Постанова

від 11.04.2024 по справі 752/2070/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Київ

Справа №752/2070/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/3831/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

за участю секретарів Бевзи А.М. , Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Плахотнюк К.Г., 12 квітня 2023 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_3 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В

У січні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

§ скасувати наказ Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу № 194/к від 29 грудня 2021 року;

§ поновити його на роботі в Українському науково-дослідного інституті продуктивності агропромислового комплексуз дати звільнення на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій НДІ «Украгропромпродуктивність»;

§ стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11013, 62 грн;

§ стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 1250, 00 грн та судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 02 березня 2017 року він знаходився у трудових відносинах з НДІ «Украгропромпродуктивність» на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій, що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_1 та наказами № 14-к від 01 березня 2017 року, № 35-к від 20 квітня 2017 року.

31 грудня 2021 року його наказом №194/к від 29 грудня 2021 року звільнено із зазначеної вище посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі змінами організаційної структури.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не видав економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства, у якому повинно було зазначатися про перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які були виключені із штатного розпису підприємства без зазначення прізвищ вивільнюваних працівників. Крім того, роботодавцем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, а саме не створено спеціальну комісію для визначення переважного права залишення на роботі при проведенні скорочення працівників.

Також роботодавцем порушено порядок вручення попередження про майбутнє звільнення, оскільки його вручено 28 жовтня 2021 року, а 01 листопада 2021 року вже введено новий штатний розпис.

Йому не було запропоновано всіх вакантних посад, що були вільними за час його перебування поза штатом після отримання попередження про звільнення. У самому попередженні йому лише один раз було запропоновано переведення на посаду співробітника науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій у галузі АПК з посадовим окладом згідно штатного розпису. Проте зі штатним розписом його не ознайомили, однак він, в свою чергу, не відмовлявся від запропонованої йому посади.

У зв`язку з тим, що його незаконно звільнено з посади, відповідач також має обов`язок відшкодувати на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11013, 62 грн, розрахунок якого наведено в позові.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_3 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без задоволення. Компенсовано судовий збір в розмірі 1107,61 грн за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду мотивовано тим, що в НДІ «Украгропромпродуктивність» відбулися зміни в організаційній структурі, внаслідок чого позивача, відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України було попереджено про наступне вивільнення. Позивачем не надано суду доказів, що він погодився на переведення на запропоновану йому у попередженні про звільнення посаду, зокрема, відсутня і відповідна відмітка про таке погодження на самому попередженні, міститься лише відмітка про отримання попередження ОСОБА_3 28 жовтня 2021 року.

Відтак, на думку суду, звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось без порушень вимог ст.ст. 43, 49-2 КЗпП України.

Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій він зазначає про незаконність рішення як такого, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує на те, що судом не досліджено, які вакантні посади, окрім однієї посади, що запропонована позивачу, були наявні в Українському науково-дослідному інституті продуктивності агропромислового комплексу станом на момент попередження про наступне вивільнення, а саме з 28 жовтня 2021 року, протягом періоду з дня попередження до дня звільнення - 31 грудня 2021 року, а також існували безпосередньо станом на дату звільнення. Роботодавцем не було запропоновано позивачу всі наявні у нього вакантні посади, відповідно до рівня його кваліфікації.

Судом першої інстанції не враховано, що позивач мав переважне право на залишення на роботі, як працівник з більш високою кваліфікацією науковим ступенем, який є необхідною складовою для зайняття посад, рівнозначних звільненій посаді ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, що процедура звільнення позивача була дотримана відповідачем в повному обсязі, позивачу була запропонована вакантна посада для його переводу у зв`язку із введенням у відповідача нового штатного розпису і структури, яка відповідала фаху позивача, але він не надав згоди на переведення.

За таких обставин, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Терещенко О.М. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили про задоволення заявлених ними вимог.

Представник відповідача Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу - заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа : ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, тому керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що Український науково-дослідного інститут продуктивності агропромислового комплексу утворений відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 873, заснований на державній власності та є державною бюджетною неприбутковою науковою установою /т.1 а.с.74-100/.

Позивач ОСОБА_3 має диплом про закінчення у 1985 році Київського ордену Леніна політехнічного інституту по спеціальності «промислова електроніка» /т.2 а.с.78/.

У 2002 року позивач ОСОБА_3 отримав диплом Київського національного університету імені Тараса Шевченка про повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліста права /т.2 а.с.79/.

В 2010 році позивачу ОСОБА_3 присуджено науковий ступінь кандидата наук з державного управління зі спеціальності «механізм державного управління» /т.2 а.с.80/.

Позивач ОСОБА_3 з 02 березня 2017 року тимчасово, до проведення конкурсу, був прийнятий на посаду завідувача відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, про що також внесені дані до його трудової книжки /т.1 а.с.17,22/.

Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 20 квітня 2017 року за результатами конкурсу ОСОБА_3 було затверджено на наукову посаду Інституту - завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, про що також внесені дані до його трудової книжки /т.1 а.с.18,22/.

Згідно з посадовою інструкцією завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, затвердженої 25 грудня 2012 року, кваліфікаційними вимогами є: науковий ступінь доктора або кандидата наук, наявність наукових праць відповідної тематики, досвід наукової роботи і організаторські здібності /т.2 а.с.97-102/. Аналогічні кваліфікаційні вимоги визначені і в посадовій інструкції завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій від 03 березня 2016 року /т.2 а.с.131-133,140/.

У наказі від 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 був визначений посадовий оклад у розмірі 5824 грн, надбавка за науковий стаж - 1747 грн, за науковий ступінь -873 грн /т.1 а.с.18/.

Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 30 листопада 2021 року ОСОБА_3 , завідувачу завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій з 01 грудня 2021 року був визначений посадовий оклад у розмірі 10531 грн, надбавка за науковий стаж - 3159 грн, за науковий ступінь -1053 грн /т.1 а.с.37/.

Згідно з Штатним розписом на 2021 рік, затвердженим Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 02 березня 2021 року, структура Інституту передбачала, зокрема, наявність таких науково-дослідних відділів: Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності у рослинництві, обслуговуючих галузях та експертної оцінки вартості сільськогосподарської техніки; Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності у тваринництві; Науково-дослідний відділ кон`юнктури аграрних ринків та аналізу економічних трансформацій в АПК; Науково-організаційний відділ; Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності в харчовій та переробній промисловості; Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності сільських територій; Науково-дослідний відділ інформаційних систем продуктивності; Лабораторія систем економічних нормативів на нову техніку. Загальна кількість штатних посад була визначена 37 /т.1 а.с.26-29,184-188,193-196/.

Штатна розстановка станом на 01 січня 2021 року свідчить про зайнятість всіх посад Інституту /т.1 а.с.189-192/.

Наказом від 31 серпня 2021 року № 57 було затверджено Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу та забезпечено його до відома всіх працівників та опублікування на веб-сайті Інституту. За умовами цього Положення конкурс на заміщення вакантних наукових посад проводиться у разі звільнення наукового працівника, введення нової наукової посади, припинення контракту з науковим працівником. У п. 9 визначено, що у разі реорганізації або ліквідації наукових підрозділів або за результатами атестації наукового працівника на відповідність займаній посаді переведення наукового працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) наукову посаду, крім посади керівників новоутворених підрозділів, здійснюється без проведення конкурсу /т.2 а.с.116-125/.

Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 27 жовтня 2021 року № 68 введено в дію з 01 листопада 2021 року штатний розпис на 2021 рік, а штатний розпис затверджений 02 березня 2021 року визнаний таким, що втратив чинність /т.1 а.с.101/.

Згідно з Штатним розписом на 2021 рік, затвердженим Міністром аграрної політики та продовольства України 23 жовтня 2021 року, структура Інституту передбачала, зокрема, наявність таких підрозділів основної діяльності: Науково-дослідний відділ інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК; Науково-дослідний відділ аналітики та цифровізації в галузях АПК; Науково-організаційний відділ; Науково-дослідний відділ юридичного та кадрового забезпечення; Лабораторія систем економічних нормативів на нову техніку, Відділ бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності. Загальна кількість штатних посад була визначена 34 /т.1 а.с.105-108,202-206/.

Штатна розстановка, яка вводилась в дію з 01 листопада 2021 року свідчить про наявність вакантних посад Інституту: Генеральний директор, Заступник генерального директора, головний науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК, науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК, завідувач Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК, головний науковий співробітник Науково-організаційного відділу, завідувач Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення, заступник завідувача Відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, провідний економіст Відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності /т.1 а.с.207-210/.

Наказом від 01 грудня 2021 року № 81 був оголошений конкурс на посаду завідувача Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК /т.2 а.с.128/.

Згідно з посадовою інструкцією завідувача Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК, кваліфікаційними вимогами є: науковий ступінь доктор наук або доктор філософії (кандидат наук); досвід роботи за спеціальністю не менше 5 років; сертифікати про підвищення кваліфікації, 5 публікацій за останні 5 років, включених до переліку наукових фахових видань України, із них 1 у наукових виданнях інших держав; ступень вищої освіти не нижче магістра за спеціальністю «аграрний менеджмент» або «економіка (цифрова економіка)»; знання англійської мови на рівні не нижче В2 /т.2 а.с.134-135,145-148/.

Згідно з посадовою інструкцією завідувача Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення, кваліфікаційними вимогами на цю посаду є: громадянство України, ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, досвід роботи за фахом не менше як 2 роки /т.1 а.с.233-237, т.2 а.с.136-138,149-153/.

28 жовтня 2021 року ОСОБА_3 було вручено попередження про майбутнє звільнення із займаної посади з 31 грудня 2021 року на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ у зв`язку із зміною організаційної структури Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу та запропоновано переведення на вакантну посаду - головний науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК /т.1 а.с.19,102,232/.

Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 29 грудня 2021 року № 194/к , ОСОБА_3 звільнено із займаної ним посади з 31 грудня 2021 року, у зв`язку зі зміною організаційної структури, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що також внесені дані до його трудової книжки /т.1 а.с.20,22,103/.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року у справі №752/2069/22 було стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 16571,16 грн, що є доплатою за науковий ступінь в розмірі 10%, яка не виплачувалась в 2021 році /т.1 а.с.220-225/. Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року вказане рішення суду залишено без змін /т.1 а.с.226-229/.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 ст.2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з п.1ч.1ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України у п. 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з положень п.п.1,2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України№ 100 від 08 лютого 1995 року, у разі вимушеного прогулу, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

В порядку визначеному п. 8 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

В порядку ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведених обставин справи вбачається, що в Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу дійсно відбулись зміни організаційної структури, скорочення штату працівників, зокрема, було ліквідовано науково-дослідний відділ соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій та посаду завідувача цього відділу, яку займав позивач.

Посилання позивача на те, що відповідач не видав економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру, не приймаються до уваги суду, оскільки виходячи з положень ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідач, як роботодавець, у встановлений ч.1 ст.49-2 КЗпП України строк персонально попередив позивача про його наступне вивільнення на підставі п.1ч.1ст.40 КЗпП України.

Також відповідач запропонував позивачу посаду головного наукового співробітника Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК.

Твердження позивача про те, що роботодавцем порушено порядок вручення попередження про майбутнє звільнення, оскільки таке повідомлення здійснено 28 жовтня 2021 року, а вже 01 листопада 2021 року введено новий штатний розпис, слід визнати безпідставним, оскільки нормами чинного законодавства визначений строк у два місяці для попередження до моменту звільнення, а не до введення нового штатного розпису. А отже визначений законодавством строк для здійснення попередження позивача про майбутнє звільнення слід вважати додержаним.

Разом з тим, Штатна розстановка, яка вводилась в дію з 01 листопада 2021 року свідчить про наявність інших вакантних посад Інституту: Генеральний директор, Заступник генерального директора, науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК, завідувач Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК, головний науковий співробітник Науково-організаційного відділу, завідувач Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення, заступник завідувача Відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, провідний економіст Відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду позивач не вказує, що має право претендувати на посади: Генеральний директор, Заступник генерального директора, заступник завідувача Відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, провідний економіст Відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності.

Що стосується посад завідувача Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК та завідувача Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення, то за умовами п.9 Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, у разі реорганізації або ліквідації наукових підрозділів ці посади, як посади керівників новоутворених підрозділів, займаються за результатами конкурсу, так як становлять виключення. У зв`язку з цим ці посади не могли бути запропоновані позивачу для переведення без проведення конкурсу.

Посада головний науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК, як вже було вказано вище, була запропонована позивачу, однак він не надав своєї згоди на переведення, що не заперечував в ході всього розгляду справи.

Не запропонованими позивачу залишились посади: науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК та головного наукового співробітника Науково-організаційного відділу. Хоча вказані посади є нижчими за посаду, яку займав позивач, так і за посаду, що була йому запропонована, проте вони не були запропоновані відповідачем позивачу, що є порушенням прав останнього в розмінні вимог трудового законодавства.

Що стосується посади головного наукового співробітника Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення, то слід погодитись з твердженням позивача, що така посада наявна у штатному розписі, що вводився в дію з 01 листопада 2021 року. Однак у штатному розписі штатна чисельність цього відділу була визначена 3 посади, у штатній розстановці у цьому відділі також визначена штатна чисельність 3 посади, при цьому вакантною є 1 посада - завідувача, посада головного наукового співробітника відсутня, а зайнятими є посади наукового співробітника та молодшого наукового співробітника. У зв`язку з цим, не вбачається можливим встановити наявність вакантної посади головного наукового співробітника Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення. А тому вказані твердження позивача не можуть бути прийняті до уваги суду.

Апеляційний суд також не приймає до уваги твердження позивача про відсутність пропозиції відповідача щодо інших посад, оскільки за матеріалами справи інші посади не були вакантними, а доводи позивача, що ці посади були зайняті іншими особами неправомірно не підтверджені належними доказами, не входять до предмету доказування у даній справі, тобто ґрунтуються на припущеннях, на яких не може ґрунтуватись рішення суду.

Посилання позивача на те, що роботодавцем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, а саме не створено спеціальну комісію для визначення переважного права залишення на роботі при проведенні скорочення працівників, не приймаються до уваги суду, оскільки в даному випадку мова йде про зайняття нових посад у новостворених підрозділах.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач неналежним чином виконав обов`язки передбачені ст. 49-2 КЗпП України, тому звільнення позивача проведено з порушенням вимог чинного законодавства і наявні підстави для визнання незаконним наказу від 29 грудня 2021 року № 194/к про звільнення позивача та поновлення його роботі.

Виходячи з положень ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів виходить з такого.

У наказі від 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 був визначений посадовий оклад у розмірі 5824 грн, надбавка за науковий стаж - 1747 грн, за науковий ступінь - 873 грн. Тобто загальний розмір заробітної плати, без вирахування податків та зборів, становив 8444 грн.

Наказом від 30 листопада 2021 року ОСОБА_3 з 01 грудня 2021 року був визначений посадовий оклад у розмірі 10531 грн, надбавка за науковий стаж - 3159 грн, за науковий ступінь -1053 грн. Тобто загальний розмір заробітної плати, без вирахування податків та зборів, становив 14743 грн.

Матеріали справи не містять даних про зміну розміру заробітної плати позивача з 20 квітня 2017 року до 01 грудня 2021 року. Однак згідно з наданими стороною позивача даними позивачу відповідачем була нарахована і виплачена у жовтні 2021 року сума 13605 грн і у листопаді 2021 року сума 13605 грн, при цьому у виписках дані про відпуски, лікарняні та інше відсутні, що свідчить про те, що ці два місяці є повними відпрацьованими позивачем. Вказані дані стороною відповідача не спростовані. А тому апеляційний суд вважає за можливе прийняті їх до уваги. Кількість робочих днів у жовтні 2021 року становила - 20 днів, а у листопаді 2021 року - 22 дні. А отже середньоденна заробітна плата позивача у цей період становить 647,86 грн (13605*2:42=647,86).

У 2022 році кількість робочих днів становила 254 днів, в 2023 році -258 днів, в 2024 році станом на 11 квітня -74 дні. Тобто загальна кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 586. А сума середнього заробітку визначена за формулою середньоденна заробітна плата помножена на кількість днів вимушеного прогулу становить 379645,96 грн (647,86*586=379645,96).

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження частково. Суд першої інстанції допустив не повне з`ясування обставин справи, дав їм неналежну правову оцінку, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та вирішення справи по суті. Тому апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог частково.

При цьому виходячи з положень п.п.2,4 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,4 грн при звернені до суду з позовом, та 1488,60 грн при зверненні з апеляційною скаргою /т.1 а.с.1, т.2 а.с.23/ А отже вказана сума, яка становить загальний розмір 2481,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду з позовом позивачем заявлено про компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 1250 грн. На підтвердження цих витрат наданий договір про надання правової допомоги від 19 січня 2022 року з додатком, в якому сума гонорару визначена як фіксована в розмірі 2500 грн, акт виконаних робіт, в якому вартість робіт з підготовки позовної заяви визначена у розмірі 1250 грн, квитанція про оплату послуг на суму 2500 грн. /т.1 а.с.39-48/

А отже враховуючи принцип диспозитивності і вимогу позивача щодо стягнення суми компенсації послуг на правову допомогу в розмірі 1250 грн, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме вказана сума.

Таким чином загальна сума понесених позивачем судових витрат становить 3731,00 грн (2481,00+1250=3731,00 грн).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу№ 194/к від 29 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_5 ».

Поновити ОСОБА_3 на роботі в Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексуз дати звільнення на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 379645 (триста сімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 96 копійок (сума визначена без вирахування податків та зборів).

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 3731 (три тисячі сімсот тридцять одна) гривня 00 копійок

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 15 квітня 2024 року.