Постанова

від 16.04.2024 по справі 320/13290/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13290/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б., за участю секретаря: Рожок В. В.

представника позивача Соколика Д. І. , представника відповідача Гайдая В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 27.09.2023) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙРІКО" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙРІКО" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066880704 від 24.01.2023 з податку на додану вартість на суму 110271,00 грн. (сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00066870704 від 24.01.2023 з податку на додану вартість на суму 854979,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування) та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 213745,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙРІКО" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, за наслідком якої складено акт перевірки від 23.12.2022 №50110/26-15-07-04-05/40392270 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення порушень податкового законодавства, а саме:

- пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1., 200.4. статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

- завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2022 у розмірі 854979,00 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 110271,00 грн., за вересень 2022 року.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 24.01.2023 №00066880704, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 110271,00 грн.;

- від 24.01.2023 №00066870704, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 854979,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 213745,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарги податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України закріплено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами пункту 198.3 ст.198ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пункт 2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (стаття 9 Закону № 996-XIV).

Частина перша статті 11 Закону № 996-XIV визначено, що підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Фінансова та бухгалтерська звітність підприємств (в тому числі собівартість реалізованих робіт та послуг) формується на підставі регістрів бухгалтерського обліку, які в свою чергу формуються на підставі первинних бухгалтерських документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального їх вчинення з належним відображенням у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №0240/2168/18-а.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту обґрунтовано безпідставним формуванням такого за результатом господарських взаємовідносин з ТОВ "РЕСПЕКТ 2019", що на переконання податкового органу не мали реального характеру.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що 26.01.2022 між ТОВ "ДЕЙРІКО" (покупець) та ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" (постачальник) укладено договір поставки № 219, відповідно до умов якого позивачем придбано казеїн технічний кислотний.

Умовами вказаного договору встановлено, що ціна, номенклатура, кількість та дата поставки кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору № 219 передача- приймання кожної партії товару за кількістю та якістю здійснюється на складі постачальника, який визначений у п.п. 3.2 цього договору, за супровідними документами визначеними у п.п. 4.1.1 цього договору.

За змістом п. 5.1 Договору № 219 оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури на умовах попередньої оплати в розмірі 100 (сто) % вартості відповідної партії товару, якщо інші умови не обумовлені сторонами в Специфікаціях до Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у рахунку-фактурі протягом двох календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Виїзд транспортного засобу покупця здійснюється після надходження коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника.

26.01.2022 між сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №219 від 26.01.2022, відповідно до якої сторони узгодили ціну, кількість та дату поставки партії товару, а саме казеїн технічний кислотний вищого ґатунку (ДСТУ-4639:2006) у кількості 16500 кг на загальну суму 5791500,00 грн. в т.ч. ПДВ 965250,00 грн.

На виконання умов Договору № 219 ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 26.01.2022 на суму 5791500,00 грн. в т.ч. ПДВ 965250,00 грн.

Факт оплати ТОВ "ДЕЙРІКО" товару згідно з договором № 219 від 26.01.2022 підтверджується платіжними дорученнями від 27.01.2022 №75 на суму 4036500,00 грн. та від 31.01.2022 № 85 на суму 1755000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

За фактом оплати товару ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 27.01.2022 №31 на суму 4036500,00 грн в т.ч. ПДВ 672750,00 грн та від 31.01.2022 №32 на суму 1755000,00 грн. в т.ч. ПДВ 292500,00 грн.

Суми ПДВ по зазначених податковим накладним ТОВ "ДЕЙРІКО" включено до складу податкового кредиту відповідних періодів.

31.01.2022 ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" відвантажено товар позивачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0002681 від 31.01.2022 та видатковою накладною №РН-0002681 від 31.01.2022.

Послуги з перевезення вищевказаного товару (казеїн технічний кислотний вищого ґатунку) надані позивачу приватним підприємством "ТРЕК-ЗАХІД" відповідно до договору надання транспортних (експедиційних) послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №4993 від 15.08.2019.

01.02.2022 приватним підприємством "ТРЕК-ЗАХІД" виставлено ТОВ "ДЕЙРІКО" рахунок на оплату №ЗВ-2202001 на суму 21000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3500,00 грн.

Факт оплати позивачем транспортно-експедиційних послуг ПП "ТРЕК-ЗАХІД" підтверджується платіжним дорученням від 02.02.2022 №93 на суму 21000,00 грн.

За результатом наданих транспортно-експедиційних послуг між ПП "ТРЕК-ЗАХІД" та ТОВ "ДЕЙРІКО" підписано акт здачі-приймання робіт (послуг) від 01.02.2022 №РН-0200002.

Вищевказані первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; ідентифікуючі відомості щодо господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи оформлені суб`єктами правовідносин, що володіли податковою правосуб`єктністю на момент їх складання.

Контролюючим органом як в ході перевірки так і в ході судового розгляду справи не висловлено зауважень щодо первинних документів з поставки товару (казеїн технічний кислотний вищого ґатунку).

Обґрунтовуючи позицію щодо ненастання реальних наслідків за вказаним правочином податковим органом вказує на наявність податкової інформації, що виключає можливість виконання ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" зобов`язань з поставки товару.

Зокрема, вказується, що у ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" лише офісного приміщення за адресою Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Зиндельса, буд. 17, кімната 56 та автомобіля RENAULT DUSTER; відсутність факту подання ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" звітів про фінансовий стан підприємства та відображення наявності будь-яких основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності; відсутність факту подання ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" звітів за формою 4ДФ у зв`язку з чим не підтверджено наявність трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах з позивачем; - комісією регіонального рівня відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 по ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" у відповідності до п. 8 критеріїв ризиковості платника податку винесено рішення від 23.06.2022 №15197 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника "платником податку та / або його контрагентами згідно даних ЄРПН здійснено реалізацію товарів / послуг відмінних від придбаних"; - згідно ЄРПН не встановлено придбання ТОВ "РЕСПЕКТ 2019" товарів або послуг пов`язаних з виробництвом, переробкою тощо для подальшого отримання казеїн технічний кислотний в/г реалізованих на адресу позивача; не встановлено придбання супутніх послуг пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності та які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій, зокрема послуг з перевезення вантажів, навантажувально / розвантажувальних робіт, тощо.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 05 жовтня 2022 року (справа № 826/9671/18), від 02 листопада 2022 року (справа № 813/4565/15), від 08 листопада 2022 року (справа № П/811/374/16) та від 14 вересня 2022 року.

Більш того, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника прийнято податковим роком майже через пів року після завершення договірних відносин між позивачем та ТОВ "РЕСПЕКТ 2019", а відтак, жодним чином не може свідчити про відсутність настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, відсутність у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки контрагент не позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах від 01 квітня 2021 року (справа № 818/395/15), від 22 вересня 2021 року (справа №640/12589/19), від 02 лютого 2022 року (справа № 300/718/20) та від 05 жовтня 2022 року (справа №826/9671/22).

Також, згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі № 200/11698/19-а зазначає, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими ТОВ "ДЕЙРІКО" документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, вказані в цих документах, неповні, недостовірні чи суперечливі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог.

Оскільки в апеляційна скарга не містить жодних доводів на спростування висновків суду першої інстанції в частині поновлення позивача на відповідній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів, керуючись приписами ч. 1 ст. 308 не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції у вказаній частині.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙРІКО" до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 17.04.2024)