Ухвала

від 19.03.2024 по справі 757/49461/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49461/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Звонарьова В.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку на дитину та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку на дитину та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 1 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків визначених судом.

29 листопада 2023 року на адресу Печерського районного суду міста Києва від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали суду від 1 листопада 2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (спрощеного) провадження з викликом сторін.

6 лютого 2024 року на адресу Печерського районного суду міста Києва в системі «Електронний суд» від представника відповідача Вітинської В.В. надійшло клопотання про доручення пояснень та письмових доказів (що за своєю суттю є відзивом на позовну заяву), відповідно до якого зазначила, що відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується справою № 910/12677/23 Господарського суду міста Києва про банкрутство відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА». З урахуванням викладеного, просила проводити розгляд справи за відсутності відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині (т. 1 а.с. 63 - т. 2 а.с.53).

17 березня 2024 року на електронну адресу Печерського районного суду міста Києва від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, зазначивши, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі (т. 2 а.с. 65-68).

Учасники справи в судове засідання 19 березня 2024 року не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про передачу справи до господарського суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2023 року у справі № 910/12677/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (т. 2 а.с. 63-73).

Отже, спір за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку на дитину та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку має вирішуватись Господарським судом міста Києва, у провадженні якого знаходиться справа № 910/12677/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ТОВ «ДІЄСА»).

Водночас, ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

З аналізу положень ст. 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства слідує, що положення ч. 3 ст. 7 цього Кодексу стосується тих справ, які перебувають на розгляді в різних господарських судах, а не судах цивільної юрисдикції.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Отже, ЦПК України передбачено лише можливість передачі справи іншому суду у зв`язку з її непідсудністю, а не у зв`язку з її юрисдикцією іншому суду.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі 607/6254/15-ц звертає увагу на те, що 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Згідно з частинами першою - третьою статті 3 ГПК України у редакції, чинній на час касаційного перегляду, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Закон № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексу № 2597-VIII.

У зв`язку з наведеним, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вказаний Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду погоджується, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погоджується з можливістю закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII. За встановлених обставин у цій справі суди повинні були передати справу до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті, на розгляді якого перебуває справа № 910/12677/23 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА».

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 255, ст. 353-355 ЦПК України, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку на дитину та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку- передати до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В) для розгляду по суті, на розгляді якого перебуває справа № 910/12677/23 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА».

Ухвала в частині передачі справи до Господарського суду міста Києва може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Батрин О.В.