Рішення

від 11.04.2024 по справі 199/12/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/12/24

(2/199/1041/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської районної ради Донецької області, третя особа - Друга державна нотаріальна контора міста Києва про визнання права власності на земельну ділянку про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що мешкала за адресом : АДРЕСА_1 , на теперішній час тимчасово окупована територія.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 12 лютого 2009 року, згідно якого заповідала позивачу земельну ділянку розташовану на землях КСП «Маріупольский», Зорянської сільської ради Донецької області Нікольського району (колишній Володарський), а тепер у зв`язку з адміністративною реформою на території Кальчицької сільської громади Маріупольського району Донецької області, яка належала померлій на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 068624, виданого 26.10.2004 року Володарською райдержадміністрацією, кадастровий номер 1421781600:05:000:1007.

Про смерть ОСОБА_2 позивачу стало відомо від племінниці 10 липня 2022 року, яка мешкає на тимчасово окупованій території Донецької області в селищі Нальчик, і позивач зразу ж 14.07.2022 року звернулась з заявою про прийняття спадщині після смерті ОСОБА_2 до Другої державної нотаріальної контори міста Києва, в заяві про прийняття спадщині вона зазначила, що спадщину вона приймає відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», зі змінами, внесеними згідно Постанови КМ № 209 від 06.03.2022 року,№ 480 від 19.04.2022 року та № 719 від 24.06.2022 року, інших спадкоємців немає.

Однак, постановою державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,у зв`язку з неможливістю встановлення кола спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 мешкала сама за адресом : АДРЕСА_1 , на теперішній час тимчасово окупована територія, інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадщини не має. Земельна ділянка, яку ОСОБА_2 заповідала позивачу відповідно до заповіту знаходиться на тимчасово окупаційній території Донецької області, оригінали документів на земельну ділянку та заповіт знаходились в місті Маріуполь за адресом АДРЕСА_2 , де мешкав чоловік позивача- ОСОБА_3 .

У зв`язку з викладеним позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею - 6,69 га., кадастровий номер 1421781600:05:000:1007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Кальчінської сільської територіальної громади Маріупольського району Донецької області.

Позивач до судового засідання не зявилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься відзив представника Маріупольської районної ради Донецької області, де він зазначив, що Маріупольська районна рада не представляє окремі інтереси Кальчицької сільської територіальної громади Маріупольського районну Донецької області, а як наслідок не є належним відповідачем по даній справі. Просили у позові відмовити

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00036197832. За свого життя ОСОБА_2 склала заповіт від 12 лютого 2009 року, посвідчений нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Будика Н.М., відповідно до змісту якого ОСОБА_2 заповіла позивачу по справі належну їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 068624, виданого 25.10.2004 року Володарською райдержадміністрацією, кадастровий номер 1421781600:05:000:1007 на території Зорянської сільської ради, Володарського району, Донецької області.

Статтею 1268 ЦК України передбачено право спадкоємця за законом чи за заповітом прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1220,1222,1270 ЦК України).

Відповідно дост.1223ЦК України право на спадкування мають особи,визначені у заповіті.

14 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Однак, постановою державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,у зв`язку з неможливістю встановлення кола спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Згідно ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Позов пред`явлено до відповідача Маріупольської районної ради Донецької області. Позивач вказує на те, що земельна ділянка, розташована на території Кальчицької сільської територіальної громади Маріупольського району Донецької області. Орган, який представляє інтереси територіальних громад Маріупольського району зокрема Кальчицької сільської територіальної громади.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Вищезазначена норма Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме стаття 10 вказує на те, що районні ради можуть представляти виключно спільні інтереси всіх територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться на території районної ради, а не кожної громади окремо.

Лише в окремих випадках можуть представляти інтереси окремої громади, якщо такі повноваження будуть передані.

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Таким чином, вищезазначені норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказують на те, що управління комунальним майном здійснюється виключно кожною територіальною громадою в особі відповідних сільських селищних, міських рад окремо.

Районні ради здійснюють управління виключно комунальним майном, яке відноситься до спільної власності територіальних громад району. Маріупольська районна рада здійснює свої повноваження відповідно до Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Маріупольської районної ради.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи вищенаведене Маріупольська районна рада не представляє окремі інтереси Кальчицької сільської територіальної громади Маріупольського району Донецької області, а тому є неналежним відповідачем по даній справі, а належним відповідачем мала б бути саме Кальчицька сільська рада.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року по справі № 304/1500/17-ц (провадження № 61-1470св20).

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідача, до якого пред`являється позов, покладається на позивача.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог до вказаного відповідача.

Крім того, судом встновлено, що позивач із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , звернулась до нотаріуса 22.07.2022 року, тоюто з пропуском строку, встановленого ст 1270 ЦК України для прийняття спадщини. Суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного Суду України в п. 24постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє донині.

Пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану`установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 719 від 24.06.2022).

Пункт 3 вказаної Постанови виключено на підставі Постанови КМУ№ 469 від 09.05.2023.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21 суд прийшов до наступних висновків, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України). Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України). Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону.

Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог позивача до відповідача, крім того пропуск позивачем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст.1261, 1270 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Маріупольської районної ради Донецької області, третя особа - Друга державна нотаріальна контора міста Києва про визнання права власності на земельну ділянку про визнання права власності на земельну ділянку,- відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Руденко В.В.