Рішення

від 02.04.2024 по справі 622/1216/21

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1216/21

Провадження № 2/529/15/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Головко В.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області, про визнання заповіту нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий змістпозовних вимог,а такожпозиції учасниківсправи щодопозову.

15 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Харківської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання заповіту нікчемним та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки (паю) в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову позивач вказував, що 10.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до нього з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Вказав, що заповіт, оформлений 20.06.2012 секретарем виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області ОСОБА_2 , від імені їхньої з відповідачем матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є нікчемним. Позивач зазначає, що візуально аналізуючи цей заповіт можна визначити, що спочатку на чистому аркуші паперу було зроблено підпис ОСОБА_3 , а вже потім, використовуючи спеціальну техніку, було "підігнано" текст заповіту під підпис. Позивач вказує, що у нього наявні сумніви щодо повноважень секретаря виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області Ковтун Н.Л. щодо вчинення нотаріальних дій у вигляді посвідчення заповіту. Відповідач постійно тримав матір ОСОБА_3 у зачиненому будинку. Після смерті батька, відповідач всіма можливими методами перешкоджав йому, позивачу, зустрічатися з матір`ю. Вказані обставини є підставами для визнання оспорюваного заповіту нікчемним. Посилаючись на вказане, позивач просив визнати заповіт ОСОБА_3 від 20.06.2012 нікчемним та визнати за ним в порядку спадкування за законом І черги після смерті матері ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини земельної ділянки (паю) площею 2,1590 га, з кадастровим номером 6322680500:01:000:0097, що розташована на території Золочівської селищної ради Золочівського (нині - Богодухівського) району Харківської області.

30 грудня 2021 року позивач подав уточнену зустрічну позовну заяву, в якій він вказав, що підтримує лише позовну вимогу про визнання заповіту нікчемним, а від позовної вимоги про визнання за ним у порядку спадкування права власності на 1/2 частини земельної ділянки (паю) він відмовляється та просить залишити її без розгляду.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 19.01.2022 було прийнято до провадження вказану уточнену позовну заяву, відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 23.02.2022 у вказаній справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв`язку із зміною в умовах воєнного стану територіальної підсудності судових справ Золочівського районного суду Харківської області, 20.03.2023 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області було прийнято вказаний позов до провадження і справу призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій вказав, що він у повному обсязі підтримує свій позов про визнання заповіту нікчемним, а також підтримує позицію свого представника - адвоката Клімова М.П. /а.с. 173/.

Представник позивача - адвокат Клімов М.П. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій вказав, що він та позивач у повному обсязі підтримують позов та просять його задовольнити. Представник позивача просив провести розгляд справи за його та позивача відсутності /а.с. 149/.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Головко В.В. в судовому засіданні вказала, що не визнає позов та заперечує проти його задоволення з підстав, вказаних у раніше наданому відзиві на позов та в судовому засіданні. Представник відповідача зазначила, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Позивачем не надано доказів підроблення заповіту, на що він посилався у позові. Позивачу було достовірно відомо про смерть матері ОСОБА_3 14.11.2016 та про наявність заповіту, однак із позовом про визнання цього заповіту нікчемним він звернувся до суду із пропуском трьохрічного строку позовної давності. Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не подавав та не заявляв про поважність причин такого пропуску. Вказане є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник відповідача Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області в судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання, в якому ця селищна рада вказує, що при розгляді справи покладається на розсуд суду та просить розглянути справу за відсутності її представника /а.с. 103/.

Представник третьої особи Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання, в якому ця нотаріальна контора просить ухвалити рішення у справі на розсуд суду та провести розгляд справи за відсутності її представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Головко В.В., дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт на користь свого сина ОСОБА_1 , відповідача у справі, яким заповіла останньому усе її майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, в тому числі належний їй житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , і все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона, згідно з законом, буде мати право. Цей заповіт було посвідчено секретарем виконавчогокомітету Олександрівськоїсільської радиЗолочівського районуХарківської областіКовтун Н.Л.Заповіт зареєстрованов реєстріза №20 /а.с. 143, 166/.

З наявної у матеріалах справи копії Реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування - Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області на 2012 рік вбачається, що 20 червня 2012 року за № 20 дійсно було посвідчено та зареєстровано вказаний вище заповіт ОСОБА_3 /а.с. 166-168/.

З копії розпорядження голови Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області Рибакової О.Л. від 03.01.2012 № 6 "Про покладення обов`язків із вчинення нотаріальних дій" вбачається, що на виконання Закону України "Про нотаріат" обов`язки із вчинення нотаріальних дій на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області покладено на секретаря виконкому Олександрівської сільської ради Ковтун Надію Леонідівну /а.с. 85, 98/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.11.2016 Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області, та копією актового запису про смерть № 30 /а.с. 130, 136-137/.

Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області було заведено спадкову справу № 377/2016 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 /а.с. 128-147/.

З матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконавчогокомітету Олександрівськоїсільської радиЗолочівського районуХарківської областіКовтун Н.Л. 20.06.2012 за реєстровим № 20 /а.с. 130, 144/; 21 квітня 2017 року - ОСОБА_1 як спадкоємець за законом, який має право на спадщину на підставі ст. 1241 ЦК України, як непрацездатний за віком син спадкодавця, тобто має право на обов`язкову частку у спадщині /а.с. 129, 144/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Згідно зі статтями 1234-1235 ЦК України право на заповіт має фізична особаз повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про нотаріат" у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють зокрема таку нотаріальну дію як посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу І, пунктів 2.1, 2.3, 2.11 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5, перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат". Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат". Посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування (додатки 1-14).

Відповідно до підпункту 5 пункту "б" частини першої статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20) сформовано правову позицію про те, що вимогами чинного законодавства не встановлена нікчемність заповіту виключно з тих підстав, що його посвідчено нотаріусом поза межами свого нотаріального округу.

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включаєв себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293сво23)).

Нормами ЦК України визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення. Порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, її статтях 1247-1249, 1253 (пункти 60, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20) вказано, що слід звернути увагу на вимогу частини першої статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, звертає на себе увагу те, що тут йдеться, по-перше, про зміст правочину, а не про його форму та порядок посвідчення; по-друге, про невідповідність змісту не законам, а саме актам цивільного законодавства. При цьому вивчення змісту спірного заповіту та текстів судових рішень не дали жодних доводів для визначення актів цивільного законодавства, яким би суперечив зміст заповіту. Посилання на вимоги статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, є недоречним виходячи з такого. По-перше, наведені нормативно-правові акти не є актами цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України. По-друге, недотримання і порушення правових норм, що в них містяться, не може нести будь-яких негативних наслідків для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки таке застосування норм права було б порушенням принципу розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України). Порушення норм про необхідність додержуватися нотаріусом свого нотаріального округу може тягти відповідальність нотаріуса, передбачену законом, але не тягне нікчемність заповіту, посвідченого з таким порушенням. Адже правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом. Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив у постанові від 29 січня 2024 року у справі№ 369/7921/21 (провадження № 61-5293сво23), що: 1) свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача

та обов`язковість її виконання; 2) на рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України можливості регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту; 3) законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.

Крім того, у постановах Верховного Суду: від 27 березня 2019 року у справі№ 491/1528/15-ц (провадження № 61-23620св18), від 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18 (провадження № 61-22263св19), від 17 листопада 2021 року у справі № 680/289/18 (провадження № 61-5837св21) зазначено про наявність у посадових осіб повноважень посвідчувати заповіт та, відповідно, про чинність заповітів, незважаючи на те, що виконавчі комітети рад не приймали рішень про покладення на таких посадових осіб цих органів функцій щодо вчинення нотаріальних дій. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293сво23) не знайшов підстав для відступу від указаних правових висновків.

Вказане вище також узгоджується з подібною правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.02.2024 у справі № 311/2297/21, провадження № 61-10463 св 23.

З матеріалів справи вбачається, що заповіт ОСОБА_3 від 20.06.2012 було посвідчено секретарем виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області ОСОБА_2 відповідно до розпорядження голови Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області ОСОБА_4 від 03.01.2012 № 6 "Про покладення обов`язків із вчинення нотаріальних дій", яким обов`язки із вчинення нотаріальних дій на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області було покладено саме на цього секретаря, та відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд зауважує, що законодавець у Цивільному кодексі України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення.

З дослідженого судом заповіту ОСОБА_3 від 20.06.2012 вбачається, що його форма та зміст відповідають вимогам чинного законодавства, цей заповіт посвідчений та зареєстрований уповноваженою на це особою. Згідно з вимогами чинного законодавства у заповіті зазначено місце та час його складення, заповіт записано секретарем виконавчогокомітету Олександрівськоїсільської радиЗолочівського районуХарківської області ОСОБА_2 зі слів заповідача ОСОБА_3 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Було встановлено особу ОСОБА_3 , перевірено її дієздатність. Заповіт власноручно підписаний ОСОБА_3 у присутності секретаря ОСОБА_2 , яка здійснювала посвідчення заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій цією нормою, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і рішення суду про недійсність правочину не може ґрунтуватись на припущеннях позивача, без надання належних доказів.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 761/49151/19 вказано, що, пред`являючи позов про визнання заповіту недійсним, позивач має довести, а суд установити, що волевиявлення заповідача на складання заповіту: не було вільним, тобто, здійснене під впливом зовнішніх обставин, не відповідало його волі, тобто, волевиявлення заповідача на складання заповіту було, але як форма вираження внутрішньої волі повністю чи частково не відповідало дійсній волі заповідача.

Відповідно дост.1257ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Тлумачення цієї норми свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Воляце внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).

Волевиявленняце зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбаченихЦивільним кодексом України

Позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що заповідач ОСОБА_3 на момент складення оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, або, що зміст заповіту не відповідав її дійсній волі та волевиявленню, або хтось в цей момент чи в інший час впливав на її волевиявлення.

Твердження позивача про нікчемність заповіту, оскільки підпис заповідача ОСОБА_3 розташований по середині рядка призначеного для підпису заповідача, що свідчить про "підлаштування" тексту заповіту під раніше зроблений підпис, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем та його представником не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували підроблення заповіту чи "підлаштування" його тексту під заздалегідь поставлений підпис заповідача.

З матеріалів справи вбачається, що ще 24 листопада 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Клімов М.П. подав до Золочівського районного суду Харківської області клопотання про призначення документальної експертизи оспорюваного заповіту.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 23.02.2022 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с. 88-89/. Під час підготовчого провадження у справі клопотання позивача чи його представника про призначення у справі будь-якої експертизи з метою визначення справжньості заповіту не розглядалися. Із вказаної ухвали вбачається, що представник позивача - адвокат Клімов М.П. був присутній у підготовчому засіданні, однак не ініціював призначення у справі експертизи та не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

У подальшому, під час перебування справи у провадженні Диканського районного суду Полтавської області, якому було передано цю справу для розгляду у зв`язку із зміною в умовах воєнного стану підсудності судових справ Золочівського районного суду Харківської області, ні позивач, ні його представник не зверталися до суду із клопотаннями про призначення у справі експертизи. Натомість, позивач та його представник надали суду заяви, в яких вказали, що підтримують позов у повному обсязі та просили розглянути справу за їхньої відсутності.

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, те, що заповіт, складений особою, яка мала на це право, заповіт, складений з дотриманням вимог чинного законодавства щодо його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача ОСОБА_3 при складенні заповіту було вільним і відповідало її волі, беручи до уваги те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували нікчемність чи недійсність оспорюваного заповіту, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем у справі судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів та залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 ,Золочівської селищноїради Богодухівськогорайону Харківськоїобласті,за участітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:Золочівської державноїнотаріальної конториХарківської області,про визнаннязаповіту нікчемним - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 11 квітня 2024 року.

Головуючий О.С. Кириченко