Ухвала

від 17.04.2024 по справі 759/7449/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/2620/24

ун. № 759/7449/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , захисника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000963 від 03.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000963 від 03.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000963 від 03.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території смт. Чабани Фастівського району (колишній - Києво-Святошинський) Київської області знаходиться нежитлове приміщення (бойлерна), яке належить до службових приміщень всіх споруд котельні, яка знаходиться на балансі та обслуговуванні КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, за адресою: Київська область, Фастівський р-н., смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд 6-К.

Разом з тим, 20.05.2019 року начальником КП «Керуюча компанія Чабани» Чабанівської селищної ради (ЄДРПОУ 05392105) ОСОБА_6 за вх.№689 до Чабанівської селищної ради направлено лист з проханням підтвердити факт перебування вищевказаного нежитлового приміщення (бойлерної) у комунальній власності Чабанівської територіальної громади. Вже 05.06.2019 року, розглянувши лист начальника КП «Керуюча компанія Чабани», рішенням №1974 115 позачергової сесії Чабанівської селищної ради затверджено об`єкт, що перебуває у комунальній власності Чабанівської селищної ради, а саме нежитлове приміщення (бойлерна), загальною площею 80.7 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, сесією Чабанівської селищної ради №2305 від 22.11.2019 року, прийнято рішення про передачу в господарське відання КП «Керуюча компанія Чабани» Чабанівської селищної ради майна комунальної власності, а саме нежитлове приміщення (бойлерна), загальною площею 80.7 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Вже, 26.11.2019 року на підставі відповідного акту приймання-передачі, Чабанівська селищна рада в особі заступника селищного голови ОСОБА_7 передала, а КП «Керуюча компанія Чабани» в особі начальника ОСОБА_6 , прийняла в господарське відання вищевказане нежитлове приміщення.

19.08.2020 року КП «Керуюча компанія Чабани» Чабанівської селищної ради оголосило проведення аукціону в системі «Прозоро Продажі», лотом якого було майно комунальної власності, а саме нежитлове приміщення (бойлерна), загальною площею 80.7 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Вже 10.09.2020 року за результатом проведеного аукціону, вищевказане нежитлове приміщення відчужено на користь ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43630736) за ціною 900 001, 20 (дев`ятсот тисяч одна) гривня 20 копійок.

Разом з тим, 21.03.2019 року КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (лист №110 від 21.03.2019) повідомила Чабанівську селищну раду, що нежитлове приміщення (бойлерна) належить до службових приміщень всіх споруд котельні, яка знаходиться на балансі та обслуговуванні КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, а також, що Київська обласна рада здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження всіх службових приміщень котельні, в т.ч. і приміщенням бойлерної.

На момент проведення вищевказаного аукціону, нежитлове приміщення (бойлерна), загальною площею 80.7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не перебувало на балансі КП «Керуюча компанія Чабани».

Аналіз отриманих даних свідчить, що керівництво Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (ЄДРПОУ 04362160) в особі колишнього голови селищної ради ОСОБА_8 та колишнього першого заступника голови Чабанівської селищної ради ОСОБА_7 , керівництва КП «Керуюча компанія Чабани» Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (ЄДРПОУ 05392105) в особі колишнього начальника ОСОБА_6 здійснили незаконне відчуження майна державної власності, з подальшою його передачею у приватну власність на користь ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43630736, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Садова, буд. 32, будинок 1), в особі колишнього директора ОСОБА_9 .

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-24/5498/БТ, об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення (бойлерна), площею 79,2 кв. м., яке належить до службових приміщень всіх споруд котельні, яка знаходиться на балансі та обслуговуванні КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, за адресою: Київська область, Фастівський р-н., смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд 6г та нежитлове приміщення (бойлерна), загальною площею 80.7 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 43630736 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Отже, наступне майно, а саме нежитлове приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 43630736, у розумінні ст. 98 КПК України є речовим доказом, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та відповідає критеріям, зазначеним у цій статті.

З огляду на вказане, слідчим у кримінальному провадженні було прийнято постанову про визнання зазначеного вище майна речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023110000000963 від 03.11.2023 року.

Неприйняття негайних заходів забезпечення кримінального провадження шляхом арешту майна, а саме нежитлового приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 43630736, може призвести до його подальшого відчуження власниками та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, шляхом відчуження на інших осіб речових доказів, неможливості здійснення спеціальної конфіскації зазначеного вище майна, а також унеможливить відшкодування шкоди потерпілим, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Таким чином, арешт майна, про застосування якого подається клопотання, потрібен з метою забезпечення збереження речових доказів, та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

На підставі викладеного орган досудового розслідування просить слідчого суддю накласти арешт на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 43630736, з забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, наведених у клопотанні.

Захисник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити. Надав суду заперечення, в яких вказав, що розгляд вказаного клопотання на думку представника власника майна, щодо якого розглядається клопотання про накладення арешту на майно, не підсудне Святошинському районному суду м. Києва. Також вказав, що майно, щодо якого подано клопотання про арешт не підпадає під жоден критерій, зазначений у ч.3, 4, 6 ст.170 КПК України. Власник майна у вказаному кримінальному провадженні не є ні підозрюваним, ні обвинуваченим. Клопотання про арешт майна не містить жодної згадки про протиправні дії власника майна та його причетності до кримінального правопорушення.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, заперечення захисника підтримав.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що слідчим управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000963 від 03.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.

Ч. 1, 2 ст. 38 КПК України встановлено, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання. Досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

У відповідності до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №2124 від 28.12.2020 року про визначення місця розташування слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області та проведення його працівниками досудового розслідування визначено місцем розташування та проведення досудового розслідування працівниками слідчого управління ГУ НП в Київській області службові приміщення в адміністративних будівлях за такими адресами, зокрема, вул. Святошинська, 2А (Святошинський район).

Постановою заступника начальника Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.12.2023 року, зокрема, місцем проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023110000000963 від 03.11.2023 року, визначено місцезнаходження відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області Святошинський район міста Києва (м. Київ, вул. Святошинська, 2А).

Таким чином, доводи захисника щодо непідсудності клопотання Святошинському районному суду м. Києва не відповідають встановленим обставинам.

Уході досудовогорозслідування виникланеобхідність унакладенні арештуна нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 43630736, з забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Пунктом 7 частини 1 статті 131 КПК України визначено арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у ч. 3 ст.132 КПК України передбачено, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування, слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання обґрунтовувалось, зокрема, тим, що арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023110000000963 від 03.11.2023 року, що встановлено із постанови слідчого СУ ГУ НП у Київській області ОСОБА_10 від 29 березня 2024 року про визнання речовим доказом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Із матеріалів справи встановлено, що органом досудового розслідування здійснюється слідство щодо факту незаконного відчуження майна державної власності, з подальшою його передачею у приватну власність на користь ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43630736, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Таким чином слідчий суддя вважає, що накладення арешту на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є можливим на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки є підстави вважати, що вказане майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, а саме ч. 2 ст. 96-2 КК України.

Як вбачається із ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім зазначеного, зважаючи на наявні матеріали кримінального провадження, є підстави вважати, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Зважаючи на ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Суд враховує, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Зважаючи на наведені норми українського процесуального законодавства, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дослідивши матеріали поданого клопотання, проаналізувавши доводи та заперечення учасників судового засідання щодо необхідності накладення арешту на майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки прокурором доведено як необхідність арешту, так і наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000963 від 03.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 43630736, із забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Заборонити державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ТОВ «ВЕЛКОМІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 43630736.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено і оголошено в приміщенні суду 18.04.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1