Рішення

від 17.04.2024 по справі 520/19348/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 р. №520/19348/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (вул. Широнінців, буд. 14,м. Зміїв, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ 43181818), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Бакуліна, буд.18, код ЄДРПОУ 37874947) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку протиправною;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 297712,80 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (після нарахування та виплати доплати за службу у нічний час на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі № 520/6403/22 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 520/6403/22) є протиправною та такою, що порушує права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу та третій особі через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.

Представником відповідача через систему "Електронний суд" було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача зазначено, що з 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме: встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців. Представник відповідача вважає, що позивач не зазнав майнових втрат при звільненні, оскільки суму доплат за службу в нічний час у період з 09.12.2019 року по 31.08.2020 року Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області фактично компенсувало позивачу щомісячною премією у межах граничного розміру його місячного грошового забезпечення. Також представник відповідача вказав, що дії Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо сплати за вимогою позивача одноразової грошової допомоги при звільненні, виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року щодо стягнення на користь позивача суми недоплаченої доплати за службу в нічний час свідчать про послідовне добросовісне виконання своїх зобов`язань. Також звернуто увагу суду, що сума доплати позивача за службу в нічний час (2746,46 грн.), яку встановив Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 червня 2023 року, є більш ніж у сто разів меншою, ніж визначена позивачем сума середнього заробітку за час затримки її виплати при звільненні (297712,80 грн.). Тобто такий обсяг відповідальності Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення та є несправедливим, оскільки тягар відповідних виплат унеможливлює виконання територіальним управлінням певних зобов`язань, зокрема, виплату в повному розмірі грошового забезпечення іншим співробітникам.

Позивач через систему "Електронний суд" подав відповідь на відзив, в якій вказав, що вина відповідача щодо невиплати доплати за службу у нічний час була встановлена Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.23 року, а тому ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України. Також позивач вважає, що оскільки факт невиплати з вини Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, мав місце 23.03.2022 року (дата його звільнення), то до спірних правовідносин повинна застосовуватись редакція Кодексу законів про працю України, яка були чинна на час порушення цих строків. Тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким було викладено норму статті 117 КЗпП України у новій редакції.

Представник третьої особи своїм правом на надання пояснень не скористався.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 09 грудня 2019 року позивача - ОСОБА_1 , прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду контролера І категорії (помічника оперативного чергового) відділу оперативно-чергової служби Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області наказом по територіальному управлінню від 09.12.2019 р. за № 134 о/с.

15 січня 2020 року наказом по Територіальному управлінню від 16.01.2020 № 19 о/с ОСОБА_1 переміщено на посаду провідного спеціаліста (оперативного чергового) відділу оперативно-чергової служби територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, встановлено посадовий оклад у розмірі 5780 гривень на місяць.

23 березня 2022 року наказом по Територіальному управлінню від 24.02.2022 № 74 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби у Службі судової охорони на підставі підпункту 7 (за власним бажанням) пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/15-19 із змінами.

В позовній заяві позивач зазначає, що за період з 09.12.2019 року до 31.08.2020 року йому не була виплачена доплата за службу в нічний час, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року позовна заява задоволена частково.

Стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 сума недоплаченої доплати за службу в нічний час у період з 09.12.2019 року до 31.08.2020 року у розмірі 2575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 58 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 520/6403/22, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 по справі № 520/6403/22 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову. Стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої доплати за службу в нічний час у період з 09.12.2019 року по 31.08.2020 в розмірі 2746,46 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 по справі № 520/6403/22 залишено без змін.

Приписами ч.4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28.06.2023 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 520/6403/22 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області на користь ОСОБА_1 виплачено суму недоплаченої доплати за службу у нічний час.

Вказані обставини не ставляться під сумнів сторонами.

Відтак, позивачем вказано, що період з 23.03.2022 по 28.06.2023 є часом затримки розрахунку при звільненні, а отже на його користь відповідачем мала б бути виплачена сума середнього заробітку за весь час затримки, виходячи із середньоденної заробітної плати, враховуючи положення Порядку № 100.

Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.

Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судом при вирішенні даного спору, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

У той же час, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст. 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.

Отже, у даній справі період з 23.03.2022 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, яка не передбачала обмеження строком виплати у шість місяців, та можливості у разі наявності переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати із застосуванням принципу співмірності зменшувати таку виплату.

Період з 19.07.2022 по 28.06.2023 регулюється чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" пункту 1 Порядку №100).

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як вказано у пункті 8 Порядку №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством. Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (який набрав чинності 20.07.2018) (далі - Порядок №260).

Тобто Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.

З урахуванням викладеного, Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2,8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для військовослужбовців. Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов`язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком №260.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 25.11.2020 у справі №160/2867/19.

Із матеріалів справи встановлено, що при звільненні позивача 23.03.2022 відповідачем не виплачено у повному обсязі доплату за службу у нічний час

Спірні суми фактично виплачені у повному розмірі 28.06.2023.

Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача зі служби та дату проведення остаточного розрахунку, положення ст. 117 КЗпП України, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 301 день, з яких до 19.07.2022 - 118 днів та у період з 20.07.2022 по 28.06.2023 (фактичну виплату належних сум) - 183 дні (шість місяців).

Як зазначив позивач у позовній заяві та не спростовується відповідачем, грошове забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням (січень - лютий 2022, 59 календарні дні) становить 38020 грн.

Отже, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 644,40 грн. (38020,00 грн./59 днів).

Відтак, сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням статті 117 КЗпП України до 19.07.2022 становить: 644,40 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) *118 днів (кількість днів затримки розрахунку) = 76039,20 грн.

Відповідно сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням статті 117 КЗпП України після 19.07.2022 становить: 644,40 грн (середньоденна заробітна плата позивача) *183 днів (кількість днів затримки розрахунку) = 117925,20 грн.

Відповідно, загальна сума дорівнює 193964,40 грн.

Водночас, суд наголошує, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Водночас, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 480/2577/20 зазначив, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, судам необхідно з`ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексація грошового забезпечення та грошова компенсація вартості не отриманого речового майна у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності.

Застосовуючи означені правові позиції до обставин даної справи, суд зазначає наступне.

Так, при загальному розмірі несвоєчасно виплаченої компенсації невикористаної відпустки (2746,46 грн.), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 193964,40 грн. істотно перевищує розмір несвоєчасно виплачених сум.

Тобто, частка такої заборгованості у сумах, які визначені відповідно до ст.117 КЗпП України, становить 0,01 (з розрахунку: 2746,46 /117926,44).

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 644,40 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,01 х 301 (загальна кількість дні затримки розрахунку до 19.07.2022 та після 19.07.2022) = 1939,64 грн.

Таким чином, враховуючи принцип пропорційності та співмірності (постанови Верховного Суду у справах № 460/10582/21, № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, №480/3105/19 та №580/2427/19), а також правову позицію Верховного Суду викладеними зокрема у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має бути виплачений позивачу у розмірі 1939,64 грн. (за 301 календарний день), з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком та зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, що здійснено з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача (а не за період з 23.03.2022 по 28.06.2023 як вказано позивачем у прохальній частині позовних вимог у розмірі 297712,80 грн.)

Відтак, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1939,64 грн. та зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1939,64 грн.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов на обставини того, що позивач не зазнав майнових втрат при звільненні, оскільки суму доплат за службу в нічний час у період з 09.12.2019 року по 31.08.2020 року Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області фактично компенсувало позивачу щомісячною премією у межах граничного розміру його місячного грошового забезпечення, то вказані обставини не є предметом даного позову, а обставини невиплати позивачу доплати у нічний час було предметом розгляду у межах справи № 520/6403/22.

Крім цього, суд зауважує, що передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретних видів виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Отже, належні позивачу доплат при звільненні із служби мають бути виплачені не пізніше дня звільнення зі служби. Не проведення з вини відповідача такої виплати у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2020 року справа № 809/698/16, від 09 липня 2020 року справа № 320/6659/18.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (вул. Широнінців, буд. 14,м. Зміїв, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ 43181818), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Бакуліна, буд.18, код ЄДРПОУ 37874947) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1939,64 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області (код ЄДРПОУ 43181818) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1939 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 64 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко