриманих письмових відповідей Державної архітектурно-будівельної інспекції позивач встановив, що ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав, станом на 13 грудня 2016 року, не мало дозволу на проведення будівельних робіт. Вказаний дозвіл був отриманий ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» лише у серпні 2019, у той час як забудовник у договорі купівлі-продажу майнових прав встановив плановий термін здачі об`єкта - 30 квітня 2018 року і запевнив позивача про наявність всіх дозвільних документів.

Позивач вважає, що ТОВ «ТОВ КОМФОРТ ЛАЙФ» не виконало свої зобов`язання перед позивачем відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №15-12 від 13 грудня 2016 року, чим порушило її права як споживача. Матеріальна шкода спричинена несвоєчасним виконанням зобов`язань ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» складає 15 661,61 грн.Крім матеріальної шкоди, позивач вважає, що ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» заподіяло своїми діями моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 100 000, 00 грн.

При цьому зазначає, що відповідачем було порушено права позивача як споживача. ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» прострочено терміни виконання своїх зобов`язань. Станом на день подачі позову будинок в експлуатацію не введений, право власності на квартиру не передано. Забудовником прострочено терміни виконання договору на 2 роки. ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» виконано зобов`язання згідно укладеного не у повному обсязі. А саме, забудовник відповідно до п.2.3.1 договору купівлі-продажу майнових прав №15-12 від 13 грудня 2016 року повинен був підключити будинок до центральних комунікацій: вода, каналізація, електропостачання, газ. Однак, газопостачання в квартирі відсутнє.

Позивач вважає, що затримки по введенню будинку в експлуатацію спричинені, ймовірно, бездіяльністю забудовника. У відповідності до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач, як покупець за договором, вимагати за кожний день прострочення сплату пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (528 132,00 грн), що складає - 5 783 045,40 грн.

Оскільки листом відповідача від 15.05.2020 пропозиція щодо сплати неустойки була відхилена, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.10.2020 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

19.10.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позовні вимоги щодо визначення строку та терміну виконання зобов`язання, як планові дати не можуть бути прийняті до уваги, оскільки строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, у пунктах 2.5-2.6 укладеного договору зазначена не конкретна, а планова календарна дата прийняття об`єкта будівництва до експлуатації. Вказує, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, що виключає можливість застосування до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (штрафу), а тому відповідач вважає, що не повинен відшкодовувати неустойку у заявленому позивачем розмірі.

На думку відповідача, акт прийому-передачі квартири від 12 липня 2019 року підтверджує, що майно передано покупцеві в тому стані, яке було обумовлено в Договорі. Підписи під документом підтверджують, що сторони виконали свої зобов`язання. В самому Акті не вказано жодної претензії покупця до забудовника, не виявлено порушень та проблем.

Позивач отримала право власності на квартиру відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2020. Передача права власності передбачає введення будинку в експлуатацію, підключення до всіх комунікацій, в тому числі до газу, що в свою чергу свідчить про виконання ТОВ «Комфорт Лайф 2000» всіх своїх зобов`язань по Договору. Відповідач свої зобов`язання перед позивачем виконав і передав придбану квартиру у належному стані відповідно до укладеного між ними Договору купівлі-продажу майнових прав.

Відповідач вважає, що моральна шкода позивачем не доведена і не підтверджена належними та допустимими доказами.

В судове засідання, призначене на 22.01.2024 сторони по справі не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №15-12. Об`єктом капітального будівництва згідно вказаного договору визначено багатоквартирний житловий будинок, будівництво якого здійснюється на замовлення ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:62:264:0011, за проектною адресою: АДРЕСА_4 (п.1 Договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору продавець продає, а покупець купує майнові права на квартиру у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм чинного законодавства України. Сторони домовилися, що квартирою майнові права на яку передаються за даним договором є квартира АДРЕСА_1 .

Також, у п.п.2.3., 2.3.1. визначено, що в квартирі виконуються відповідні загально будівельні роботи по внутрішньому оздобленню. Продавець зобов`язується за свій рахунок підключити будинок до центральних комунікацій: каналізація, вода, газ, електромережа.

Відповідно до п.п. 2.5. та 2.6. плановий термін закінчення будівництва - 30 грудня 2017 року, а плановий термін введення в експлуатацію - 30 квітня 2018 року.

На виконання п.4 договору ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» вартість майнових прав у розмірі 443 185,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18084808 від 14.12.2016.

26 вересня 2018 року між ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу №15-12 від 13.12.2016 року, за умовами якої площа квартири АДРЕСА_3 збільшилась на 4,73 м2, внаслідок чого ОСОБА_1 додаткова сплачено 84947 грн. 00 коп. за збільшення площі квартири, що підтверджується товарним чеком від 26.09.2018.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено права позивача як споживача, прострочено терміни виконання своїх зобов`язань на 2 роки. ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» виконано зобов`язання згідно укладеного не у повному обсязі, газопостачання в квартирі відсутнє, тому за кожний день прострочення відповідач має сплати пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктами 2.5., 2.6. Договору встановлено плановий термін закінчення будівництва, плановий термін введення в експлуатацію.

Встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

За правилами ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію у Договорі купівлі-продажу майнових прав від 13 грудня 2016 року № 15-12 конкретно не визначений, так як зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

В ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

При цьому, зобов`язання щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність.

В чинному законодавстві України таке поняття як прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію відсутнє.

Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єктів, необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

В п. 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларації щодо об`єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється безпосередньо апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об`єктів - її територіальними органами за місцезнаходженням таких об`єктів.

Так як прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.

Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За вказаних обставин п. 2.6. Договору купівлі-продажу майнових прав від 13 грудня 2016 року № 15-12 носить технічний характер, так як вказує на технічну характеристику.

Викладене підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 757/39364/15-ц.

Враховуючи, що термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в Договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначений, а вказана планова (орієнтовна) дата, а також те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «Комфорт Лайф 2000» відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені) внаслідок затримки по введенню будинку в експлуатацію.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 у справі № 369/6303/19.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відстоках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ст. ст. 524, 533-535 ЦПК України передбачено, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої особи (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 549 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Тобто порушення грошового зобов`язання є невиконання боржником обов`язку сплатити грошові кошти.

Враховуючи, що обов`язок щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не є грошовим зобов`язанням, тому до спірних правовідносин не застосовується відповідальність щодо стягнення пені. А відтак, вимоги позивача в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у розмірі 15 664,61 грн, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивач вважає, що ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» повинно відшкодувати витрати у зв`язку з встановленням електричного котла, оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, строки передачі майна у власність квартири протермінував внаслідок чого позивач вимушена була встановити електричний котел на підключення якого було витрачено 15 661 грн. 61 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пункту 3.3. договору передбачено, що квартира передається продавцем покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі квартири.

Згідно копії акту прийому-передачі квартири від 12.07.2019 підписаного ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» та ОСОБА_1 продавець передав, а покупець отримала квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 43 м2. Відповідно до п. 2 вказаного Акту, квартира відповідає вимогам договору, претензій стосовно її якості, складу, оздоблення, площі, планування покупець до продавця не має.

20 листопада 2020 року між сторонами було складено акт приймання-передачі квартири (ключів) відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №15-12 від 13 грудня 2016 року. Згідно п. 2 даного акту квартира відповідає вимогам договору, претензій стосовно її якості, складу, оздоблення, площі, планування покупець до продавця не має.

Оскільки дані акти підписані сторонами без зауважень, вказане спростовує доводи позивача щодо не виконанням зобов`язань ТОВ «КОМФОРТ ЛАЙФ 2000» та спричинення матеріальної шкоди.

Суд критично оцінює посилання позивача на Протокол від 12.07.2019, оскільки зазначені у ньому недоліки спростовуються наданими відповідачем та підписані сторонами актами. Крім того, сторони у договорі не передбачали складання даного документу в разі виникнення дефектів та/або недоробок об`єкта нерухомості.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримала право власності на квартиру відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2020, сформованого 01.12.2020 року, на копії якого ОСОБА_1 зазначила, що претензій до ТОВ «Комфорт Лайф 2000» не має.

Враховуючи викладене суд погоджується з доводами відповідача, що ТОВ «Комфорт Лайф 2000» свої зобов`язання перед позивачем виконало і передало квартиру у належному стані відповідно до укладеного між ними Договору купівлі-продажу майнових прав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що відповідач порушив права позивача, як споживача, завдав матеріальних збитків, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними, тому вони, також, не підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завданої моральної шкоди у визначеному розмір, та наявність причинно-наслідкового зав`язку між протиправними діями відповідача і заявленою моральною шкодою.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Лайф 2000» про захист прав споживачів, стягнення неустойки, компенсації заподіяних збитків та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: