Рішення

від 16.04.2024 по справі 160/11754/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуСправа №160/11754/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 43238738), Служби судової охорони (вул.Липська, буд.18/5, м.Київ, 01601 код ЄДРПОУ 42902258), Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Міністерства фінансів України (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11, код ЄДРПОУ 00013480), третя особа: Державна казначейська служба України (вул.Бастіонна, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Позивач 04.08.2022 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1. визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не видання наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р., не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р. у розмірі 120 000 грн.;

2. зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області виконати Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»:

- видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р.;

- нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду на період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р. у розмірі 120 000 грн.;

4. визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не забезпечення правового і соціального захисту як співробітника Служби судової охорони зі сплати додаткової винагороди до грошового забезпечення;

5. зобов`язати Службу судової охорони України виконати Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»:

-забезпечити правовий і соціальний захист, як співробітнику Служби судової охорони щодо сплати додаткової винагороди до грошового забезпечення;

6. визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не забезпечення фінансування виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р.

7. зобов`язати Державну судову адміністрацію України виконати Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині забезпечення фінансування виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р.;

8. визнати протиправною бездіяльність Міністерства Фінансів України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не забезпечення спрямування бюджетних коштів на виплату йому додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р.;

9. зобов`язати Міністерство Фінансів України виконати Постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині забезпечення спрямування бюджетних коштів на виплату йому додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. по 30.06.2022 р.;

- стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168 за зазначений період, зазначає про порушення його права на оплату праці, оскільки виплату такої винагороди не одержував.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, цією ухвалою суду залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державну казначейську служби України.

25 серпня 2022 року від Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони заперечили проти заявлених до них позовних вимог, зазначивши, що видатки на виплату додаткової винагороди не були затверджені, у зв`язку з чим така виплата не здійснювалася. Винесення наказу про виплату додаткової винагороди не є можливим за відсутності видатків в межах наданих повноважень. Служба судової охорони у Дніпропетровській області вважає, що позов є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави для виплати додаткової винагороди, оскільки видатки на її виплату не були затверджені. Служба судової охорони у Дніпропетровській області просить суд відмовити в задоволенні позову.

31 серпня 2022 року від Служби судової охорони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони проти позову заперечили повністю, та зазначили, що територіальні управління не мають права видавати накази щодо витрачання затвердженого кошторису. Керівництво Служби веде роботу щодо отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати додаткової винагороди. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.

07 вересня 2022 року від Міністерства фінансів України надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони заперечили проти позову, зазначивши, що безпосереднім виконавцем з виплати додаткової винагороди є територіальне управління Служби. Розподіл коштів асигнувань належить до компетенції ДСА України, отже вимоги позивача до Міністерства є необґрунтованими. ДСА України як головний розпорядник коштів мав використати всі внутрішні резерви, станом на 01.06.2022 обсяг невикористаних коштів на оплату праці за січень травень становить 361,9 млн. гривень.

27 вересня 2022 року від Державної Судової Адміністрації України надійшов відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період. Відповідно до статті 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів Державна судова адміністрація України (далі ДСА України) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони (далі ССО). У свою чергу ССО безпосередньо нараховує та виплачує грошове забезпечення співробітникам у встановленому законом порядку. З метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до пункту 1 Постанови №168 ДСА України звернулось з листами щодо виділення додаткових асигнувань з резервного фонду державного бюджету. Проте, кошти виділені не були. Разом з тим, на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови №168 та враховуючи вимогу Міністерства Фінансів України, ДСА України звернулася з листом до ССО щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників ССО для можливості виплати додаткової винагороди. Проте, ССО відмовилась видавати зазначені накази, у зв`язку з відсутністю затвердженого кошторису за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань. в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період. Відповідно до статті 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів Державна судова адміністрація України (далі ДСА України) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони (далі ССО). У свою чергу ССО безпосередньо нараховує та виплачує грошове забезпечення співробітникам у встановленому законом порядку. З метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до пункту 1 Постанови №168 ДСА України звернулось з листами щодо виділення додаткових асигнувань з резервного фонду державного бюджету. Проте, кошти виділені не були. Разом з тим, на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови №168 та враховуючи вимогу Міністерства Фінансів України, ДСА України звернулася з листом до ССО щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників ССО для можливості виплати додаткової винагороди. Проте, ССО відмовилась видавати зазначені накази, у зв`язку з відсутністю затвердженого кошторису за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.11.2022 року о 14:00 год.

19 жовтня 2022 року від Міністерства фінансів України надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 р. заяву Міністерства фінансів України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у адміністративній справі №160/11754/22 задоволено.

20 жовтня 2022 року від Служби судової охорони України надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 р. заяву Служби судової охорони про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у адміністративній справі №160/11754/22 задоволено.

07 листопада 2022 року від Служби судової охорони України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10 листопада 2022 року від Служби судової охорони України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Верховним Судом зразкової справи №260/3564/22.

10 листопада 2022 року від Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Верховним Судом зразкової справи №260/3564/22.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 10.11.2022р. суд оголосив вступну та резолютивну частину ухвал, якими у задоволенні клопотань Служби судової охорони та Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі №160/11754/22 відмовлено. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 08.12.2022р. о 14:00 год.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 08.12.2022р. в підготовче засідання сторони не з`явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 р. зупинено провадження в адміністративній справі №160/11754/22 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №260/3564/22.

29 листопада 2023 року від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з набранням законної сили рішення по зразковій справі №260/3564/22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 р. клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження в адміністративній справі №160/11754/22 задоволено та поновлено провадження у справі №160/11754/22 за позовною заявою ОСОБА_1 . Підготовче судове засідання призначено на 21.12.2023 р. о 14:00 год.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 21.12.2023р. в підготовче засідання сторони не з`явились. Були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив призначити розгляд справи по суті на 01.02.2024 року об 14:30 год.

25 грудня 2023 року від Міністерства фінансів України надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до довідки від 31.01.2024р. № 149, складеної секретарем судового засідання, справа №160/11754/22 знята з розгляду 01.02.2024 р. у зв`язку із перебуванням судді Савченка А.В. з 29.01.2024 р. по 02.02.2024 р. включно у щорічній відпустці. Судове засідання призначено на 08 лютого 2024 року о 16:00 год.

02 лютого 2024 року від Служби судової охорони України надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до протоколу судового засідання від 08.02.2024р. в судове засідання сторони не з`явились. Були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2022 р. у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) висловлено позицію, що у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до витягу із наказу ТУ ССО у Дніпропетровській області від 25.11.2019 № 53 о/с «По особовому складу», прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір та визнаний переможцем конкурсу, ОСОБА_1 на посаду контролера ІІ категорії взводу охорони підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, присвоєно йому в порядку переатестування спеціальне звання - сержант Служби судової охорони.

Листом від 285.07.2022 на адвокатський запит ТУ ССО у Дніпропетровській області повідомило про те, що у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались, у зв`язку із чим накази про виплату співробітникам додаткової винагороди не видавались.

Листом від 01.04.2022 № 08020-01-2/6914 Міністерство фінансів України на адвокатський запит повідомило, що пропозиції щодо перерозподілу бюджетних асигнувань у розписі державного бюджету за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, в межах якої забезпечується функціонування Служби судової охорони, з метою збільшення видатків на грошове забезпечення від ДСА до Мінфіну не надходило.

Відповідно до розрахункових листів за лютий 2022 - червень 2022 року, позивачу додаткова винагорода не виплачувалась

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 161 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга статті 161 Закону № 1402-VIII).

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону № 1402-VIII).

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (частина перша статті 165 Закону № 1402-VIII).

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 Закону № 1402-VIII).

Пунктом 2 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони від 03.04.2019 № 289 (далі Постанова № 289) установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Служба) визначає Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі Порядок № 384).

Грошове забезпечення співробітникам Служби (далі - співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 1 розділу І Порядку № 384).

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 4 розділу І Порядку № 384).

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби (пункт 5 розділу І Порядку № 384).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія (пункт 6 розділу І Порядку № 384).

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги (пункт 7 розділу І Порядку № 384).

Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби (пункт 8 розділу І Порядку № 384).

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункт 9 розділу І Порядку № 384).

Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункт 10 Порядку розділу І № 384).

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку № 384).

Постанова № 168

(1) первісна редакція

48.Абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац другий пункту 1 Постанови № 186).

Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пункт 3 Постанови № 168).

Відповідно до пункту 5 Постанови № 168, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постанова № 168 опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 28.02.2022 № 43.(2) редакція із змінами, внесеними Постановою № 793

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 вирішено внести зміни до Постанови № 168 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754, що додаються.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 793, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2002.

Постанова № 793 опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 19.07.2022 № 156.

Згідно із Постановою № 793:

- у пункті 1: 1) в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; 2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.. У зв`язку з цим абзаци другий - шостий вважати відповідно абзацами третім - сьомим;

- доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів..

Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396). Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд виходить із того, що статтею 1 Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Заявлений спір виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу додаткової винагороди як співробітнику Служби судової охорони на період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 відповідно до Постанови № 168.

При вирішенні спору суд враховує рішення Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Проте, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

Таким чином, надання нормативно-правовому акта ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених Постановою від 07.07.2022 № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку № 384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відмова ТУ ССО у Дніпропетровській області у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа Кечко проти України, заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).

Верховний Суд України неодноразово вказував, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Таким чином, позовні вимоги, заявлені до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 до 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн на місяць.

Позовні вимоги щодо бездіяльності в частині не прийняття наказів є необґрунтованими, оскільки прийняття таких наказів є лише формальною процедурою, не пов`язаною з фактичним виконанням зобов`язання відповідача.

Суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість прийняття наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, оскільки право позивача на отримання такої винагороди виникло на підставі нормативно-правового акта, прийнятого у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII встановлено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

У заявленому спорі Територіальне управління є належним відповідачем, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.

Як зазначено у зразковій справі, ДСА України, не має відповідати за таким позовом, оскільки між позивачем і ДСА України безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб`єкт владних повноважень порушив права позивача.

Правовідносини з ДСА України наявні у Територіального управління, як розпорядника коштів нижчого рівня.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог до Служби судової охорони та Міністерства фінансів України, оскільки між ними та позивачем не виникли безпосередні правовідносини, які б призвели до порушення прав позивача з боку цих суб`єктів владних повноважень.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає про його додержання позивачем, оскільки позов подано 04.08.2022р., тобто без порушенням встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України трьохмісячного строку звернення до суду, пролонгованого до 30.06.2023 р., з урахуванням пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

У рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 вказано на ознаки типової справи: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022.

Отже, за ознаками типової справи, розглянута справа є типовою.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. п. 6, 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обставиною, яка підлягає доведенню та яку належить оцінити за формою та змістом.

За формальним критерієм, про що йдеться у ч. 3 ст. 134 КАС України, на сторону, яка заявляє про розподіл, покладається тягар надання відповідних первинних документів, які дають можливість зробити висновок про наявність договірних відносин між адвокатом та стороною у справі (1) з приводу надання останньому правничих послуг, які стосуються такої справи, (2) за результатом яких такі послуги були реально надані, а їх вартість сплачена.

Змістовий аналіз обставини понесення судових витрат полягає у наданні оцінки їх співмірності, при цьому, обов`язок доведення співмірності та неспівмірності покладається відповідно на сторону, яка заявляє про розподіл та яка заперечує щодо такого.

З наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено таке.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Непочатих В.В. договір про надання правової допомоги №27/06/2022/33 від 27.06.2022 р.

Відповідно до п.1.1 цього Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок надати Замовнику правничі послуги на умовах цього Договору. Правничі послуги. які надаються Замовнику, будуть складатися: з усних та/чи письмових консультацій щодо правових питань, пов`язаних з веденням адміністративної справи щодо визнання неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України відносно невиплати додаткової винагороди відповідно до Постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п.3.1 цього Договору, вартість послуг за цим Договором встановлюється сторонами у розмірі 2000 (тисячі) гривень 00 коп.

Відповідно до п.3.2 цього Договору, замовник сплачує послуги, які надаються за цим Договором, на умовах 100 % попередньої оплати на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до рахунка-фактури від 27 червня 2022 року №137, позивач сплатив адвокату суму 2000, 00 грн. Підстава: попередня оплата за договором про надання правничих послуг №27/06/2022/33 від 27.06.2022 р.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі №320/3271/19.

Суд зазначає, що відповідно до договіру про надання правової допомоги №27/06/2022/33 від 27.06.2022 р., позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 2000,00грн.

Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу 2000,00 грн. є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. є обґрунтованим та співмірним, а такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 241-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 43238738), Служби судової охорони (вул.Липська, буд.18/5, м.Київ, 01601 код ЄДРПОУ 42902258), Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Міністерства фінансів України (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11, код ЄДРПОУ 00013480), третя особа: Державна казначейська служба України (вул.Бастіонна, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 до 30.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 43238738) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2022 до 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн на місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 43238738) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко