Постанова

від 17.04.2024 по справі 520/3134/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 р. Справа № 520/3134/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024, по справі № 520/3134/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд :

-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченоїПостановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168у розмірі 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року;

-зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченуПостановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168за період з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року;

-встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у Харківській області подати звіт про його виконання у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 19.01.2024 частково задоволено позов.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченоїПостановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168у розмірі 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченуПостановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168за період з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи танеправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначав, що 20 січня 2023року Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою співробітників Служби судової охорони виключено з переліку осіб, що мають право на період дії воєнного стану отримувати додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, тобто діючим законодавчим актом України передбачено виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць тільки за період з 24 лютого 2022 року до 20 січня 2023 року.

Відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судовим розглядом, позивач з 19.11.2019 проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Харківській області на посаді контролера І категорії (заступника командира відділення) 1 відділення (Люботинський міський суд) 3 взводу охорони 1 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Харківській області.

Листом №51.07-101 від 08.02.2023 Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області у відповідь на рапорт від 30.01.2023 повідомило, що накази начальника Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про виплату додаткової винагороди співробітникам територіального управління відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не видавалися.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачувинагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів УкраїниПитання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного станувід 28.02.2022 №168, з 24 лютого 2022 року.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Частинами 1, 2ст. 161 Закону № 1402-VIIIвстановлено, що служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.

Згідно із ч. 1ст. 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2ст. 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.03.2019 № 289 затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.

На виконання ст. 165 Закону № 1402-VIIIтапостанови Кабінету міністрів України № 289 ДСА України наказом від 26.08.2020 затвердила Порядок № 384, згідно з п. 1 розділу І якого, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Відповідно до п. 15 розд. І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Пунктом 16 розд. І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, зазначеною постановою № 168 Кабінет міністрів України установив, зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 у позивача виникло право на отримання додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Втім, як встановлено судовим розглядом, в період з 24.02.2022 по дату звернення до суду із даним позовом, позивачу не виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 та не видавалися відповідні накази Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про її виплату, що підтверджується розрахунковими листами починаючи з лютого 2022 року по січень 2023 року (а.с 13-24).

Мотивуючи правомірність своїх дій відповідач посилався на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011тавід 25 січня 2012року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

На підставі частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною другою цієї статті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, є необґрунтованими.

Отже, викладена у листі Територіального управління №51.07-101 від 08.02.2023 відмова у виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови Кабінету Міністрів України № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.

Також згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10, відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Крім того, слід зазначити про відсутність підстав застосування Порядку та умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 в частині визначення розміру додаткової винагороди, оскільки при вирішенні вказаного питання п. 7 Порядку № 396 не підлягає застосуванню, оскільки за імперативною нормою ч. 2ст. 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом міністрів України.

Отже, при визначенні розміру додаткової винагороди позивача слід застосовувати норми постанов Кабінету міністрів України, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині.

Системний аналіз пункту 2-1 постанови Кабінету міністрів України № 168 (у редакції постанови Кабінету міністрів України № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги» не є тотожним праву встановлювати «розміри додаткових винагород».

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22.

На підставі викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони Харківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та зобов`язання відповідача здійснити відповідні виплати.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони в Харківській області видати накази про призначення позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи положення ч. 2ст. 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що має забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, встановивши у ході розгляду справи протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди на підставі постанови КМУ № 168, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони Харківської області нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022.

В той же часПостановою від 20 січня 2023 за № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала чинності 21 січня 2023, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень. Цією постановою з переліку, зазначеного у першому реченні абзацу першого Постанови № 168, виключені співробітники Служби судової охорони.

Отже Положення постанови КМУ № 43 не поширюються на правовідносини, які виникли та існували до набрання нею чинності, тому з 21 січня 2023 співробітники Служби судової охорони вже не мають права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою КМУ № 168.

З огляду на це позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, підлягають задоволенню за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Натомість суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченуПостановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168за період з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року, в той час як позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Крім того,постановою КМУПро внесення змін допостанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168затвердженоюпостановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 793внесені, зокрема, такі зміни до постанови КМУ № 168:

- в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Разом із цим, зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Таким чином, ефективним способом захисту права позивача є зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20.01.2023 року.

Отже, у ході судового розгляду встановлено, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, допустив протиправну бездіяльність, що виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу, як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів уважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду нарахування та виплати старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а саме з 24 лютого 2022 року по 20.01.2023 року.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 по справі № 520/3134/23 - змінити, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, встановленоїпостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20.01.2023.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн, встановленоїпостановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20.01.2023 року".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 по справі № 520/3134/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий