Рішення

від 17.04.2024 по справі 200/1725/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Справа№200/1725/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просить суд:

визнати протиправним повідомлення Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області від 25.03.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, в призначенні допомоги на проживання;

скасувати повідомлення Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області від 25.03.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, в призначенні допомоги на проживання;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області призначити і виплатити з 01.03.2024 ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, допомогу на проживання на родину відповідно до вимог абз. 2 п.13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332.

В обґрунтування позову вказано, що позивач 18.03.2024 звернувся до Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області за призначенням, як уповноваженій особі, допомоги на проживання на родину. Повідомленням Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області від 25.03.2024, в призначенні допомоги на проживання відмовлено.

Вважаючи таку відмову протиправною, як ухвалену без урахування абз. 2 п.13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 27.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Вказана ухвала суду отримана відповідачем 27.03.2024 о 19 год. 55 хв., що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету користувача.

У встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву ГУ ПФУ в Донецькій області не надано.

Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, розгляд справи здійснив за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , має статус інваліда війни 2 групи, посвідчення серії НОМЕР_3 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії по інвалідності в наслідок війни 2 групи, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 09 квітня 2022 року, виданою ЦНАП Радехівської міської ради Львівської області, адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

18.03.2024 позивач, як уповноважена особа, відповідно до вимог Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 (в редакції, чинній на час звернення) через Центр надання адміністративних послуг Радехівської міської ради Червоноградського району Львівської області звернувся з письмовою заявою до відповідача Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про надання допомоги на проживання як внутрішньо-переміщеним особам.

Родина позивача складається з трьох осіб: дружина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також є внутрішньо переміщеною особою та інвалідом ІІІ групи та донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є внутрішньо переміщеною особою та є студенткою денної (очної) форми навчання Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

До заяви про надання допомоги на проживання як внутрішньо-переміщеним особам позивачем долучено пакет документів: довідка МСЕК від 03.04.2023 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, довідка МСЕК про встановлення дружині позивача ОСОБА_2 ІІІ групи інвалідності, паспорт на ім`я ОСОБА_2 , ІТ картка на ім`я ОСОБА_3 , довідка видана Харківським національним педагогічним університетом імені Г.С. Сковороди ОСОБА_3 про те, що вона є здобувачем освіти денної форми навчання.

Повідомленням від 25.03.2024 Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області позивачу відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам з огляду на те, що заявник (позивач) не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".

До вказаного повідомлення долучений розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї за три місяці із зазначенням наступних складових

сукупний дохід сім`ї за три місяці (крім доходу від землі) - 186 441,82 грн.

сукупний дохід за три місяці від землі - 0,00

сукупний середньомісячний дохід сім`ї - 60 147,27 грн.

кількість членів сім`ї - 3

середньомісячний дохід члена сім`ї - 20 715,76 грн.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, в призначенні допомоги на проживання.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 (далі - Порядок № 332).

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога). Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку з 01 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку

З 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Діти/особи віком до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти після досягнення ними 18 років і не мають власних сімей, мають право звертатися за призначенням допомоги особисто, якщо вони мають фактичне місце проживання (перебування) інше, ніж в уповноваженої особи.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

Відповідно до п. 5 Порядку 332 допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:

які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (абз.2 п. 5);

у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (абз.3 п. 5).

Відповідно до п. 13-1 Порядку 332

Виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично:

непрацездатним особам, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги;

особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально;

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, а також батькам-вихователям, прийомним батькам та опікунам (піклувальникам).

У разі коли особі не було продовжено виплату допомоги автоматично, але вона належить до категорій осіб, визначених абзацами другим - четвертим цього пункту, їй може бути призначено допомогу за заявою.

Іншим членам сім`ї виплата допомоги може бути продовжена на підставі подання заяви на призначення допомоги..

Відповідно до п. 13-2 Порядку 332

Для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.

Судом встановлено, що позивач має статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни. Отже, на нього розповсюджується дія пункту 13-1.

Відтак, заява позивача підлягала до розгляду із застосуванням пункту 13-1 Порядку №332.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відмова відповідача у призначенні допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання оформлена повідомленням без зазначення пунктів Порядку №332 на підставі яких відповідач дійшов висновку, що позивач не відповідає умовам, визначеним Порядком №332.

Суд при вирішенні справи виходить із того, що зазначене повідомлення відповідача є актом індивідуальної дії.

Так, акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, спірний акт містить лише загальні посилання на Порядок №332 від 20.03.2022, без конкретизації висновків суб`єкта владних повноважень з урахуваннях фактичних обставин у даній справі, що стосуються позивача та членів його родини.

Крім того, як встановлено судом позивач, маючи статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни має право на продовження допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням пункту 13-1 Порядку №332.

За таких умов оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

За таких умов суд доходить висновку, що оскаржуване рішення оформлене повідомленням Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області від 25.03.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, в призначенні допомоги на проживання є невмотивованим, необґрунтованим та таким, що не враховує всі фактичні обставини, що існували на час прийняття спірного рішення, а тому, на думку суду, воно є таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зобов`язального характеру та необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.03.2024 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам положень абз.2 п.13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332.

В задоволенні позовних вимог зобов`язального характеру в іншій частині слід відмовити з підстав, викладених вище.

Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області (Україна, 80001, Львівська область, Червоноградський район, місто Сокаль, вулиця Героїв УПА, будинок 11 ЄДРПОУ 44275592) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області оформлене повідомленням від 25.03.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, в призначенні допомоги на проживання.

3обов`язати Управління соціального захисту населення Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як уповноваженої особи від 18.03.2024 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам із урахуванням положень абз.2 п.13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2024 року.

Суддя І.В. Буряк