Рішення

від 17.04.2024 по справі 240/33701/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/33701/23

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету будівництва і архітектури в особі: відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Київського національного університету будівництва і архітектури в особі: відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу щодо нарахування та виплати випускнику Житомирського технологічного фахового коледжу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», зобов`язавши Київський національний університет будівництва і архітектури в особі: відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу нарахувати одноразову грошову допомогу, передбаченою статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та виплатити кошти ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що має статус дитини, позбавленої батьківського піклування та має право на отримання передбачених законодавством пільг. 30.06.2023 закінчив Відокремлений структурний підрозділ Житомирського технологічного фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури та отримав диплом фахового молодшого бакалавра Х23 №033510. Нормами ч.7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" передбачено, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, забезпечуються одноразовою грошовою допомогою у розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів за рахунок навчального закладу. Відмову відповідача у виплаті такої грошової допомоги вважає протиправною.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до норм ст.ст.257,262 КАС Українидана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.12.2017 позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.01.2018 №63 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.06.2018 №659 поповнено дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вихованцем ОСОБА_1 .

Згідно із копією диплома фахового молодшого бакалавра НОМЕР_1 ОСОБА_6 закінчив у 2023 році Відокремлений структурний підрозділ Житомирського технологічного фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури .

На звернення до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги отримав лист-відмову від 02.10.2023 №01.11-323, яким позивача повідомлено , що нормативно-правовим актом, що регулює зазначене питання , є постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994р. № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування». Відповідно до підпункту 4, 5 пункту 13 постанови № 226 при працевлаштуванні учні, студенти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учні, студенти, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, що навчалися або виховувалися в закладах освіти і перебували на повному державному забезпеченні, забезпечуються одягом та взуттям на суму не меншу як 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також одноразовою допомогою в розмірі шести прожиткових мінімумів, а ті які перебували під опікою (піклуванням )- одягом і взуттям на суму не менш як 16 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також одноразовою допомогою в розмірі шести прожиткових мінімумів. Зазначено, що з огляду на викладене нормами підпунктів 4 та 5 пункту 13 постанови № 226 випускник ВСП ЖТФК КНУБА ОСОБА_1 дитина - вихованець дитячого будинку сімейного типу, не належить до цих категорій, а тому право на компенсацію він не має.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З преамбули Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що гуртуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

При цьому, ст.2 цього Закону визначено, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері і його завданням є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Згідно із ст.4 Закону України "Про охорону дитинства" система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає, зокрема, проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства, встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 53 Конституції України та статтею 19 вищевказаного Закону передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (ст.24 та ст.25 Закону України "Про охорону дитинства").

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства визначені Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 № 2342-IV (далі - Закон №2342-IV).

Згідно із ст.1 Закону №2342-IV статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування; особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування; державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Відповідно до ст. 4 Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою, та встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно із ч.7 ст.8 Закону №2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 26.05.2020 у справі № 303/5848/16-а, від 05.06.2019 у справі № 159/1684/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 04.11.2020 у справі №303/5842/16-а, від 28.01.2021 у справі №164/1907/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а та інших.

Згідно з ст.8 Закону №2342-IV вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум". Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.9 Закону №2342-IV витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Статтею 25 Закону №2342-IV передбачено, що порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Постанова).

Відповідно до пп.1 п.13 Постанови дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Тобто, порядок виплати одноразової грошової допомоги випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з порядком виплати такої одноразової грошової допомоги згідно із Постановою.

Водночас, в силу приписів п.2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон №2342-IV прийнятий 13.01.2005 та набрав чинності 02.02.2005. Натомість постанова Кабінету Міністрів України №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" датована 05.04.1994, а тому застосовується до спірних правовідносин лише в тій частині, що не суперечить вимогам Закону № 2342-IV.

Згідно із ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону, згідно із яким одноразова грошова допомога підлягає виплаті випускникам вказаної категорії саме у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі № 493/407/16-а та від 03.10.2019 у справі № 303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 28.01.2021 у справі № 164/1907/16-а.

Отже, на відповідача покладено обов`язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантований ч.7 ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

Поряд з цим, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач, не нарахувавши та не виплативши випускнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону №2342-IV, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну діяльність.

Будь-яких доказів на спростування встановлених в ході розгляду обставин справи відповідачем суду не надано, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, відповідача слід зобов`язати нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону №2342-IV у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, у суду відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Київського національного університету будівництва і архітектури (просп. Повітрофлотський, 31,м. Київ,03037. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02070909) в особі Відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу (вул. Небесної Сотні, 37, м. Житомир, 10029, код ЄДРПОУ: 39891833) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Київського національного університету будівництва і архітектури в особі Відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу щодо ненарахування та невиплати випускнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Зобов`язати Київський національний університет будівництва і архітектури в особі Відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського національного університету будівництва і архітектури в особі Відокремленого структурного підрозділу Житомирського технологічного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа