Рішення

від 16.04.2024 по справі 380/17401/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 рокусправа № 380/17401/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська виробнича компанія" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська виробнича компанія" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення від 28.02.2023 №UA209000/2023/800012/2 про коригування митної вартості товару.

Ухвалою від 31.07.2023 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі контракту № JM К016/2022 від 15.11.2022, Інвойсу від 22.02.2023 № 23К00058, ТОВ "Перша Українська виробнича компанія" ввезено на митну територію України товар. З метою оформлення ввезеного товару позивачем до Львівської митниці надана електронна МД № 23UA209160002222U3, в якій заявлена митна вартість товару: Волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне волокно вторинне HCS 15ДЕН/64мм. Кількість - 15276,00 кг (59 рулонів). - поліефірне штапельне волокно вторинне HCS 7ДЕН/64мм. Кількість рулони). Загальна кількість - 22101,00 кг (83рулони).

Разом із митною декларацією, для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав всі необхідні та підтверджуючі документи. Втім, відповідач надіслав декларанту рішення про коригування митної вартості від 28.02.2023 UA209000/2023/800012/2 відповідно до якого митна вартість товару була скорегована за другорядним 6 методом (за резервним методом).

Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача з огляду на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках які полягають у сплаті зайвих платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною, оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи, яка винесла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує рішення.

Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги повністю.

15.08.2023 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, покликаючись на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - банківський платіжний документ (Swift) від 22.02.2023 б/н містить загальне посилання на контракт, а не на проформу-інвойс чи інвойс, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару, сума платежу не відповідає заявленій; - в інвойсі від 22.02.2023 № 2300058 зазначено передоплата (сума 28289,28 дол.США), платіжний документ містить розбіжності щодо суми оплати - 7680,00 дол. США; - рахунку-фактурі (інвойсі) відсутні відомості щодо реквізитів зовнішньоекономічного договору; - до митного оформлення для підтвердження транспортних витрат надано рахунок від виконавця договору про транспортні послуги № 323-001296 від 24.02.2023, який не містить жодних посилань на реквізити даної партії товару, що унеможливлює співставити та перевірити додаткові складові митної вартості оцінюваного товару; - у графі 5 автотранспортної накладної CMR від 24.02.2023 б/н відсутні відомості про документи на партію товарів; - у графах 16 та 23 даної СМR наявні відмітки перевізника LLC GOLDEN WEST GROUP, а договір-заявку про перевезення укладено з ФОП " ОСОБА_1 ". Документів, що підтверджують договірні відносини між зазначеними суб`єктами не надано; - в рахунку на транспортні послуги від ФОП " ОСОБА_1 " витрати на перевезення розподілені за маршрутом Гданськ-Рава-Руська-Дніпро, однак в автотранспортній накладній у графі 3 "місце призначення" зазначено місто Великі Мости (Львівська область), що суттєво впливає на відстань і відповідно витрати на перевезення товару по митній території України (1060 км і 57 км); - виявлено розбіжності у відомостях про якісні та кількісні характеристики товару, а саме у пакувальному листі від 22.02.2023 б/н товар, який становить переважну більшість ваги у даній партії - 15276 кг, зазначено іншої якості "Polyester staple fiber HC 7DEN", a не "Polyester staple fiber НС 15ДЕН" як заявлено до митного оформлення.

Таким чином, митницею встановлені розбіжності у поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності.

Відповідач переконаний, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

З огляду на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

15.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська виробнича компанія" (далі - Покупець) та компанією JARMAG Sp.z.o.o (далі - Продавець) укладений Контракт № JM K016/2022, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується оплатити сировину у кількості та вартості, вказаними в рахунку-фактурі, який додається до кожної партії товару на є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 3.1 Контракту № JM K016/2022 оплата за товар проводиться наступним чином: 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний у даному Контракті, зазначає проформу інвойс.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 № JM K016/2022, відповідно до рахунку-фактури від 22.02.2023 № 23К00058 Покупець придбав товар: Волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне волокно вторинне HCS 15ДЕН/64мм. Кількість - 15276,00 кг (59 рулонів); - поліефірне штапельне волокно вторинне HCS 7ДЕН/64мм. Кількість рулони). Загальна кількість - 22101,00 кг (83рулони).

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ "Перша Українська виробнича компанія" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209160002222U3, відповідно до якої до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209160002222U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - сертифікат якості від 08.09.2022; - сертифікат якості від 13.09.2022; - пакувальний лист від 22.02.2023; - рахунок - проформа від 21.02.2023 № K/11300/22/506; - рахунок - фактура від 22.02.2023 № 23K00058; - автотранспортна накладна від 24.02.2023; - сертифікат про походження товару від 27.02.2023 № PL/MF/AT 0097179; - прайс - лист від 20.02.2023; -банківський платіжний документ, що стосується товару від 22.02.2023; - рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від 24.02.2023 № 323001296 ; - довідка про транспортні витрати від 24.02.2023; - зовнішньоекономічний контракт від 15.11.2022 № JM K016/2022; - договір-заявка від 22.02.2023 № 323-001296.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: "Відповідно до статті 53 митного кодексу України прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: - додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; - рахунок-проформу (інвойс); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ".

У свою чергу, Декларант на вимогу надіслав лис у якому зазначив, що декларантом додані всі наявні у нього документи, будь-яких інших документів які б підтверджували митну вартість товарів надати не може.

28.02.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/800012/2, у графі 33 якого було вказано:

"…До митного оформлення для підтвердження таких витрат надано рахунок від виконавця договору про транспортні послуги, який не містить жодних посилань на реквізити даної партії товару, що унеможливлює співставити та перевірити додаткові складові митної вартості оцінюваного товару. У даному рахунку відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування товару до місця ввезення на митну територію України. У графі 5 автотранспортної накладної CMR від 24.02.2023р. №б/н відсутні відомості про документи на партію товарів, у графах 16 та 23 даної CMR наявні відмітки перевізника LLC GOLDEN WEST GROUP, договір-заявку про перевезення укладено з ФОП " ОСОБА_1 ". Документів, що підтверджують договірні відносини між зазначеними суб`єктами не надано. В рахунку від ФОП " ОСОБА_1 " на транспортні послуги витрати на перевезення розподілені за маршрутом Гданськ-Рава-Руська-Дніпро, однак в автотранспортній накладній у графі 3 «місце призначення» зазначено місто Великі Мости (Львівська обл.), по суттєво впливає на відстань і відповідно витрати перевезення товару по митній території України (1060 км і 57 км). Банківський платіжний документ (Swift) від 22.02.2023 б/н містить загальне посилання на контракт, а не на проформу інвойс чи інвойс, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару, сума платежу не відповідає заявленій В інвойсі від 22.02.2023 № 2300058 зазначено передоплата (сума 28289,28 ДОЛ.США), платіжний документ містить розбіжності щодо суми оплати-7680,00 дол. CШA. В рахунку-фактурі (інвойсі) відсутні відомості щодо реквізитів зовнішньоекономічного договору. Виявлено розбіжності у відомостях про якісні характеристики товару, які суттєво впливають на рівень ціни та відповідно рівень митної вартості, а саме у пакувальному листі від 22.02.2023 № б/н товар, який становить переважну більшість ваги у даній партії - 15276 кг, зазначено іншої якості "Polyester staple fiber HC 7DEN", a не "Polyester staple fiber НС 15ДЕН" як заявлено до митного оформлення…".

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2023/000054.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом з цим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Суд зазначає, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивач при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надав пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості від 28.02.2023 № UA209000/2023/800012/2 порушень, необхідно відмітити наступне.

Відповідач у спірному рішенні зазначає, що на підтвердження інших складових митної вартості товару, поставленого на умовах FCA, позивачем надано рахунок від виконавця договору про транспортні послуги, який не містить жодних посилань на реквізити даної партії товару, що унеможливлює співставити та перевірити додаткові складові митної вартості оцінюваного товару. Також, відповідач стверджує, що у даному рахунку відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування товару до місця ввезення на митну територію України.

Суд зауважує, що pа змістом умов постачання FCA правил Інкотермс 2010 "Free Carrier" ("Франко перевізник") означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті.

Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті.

Згідно з умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Згідно з умов поставки FCA згідно Інкотермс, а саме: Продавець зобов`язаний за свій рахунок забезпечити пакування товару, за виключенням випадку, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний в договорі товар без пакування (пункт А9 умов поставки FCA згідно Інкотермс).

Із аналізу наведеного, суд дійшов висновку, що у випадку поставки товару за умовами FCA саме на продавця покладений обов`язок щодо укладення договорів на транспортування товару до пункту призначення. Також продавець несе всі витрати на страхування.

Таким чином, суд вважає, що у покупця була відсутня необхідність для понесення додаткових витрат на транспортування до пункту призначення та страхування, а тому доводи відповідача про неможливість перевірити додаткові складові митної вартості є необґрунтованими, та відхиляються судом.

Щодо твердження відповідача про те, що "у графі 5 автотранспортної накладної CMR від 24.02.2023р. № б/н відсутні відомості про документи на партію товарів, у графах 16 та 23 даної CMR наявні відмітки перевізника LLC GOLDEN WEST GROUP, договір-заявку про перевезення укладено з ФОП " ОСОБА_1 ". Документів, що підтверджують договірні відносини між зазначеними суб`єктами не надано", суд зауважує наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Перша Українська виробнича компанія" та ФОП ОСОБА_1 , як експедитором, укладений Договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.02.2023 № 323-001296, умови якого передбачають виконання експедитором або організація виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FСА МД № 23UA209160002222U3, до митного контролю позивач надав пакет товаросупровідних документів, а саме:

- договір-заявку від 22.02.2023 № 323-001296;

- рахунок на оплату від 24.02.2023 № 323-001296;

- довідка про транспортні витрати від 24.02.2023.

Згідно наданого рахунку від 24.02.2023 № 323-001296 позивачу надані наступні послуги: послуги перевезення по маршруту Gdansk, Польща митний перехід Рава-Руська 63000,00 грн; послуги перевезення по маршруту: митний перехід Рава-Руська-Дніпро, Дніпропетровська область, Україна 26600,00 грн; експедиційні послуги, місце надання послуг територія України 400,00 грн.

Суд зауважує, що вказаний рахунок містить посилання на договір-заявку від 22.02.2023 № 323-001296 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Тобто, позивач перебуває у господарських правовідносинах із ФОП ОСОБА_1 , який є експедитором та зобов`язується провести організацію перевезення вантажу позивача із можливістю залучення третіх осіб.

Варто зазначити, що і рахунок на оплату від 24.02.2023 № 323-001296, і договір-заявка №323-001296 містять посилання на автомобіль DAF АС0113EX/ НОМЕР_1 . Саме таким автомобілем був ввезений товар декларанта на митну територію України (гр. 16 CMR).

На підтвердження саме експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 позивачем долучено до позовної заяви договори про транспортно-експедиційні послуги, від 01.02.2023 № 010223-1 та від 01.02.2023 №230223-1 укладені між ФОП ОСОБА_1 та третіми особами.

При цьому, судом встановлено, що зазначена в митній декларації №23UA209160002222U3 митна вартість імпортованого позивачем товару 1097499,36 грн, окрім вартості товару 28289,28 дол США, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг по маршруту Gdansk, Польща митний перехід Рава-Руська 63000,00 грн.

Таким чином всі транспортні витрати, які поніс позивач по Договору-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.02.2023 № 323-001296 з ФОП ОСОБА_1 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Також суд не приймає доводи митного органу про те, що "витрати на перевезення розподілені за маршрутом Гданськ-Рава-Руська-Дніпро, однак в автотранспортній накладній у графі 3 "місце призначення" зазначено місто Великі Мости (Львівська обл.), що суттєво впливає на відстань і відповідно витрати перевезення товару по митній території України (1060 км і 57 км) ", оскільки відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів саме до місця ввезення на митну територію України.

У наданих документах, що стосуються перевезення товару (рахунку та довідки про транспортні витрати від Експедитора) розподілені витрати на транспортно - експедиторські послуги до місця ввезення на митну територію України: перевезення по маршруту: м. Гданськ, Польща - митний перехід Рава-Руська, перевезення по маршруту: митний перехід Рава-Руська - м. Дніпро.

На виконання приписів ст. 58 МК України, позивачем було включено до митної вартості товару вартість перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, а саме - до митного переходу Рава-Руська. Вартість транспортування після ввезення на митну територію України не включається до митної вартості, що прямо передбачено п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України.

З приводу твердження митного органу про те, що "банківський платіжний документ (Swift) від 22.02.2023 б/н містить загальне посилання на контракт, а не на проформу інвойс чи інвойс, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару, сума платежу не відповідає заявленій", суд зауважує наступне.

Згідно із п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 № JM K016/2022 оплата за товар проводиться наступним чином: 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця.

Загальна сума Контракту № JM K016/2022 не лімітована та складається із суми поставок, вказаних в рахунках-фактурах/інвойсах по даному Контракту (п. 2.1 Контракту).

На виконання вимог Контракту № JM K016/2022 Продавець виставив попередню проформу-інвойс від 13.02.2023 №К/11300/22/489 на загальну суму 26000,00 USD.

Постачання товару за МД 23UA209160002222U3 здійснювалось на підставі рахунку-фактури від 22.02.2023 № 23К00058 на суму 28289,28 USD. При цьому, декларантом у митній декларації задекларовано товар саме по ціні товару, вказаному у рахунку-фактурі.

Суд відмічає, що за правилами ст. 49 та ч. 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно наданих до митного оформлення документів, суд встановив, що позивачем до митного оформлення подано банківський документ про сплату товару за Контрактом від 15.11.2022 № JM K016/2022 на суму 7680,00 USD.

До суду позивач надав також платіжний документ від 21.03.2023 згідно якого позивач проводив оплату, зокрема, за інвойсом від 22.02.2023 № 23К00058. Тобто повна оплата за товар була проведена після поставки та митного оформлення товару.

Варто наголосити, що у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (постанова Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17).

Суд зазначає, що у поданій позивачем митній декларації № 23UA209160002222U3 позивач визначив митну вартість товару 28289,28 USD, що повністю відповідає ціні товару за рахунком-фактурою від 22.02.2023 № 23К00058.

З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги і посилання відповідача, як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що платіжний документ містить розбіжності щодо суми оплати.

Щодо твердження митного органу про зазначення у пакувальному листі товару іншої якості, а саме: "Polyester staple fiber HC 7DEN" замість "Polyester staple fiber НС 15ДЕН", як заявлено до митного оформлення, необхідно зазначити наступне.

У наданому до митного оформлення пакувальному листі від 22.02.2023 при його складанні Постачальником товару JARMAG Sp. z o. o. (Польща) було допущено помилку, а саме: товар, який становить переважну більшість ваги у даній партії - 15276 кг, зазначено іншої якості "Polyester staple fiber HC 7DEN", a не "Polyester staple fiber HC 15ДЕН" як заявлено до митного оформлення.

Постачальник товару JARMAG Sp. z o. o. (Польща) надав позивачу лист, в якому повідомив, що у пакувальному листі по інвойсу № 23K00058 від 22.02.2023 допущено помилку у зазначенні ваги товару, правильним вважати кількість зазначену в інвойсі.

Слід також зазначити, що пакувальний лист у розумінні статті 53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість товару. Пакувальний лист - це супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.

Пакувальний лист містить в собі інформацію про кількість товару, рід пакування, вагу брутто і нетто, кількості пакувальних місць. Допущена у наданому пакувальному листі при складанні технічна помилка не впливає на митну вартість товару, оскільки зміст інформації, яка помилково вказана у пакувальному листі, може бути встановлена на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю, а саме інвойсу № 23K00058 та Сертифікату про походження товару від 24.02.2023 № PL/MF/AT 0097179, експортної митної декларації.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/800012/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 20.01.2023 № UA209160/2023/000704, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару № 1, різні характеристики товару (зокрема партія що постачалась складаюсь у переважній більшості з волокон НС15DEN/64).

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги ТОВ "Перша Українська виробнича компанія" у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 7, ч. 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги від 06.07.2023 №259, укладений між ТОВ "Перша Українська виробнича компанія" та адвокатським об`єднанням "Смарт юрист"; ордер серії ВС №1211409; додаток № 2 до Договору від 06.07.2023; рахунок на оплату від 18.08.2023 №348; акт від 18.08.2023 № 2; звіт про надану правничу допомогу від 18.08.2023; та платіжну інструкцію від 25.08.2023 № 690.

Згідно звіту про надання правничої допомоги від 18.08.2023 позивачу надані наступні послуги:

- здійснено аналіз отриманих від клієнта документів 1 год;

- надано правова кваліфікація обставин справи 30 хв;

- визначено нормативно-правові підстави вимоги 30 хв;

- здійснено моніторинг судових рішень 40 хв;

- визначено судову практику застосування правових норм для визначення правової позиції 20 хв;

- підготовлено адміністративний позов 7 год;

- подано до Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Львівської митниці.

Витрачено часу 10 год.

-здійснено аналіз відзиву Львівської митниці 1 год;

-підготовлено відповідь на відзив 1 год 30 хв;

Витрачено часу 02 год 30 хв.

Усього витрачено часу 12 год 30 хв.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Суд відмічає, що митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зазначивши про те, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви та відповіді на відзив є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.

Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката у розмірі 8000,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ст. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 28.02.2023 №UA209000/2023/800012/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська виробнича компанія" (код ЄДРПОУ 44811461; 80074, Львівська область, Червоноградський район, м. Великі Мости, вул. Львівська, буд. 111) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська виробнича компанія" (код ЄДРПОУ 44811461; 80074, Львівська область, Червоноградський район, м. Великі Мости, вул. Львівська, буд. 111) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна