Постанова

від 17.04.2024 по справі 240/27294/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27294/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

17 квітня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради, в якому просила визнати протиправними дії Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради; зобов`язати Житомирський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради поновити дію надання соціальних послуг їй, ОСОБА_1 , з моменту ухвалення судом рішення у даній справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її доводи, посилаючись на те, що, починаючи з червня 2022 року, вона зверталась із заявами до відповідача та Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, де повідомляла, що відповідачем безпідставно припинено надання соціальних послуг та не враховано, що, починаючи з 24 лютого 2022 року, змінено порядок надання соціальних послуг в умовах воєнного стану, які надаються в екстреному порядку за заявою, а не згідно з договором про надання соціальних послуг. Просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААБ від 21.03.2014 (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2000 між Житомирським міським територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та ОСОБА_1 було укладено Договір на обслуговування, згідно із особистою заявою та висновками лікувальної установи (а.с. 58-60).

Також між територіальним центром соціального обслуговування та ОСОБА_1 було укладено Договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групи рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, що згідно з умовами п. 6.1 Договору набрав чинності з 15.04.2011 (далі - Договір від 15.04.2011, а.с. 61-67).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що відповідачем надавались їй соціальні послуги по 31.07.2022.

З листа Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради №2346/вих від 20.09.2022 у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо надання соціальних послуг Житомирським міським територіальним центром соціального обслуговування Житомирської міської ради, зокрема повідомлено: "На протязі періоду перебування на обліку в територіальному центрі Вам систематично надавались натуральна допомога продуктами харчування та транспортні послуги. Від запропонованого гарячого харчування Ви відмовляєтесь. Соціальними працівниками територіального центру повідомлено департамент соціальної політики міської ради про припинення Вам послуги догляд вдома з 01.08.2022 у зв`язку із закінченням строку договору. Продовжити надання Вам соціальної послуги догляд вдома немає можливості, так як Ви категорично відмовляєтесь допускати в своє помешкання соціальних працівників з метою підписання договору про соціальне обслуговування... Підставою для припинення надання соціальної послуги є закінчення строку дії договору про надання соціальної послуги, відповідно до наказу Мінсоцполітики від 13.11.2013 № 760 «Про затвердження Державного стандарту догляд вдома». Враховуючи викладене, для продовження надання соціальної послуги догляд вдома Вам необхідно укласти договір з надавачем соціальних послуг, при цьому надати можливість соціальним робітникам надати доступ до Вашого помешкання для надання можливості виконувати їх функціональні обов`язки" (а.с. 12).

На звернення ОСОБА_1 від 30.01.2023 Виконавчий комітет Житомирської міської ради листом №25/Д-953/314 від 22.02.2023 повідомив: "Згідно з інформацією даного закладу, як надавача соціальних послуг, Ви перебували з 17.04.2000 по 31.07.2022 на обліку у відділеннях; соціальної допомоги вдома, денного перебування, відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, де систематично отримували натуральну допомогу у вигляді продуктів харчування, користувались транспортними послугами та забезпечувались щоденним гарячим харчуванням (обідами). Для продовження надання соціальної послуги догляду вдома Вам необхідно укласти договір з надавачем соціальних послуг, при цьому надати соціальним робітникам доступ до Вашого помешкання для можливості виконувати їх функціональні обов`язки, та надавати послугу згідно вимог Державного стандарту догляд вдома"" (а.с. 13).

Відповідачем до суду надано копію листа №433/0/162-23/434 від 08.08.2023, у якому Житомирський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради повідомляє ОСОБА_1 про наступне: "Обслуговування припинено з 01.08.2022 року, у зв`язку з тим що Ви не допускали соціального робітника у квартиру за місцем проживання виконувати свої функціональні обов`язки та відмовою підписання форм, затверджених Мінсоцполітикою та Державного стандарту догляду вдома в установленому порядку для подальшого обслуговування. Хочемо зазначити, що Вам неодноразово, доступно, індивідуально надавались роз`яснення чинного законодавства про порядок та умови надання соціальних послуг та було запропоновано ознайомитись з індивідуальним планом надання соціальних послуг догляд вдома згідно до Закону України «Про соціальні послуги», проте Ви категорично відмовились ставити свій особистий підпис на документах чинного законодавства, що неуможливлює подальше Ваше перебування на обліку в ТЦ. Для поновлення Вас на облік необхідно провести оцінку потреб за місцем проживання та надати необхідний пакет документів згідно чинного законодавства для прийняття рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг Департаментом соціальної політики Житомирської міської ради." (а.с. 40)

Окрім того, в матеріалах адміністративної справи міститься відповідь Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на лист Житомирської окружної прокуратури від 15.08.2023 щодо заяви Демидової від 11.07.2023. У листі №2907/вих від 21.08.2023 вказано: "Згідно з інформацією даного закладу, як надавача соціальних послуг Ви перебували з 17.04.2000 року по 31.07.2022 року на обліку у відділеннях: соціальної допомоги вдома, денного перебування, відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, де систематично отримували натуральну допомогу у вигляді продуктів харчування, користувались транспортними послугами та забезпечувались щоденним гарячим харчуванням (обідами). Повідомляємо, що надання соціальних послуг Вам припинено згідно п.47 Порядку організації надання соціальних послуг, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020р. № 587 та наказу Мінсоцполітики від 13.11.2013 № 760 «Про затвердження Державного стандарту догляд вдома», тобто закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг." (а.с. 19).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважає, що ненадання відповідачем соціальних послуг по договору про соціальне обслуговування порушує її права та інтереси.

Мотивувальна частина.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 за №2671-VIII (далі - Закон №2671).

В силу правового регулювання пункту 17 частини 1 статті 1 Закону №2671 соціальні послуги дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №2671 надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини 8 статті 13 Закону №2671 визначено, що надавачі соціальних послуг зобов`язані, зокрема забезпечувати найкращі інтереси отримувачів соціальних послуг під час надання таких послуг; проводити оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах; дотримуватися принципів надання соціальних послуг; надавати соціальні послуги відповідно до державних стандартів соціальних послуг; додержуватися інших вимог законодавства про соціальні послуги.

Частинами 1-3 ст. 22 Закону №2671 визначено, що Договір про надання соціальних послуг укладається в письмовій формі між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником. Типовий договір про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Істотними умовами договору про надання соціальних послуг є назва соціальних послуг, умови їх надання та вартість, права, обов`язки та відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які сторони визнають істотними.

Невід`ємною частиною договору про надання соціальних послуг є індивідуальний план надання соціальних послуг. В індивідуальному плані надання соціальних послуг, крім заходів, передбачених у державному стандарті соціальних послуг, зазначаються інші заходи, які потрібно здійснити для надання таких послуг, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, відповідальні виконавці.

Приписами п.1.4 Державного стандарту догляду вдома, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 №760 (далі - Стандарт), визначено, що індивідуальний план надання соціальної послуги догляду вдома (далі - індивідуальний план) - документ, складений на підставі комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, у якому зазначено заходи, що проводитимуться для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання, відповідальних за виконання, дані щодо моніторингу результатів та інформацію щодо перегляду індивідуального плану.

Відповідачем на вимогу суду першої інстанції надано копію Договору від 17.04.2000, укладеного між Житомирським міським територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та ОСОБА_1 , на обслуговування, згідно із особистою заявою та висновками лікувальної установи (а.с. 58-60).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що між територіальним центром соціального обслуговування та ОСОБА_1 було укладено Договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групи рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, що згідно з умовами п. 6.1 Договору набрав чинності з 15.04.2011 (далі - Договір від 15.04.2011, а.с. 61-67).

За наведених обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що з 2011 року позивачу надавались соціальні послуги згідно з умовами Договору, що набрав чинності з 15.04.2011, а не Договору від 17.04.2000, як помилково вважає позивач.

При цьому, відповідач зазначає, що обов`язковою умовою перебування на обліку в Центрі є підписання підопічними типових форм, затверджених Мінсоцполітикою та Державними стандартами соціальних послуг. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 у 2022 році відмовилась від проведення оцінювання потреб особи у соціальних послугах та підписання Індивідуального плану надання соціальної послуги Догляд вдома й відповідно до Договору про надання соціальних послуг, які переглядаються згідно з законодавством щороку. Комісією, з виїздом за місцем проживання підопічної, було попереджено що їй буде припинено надання соціальних послуг. На підтвердження відповідач посилається на Акт від 28.07.2022.

Вказаний Акт містить інформацію про те, що ОСОБА_1 не відчинила двері під час виїзду комісії у складі трьох соціальних працівників до підопічної ОСОБА_1 з приводу питання подальшого обслуговування. У Акті від 28.07.2022 вказано, що ОСОБА_1 у телефонному режимі було попереджено про припинення надання соціальних послуг. "Подальше обслуговування громадянки ОСОБА_1 в територіальному центрі було припинено".

Разом з тим, Акт від 28.07.2022 не є доказом відмови ОСОБА_1 від проведення оцінювання її потреб у соціальних послугах та підписання Індивідуального плану надання соціальної послуги Догляд вдома й відповідно до Договору, а лише свідчить про те, що ОСОБА_1 не відчинила двері під час відвідування комісії за адресою проживання підопічної.

Частиною 6 статті 22 Закону №2671 закріплено, що продовження строку дії договору про надання соціальних послуг здійснюється за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, якщо інше не передбачено таким договором.

Окрім того, у п. 3.4. Стандарту вказано, що через 30 днів з дати початку надання соціальної послуги догляду вдома соціальним працівником, членами мультидисциплінарної команди (за потреби) проводиться повторне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги з метою коригування індивідуального плану (за потреби). Надалі визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться за потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

За умовами п. 6.6 Договору від 15.04.2011, договір укладається після оцінювання індивідуальних потреб у соціальних послугах та ознайомлення громадянина з порядком і умовами їх надання. Договором не врегульовано строки оцінювання потреб позивача у соціальних послугах, а згідно з п. 6.5 Договору від 15.04.2011 вказано, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає строк, визначений ч. 6 ст. 22 Закону №2671 з урахуванням п. 3.4. Стандарту.

Однак, до суду не надано доказів, що відповідачем вчинялись дії щодо оцінювання потреб позивача у соціальних послугах у термін, менш як за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, тобто до 16.03.2022, а також не обґрунтовано потребу у визначенні ступеня індивідуальних потреб позивача, черговість якої визначено п. 3.4 Стандарту.

За умовами Договору від 15.04.2011, Договір пролонгується щорічно, якщо не менше як за місяць до закінчення його дії сторони письмово не повідомили про намір щодо його припинення та дані медичного висновку не змінились (п. 6.2 Договору).

В рядку "Договір пролонговано" міститься інформація про те, що термін дії Договору пролонговано по 16.04.2022 (а.с. 67).

В матеріалах адміністративної справи відсутні докази, що відповідач письмово повідомляв ОСОБА_1 про намір щодо припинення дії Договору від 15.04.2011.

Окрім того, відповідачем визнається, що соціальні послуги згідно з Договором від 15.01.2011 надавались ОСОБА_1 до 31.07.2022, тобто після 16.04.2022, що свідчить на користь висновку про пролонгацію дії Договору.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин, визначених у п.5 Договору від 15.04.2011

"Умови припинення договору".

Частиною 2. ст. 24 Закону №2671 встановлено, що підставою для припинення надання соціальних послуг є: 1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї; 2) закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 22 цього Закону; 3) зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг; 4) невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг; 5) виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів при зверненні за їх наданням, що унеможливлює подальше надання таких соціальних послуг; 6) смерть отримувача соціальних послуг; 7) дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативи отримувача соціальних послуг; 8) ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг або припинення надання ним відповідних соціальних послуг.

За приписами ч.3 та 4 статті 24 Закону №2671, рішення про відмову у наданні соціальних послуг та припинення надання соціальних послуг надається особі, яка звернулася із заявою про надання соціальних послуг, отримувачу соціальних послуг (або їхнім законним представникам) у письмовій формі із зазначенням причини відмови або припинення.

У разі відмови у наданні соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 2 частини першої цієї статті, та у разі припинення надання соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 8 частини другої цієї статті, додатково зазначається інформація про надавачів соціальних послуг, які здійснюють надання відповідних соціальних послуг.

Надавач соціальних послуг надсилає Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад інформацію про факти відмови/припинення надання соціальних послуг з підстав, передбачених абзацом другим частини третьої цієї статті, не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення для врахування під час визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах та організації їх надання.

Частиною 5 статті 24 Закону №2671 встановлено, що у разі якщо отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги, визначені договором про надання соціальних послуг, надавач соціальних послуг надсилає отримувачу соціальних послуг або його законному представнику письмове повідомлення про дату, з якої буде припинено надання соціальних послуг у разі подальшого невиконання умов договору. Надання соціальних послуг припиняється із зазначених причин не менше ніж через 15 календарних днів з дня надсилання відповідного письмового повідомлення одержувачу соціальних послуг або його законному представнику.

Доказів надсилання ОСОБА_1 , яка є отримувачем соціальних послуг, письмового повідомлення про дату, з якої буде припинено надання соціальних послуг у разі подальшого невиконання умов договору, відповідач до суду не надав.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що виразилась у невиконанні умов договору про соціальне обслуговування, що набрав чинності з 15.04.2011.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача надавати позивачу соціальні послуги по Договору про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групи рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, який набрав чинності 15.04.2011.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.