Ухвала

від 17.04.2024 по справі 360/338/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 квітня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/338/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у письмовому провадженні питання про прийняття заяви ОСОБА_1 про залишення справи без розгляду у справі № 360/338/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.07.2021;

2) зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, з урахуванням індексації, без обмеження по максимальному розміру пенсії, передбаченому статтею 43 ЗУ № 2262, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою від 10 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України; заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду; документу про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

15 квітня 2024 року від позивача - ОСОБА_1 , на офіційну адресу електронної пошти суду засобами електронного зв`язку надійшла заява про залишення справи без розгляду.

Частиною сьомою, восьмою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (діла - КАС України) визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

У пункті 120 розділу VІ «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (зі змінами, внесеними рішеннями Вищої ради правосуддя від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22, від 22 лютого 2022 року № 166/0/15-22, від 12 жовтня 2023 року № 977/0/15-23 та від 07 березня 2024 року № 700/0/15-24), визначено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає особам, окрім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої Електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, документи у справах на адресу електронної пошти, з якої до суду надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Верховний Суд у справі № 755/1549/22 (постанова від 22 березня 2023 року) досліджував поняття електронного документу та електронного підпису.

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Отже, обов`язково заява, яка подається учасником справи до суду в паперовій формі, скріплюється власноручним підписом учасника справи (його представника), а заява, яка подається учасником справи до суду в електронній формі, скріплюється електронним підписом учасника справи (його представника).

Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис (пункт 15 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина шоста статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до пункту 42 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» підтвердження електронного підпису чи печатки - процес перевірки та підтвердження дійсності електронного підпису чи печатки.

Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).

Перевіркою підписання заяви ОСОБА_1 про залишення справи без розгляду встановлено, що заява не відповідає вимогам статей 18, 44, 167 КАС України, Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Положенню про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, оскільки зазначений документ не скріплений електронним цифровим підписом уповноваженої особи, якою подано засобами електронного зв`язку цей документ, про що в.о. начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) складено акт від 15 квітня 2024 року № 360/338/24 «Про відсутність кваліфікованого електронного підпису».

Суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що всі подані документи не в паперовій формі (надіслані на електронну адресу суду) мають бути засвідчені кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи.

Наразі подана ОСОБА_1 заява не засвідчена кваліфікованим електронним підписом останнього та має статус «Інформаційний».

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

При цьому, КАС України не містить норм про процесуальну аналогію.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) нагадала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Суд вважає за можливе на підставі частини шостої статті 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин за процесуальною аналогією положення статті 169 КАС України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Оскільки подана до суду в електронній формі заяви ОСОБА_1 про залишення справи без розгляду у справі № 360/338/24 не скріплена електронним підписом учасника справи (його представника), а отже, є непідписаною, вона не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 7, 44, 169, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про залишення справи без розгляду у справі № 360/338/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова