Постанова

від 16.04.2024 по справі 727/9781/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м. Чернівці

справа № 727/9781/23

провадження №22-ц/822/312/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 січня 2024 року та на додаткове рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 08 лютого 2024 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 січня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов обґрунтовано наступним. 29 квітня 2023 року о 18 годині 40 хвилин на А/Д М-19 525 км. в с.Тарашани Чернівецького району Чернівецької області відбулася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «Iveco Stralis», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Власницею автомобіля «Renault Scenic» державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12.06.2023 року по справі №715/1517/23, яка залишена в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2023 року, винним у зазначеній дорожньо транспортній пригоді визнано ОСОБА_2 .

Цивільно правова відповідальність водія автомобіля, яким керував відповідач, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» за полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР-210189960 від 22.07.2022 року.

03.05.2023 року представником страховика проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_2 .

На підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №2878 від 28.06.2023 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , страховиком було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування до справи №230000760588 від 28.06.2023 року, за яким позивачці, як потерпілій особі, нараховано страхове відшкодування в розмірі 64 753,86 гривень ( вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля ) та сплачено 61 553,86 гривень страхового відшкодування ( за винятком франшизи в розмірі 3200 гривень, передбаченої полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 210189960 від 22.07.2022 року.)

На адвокатський запит за №49/23 від 12.07.2023 року страховик надіслав копію звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №2878 від 28.06.2023 року та копію розрахунку суми страхового відшкодування до справи №230000760588 від 28.06.2023 року, копію страхового акту ПрАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп» надати відмовились, посилаючись на те, що у даному акті містяться дані страхувальника.

З урахуванням отриманих від страховика відповідача документів на адресу ОСОБА_2 направлено досудову вимогу, яку він отримав та не надав відповіді.

Зазначає, що різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку у розмірі 58 240,43грн та франшизу в розмірі 3200грн має сплатити відповідач, оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин ураховується при визначені матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначені розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, ураховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Крім основної суми відшкодування завданих збитків, відповідач за кожен день прострочення відшкодування (починаючи з дати подання позову) має сплатити інфляційні витрати позивача та 3 % річних за користування коштами за весь період прострочення на дату винесення судового рішення.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 61 440, 43 грн, з яких 58 240,43 грн різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу і вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля та 3200 грн франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та судові витрати - 1073,60 грн судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватне акціонере товариство «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 210189960 в сумі 3 200грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по правничій допомозі 624,99 грн та судовий збір в розмірі 56грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 08 лютого 2024 року доповнено резолютивну частину рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.01.2024 року у цивільній справі №727/9781/23:

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат за правничу допомогу 12 775грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 січня 2024 року та додаткове рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 08 лютого 2024 року скасувати, постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_2 просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 січня 2024 року в частині стягнення з нього франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 210189960 в сумі 3 200,00 грн,витрат на отримання правничої допомоги в розмірі 624,99 грн та судовий збір в розмірі 56грн скасувати та відмовити у стягненні цих коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрата на оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1611 грн, а також інші судові витрати пов`язані розглядом справи у суді апеляційної інстанції, детальний розрахунок і докази несення яких будуть надані до прийняття постанови судом апеляційної інстанції або ж протягом 5 днів з моменту прийняття постанови.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першоїінстанції невзяв доуваги,що згідноприписів ЗаконуУкраїни «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховевідшкодування проводитьсяв межахстрахового ліміту,але лишена відшкодуваннявитрат пов`язанихз відновлювальнимремонтом зурахуванням фізичногозносу,в тойчас якпотерпілий маєправо навідшкодування завданоїйому шкодив повномуобсязі згідновимог ЦКУкраїни.Саме різницяміж витратами,пов`язаними звідновлювальним ремонтомз урахуваннямфізичного зносуі витратаминеобхідними дляповного відновленняпорушених майновихправ позивачаскладають 58240,43грн (безурахування франшизи)і єпредметом позову. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Оскільки сума відновлювального ремонту, розрахованого відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування страховиком винуватця ДТП, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між сплаченим страховим відшкодуванням за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням, відшкодованим третьою особою - страховиком винуватця ДТП. Тому висновок суду першої інстанції викладений у мотивувальній частині, щодо обов`язку ПАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп» сплатити потерпілій витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом в сумі 122994,29грн в межах страхового ліміту 160000грн є помилковим.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що за обставин відсутності доведення події ДТП, на яку посилався позивач, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову за недоведеністю. Вважає, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є окремою і самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. ОСОБА_2 у квітні 2023 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ФЕЙРІ ГАРДЕН» (код ЄДРПОУ: 44341921) (зараз ТОВ «ФрозБеррі»), де перебував на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується довідкою за формою ОК-5, яка міститься в матеріалах справи. ОСОБА_2 працював на вантажному автомобілі Iveco Stralis, який належить на праві власності єдиному засновнику ТОВ «ФрозБеррі» - ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 28.06.2023 року мала місце дорожнього транспорта пригода, за участю автомобіля «Iveco Stralis» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Scenic» держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що не оспорювалось сторонами.

ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу «Renault Scenic», державний номерний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 (а.с.15,16).

Полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 210189960 підтверджується, що транспортний засіб IVECO Stralis, державний номерний знак НОМЕР_1 застрахований 22.07.2022 року та страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000грн, розмір франшизи 3 200грн та була чинною на день вчинення ДТП.

Із Акту огляду транспортного засобу, здійсненого 03.05.2023 року приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» встановлено, що огляд транспортного засобу, здійснювався в супереч вимогам закону, а саме без участі відповідача та без підтвердження належного повідомлення про день, час та місце проведення даного огляду .

Як вбачається із Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №2878 виданий 28.06.2023 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Scenic», державний номерний номер НОМЕР_2 , визначена за витратним підходом, складає 122 994,29грн та підтверджується калькуляцією ремонтних робіт. Вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу становить 64 753,86 грн.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахував, що ліміт страхової суми складав 160 000 грн та 3 200 грн франшиза, ПАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп» сплатило страхове відшкодування, яке не оспорювалось позивачем, у розмірі 61 553,86 грн, при тому що вартість відновлювального ремонту складала 122 994,29 гривень, в межах ліміту страхової суми.

Враховуючи обов`язок ПАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп» сплатити потерпілій витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом в сумі 122 994,29 грн в межах страхового ліміту 160000 грн, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача різниці між виплаченою сумою страховика та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу в розмірі 58 240,43грн.

З урахуванням того, що ліміт страхової суми 160 000 грн не покриває витрати на франшизу, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачки розмір франшизи в сумі 3 200 грн.

Такі висновки суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29 квітня 2023 року о 18 годині 40 хвилин на А/Д М-19 525 км. в с.Тарашани Чернівецького району Чернівецької області відбулася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «Iveco Stralis», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Власницею автомобіля «Renault Scenic» державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12.06.2023 року по справі №715/1517/23, яка залишена в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2023 року, винним у зазначеній дорожньо транспортній пригоді визнано ОСОБА_2 .

Цивільно правова відповідальність водія автомобіля, яким керував відповідач, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» за полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР-210189960 від 22.07.2022 року.

03.05.2023 року представником страховика проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_2 .

За правилами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України. Згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1 Закону України «Про страхування»передбачено, що страхування- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно достатті 980 ЦК Українипредметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені устатті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері врегульовано, зокремаЗаконом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктом 12.1.статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (страховим лімітом).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 207/3222/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18.

Згідно з положеннями частин першої та третьоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно достатті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно частин 1, 2статті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Статтею 175 ЦПК Українипередбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу, тобто належного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

На підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №2878 від 28.06.2023 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , страховиком було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, за яким позивачці, як потерпілій особі, нараховано страхове відшкодування в розмірі 64 753,86грн ( вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля ) та сплачено 61 553,86грн страхового відшкодування ( за винятком франшизи в розмірі 3200грн, передбаченої полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 210189960 від 22.07.2022 року.)

Розмір відшкодування, який просить стягнути позивач з винної особи перебуває в межах ліміту страхового відшкодування, передбаченого полісом.

Однак оскільки вказана сума знаходиться в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 160000грн передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСЦПВВНТЗ №ЕР-210189960 від 22.07.2022 року, належним відповідачем за даним позовом має бути ПАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп».

Суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що до участі у справі в якості відповідача не залучено ПАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп», а висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі належного відповідача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 9 вересня 2020 року у справі №466/2931/15-ц.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

З матеріалів справи, зокрема з інформації про використання транспортних засобів водієм, інформації про зміну діяльності, яка надана ТОВ «АФ-ТРАНС СЕРВІС» (а.с. 129-135) вбачається, що ОСОБА_2 у квітні 2023 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ФЕЙРІ ГАРДЕН» (код ЄДРПОУ: 44341921) (зараз ТОВ «ФрозБеррі»), де перебував на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується довідкою за формою ОК-5, яка міститься в матеріалах справи. ОСОБА_2 працював на вантажному автомобілі Iveco Stralis, який належить на праві власності ТОВ «ФрозБеррі» і на момент ДТП, керував зазначеним автомобілем під час виконання трудових обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки- роботодавець.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпекироботодавець.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції не встановив всіх обставини справи та зазначеного не врахував.

Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями367,374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 5 лютого 2020 року у справі №440/1376/13-ц.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

За таких обставин в позові слід відмовити у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.

Щодо оскарження додатковогорішення Садгірськогорайонного судум.Чернівціввід 08лютого 2024року про стягнення витрат на правничу допомогу

Відповідно до вимог ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо : 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно доположеннь ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третястатті 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2023 року між відповідачем та адвокатським бюро «Чайка і партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги.

23.01.2024 року між відповідачем та адвокатським бюро «Чайка і партнери» було підписано та погоджено акт виконаних робіт №1 до договору про надання правничої допомоги від 06.12.2023 року, згідно якого адвокатським бюро виконано робіт на правничу допомогу відповідачу на загальну суму 12 775,00 гривень, які складаються із усної консультації адвокатом 750,00 гривень, підготовка адвокатом заяви про проведення рецензії 1200,00 гривень, підготовка запиту до ТОВ «АФ- ТРАНС Сервіс» - 900,00 гривень, підготовка тексту відзиву 4500,00 гривень, усна консультація 750,00 гривень, підготовка письмових пояснень 1200,00 гривень, похід адвоката до Садгірського районного суду м.Чернівці 1500,00 гривень, усна консультація 175,00 гривень та підготовка тексту заяви про ухвалення додаткового рішення 1800,00 грн.

Відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати: за надання професійної правничої допомоги у розмірі 12775грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивач не подавав заперечень щодо заявленого відповідачем клопотання про стягнення на його користь судових витрат.

Враховуючи зазначене, підстав для їх зменшення або відмови в їх стягненні немає, отже і немає підстав для скасування додаткового рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень п.1, п. 4 ч. 1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції неповно встановлені всі обставини справи, порушенні норми матеріального та процесуального права, що відповідно до зазначених норм є підставою для скасування рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 січня 2024 року та відмови в позові.

Додаткове рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 08 лютого 2024 року слід залишити без змін.

На підставі ч.13ст.141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові, з позивача слід стягнути на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1611 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 18 січня 2024 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Додаткове рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1611 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: Н.К. Височанська

І.М.Литвинюк