Рішення

від 16.04.2024 по справі 200/1455/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року Справа№200/1455/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

13 березня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» позивачка, ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №052530004338 від 16 лютого 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах,

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті за Списком №1 період роботи на підприємстві ВП «Шахта «5/6» ДП «Мирноградвугілля» з 27.08.2010 по 31.03.2022, зарахувати до страхового стажу період роботи у Грабарівській початковій школі-саду з 01.09.1993 по 26.07.1994;

- зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 08 лютого 2024 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», врахувавши рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VІІІ», оскільки в неї вже виникло право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 по досягненню 45 річного віку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 08.02.2024 подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 16.02.2024 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №052530004338, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1. Відповідач протиправно не врахував до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1993 по 26.07.1994, оскільки відсутній номер та дата наказу у запису про прийняття на роботу. Також відповідачем не було враховано до пільгового стажу на підземних роботах періоди роботи з тих підстав, що в пільговій довідці не вірно зазначений підрозділ Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36. Однак, згідно з вимогами чинного законодавства наявність уточнюючої довідки під час призначення пенсії вимагається у разі неможливості підтвердження пільгового стажу відомостями трудової книжки. Пільговий характер роботи на посаді учня роздавальника вибухових матеріалів з повним робочим днем в шахті з 27.08.2010 по 23.09.2010, та на посаді роздавальника вибухових матеріалів з повним робочим днем в шахті з 24.09.2010 по 31.03.2022 на підприємстві ВП «Шахта «5/6» ДП «Мирноградвугілля» підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.09.1993. На думку позивачки, оскільки вона досягла віку 49 років 6 місяців, має 11 років 7 місяців 5 днів стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 та 22 роки 28 днів страхового стажу, то вона має право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з таких підстав.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення від 16.02.2024 №052530004338 про відмову у призначенні пенсії віком на пільгових умовах з огляду на таке. Як встановлено в рішенні страховий стаж позивачки становить 22 роки 28 днів. Пільговий стаж позивачки по Списку № 1 відсутній. В рішенні правомірно зазначено, що до пільгового стажу позивачки не зараховані періоди роботи з 27.08.2010 по 23.09.2010 та з 24.09.2010 по 31.03.2022 відповідно до довідки від 07.02.2024 №11, оскільки в останній не правильно зазначений підрозділ Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2023 № 36. Для зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи, зазначених в довідці від 07.02.2024 № 11, необхідно надати пільгову довідку з посиланням на розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, або їх номери, куди включається цей період роботи. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1993 по 26.07.1994, оскільки відсутній номер та дата наказу у записі про прийняття на роботу. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1993 по 26.07.1994 необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.

18 березня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18 березня 2024 року у відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

08 лютого 2024 року громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

16 лютого 2024 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №052530004338, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку №1.

Згідно з рішенням вік заявниці 49 років 5 місяців 10 днів, страховий стаж особи становить 22 роки 28 днів, пільговий стаж особи (за Списком № 1) відсутній.

Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1993 по 26.07.1994 необхідно додати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.

До пільгового стажу не зараховані періоди роботи відповідно до довідки від 07.02.2024 №11, оскільки в довідці не правильно зазначений підрозділ Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Для зарахування до пільгового стажу періодів роботи, зазначених в довідці від 07.02.2024 №11, необхідно надати пільгову довідку з посиланням на розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, або їх номери, куди включається цей період.

Згідно з формою РС-право стаж для розрахунку права ОСОБА_1 становить 22 роки 28 днів, стаж роботи за списком №1 відсутній.

За інформацією, яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5)), спеціальний стаж ОСОБА_1 у роботодавця відокремлений підрозділ "Шахта "Димитрова" Державного підприємства "Красноармійськвугілля", відокремлений підрозділ "Шахта "5/6" Державного підприємства "Мирноградвугілля» (код ЄДРПОУ 33839081) облікований за кодом ЗПЗ013А1 в період з вересня 2010 року по вересень 2022 року.

В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 01 вересня 1993 року на ім`я ОСОБА_1 , за спірні періоди містяться такі записи:

запис №1 - 01.09.1993 - прийнята на роботу в Грабарівську початкову школу-сад в якості вихователя ГПД, наказ школи №2,

запис №2 - 26.07.1994 - звільнена с роботи за власним бажанням, у зв`язку переїздом до іншої місцевості, стаття 38 КЗпП України, наказ №77-к, від 26.07.1994;

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»

Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління імені Г.М. Димитрова»

запис №3 - 30.03.2005 - прийнята учнем гірничого та направлена на дільницю ВТБ, наказ 47к від 31.03.05;

запис №4 - 01.06.2005 - переведена гірничою І розряду по верхньою та направлена на дільницю ВТБ, наказ 437-о/к від 24.06.2005;

запис№5, 6 - 27.08.2010 - 30.09.2010 - направлена учнем роздавальника підземного з повним робочим днем під землею на дільницю ВТБ (ВТ) для проходження виробничої практики, наказ 579-ок від 27.08.2010;

запис №7 - 24.09.2010 - переведена роздавальником ІІ розряду підземним та направлена на дільницю ВТБ (БВР) з повним робочим днем під землею та направлень, наказ 652-ок від 28.09.2010;

запис №8 - 14.05.2012 переведена роздавальником ІІ розряду ВМ під землею з повним робочим днем під землею та направлена на дільницю ВМ, наказ 205 від 14.05.2012.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, при обчисленні стажу позивачки за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV і даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а після 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також […] період одержання допомоги по безробіттю […].

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

В спірному рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період роботи у Грабарівській початковій школі-саду з 01.09.1993 по 26.07.1994, оскільки у трудовій книжці відсутній номер та дата наказу у записі про прийняття на роботу.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правовий висновок про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, посилання відповідача на відсутність номеру та дати наказу у записі про прийняття на роботу у Грабарівську початкову школу-сад, як підставу для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивачки, є безпідставним.

Враховуючи те, що відмова у зарахуванні періоду роботи у Грабарівській початковій школі-саду з 01.09.1993 по 26.07.1994 з посиланням на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вказаний період підлягає зарахуванню в страховий стаж позивачки.

Згідно зі спірним рішенням у позивачки відсутній пільговий стаж за Списком №1.

Разом з тим судом встановлено, що за даними системи персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5)) спеціальний стаж ОСОБА_1 у роботодавця відокремлений підрозділ "Шахта "Димитрова" Державного підприємства "Красноармійськвугілля", відокремлений підрозділ "Шахта "5/6" Державного підприємства "Мирноградвугілля» (код ЄДРПОУ 33839081) облікований за кодом ЗПЗ013А1 в період з вересня 2010 року по вересень 2022 року.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV з 01 січня 2004 року страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з пунктом 2 постанови правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 №25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 року за № 2141/24673, облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.

Відповідно до довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 8 до постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152):

код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і за результатами атестації робочих місць.

Згідно зі спірним рішенням відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи відповідно до довідки від 07.02.2024 №11, оскільки в довідці не правильно зазначений підрозділ Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Суд відхиляє вказані аргументи відповідача з огляду на таке.

Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд повторює, що з 01 січня 2004 року відповідно до вимог частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV територіальні органи Пенсійного фонду України ЗОБОВ`ЯЗАНІ обчислювати страховий стаж відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За даними системи персоніфікованого обліку період роботи ОСОБА_1 з вересня 2010 року по вересень 2022 року у роботодавця відокремлений підрозділ "Шахта "Димитрова" Державного підприємства "Красноармійськвугілля", відокремлений підрозділ "Шахта "5/6" Державного підприємства "Мирноградвугілля» (код ЄДРПОУ 33839081) облікований за кодом ЗПЗ013А1, тобто як зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України і за результатами атестації робочих місць.

Позивачкою були надані відповідні накази щодо атестації робочих місць за умовами праці, згідно з якими виконувана нею робота дає право на пенсію за віком на пільгових умова.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та від 24 червня 2016 року №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджувались Списки №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких (на яких) повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У вказаних Списках містяться відповідні розділи «1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень», якими передбачено, що усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 01 вересня 1993 року на ім`я ОСОБА_1 , наявні чіткі, зрозумілі записи, які містять повну інформацію про періоди роботи та займану посаду позивачки, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Отже, на відміну від висновків відповідача, суд вважає документально доведеним факт зайнятості позивачки в відокремленому підрозділі "Шахта "Димитрова" Державного підприємства "Красноармійськвугілля", відокремленому підрозділі "Шахта "5/6" Державного підприємства "Мирноградвугілля» (код ЄДРПОУ 33839081) за професією, передбаченою Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, яка за умовами праці дає право на пенсію за віком на пільгових умова, а тому період облікований за кодом ЗПЗ013А1 з вересня 2010 року по вересень 2022 року підлягає включенню до страхового стажу позивачки як стаж роботи за Списком №1.

Щодо позовної вимоги призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», далі - Закон №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, Законом №213-VIII віку набуття права на пенсію на пільгових умовах для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років. Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

У свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Зокрема, пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з цим Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

Відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №1, який складає 45 років за пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Враховуючи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 щодо віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли вік набуття права на пенсію на пільгових умовах має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «а» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Отже, при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії, яка була подана 08 лютого 2024 року, відповідач мав застосовувати саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не норми Закону №1058-ІV, а тому посилання відповідача на пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV як на правову підставі для відмови в призначенні пенсії позивачці є протиправним.

Водночас суд зазначає, що обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі №663/574/17).

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

У даній справі суд здійснив судовий контроль за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення та встановив помилки, яких припустився відповідач при обчисленні страхового стажу позивачки.

Відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку страхового стажу та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, обчисленого територіальним органом Пенсійного фонду України, не дає можливості встановити чи відповідає позивачка всім необхідним умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах підлягає повторному розгляду відповідачем з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії №052530004338, прийняте 16 лютого 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки права позивачки порушені, але прийняття рішення на користь останньої, в тому числі щодо зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в цьому рішенні, що змусило позивачку звернутися до суду із позовом, судовий збір, сплачений останньою, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (юридична адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83а, код ЄРДПОУ 21390940, e-mail: main@cn.pfu.gov.ua) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №052530004338, прийняте 16 лютого 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Чернігівський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 08 лютого 2024 року, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко