Ухвала

від 17.04.2024 по справі 646/1967/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

17.04.2024

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 646/1967/18

Провадження № 1-кп/553/451/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, стосовно якої розглядається справа ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №32018220000000076 від 28.03.2018 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст.205-1 КК України,

в с т а н о в и в :

02.04.2018 на розгляд Червонозаводського районного суду м.Харкова надійшло клопотання у кримінальному провадженні №32018220000000076 від 28.03.2018 про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру.

Згідно з ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який в подальшому продовжено.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м.Харкова, Комінтернівського районного суду м.Харкова визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м.Полтави.

На підставі вказаного розпорядження, до Ленінського районного суду м.Полтави з Харківського апеляційного суду надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у відношенні ОСОБА_6 , яке за ухвалою суду від 22.11.2022 прийнято до розгляду.

Відповідно доч.6ст.34КПКУкраїнисуд,якому направленокримінальне провадженняз іншогосуду,розпочинає судовепровадження зістадії підготовчогосудового засіданнянезалежно відстадії,на якійв іншомусуді виниклиобставини,передбачені частиноюпершою цієїстатті.

У підготовчому судовому засіданні захисником заявлено клопотання про закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, яке мотивовано тим, що із часу вчинення суспільно-небезпечного діяння минулі встановлені ст. 49 КК України строки.

Особа, стосовно якої розглядається справа, ОСОБА_4 підтримав заявлене захисником клопотання, не заперечував проти закриття кримінального провадження.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечень не мав. Зазначив, що з часу вчинення суспільно-небезпечного діяння минуло більше семи років, обставини, що викликають зупинення та переривання строків давності відсутні і оскільки суспільно небезпечне діяння скоєне ОСОБА_4 має ознаки складу кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205-1 КК України, що на момент вчинення відносилось до категорії злочинів невеликої тяжкості, строки давності закінчились. Відтак вважає, що кримінальне провадження підлягає до закриття.

Заслухавши думки прокурора, особи, стосовно якої розглядається справа, та захисника, перевіривши наявні в розпорядженні суду матеріали, виходячи з меж заявленого клопотання, роз`яснивши підстави закриття кримінального провадження та право заперечувати проти цього, суд зазначає про наступне.

Згідно з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, складеним у кримінальному провадженні № 32018220000000076 від 28.03.2018, досудовим розслідуванням встановлено, що у січні 2017 року ОСОБА_7 перебуваючи у м. Харкові, познайомився з невстановленою особою на ім`я ОСОБА_8 , яка запропонувала йому документально значитись директором суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Квест Стар», код ЄДРПОУ 41071413, за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. Розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи відсутність навиків і досвіду для виконання таких обов`язків і зайняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені підприємства, погодився на таку пропозицію.

Так, ОСОБА_7 на наступний день після отриманої пропозиції, реалізовуючи свій намір, направлений на надання невстановленим слідством особам засобів чи знарядь для подальшого внесення останніми в документи, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав свої анкетні дані та паспорт громадянина України, невстановленій в ході досудового розслідування особі, яка на підставі цих документів виготовила документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, а саме ТОВ «Квест Стар», код ЄДРПОУ 41071413, у якому ОСОБА_7 був зазначений директором, головним бухгалтером та засновником.

Перераховані документи невстановлені слідством особи передали для державної реєстрації ТОВ «Квест Стар», код ЄДРПОУ 41071413, до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, у результаті чого 06.01.2017 проведено державну реєстрацію та внесено відповідний запис за № 13241020000010158.

Статтею 92 КПК Українивизначено, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно ч. 1ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК Українипередбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннямист. 49 КК Українивизначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбаченийст.49 КК Українипевний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст.49КК України (в редакції на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Згідно із п.2 ч.1 ст. 49 КК України в редакції на момент розгляду справи, у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі строки давності становлять також три роки.

Частиною 1 ст. 205-1 КК України, на момент вчинення, було передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі, з часу вчинення суспільно-небезпечного діяння минуло більше семи років.

З положень статей 512, 513 КПК України слідує, що судовий розгляд клопотання прокурора, або клопотання слідчого затвердженого прокурором про застосування примусових заходів медичного характеру, завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які (ч. 1ст. 513 КПК України).

Статтею 94 КК України визначено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання.

Отже, суд приймаючи рішення щодо примусового заходу медичного характеру посилається на досліджені докази.

Разом із тим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 звернуто увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Із аналізу норм чинного законодавства вбачається, що строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності будь-якого виду, незалежно від того на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Також згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення і особа винна в його вчиненні, а також умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Судом встановлено, що суспільно-небезпечне діяння у даному кримінальному провадженні було вчинено в січні 2017 року, досудове розслідування, судове провадження не зупинялось, нових кримінальних правопорушень особою не вчинялось, тобто відсутні обставини, що переривають чи зупиняють перебіг строків давності.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Відтак, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні підозрюваного/обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав його, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприпустимим.

У відповідності до ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Отже держава встановлює щодо особи стосовно якої не було прийнято відповідне рішення за наслідками скоєння кримінального правопорушення відсутність застосування будь-яких обмежувальних заходів в разі спливу певного проміжку часу з моменту скоєння кримінального правопорушення.

Метою примусових заходів медичного характеру є попередження вчинення нових суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеруце заходи державного примусу у формі різних лікувально-реабілітаційних заходів, які призначаються судом у рамках кримінального процесу стосовно осіб з різними психічними розладами, що вчинили суспільно небезпечні діяння, спрямовані на лікування цих осіб і запобігання скоєнню ними нових суспільно небезпечних дій та суворе дотримання непорушності їхніх прав і законних інтересів. Примусові заходи медичного характеру мають подвійний характер. З одного бокуце заходи примусу, тобто юридичні, з другогоце заходи медичні, оскільки зміст їх зводиться до діагностичного обстеження, лікування, клінічного нагляду, проведення реабілітаційних заходів.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17 звернуто увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності заст. 49 КК України(сплив строків давності) є безумовним.

З огляду на характер примусових заходів медичного характеру, неприпустимість порушення принципу рівності та дискримінації осіб за станом здоров`я, враховуючи, що з часу вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч.5 ст.27 ч.1 ст.205-1 КК України, минуло більше трьох років, а також, що відсутні обставини, визначені ч. 2, 3, 5ст. 49 КК Українидля зупинення, переривання або не застосування строків давності, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання сторони захисту.

Цивільний позов по справі не заявлено, процесуальні витрати, речові докази відсутні, заходи забезпечення не застосувались.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.284,285,286,376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Звільнити ОСОБА_9 від застосування примусових заходів медичного характеру, за підозрою у скоєнні суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205-1 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності, на підставіст.49 КК України, а кримінальне провадження № 32018220000000076 закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Ленінський районний суд м.Полтави і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1