Постанова

від 09.04.2024 по справі 240/21040/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21040/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

09 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Костюкевич-Тарнавської О.В.,

представника відповідача: Марченко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група Плюс» до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2023 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група Плюс", звернулося в суд з позовною заявою, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8769277/39277540 від 08.05.2023, яким ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА ПЛЮС» відмовлено в реєстрації податкової накладної №11 від 10.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА ПЛЮС» №11 від 10.04.2023 датою її фактичного подання.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 04.01.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що у квитанції контролюючим органом сформовано висновок про відповідність спірної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пункту 1 Критеріїв здійснення операцій, квитанція не містить податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної у спірній ПН, крім того не зазначено і конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних. Посилання відповідача на вказані в оскаржуваних рішеннях підстави, в обґрунтування прийняття рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність таких рішень. З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято з порушенням порядку та не у спосіб, визначений законом, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що на розгляд Комісії, Позивачем надано товарно-транспортну накладну №96 від 01.05.2023, з якої вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ Агропромислова Група Плюс, автомобіль яким здійснено перевезення ГАС-717 бортова платформа на базі IVECO Daily 70C-15. Судом першої інстанції не враховано, що згідно інформації, яка перебуває у розпорядженні ДПС України, а саме відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма №20-ОПП, вантажний автомобіль ГАС-717 бортова платформа на базі Iveco Daily 70C-15 взятий на облік лише 13.05.2023.

Вважає, що Житомирським окружним адміністративним судом залишено поза увагою, що на момент прийняття рішення №8769277/39277540 від 08.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 10.04.2023 у контролюючого органу була відсутня інформація щодо даного транспортного засобу, яким було здійснено перевезення, тому за встановлених обставин відповідач не міг прийняти іншого рішення ніж відмовити в реєстрації податкової накладної.

Також зазначає, що оскаржуване рішення податкового органу про відмову у реєстрації ПН ґрунтується не на факті та підставах зупинення реєстрації ПН, а на тому, що позивачем не було надано податковому органу на його пропозицію доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію ПН, і саме ці доводи підлягали перевірці судом першої інстанції.

Заявлена позивачем позовна вимога про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в обхід порядку формальної перевірки ДПС України документів для такої реєстрації є порушенням дискреційних повноважень ДПС України щодо подання відповідачу висновку щодо реєстрації податкових накладних.

Також вважає, що розмір гонорару не відповідає складності справи, оскільки дана справа відповідно до ст. 12, 257 КАС України, а також враховуючи категорію та складність справи є незначної складності. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є захищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова Група Плюс» перебуває на обліку як юридична особа платник податків з 02.07.2014. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основний вид економічної діяльності товариства: 28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства.

ТОВ «Агропромислова Група Плюс» через Єдиний реєстр податкових накладних подано на реєстрацію податкову накладну №11 від 10.04.2023 року, з метою зареєструвати здійснену попередню оплату від Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» (надалі - Покупець) на суму 594000,00 грн в т.ч. ПДВ - 99000,00 грн.

Позивач через електронну систему отримав квитанцію від 02.05.2023 року, якою реєстрація ПН була зупинена згідно п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, де зазначено, що «Обсяг постачання товару/послуги 8428, дорівнює або перевищує величину залишку визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги а обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій... Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Позивачем до ГУДПС у Житомирській області було направлено повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

Рішеннями Комісії регіонального рівня №8769277/39277540 відмовлено в реєстрації ПН з підстав надання позивачем копій документів, складених з порушенням ПКУ від 02.12.2022 №2755/ІУ (зі змінами), а саме: відповідно ТТН від 22.01.2023 №5 та від 17.02.2023 №18 автомобільним перевізником є ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА ПЛЮС» згідно ф.20-ОПП відсутні автомобілі, що може свідчити про дефектність операції, а саме: виписування первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції.

Вказане рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак ДПС України за результатами розгляду скарги прийнято рішення про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

При цьому, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (надалі - Порядок № 1165), та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).

Пунктами 201.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.201.10 ст.201 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №341) (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Пунктами 13, 15 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набрала чинності 01 лютого 2020 року), якою серед іншого затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

За приписами пункту 5 Порядку № 1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 7 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Водночас, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Пунктом другим Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Разом із тим, пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку № 520).

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, у квитанції контролюючим органом сформовано висновок про відповідність спірної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пункту 1 Критеріїв здійснення операцій.

Разом з тим квитанція не містить податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної у спірній ПН. Крім того не зазначено і конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних.

Поряд з цим слід зазначити, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставини, яка обумовлює обов`язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкової накладної. Натомість, всупереч частини другої статті 77 КАС України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірність спірних у справі індивідуальних актів.

Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Як встановлено судом першої інстанції, в графі «Додаткова інформація» контролюючим органом зазначено підставу відмови у реєстрації спірної ПН надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

За змістом витягу з протоколу від 08.05.2023 причиною відмови зазначено "надання позивачем копій документів, які складені з порушенням ПКУ від 02.12.2022 №2755/ІУ (зі змінами), а саме: відповідно ТТН від 01.05.2023 №96 автомобільним перевізником є ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА ПЛЮС» згідно ф.20-ОПП відсутні автомобілі, що може свідчити про дефектність операції, а саме: виписання первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції".

При цьому, такий протокол не містить посилань щодо прийняття рішення ризиковості здійснення операцій ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА ПЛЮС», в той час, як підставою для зупинення реєстрації спірної ПН відповідачем у квитанції визначено, що ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА ПЛЮС» відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Водночас в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано, на підставі чого прийняті такі рішення, зокрема, яка саме офіційна інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості здійснення операцій.

Також, в оскаржуваних рішеннях відповідачем, в рядку «Додаткова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

При цьому зауважував, що у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірну ПН, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому воно не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому суд зазначає, що здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що позивачем надавались відповідачу документи, якими підтверджуються господарські відносини, відображені у податковій накладній №11 від 10.04.2023. Вказані документи долучені позивачем також до матеріалів справи.

Так, позивачем подано на розгляд комісії наступні документи: договір від 01.01.2019; договір від 10.07.2020; пояснення платника податків; товарно-транспортна накладна від 01.05.2023 -2 шт.; видаткова накладна від 01.05.2023, 20.02.2023; рахунок на оплату від 22.02.2023; податкова накладна №11 від 10.04.2023, №8 від 10.04.2023.

Відповідно до матеріалів справи спірна податкова накладна виписана позивачем (Продавець) на отриману від Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс» (Покупець) передплату за Установку скреперну УСГ-4 в кількості 2 шт., відповідно до умов договору купівлі-продажу №22/02 від 22.02.2023 року.

Згідно з п. п.2.1. Договору загальна вартість Договору складає 764400,00 грн. в т.ч. ПДВ 127400,00 грн.

У п.4.1. Договору передбачено, що Продавець постачає продукцію Покупцеві на МТФ в село Умань, Тернопільської області за власний рахунок.

Відповідно до п 5.1. Договору передбачено, що оплата за продукцію здійснюється у 3 етапи: 1-й етап: Покупець проводить попередню оплату, шо складає 594000,00 грн. в т.ч. ПДВ; 2-й етап: Оплата, що складає 93960,00 грн. в т.ч. ПДВ; Остаточний розрахунок 10%, що складає 76440,00 грн. в т.ч. ПДВ (оплата на 2-му етапі та остаточний розрахунок разом складають 170400,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Покупцем на виконання умов Договору, 10.04.2023 року здійснена передплата за Установку в розмірі 594000,00 грн. в т.ч. ПДВ 99000,00 грн.

Також, на виконання умов Договору, вже 01 травня 2023 року позивач (Продавець) поставив Покупцю Установку по видатковій накладній №96 від 01 травня 2023 р. загальною вартістю 764400,00 грн. в т.ч. ПДВ - 127400,00 грн. (надалі - Установка).

Для комплектації Установки, позивачем придбано ряд механізмів, які відповідно до наказу №18-в від 10.04.2023 року, акту комплектації №6 від 28.04.2023 року, укомплектовані в Установку скреперну УСГ-4 в кількості 2 штуки, комплектація проведена для можливості її експлуатації відповідно до інструкції від 05.01.2020 року.

Постачання позивачем Установки відбулось відповідно до товарно-транспортної накладної №96 від 01.05.2023 року, транспортним засобом ГАС-717, який перебуває у власності позивача згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 .

При цьому, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, зокрема в постановах від 20.01.2022 у справі № 140/4162/21 та від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20.

Отже, посилання відповідача на вказані в оскаржуваних рішеннях підстави, в обґрунтування прийняття рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято з порушенням порядку та не у спосіб, визначений законом, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що згідно інформації, яка перебуває у розпорядженні ДПС України, а саме відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма №20-ОПП, вантажний автомобіль ГАС-717 бортова платформа на базі Iveco Daily 70C-15 взятий на облік лише 13.05.2023, тому за встановлених обставин відповідач не міг прийняти іншого рішення ніж відмовити в реєстрації податкової накладної, оскільки в оскаржуваному рішенні було зазначено зовсім про інше.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку щодо задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних накладну ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА ПЛЮС» №11 від 10.04.2023 датою її фактичного подання.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 05.01.2021 по справі № 640/11321/20, від 16.09.2022 по справі №380/7736/21, від 27.10.2022 по справі № 360/3253/20, від 25.11.2022 по справі №320/3484/21, від 16.02.2023 по справі №380/7648/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Покладення на відповідача такого обов`язку не є втручанням в його дискреційні повноваження, адже повноваження державних органів не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, суд критично оцінює аргументи апеляційної скарги відповідача у цій частині, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи дискреційних повноважень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: ордер від 19.06.2023 серія АМ №1059017 та договір про надання послуг представника від 19.06.2023.

В пункті 4.1 Договору зазначено, що за надання юридичної допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за консультування щодо характеру правовідносин, вивчення та правовий аналіз письмових документів, за участь у судових засіданнях по справі у розмірі 38220,00 грн.

При цьому, детальний опис робіт (наданих послуг), акт виконаних адвокатом робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у матеріалах справи відсутній.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням одного судового засідання за участю адвоката), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 38220,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо присудження на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 7500,00 грн з кожного.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 квітня 2024 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.