Ухвала від 13.03.2024 по справі 461/3021/18

Справа № 461/3021/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/365/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючої судді ОСОБА_2 ,

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31 травня 2018 року про накладення арешту на майно,-

з участю представника адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

даною ухвалою, задоволено клопотання слідчого ВР ОТЗ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017140090004208 від 06.10.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 361, ч. 1 ст.343, ч. 1 ст. 388 КК України .

Накладено арешт із позбавленням права на відчуження на наступне рухоме майно:

1) автомобіль марки «DAF» CF 85.360 НОМЕР_5;

2) автомобіль марки «DAF» CF 85.360 НОМЕР_6;

3) автомобіль марки «DAF» CF 85.360 НОМЕР_7;

4) автомобіль марки «DAF» CF 85.360 НОМЕР_8;

5) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_9;

6) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_10;

7) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_11;

8) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_12;

9) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_13;

10) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_14;

11) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_15;

12) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_16;

13) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_17;

14) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_18;

15) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_19;

16) автомобіль марки «DAF» CF 85.410 НОМЕР_20;

17) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_21;

18) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_22;

19) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_23;

20) автомобіль марки «DAF» CF 85.430 НОМЕР_24;

21) автомобіль марки «RENAULT» KERAX 450.42 НОМЕР_25;

22) автомобіль марки «MAN» TGA 35.400 НОМЕР_26;

23) автомобіль марки «MAN» TGA 35.400 НОМЕР_27;

24) автомобіль марки «MAN» TGA 35.400 НОМЕР_28;

25) автомобіль марки «MAN» TGA 35.400 НОМЕР_29;

26) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_30;

27) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_31;

28) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_32;

29) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_33;

30) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_34;

31) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_35;

32) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_36;

33) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_37;

34) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_38;

35) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_39;

36) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_40;

37) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_41;

38) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_42;

39) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 НОМЕР_43;

40) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 № НОМЕР_1 ;

41) автомобіль марки «MAN» TGX 18.440 № НОМЕР_2 ;

42) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 № НОМЕР_3 ;

43) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_44;

44) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_45;

45) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_46;

46) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_47;

47) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_48;

48) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_49;

49) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_50;

50) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_51;

51) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_52;

52) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_53;

53) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_54;

54) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_55;

55) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_56;

56) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_57;

57) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_58;

58) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_59;

59) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_60;

60) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_61;

61) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_62;

62) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_63;

63) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_64;

64) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_65;

65) причеп марки «SCHMITZ» SKI 24 НОМЕР_66;

66) автомобіль марки «MASSENZA» 4SVN-532 НОМЕР_67;

67) автомобіль марки «ADIGE» CY-722-FF38 НОМЕР_68;

68) автомобіль марки «ADIGE» CY-722-FF38 НОМЕР_69.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого BP ОТЗ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 .

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів, також те, що незастосування арешту майна із позбавленням права на відчуження, може привести до настання наслідків, зокрема подальшого відчуження іншим особам, що перешкоджатиме збереженню речових доказів.

На вказану ухвалу представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 травня 2018 року про арешт майна скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого ВР ОТЗ слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017140090004208 від 06.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.361, ч.1 ст. 343, ч.1 ст. 388 КК України, в частині накладення арешту на транспортний засіб марки MAN модель TGX 18.440 (вантажний сідловий тягач) НОМЕР_70. д.н.з. НОМЕР_4 (номер 29).

Звертає увагу, що ні слідчий в клопотання про арешт майна, ні слідчий суддя в ухвалі від 31.05.2018 не зазначили, які конкретно слідчі дії необхідно провести із транспортним засобом, який підлягає арешту.

Зазначає, що не встановлено кому дійсно належить транспортний засіб, тим самим суд допустив неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що транспортний засіб марки MAN модель TGX 18.440 (вантажний сідловий тягач) НОМЕР_70. д.н.з. НОМЕР_4 є знаряддям злочину, що його було придбано неправомірно ОСОБА_6 не є підозрюваним, і до кримінального провадження, в межах якого прийнято рішення про арешт майна, не має жодного відношення.

Зауважує, що клопотання про арешт вказаного транспортного засобу відповідно до норм закону, вправі був подати виключно прокурор, а не слідчий, отже клопотання про арешт майна подано не уповноваженою на те особою.

У судове засідання апеляційної інстанції прокурор не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків, визначених кримінальним процесуальним законом, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі прокурора.

Заслухавши доповідь судді, виступ адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.

Як встановлено, станом на 31.05.2018 слідчим ВР ОТЗ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017140090004208 від 06.10.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 361, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 388 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з квітня 2017 року по квітень 2018 року невідомі особи, використовуючи електронно-цифрові ключі державних виконавців Шевченківського, Стрийського, Бориславського, Золочівського, Яворівського, Сихівського та Галицького відділів державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, без відома останніх, несанкціоновано втрутились в роботу автоматизованої системи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна та Автоматизованої системи виконавчих проваджень та незаконно зняли обтяження з ряду об`єктів рухомого та нерухомого майна фізичних та юридичних осіб, чим завдали шкоду в особливо великих розмірах. Зокрема, згідно повідомлення про вчинення кримінального правопорушення начальника Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_9 №10450 від 30.03.2018, встановлено, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна виявлено подання під паролем державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_10 заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна, а саме: заява № 66128995, якою з Реєстру вилучено запис про обтяження рухомого майна боржника ТОВ «Скайбуд М» (код ЄДРПОУ 37372956, м. Тернопіль, вул. Миру, буд.13), а саме: обтяження № 16236860. Провівши перевірку та відібравши пояснення в державного виконавця встановлено, що ОСОБА_10 вказана заява не подавалась, а в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна дані заявника, уповноваженої особи, обтяжувана не вказані так, як цього вимагає реєстр від державних виконавців. На виконанні в Яворівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області взагалі ніколи не перебували і не перебувають виконавчі провадження на боржника ТОВ «Скайбуд М» (код ЄДРПОУ 37372956, м. Тернопіль, вул. Миру, буд.13). Флешку, ключ третім особам, державний виконавець ОСОБА_10 не передавав, паролі не повідомляв, що свідчить про протиправне несанкціоноване проникнення в реєстр сторонніх осіб.

В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні вищевказане рухоме майно на підставі ст. 98 КПК України визнано речовими доказами.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження № 12017140090004208, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Колегія суддів вважає, що існує сукупність підстав вважати, що вищезазначене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе доказове значення для даного кримінального провадження та є речовим доказом у даному кримінальному провадженні

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, при цьому, слідчий суддя, обґрунтовано зазначив, що незастосування арешту майна із позбавленням права на відчуження, може привести до настання наслідків, зокрема подальшого відчуження іншим особам, що перешкоджатиме збереженню речових доказів, також те, що оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, такі є належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт, тому враховуючи вищевикладене, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою забезпечення речових доказів, відтак клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Доводи апеляційної скарги про незаконність накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається адвокат в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 представника власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31 травня 2018 року про накладення арешту на майно - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4