Рішення

від 17.04.2024 по справі 420/2840/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2840/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 19534,01 грн.;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 83625,23 грн.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі. Так, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 19534,01 грн., яку не виплачено. Крім того, за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. відповідачем застосовано місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) січень 2016 року, замість належного січень 2008 року, оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців перед оспорюваним періодом відбулося з 1 січня 2008 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294. Загальний розмір індексації за вказаний період з урахуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року, складає 83625,23 грн. Внаслідок порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідач повинен виплатити компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.

Ухвалою від 26.01.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.02.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що 09.12.2015 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", пунктом 3 якої визначено, що міністри, керівники центральних органів виконавчої голови обласних державних адміністрацій, Київської міської державної адміністрації та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів мали вжити заходи для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексацій, яка склалася у грудні 2015 року, з тим, щоб розміри підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Тобто, з січня 2016 року у разі підвищення посадового окладу базовим місяцем є місяць підвищення посадового окладу, а для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців з січня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць обрахування індексації) є січень 2016 року. Позивач, всупереч вимогам чинних нормативно-правових актів України, самостійно встановлює базовий місяць нарахування індексації січень 2008 року. Крім того, у позивача під час проходження військової служби збільшувались складові грошового забезпечення за рахунок виплати додаткової грошової винагороди, збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за вислугу років та премії, які мають статус постійних складових грошового забезпечення, а тому відсутні підстави вважати січень 2008 року базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. Стосовно нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. у сумі 19534,01 грн. зазначає, що невиплата індексації пов`язана з відсутністю фінансування, а тому не можна вважати такі дії протиправними. Також заперечує проти суми індексації за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., так як сума невиплаченої індексації складає 13207,88 грн., а не 83625,23 грн., оскільки ОСОБА_1 не набув права на індексацію з 01.01.2016 р. по лютий 2017 року у зв`язку з тим, що позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду.

28.02.2024 р. від представника позивача надійшли пояснення, в яких зазначає про правомірність вимоги щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, у конкретній сумі - 83625,23 грн., так як такий спосіб захисту відповідає висновкам, викладеним у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 р. у справі № 420/23809/21, від 22.01.2024 р. у справі № 420/14306/23.

Ухвалою від 29.02.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2018 р.

Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено, що на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" з 01.01.2016 р. було збільшено розмір грошового забезпечення за рахунок збільшення розміру пенсії. За період з 01.01.2015 р. по 28.02.2018 р. нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 проведено із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та методу обрахунку індексації, який визначено частиною 5 статті 4 Закону № 1282 та абзацами 9 - 11 пункту 5 Порядку, яким передбачено, що в разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення. Оскільки із січня 2016 року було підвищено грошове забезпечення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції за рахунок підвищення розміру щомісячної премії, таке підвищення не вплинуло на визначення базового місяця для подальшого нарахування індексації грошового забезпечення (яким залишився січень 2008 року), а відповідно до пункту 5 Порядку та прикладу, наведеного в додатку 5 до Порядку, під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією врахований рівень цього підвищення (сума індексації визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 01.03.2018 р. відбулося підвищення посадових окладів грошового забезпечення. За період з 01.01.2015 р. по 28.02.2018 р. нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 проведено відповідно до пункту 5 Порядку, яким визначено, що у разі підвищення тарифних ставок місяць, у якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації в цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Грошове забезпечення ОСОБА_1 у липні 2015 року склало 3224,10 грн., у серпні 2015 року - 5175,97 грн. (тобто підвищення грошового забезпечення у серпні 2015 року склало - 1951,87 грн.), розмір індексації в серпні 2015 року (із застосуванням базового місяця січень 2008 року) склав 437,26 грн. Оскільки в серпні 2015 року різниця між розміром індексації та розміром підвищення грошового забезпечення складає від`ємне значення, подальше нарахування індексації грошового забезпечення провадилося без додавання суми різниці між сумою індексації та збільшення розміру грошового забезпечення із застосуванням базового місяця серпня 2015 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. у сумі 19534,01 грн. суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно ст.18 Закону України від 05.10.2000 р. № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст.19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст.33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 р., що діє з 01.01.2016 р.) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.4 ст.4 Закону № 1282-ХІІ).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону № 1282-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. № 260, що був чинним до 07.06.2018 р., затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.9 Інструкції № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення в кошторисі Міністерства оборони України, за рішенням Міністра оборони України грошове забезпечення за грудень може бути виплачене в грудні.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону № 1282-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п.44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 р. у справі № 380/1513/20).

За змістом ч.1 ст.9 Закону № 1282-ХІІ індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 р. у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 206/4411/16-а).

З аналізу даних правових норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. нараховано, але не виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 19534,01 грн., що підтверджується наданим відповідачем до суду розрахунком.

Факт невиплати індексації грошового забезпечення у розмірі 19534,01 грн. за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. визнається відповідачем у відзиві.

В той же час відповідач вказує, що дана сума індексації не виплачена у зв`язку з відсутністю фінансування у даний період на виплату індексації. Однак відсутність фінансування не впливає на право позивача на її отримання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2023 р. у справі № 260/6386/21.

Таким чином суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. (а не по 31.12.2016 р. як просить позивач, оскільки індексація нарахована саме по 31.12.2015 р.) включно у сумі 19534,01 грн., у зв`язку з чим необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 19534,01 грн.

Що стосується позовних вимог в частині визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., суд зазначає наступне.

З 01.12.2015 р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч.3, 4 ст.4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, внесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 р. діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 р. не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Починаючи з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294).

Указана постанова була чинною з 01.01.2008 р. до 01.03.2018 р.

Від січня 2008 року посадовий оклад військовослужбовців не змінювався. Він мав змінитися лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 р. у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 р. у справі № 420/3593/20, стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Також, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22, - що у спірному періоді (з 01.06.2016 до 28.08.2017) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. індексація грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 рік не виплачувалася, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 р. у справі № 200/7006/21, від 28.06.2022 р. у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 р. у справі № 640/8991/21, від 23.03.2023 р. у справі № 400/3826/21, від 24.01.2024 р. у справі № 280/2330/22.

Стосовно визначення способу захисту порушеного права, то суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постанові від 20.04.2023 р. у справі № 320/8554/21, в даному випадку суд має дослідити питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.

Дослідивши наданий позивача розрахунок індексації за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., врахувавши коефіцієнт індексації та прожитковий мінімум, перевіривши наведений розрахунок на Калькуляторі розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp) та на офіційному сайті Мінфіну України (https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/), суд дійшов висновку, що за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно позивач має право на виплату індексації, із застосуванням базового місяця січень 2008 року, в сумі 83625,23 грн.

Суд зазначає, що вказаний розмір індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. - 83625,23 грн. зазначено і в наданому до суду відповідачем розрахунку можливого розміру індексації при застосуванні базового місяця для обрахунку індексації січень 2008 року.

Враховуючи вищенаведене та те, що у вказаний період індексації грошового забезпечення позивачу не виплачувалася, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 83625,23 грн.

Аналогічна правова позиція щодо способу захисту порушеного права викладена у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 420/16203/23, 30.01.2024 р. у справі № 420/23809/21, від 22.01.2024 р. у справі № 420/14306/23.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ), зокрема у постанові від 15.10.2020 р. у справі № 240/11882/19.

Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до ст.2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 р. у справі № 9-рп/2013.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у ст.3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 р. у справі № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 р. у справі № 803/203/17, Верховний Суд у справі № 240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.12.2019 р. у справі № 822/1731/16, від 13.03.2020 р. у справі № 803/1565/17, від 21.01.2020 р. у справі № 826/15879/18, від 29.04.2021 р. у справі № 240/6583/20.

Між тим суд зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Зазначене також узгоджується з вимогами ст.7 Закону № 2050-III, згідно якої відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 р. у справі № 240/186/20, від 27.07.2022 р. у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 р. у справі № 460/786/20.

В той же час судом не встановлено звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, а також відмови відповідача у цьому, що вказує на відсутність виниклого спору між сторонами з цього приводу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2022 р. у справі № 200/14472/19-а, від 11.12.2020 р. у справі № 200/10820/19.

З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, тому право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення ОСОБА_1 до суду з цими позовними вимогами є передчасним.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між адвокатом Чернегою Інною Федорівною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги від 02.01.2024 р. № 29, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.2.2 договору адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

За приписами п.4.2 договору при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.5 договору визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Визначений сторонами гонорар не може бути меншим за мінімальний розмір гонорару, встановлений відповідно до Рекомендацій.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 12000 грн., позивачем надано:

- детальний опис/розрахунок наданих послуг професійної правничої допомоги від 15.02.2024 р.: складання, оформлення і надсилання адвокатського запиту (1 год.) - 1500 грн.; підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (4 год.) - 1500 грн.; складання, оформлення і надсилання позовної заяви (4 год.) - 6000 грн.; складання, оформлення і надсилання заперечення на відзив (2 год.) - 3000 грн., всього 12000 грн.;

- акт прийняття - передачі наданих послуг від 15.02.2024 р., відповідно до якого виконавець з 02.01.2024 р. по 15.02.2024 р. надав замовнику юридичні послуги, відповідно до договору про надання юридичних послуг від 02.01.2024 р. № 29, а замовник прийняв надані послуги, вартість яких становить 12000 грн.;

- платіжну інструкцію від 02.01.2024 р. про переказ коштів у сумі 502,51 грн., платник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_2 ;

- платіжну інструкцію від 03.01.2024 р. про переказ коштів у сумі 11450 грн., платник ОСОБА_2 , отримувач ОСОБА_2 .

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, по даній категорії справ існує стабільна судова практика, а складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

При цьому, суд враховує, що відповідачем у справі є військова частина, яку в період дії в Україні воєнного стану залучено до відсічі збройної агресії російської федерації та захисту суверенітету та територіальної цілісності України, а тому стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. матиме наслідком покладення на відповідача надмірного тягаря, оскільки фінансові ресурси в першу чергу направляються на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які здійснюють захист суверенітету та територіальної цілісності України, життя та здоров`я цивільного населення.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. включно у сумі 19534,01 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 19534,01 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, у сумі 83625,23 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко