Рішення

від 08.04.2024 по справі 681/173/24

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/173/24

Провадження 2/681/187/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

за участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

позивача та його представника адвоката Казарця А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полонської міської ради Хмельницької області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

встановив:

В лютому2024року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом,в якому,просив встановитифакт родиннихвідносин,а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється його двоюрідним дядьком, а також визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) в КСП «ім.Кірова» площею 3,67 га в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Новолабунської сільської ради Полонського району, та належала на підставі Сертифіката на право за земельну частку (пай) серії ХМ № 0093164 від 04.06.1997 ОСОБА_2 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його двоюрідний дядько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з права на земельну частку (пай) розміром 3,67 га в умовно кадастрових гектарах та перебувала в колективній власності КСП ім.Кірова на території колишньої Новолабунської сільської ради Полонського району.

Діти померлого відмовились від прийняття спадщини на користь позивача, який є єдиним спадкоємцем за законом п`ятої черги, доглядав спадкодавця та похоронив його. Дід позивача ОСОБА_3 , 1902 року народження, та батько спадкодавця ОСОБА_3 , 1916 року народження, були рідними братами, а мати позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були двоюрідними братом та сестрою, однак документи, які б підтверджували родинні відносини не збереглися.

ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Нотаріус відкрив спадкову справу, але відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки оригінал Сертифікату на право за земельну частку (пай) серії ХМ № 0093164 від 04.06.1997, належного для ОСОБА_2 , втрачений, а також відсутні документи, які б підтверджували факт родинних відносин позивача та спадкодавця ОСОБА_2 .

Іншого шляху захисту права позивача на прийняття спадщини, ніж судовий, немає.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Казарець А.Г. заявлений позов підтримали з наведених у ньому підстав та просили вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с.5), після його смерті відкрилась спадщина. ОСОБА_1 являється спадкоємцем за законом на майно померлого. На даний час він не може отримати спадщину, оскільки нотаріусом відмовлено видати свідоцтво про право на спадщину через неможливість документального встановлення родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем.

Такі обставини підтверджено наступними письмовими доказами.

З даних свідоцтва про народження ОСОБА_2 вбачається, що його батьком є ОСОБА_5 (а.с.9).

Відповідно до відомостей посвідки про народження № НОМЕР_1 (а.с.8) батьком ОСОБА_6 вказаний ОСОБА_5 .

Матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.6, 7, 8), дані про зміну прізвища матері позивача з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 не збереглись, проте така обставина підтверджується однаковістю дати та місця народження вказаної особи, які зазначені в посвідці про народження ОСОБА_6 та свідоцтві про смерть ОСОБА_10 , а також даними Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивача, з якого вбачається, що ОСОБА_10 перебувала в шлюбі з ОСОБА_11 (а.с.11-12).

З даних відповіді Державного архіву Хмельницької області №Б-1841/01.01-18/2023 від 16.10.2023 вбачається, що в метричних книгах реєстрації народжень церков с.Новолабунь та Лабунь Заславського повіту Волинської губернії за 1902 рік запис про народження ОСОБА_5 не значиться (а.с.10).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Новолабунь Полонського району, його батьками зазначено ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , що підтверджується даними запису акту про народження № 322/1436 (а.с.74).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 пояснили, що були знайомі з ОСОБА_17 та з його слів знають, що останній мав рідного брата ОСОБА_18 , який загинув на війні в 1945 році.

Таким чином слід зробити висновок, що ОСОБА_3 , 1902 року народження, та ОСОБА_3 , 1916 року народження, були між собою рідними братами, відповідно дочка ОСОБА_18 та ОСОБА_2 є двоюрідними братом та сестрою, тож ОСОБА_19 являється двоюрідним дядьком для сина ОСОБА_10 ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , являється двоюрідним дядьком для ОСОБА_1 , підтверджується зазначеними вище письмовими доказами та показаннями свідків.

Згідно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За правилами п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

За наведених вище обставин позивач в інший спосіб, ніж в судовому порядку не може довести факт родинних відносин, що унеможливлює для нього реалізувати своє право на спадкування.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин.

Також судомвстановлено,що ОСОБА_2 , як член КСП «ім.Кірова», мав право на земельну частку (пай) в останньому та згідно даних Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «ім.Кірова» виявлено запис № 840 від 04.06.1997 про реєстрацію сертифіката на земельну частку (пай) серії ХМ № 0093164, який був виданий, так як в графі «Підпис власника сертифіката на земельну частку (пай)» вказаної Книги стоїть підпис про його отримання, про що свідчать дані листа про надання інформації, виданого ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 887/281-23 від 21.03.2023 (а.с.15).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 5538/281-23 від 22.12.2023 площа земельної частки (паю) за Сертифікатом серії ХМ № 0093164 в умовно кадастрових гектарах становить 3,67 га. Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів бувшої Новолабунської сільської ради не реєструвався та не видавався. Вартість земельної часки (паю) по бувшому КПС «ім.Кірова» бувшої Новолабунської сільської ради становить 74822,40 грн. (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_2 шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса як спадкоємець п`ятої черги за законом спадщину прийняв його двоюрідний племінник ОСОБА_1 (а.с.36), інші спадкоємці, а саме діти померлого ОСОБА_2 ОСОБА_20 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (а.с.41,44, 49, 50, 61) від прийняття спадщини відмовились на користь позивача.

Проте оформити свої спадкові права ОСОБА_1 не має можливості, оскільки нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з втратою сертифікату на земельну частку (пай) та відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем (а.с. 25).

Відповідно до даних газети «Новий Шлях» № 1 від 04.01.2024, в останній було опублікованого оголошення про недійсність загубленого сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0093164 від 04.06.1997 на ім`я ОСОБА_22 (а.с.24).

Вирішуючи правомірність заявленої позовної вимоги, суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У Преамбулі Закону Українивід 05.06.2003року №899-IV«Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)» сказано, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

За абзацами другим, третім частини першої статті 1, частиною першою, абзацом першим частини другої статті 2 цього Закону право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі статтею 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

У частині першій статті 9 цього Закону передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до абзацу третього пункту 1, абзацу першого пункту 2, пунктів 5, 6 Указу ПрезидентаУкраїни від08серпня 1995року №720/95«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом п`ятої черги після смерті ОСОБА_2 та прийняв спадщину шляхом подачі у встановлений законом строк до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.

Статтями 1216, 1218ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). До спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Таким чином, оскільки у справі доведено, що належне для ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) після його смерті перейшло по спадщині ОСОБА_1 , тому позивач як спадкоємець за законом п`ятої черги після смерті спадкодавця має право на успадкування права на зазначену земельну частку (пай).

Відтак, з урахуванням викладених обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.13, 81, 263-265, ч. 1 та ч.6 ст.268, ст.ст.273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється двоюрідним дядьком для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) в бувшому КСП «ім.Кірова» площею 3,67 га в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території бувшої Новолабунської сільської ради Полонського району, та належала на підставі Сертифіката на право за земельну частку (пай) серії ХМ № 0093164 від 04.06.1997 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.04.2024 року.

Позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Полонська міська рада Хмельницької області,код ЄДРПОУ 04060743, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 114, м.Полонне, Шепетівського району, Хмельницької області, поштовий індекс 30501.

Головуючий: