Постанова

від 18.04.2024 по справі 336/3248/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/3248/24

Провадження №: 3/336/2496/2024

ПОСТАНОВА

іменем України

18 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Головного управління ДПС у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ТОВ «ЗАРЗ» «Мігремонт» (код ЄДРПОУ 07917635) ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП,

за участі:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

встановила:

05 квітня 2024 року заступник начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області подав до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя протокол про адміністративне правопорушення № 376 від 01 квітня 2024 року складений начальником відділу перевірок у сфері торгівлі, послуг управління податкового аудиту ГУДПС у Запорізькій області ОСОБА_2 , за результатами поведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькій авіаційний ремонтний завод «Мігремонт», код ЄДРПОУ 07917635, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року (вх. № 9346654097 від 20.12.2023) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, складено акт від 16 лютого 2024 року № 1432/08-01-07-03/07917635, юридична адреса співпадає з фактичним місцезнаходженням: 69013, м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Військбуд, буд. 124, встановлено, що посадова особа головного бухгалтера ТОВ «ЗАРЗ» «Мігремонт» ОСОБА_1 , вчинила правопорушення, а саме порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме ТОВ «ЗАРЗ» «Мігремонт» (код ЄДРПОУ 07917635) встановлено порушення п. 192.1.1, п. 192.1, п. 192.3, ст. 192, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), оскільки у ТОВ «ЗАРЗ» «Мігремонт» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) в сумі 3166 грн.

Порушення виникли на підставі наступного, у листопада 2023 року (10.11.2023) ТОВ «ЗАРЗ» «Мігремонт» зареєстровано розрахунок корегування від 05 вересня 2022 року № 100 на суму ПДВ «-» 3166 грн. до ПН від 04.07.2022 № 4 від постачальника ТОВ «Гідробест» (код ЄДРПОУ 38274659). Дана податкова накладна включена до складу податкового кредиту у липні 2022 року, що відображено в Додатку № 1 до декларації з ПДВ. При цьому не зменшено податковий кредит (р. 14) у листопада 2023 року на суму ПДВ 3166 грн.

Детально зміст порушення викладений у витязі з акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗАРЗ «Мігремонт» від 16.02.2024 року № 1432/08-01-07-03/ НОМЕР_2 , щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року (вх. № 9346654097 від 20.12.2023 року) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Порушено вимоги ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Дата, час і місце вчинення порушення: порушення вчинене 20.12.2023 року, порушення триваюче виявлено, 16.02.2024 за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Військбуд, буд. 124, акт перевірки від 16.02.2024 № 1432/08-01-07-03/007917635.

В протоколі свідки, поняті не зазначені.

В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено з протоколом не згодна. Заперечення до акту перевірки були надані 27 лютого 2024 року.

До протоколу додано: копія акту, проте не всі аркуші, заперечення, результати розгляду заперечень, копію витягу з наказу (з кадрових питань) про призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера, запрошення на складання протоколу, службова та інформація про доходи.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася, вину не визнала, просила закрити справу за відсутності складу, та надала до суду відповідні письмові пояснення щодо обґрунтування своєї позиції. Пояснила з вказаним актом не погоджується, та податкові повідомлення-рішення оскаржуються у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі його відсутність на підприємстві, установі, організації, а також в неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків.

Суб`єкт адміністративного правопорушення спеціальний (керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, зокрема головні бухгалтери).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

З диспозиції зазначеної частини статті КУпАП випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, тобто ряду окремих незаконних діянь, які передбачені законодавством України.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають бути у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Тому дані обставини, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення, та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на акт перевірки, при цьому в акті у розділі «4 Висновок» зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків встановлено порушення ТОВ «ЗАРЗ «Мігремонт» п. 192.1.1, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами в доповненнями), оскільки у ТОВ «ЗАРЗ «Мігремонт: - завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) в сумі 3166 грн.

Так в протоколі та акті перевірки міститься посилання Декларації(рядки 16.1, 21), проте такої декларації не додано, крім того в акті зазначено, що наведена в акті податкова інформація, наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, в тому числі представлена платником податків, проте такої інформації не додано до протоколу, що в свою чергу позбавляє можливості суд перевірити зазначені обставини.

Отже, будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх документальних доказів, які б підтверджували викладені в Акті, а відтак і в складеному за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП протоколі про адміністративне правопорушення, обставини, посадовою особою, уповноваженою на складення адмінматеріалів, суду надано не було.

Зазначене свідчить про неконкретність викладеної суті правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 367 від 01 квітня 2024 року неможливо зробити висновок про об`єктивну сторону правопорушення.

Будь-які інші докази, крім наказу про призначення на посаду, службової, акта перевірки(який містить не всі аркуші) та протоколу про адміністративне правопорушення, складених інспектором ДПС, в матеріалах справи відсутні.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , займаючи посаду головного бухгалтера ТОВ «ЗАРЗ «Мігремонт, порушила ведення податкового обліку.

Акт або довідка, складені за результатами перевірки та підписані посадовими особами, які проводили перевірку, у визначені Податкового кодексу України строки надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний їх підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта, такий платник зобов`язаний підписати акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у передбачені Податковим кодексом України строки.

Таким чином, висновки, викладені у подібних довідках чи актах, є відображенням дій податкових інспекторів та не відповідають критерію юридичної значущості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Крім того, судження контролюючого органу про порушення окремих норм податкового законодавства є висновками тільки контролюючого органу. Висновки, викладені в акті (а не в податковому повідомленні-рішенні) є звичайним відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а отже, такий акт не порушує прав останнього.

Отже, висновки, викладені у довідках чи актах, є відображенням дій податкових інспекторів. Вони не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Зазначені висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2019 року N 814/2124/14 від 17.07.2019 р.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі N П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

На підставі акту перевірки податковий орган склав податкові повідомлення-рішення, проте платник податків з ними не погодився та оскаржив у встановленому законодавством порядку, про що надав до суду відповідні документи.

З матеріалів справи вбачається, що єдиними доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_1 на які посилаються представники ГУ ДПС у Запорізькій області, є протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки (Витяг, який містить не всі сторінки).

Натомість, у своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Крім того, відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З наведених норм права вбачається, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Суд констатує той факт, що у протоколі відсутнє посилання на узгоджене податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП, акт перевірки не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у порушенні вимог Податкового кодексу України, та вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1статті 163-1 КУпАП.

Інші докази у справі відсутні.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі N 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі N 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу Пол та Одрей Едвардз проти Сполученого Королівства / Paul and Audrey Edwards v the United Kingdom (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Також, суддя зазначає, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява N 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України N 39598/03 від 21.07.2011 року, тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

В той же час, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року N 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб її правоохоронні органи могли дотримуватись зобов`язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.

Зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.

В матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Приймаючи до уваги вищевикладене та недоведеність складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд вважає необхідним закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 10, 11, 163-1 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

постановила:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя:

Постанова набрала законної сили "___"

Дата видачі постанови "___"