Рішення

від 17.04.2024 по справі 460/1475/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2024 року м. Рівне№460/1475/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у переведенні пенсії за новим місцем проживання у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання з Автономної Республіки Крим до с.Дерть Сарненського району Рівненської області; зобов`язати відповідача переведення пенсії за новим місцем проживання у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання з Автономної Республіки Крим до с.Дерть Сарненського району Рівненської області, як внутрішньо переміщеній особі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та отримував пенсію. Виплату пенсію припинено у зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим. Позивач вказує, що фактично проживає в с. Дерть Сарненського району Рівненської області як внутрішньо переміщена особа, у зв`язку з чим звернувся до відповідача із заявою про переведення виплату пенсії за новим місцем проживання, однак отримав відмову. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що призначення пенсій в Україні здійснюється після надходження пенсійних справ з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Позивач на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області не перебуває. Пенсійна справа у відповідача відсутня. Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зі зверненням щодо поновлення виплати пенсії. Зі змісту звернення позивача слідує, що він отримував пенсію в Автономній Республіці Крим. На даний час Автономна Республіка Крим являється тимчасово окупованою територією російської федерації. У зв`язку з встановленням воєнного стану в Україні, розірванням комунікаційних відносин між Україною та російською федерацією, на сьогодні відділення поштового зв`язку АТ Укрпошта не здійснюють пересилання поштових відправлень на територію рф. Відповідач вказує, що позивач є пенсіонером органів Міністерства внутрішніх справ, то документи щодо його особової справи та пенсійного забезпечення також можуть знаходитись у підвідомчих структурах МВС України. Після надходження таких документів Головним управлінням буде розглянуто питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу. Враховуючи наведене вище та те, що у позивача відсутні документи, визначені законодавством, а у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутній пакет документів який би давав право на відновлення виплати пенсії позивачу, а саме оригінал пенсійної справи з наявними в ній документами, за якими можливо визначити право останнього на пенсію за вислугу років, то відсутні підстави для відновлення пенсії позивачу відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, тож вимоги позивача є необґрунтовані та безпідставні. З огляду на викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 20.03.2019, орган що видав 4826.

Позивач перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим як отримувач пенсії за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 12.03.2012.

Як зазначає відповідач у відзиві, пенсія виплачувалася по січень 2016 року, у лютому 2016 року виплата пенсії позивачу припинена.

З 11.09.2019 позивач зареєстрований та проживає в Рівненській області.

Позивач звертався до відповідача з заявою від 15.01.2024 про переведення виплати пенсії. На момент звернення до суду позивач не отримав відповідь відповідача на свою заяву.

Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ), військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Пунктами а та б ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають:

а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби;

б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно з статтею 49 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ пенсії військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей призначають районні (міські) органи соціального забезпечення, а особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей - органи пенсійного забезпечення Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Головного управління командуючого Національною гвардією України, Управління державної охорони, інших військових формувань, Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 52 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ передбачено, що пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей пенсії виплачуються установами Ощадного банку України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки, на підставі відповідних документів, які оформляються органами пенсійного забезпечення Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Головного управління командуючого Національною гвардією України, Управління державної охорони, інших військових формувань, Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (у редакції, чинній станом на день звернення до пенсійного органу) особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 62 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону України № 1058-IV принципами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до пункту 14-4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 статті 4 Закону України № 1058-IV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, а саме виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що даний акт регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, визначений Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 234 (далі - Постанова № 234).

Відповідно до вимог пункту 3 Постанови № 234 визначено, що особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

Пунктом 4 Постанови № 234 встановлено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Як вбачається з пункті 5 Постанови № 234, порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

Отже, відповідно до наведених вище норм для отримання пенсії громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, необхідно щоб особа одночасно відповідала наступним трьом критеріям: 1) не отримала громадянство Російської Федерації, тобто паспорт громадянина України; 2) докази припинення отримання пенсії в органах пенсійного фонду на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя; 3) подала територіальному органові Пенсійного фонду України заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із доданням необхідних документів.

Згідно копії паспорту №003129257, виданим 20.03.2019, позивач є громадянином України.

Обставини отримання пенсії з 20112 року підтверджуються посвідченням серії ААЖ № 630091 від 12.03.2012, виданим Пенсійним фондом України, що містить печатку Пенсійного фонду України та підпис.

На час звернення до пенсійного органу про переведення виплати пенсії позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, 15.01.2024 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про переведення виплати пенсії, до якої додано всі наявні у позивача документи, що стосуються обставин призначення та виплати пенсії в минулому.

Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (частина 2 стаття 49 цього Закону).

Відповідно до абз.1, 3 п.1.8 Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 23.04.1999 № 4-5, виплата пенсій пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання до держав, що підписали Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), здійснюється на умовах та в порядку, визначених Угодою, управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах.

Пенсії виплачуються на підставі повідомлення відповідного органу з питань пенсійного забезпечення держави за новим місцем проживання особи на умовах та в порядку, передбачених Угодою.

На підставні Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ Укрпошта на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Зазначене вище унеможливлює отримання пенсійним органом документального підтвердження припинення виплати пенсії позивачу на невизначений час.

Однак, судом не можуть бути прийняті твердження відповідача, що оскільки на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії його паперова пенсійна справа до органів ПФУ України не надходила, у пенсійного органу відсутні підстави взяття на облік пенсіонера для виплати пенсії за новим місцем проживання.

У контексті спірних правовідносин позивач у поданій пенсійному органу заяві щодо переведення виплати пенсії повідомив і підтвердив документально про належність до українського громадянства, факт свого проживання на території України та отримання ним пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Суд зазначає, що в даному випадку мова йде саме про поновлення виплати вже призначеної пенсії, а не переведення пенсії як зазначає позивач.

Відповідно до пункту 2.8 вказаного Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до пункту 4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Про захист персональних даних. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності.

Отже, наведені відповідача обставини не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов`язку.

Більше того, такий обов`язок не може перекладатися на позивача.

Також аналіз наведених норм законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 308/3864/17.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, частиною другою статті 20 Закону № 389-VIII передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Крім того, суд зауважує, що сама умова щодо витребування пенсійної справи від уповноважених органів російської федерації встановлює для громадян України не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення органів ПФУ до компетентних органів російської федерації для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію, що, в свою чергу, порушує їх гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.

Верховний Суд, розглядаючи справи за подібними правовідносинами та надаючи оцінку доводам Пенсійного фонду про неможливість проведення перевірки документів, виданих органами, що знаходяться на окупованій території та стосуються призначення або перерахунку відзначив таке.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

Суд вважає, що відсутність у позивача можливості надати паперову пенсійну справу та довідку атестат про припинення виплати пенсії з тимчасово окупованих територій не позбавляє позивача права на отримання пенсії, а тому посилання відповідача на ці обставини судом відхиляються.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином неотримання пенсійної справи позивача з тимчасово окупованої території не є обґрунтованою підставою для відмови у призначенні (поновленні) виплати пенсії, за наявності документів, що свідчать про її призначення з 2012 року. Враховуючи подану заяву позивачем разом із доданими до неї документами, пенсійний орган зобов`язаний здійснити їх перевірку та винести обґрунтоване рішення відповідно до норм діючого законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за результатами розгляду заяви про поновлення виплати пенсії від 15.01.2024 відповідачем не приймалися рішення про відмову у призначенні/поновленні виплати пенсії у відповідності до норм Порядку № 22-1, доказів протилежного відповідачем не надано.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, у зв`язку з чим, враховуючи що відповідачем не надано позивачу відповідь на його заяву від 15.01.2024, з метою захисту прав позивач, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не розгляду у встановленому порядку заяви позивача щодо поновлення виплати його пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача поновити виплати пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення та поновлення пенсій громадянам, та на свій розсуд приймати відповідне рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що відповідно до абзацом 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про поновлення пенсії та визначення підстав, за яких поновлюється пенсія або приймається рішення про відмову в її поновленні, з метою ефективного захисту права позивача на пенсію, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії від 15.01.2024 та прийняти рішення у результаті її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 605,60грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не розгляду у встановленому порядку заяви ОСОБА_1 від 15.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 605,60грн (шістсот п`ять гривень, 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 17.04.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО