Постанова

від 18.04.2024 по справі 127/21479/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/21479/23

Провадження № 22-ц/801/820/2024

Категорія: 40

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 рокуСправа № 127/21479/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Жмудя О. О.,

встановив:

Короткий зміст вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим зобов`язання, зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення з реєстру записів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №13/211к-07, згідно із умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 800 доларів США строком до 31 липня 2027 року.

У забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 01 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивачі передали в іпотеку банку належне їм на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці) нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а саме: будинок, житловий будинок «А», зливна яма «з/я», огорожа №1-3.

Відповідач пред`явив вимогу до позивачів про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом і рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року у цивільній справі №127/5324/16-ц, яке набрало законної сили 19 вересня 2019 року на підставі постанови Вінницького апеляційного суду, було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №13/211-к-07 від 01 серпня 2007 року в розмірі 1 959 доларів США 47 центів.

20 вересня 2019 року, тобто на наступний день після ухвалення остаточного рішення у справі, ОСОБА_1 добровільно було повністю виконано судове рішення шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок АТ «Універсал Банк» 48 237,37 гривень, що еквівалентно 1 959,47 доларів США станом на день здійснення платежу.

Таким чином ОСОБА_1 було повністю проведено розрахунок із АТ «Універсал Банк» по кредитному договору №13/211-07 від 01 серпня 2007 року, а грошові зобов`язання перед АТ «Універсал Банк» припинилися 20 вересня 2019 року.

Однак, незважаючи на це, знаючи про повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що зокрема підтверджується матеріалами цивільної справи №127/5324/16-ц, АТ «Універсал Банк» 16 грудня 2019 року за судовим рішенням від 15 травня 2019 року отримує у Вінницькому міському суді Вінницької області виконавчі листи, які майже через три роки у вересні 2022 року безпідставно пред`являє для примусового виконання до ДВС.

Такі дії АТ «Універсал Банк» змусили ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернутись до суду із заявами про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, в порядку ст. 432 ЦПК України.

Так, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2022 року і 14 листопада 2022 року, які набрали законної сили, виконавчі листи, видані 16 грудня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області за судовим рішенням від 15 травня 2019 року у справі №127/5324/16-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №13/211-к-07 від 01 серпня 2007 року в розмірі 1 959 доларів США 47 центів, визнано такими, що не підлягають виконанню.

Окрім того вказаними судовими рішенням встановлено, що зобов`язання за кредитним договором №13/211-к-07 від 01 серпня 2007 року проведені належним чином та є повністю виконаними.

Однак, незважаючи на вищевикладене, відповідач в порушення норм ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про іпотеку» безпідставно не виконав свій обов`язок і не звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Посилаючись на викладене, позивачі звернувшись в суд із даним позовом просили:

-визнати припиненими зобов`язання за іпотечним договором від 01 серпня 2007 року, укладеним між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;

-зняти заборону відчуження нерухомого майна (будинок, житловий будинок «А», зливна яма «з/я», огорожа № 1-3), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

-виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 5405719 і виключити з Державного реєстру іпотек записи № 5404910 і № 5405103.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2024 року провадження у справі було закрито, а також стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 10000 грн пронесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду мотивована тим, що 01 січня 2024 року представником АТ «Універсал Банк» до суду подано заяву про закриття провадження по справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, посилаючись на припинення обтяжень, зняття заборон та припинення іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В.

Стягуючи витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у випадку, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням у частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у стягненні на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу, у решті ухвалу залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 березня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 березня 2024 року справу призначено до розгляду на 04 квітня 2024 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04.04.2024 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено на п`ятнадцять днів, у розгляді справи оголошено перерву до 09.год. 45 хв. 18.04.2024 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про стягнення з АТ «Універсал Банк» витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року було стягнуто заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №13/211-к-07 від 01 серпня 2007 року в розмірі 1959, 47 доларів США. Дане рішення в подальшому виконане 20 вересня 2019 року.

Однак в порядку досудового врегулювання спору позивачі не зверталися до банку з письмовою вимогою припинити обтяження з нерухомого майна, надаючи відповідні докази виконання основного зобов`язання за кредитним договором, а тому АТ «Універсал Банк» не вчиняло дій спрямованих на порушення прав позивачів.

Таким чином, в розумінні вимог ст. 2 ЦПК України права позивачів на момент подання позову не були порушенні.

В подальшому, під час розгляду справи було встановлено, що зобов`язання позивачем виконані та як наслідок позивач просить припинити обтяження на іпотечне майно. Згідно даних витягу з державного реєстру речових прав №353266469, № 353730783 та № 353264161 вбачається припинення обтяжень, зняття заборони та припинення іпотеки, а тому предмет спору відсутній.

АТ «Універсал Банк» звертає увагу на те, що процесуальним законом передбачене стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу лише у випадку, якщо позивач відмовився від позову та не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Натомість стягнення судових витрат на правничу допомогу із відповідача на користь позивача після закриття провадження через відсутність предмета спору на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України є неправомірним.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Від представника позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк», у якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник АТ «Універсал Банк» апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник позивачів в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року у цивільній справі №127/5324/16-ц з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» було солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №13/211-к-07 від 01 серпня 2007 року у розмірі 1 959 доларів США 47 центів.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року вказане рішення було залишене без змін.

Відповідно до квитанції №ПН517523 від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 на рахунок АТ «Універсал Банк» перерахував 48237,37 грн (а. с. 25).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2022 року у цивільній справі №127/5324/16-ц виконавчий лист, виданий 16 грудня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області за судовим рішенням від 15 травня 2019 року у справі №127/5324/16 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №13/211-к-07 від 01 серпня 2007 року в розмірі 1 959 доларів США 47 центів, щодо боржника ОСОБА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2022 року у цивільній справі №127/5324/16-ц виконавчий лист, виданий 16 грудня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області за судовим рішенням від 15 травня 2019 року у справі №127/5324/16 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №13/211-к-07 від 01 серпня 2007 року в розмірі 1 959 доларів США 47 центів, щодо боржника ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Як видно із витягів з державного реєстру речових прав №353266469, №353264161 та №353730783 06 листопада 2023 року та 09 листопада 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. було припинено обтяження, знято заборони та припинено іпотеку щодо нерухомого майна житлового будинку «А», зливної ями з/я, огорожі 1-З, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 102-104).

Позиція суду апеляційної інстанції

Ухвала суду першої інстанції переглядається апеляційним судом у частині стягнення із відповідача на користь позивачки судових витрат на правничу допомогу, оскільки в іншій частині ухвала сторонами не оскаржується.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доводи сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Звертаючись в суд із позовом про визнання припиненим зобов`язання, зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення з реєстру записів, позивачі зазначали, що солідарне зобов`язання із повернення заборгованості за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, було повністю виконане 20 вересня 2019 року.

Факт повного погашення заборгованості також був встановлений ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2022 року та 14 листопада 2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Проте АТ «Універсал Банк» протягом тривалого часу не виконано передбаченого вказаною нормою обов`язку, що стало підставою для звернення позивачів до суду із цим позовом.

Із матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що представником АТ «Універсал Банк» 07 вересня 2023 року подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому зазначено, що позов не визнає, а заявлені вимоги вважає необґрунтованими, оскільки на переконання відповідача, підстави вважати, що зобов`язання за кредитним договором є припиненими, відсутні (а. с. 59-69).

20 листопада 2023 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до місцевого суду із клопотанням про приєднання доказів на підтвердження відсутності обтяжень на предмет іпотеки, а отже і відсутності предмета спору, долучивши витяги з державного реєстру речових прав №353266469, №353264161 від 06 листопада 2023 року та №353730783 від 09 листопада 2023 року (а. с. 101-104).

01 січня 2024 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до місцевого суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору (а. с. 112-113).

Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі у зв`язку із відсутністю на момент розгляду справи предмета спору, посилався на припинення обтяжень, зняття заборон та припинення іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В.

Викладене дає підстави для висновку, що на момент звернення позивачів до суду із цим позовом предмет спору існував, а окрім того позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнавалися відповідачем. Проте в подальшому у зв`язку із виконанням відповідачем свого обов`язку зі звернення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки, предмет спору припинив своє існування, що свідчить про задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи вказані обставини колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат на правничу допомогу, про що ними було заявлено у позовній заяві.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі у порядку досудового врегулювання спору не зверталися до банку з письмовою вимогою припинити обтяження з нерухомого майна, надаючи відповідні докази виконання основного зобов`язання за кредитним договором, апеляційний суд відхиляє із тих підстав, що факт виконання позивачами зобов`язань із повернення кредитних коштів був встановлений задовго до звернення позивачів із цим позовом, а окрім того досудове врегулювання спорів є правом позивачів, а не обов`язком.

Твердження АТ «Універсал Банк» про те, що стягнення судових витрат на правничу допомогу із відповідача на користь позивача після закриття провадження у справі через відсутність предмета спору є неправомірним, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже у ході розгляду справи було встановлено, що предмет спору припинив своє існування внаслідок виконання відповідачем свого, передбаченого ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про іпотеку» обов`язку, тобто відбулось задоволення позовних вимог після пред`явлення позову, внаслідок чого позивачі фактично не підтримали заявлені ними вимоги, і що відповідно є підставою для стягнення судових витрат на користь позивачів у відповідності до ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3ст. 137 ЦПК Українизазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

На підтвердження понесених позивачами витрат на правничу допомогу представник позивачів адвокат Попеско О. П. до позовної заяви долучив:

- договір про надання правової допомоги № 15/06 від 15 червня 2023 року, укладений між адвокатом та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відповідно до п. 4.1 якого гонорар за надання правничої допомоги є фіксованим, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом та становить 10000 грн (а. с. 27-30);

- копії квитанцій про оплату витрат на професійну правничу на загальну суму 10000 грн, платником у яких зазначена позивачка ОСОБА_2 (а. с. 31-32).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Із матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення з нього понесених позивачами витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що заявлений розмір витрат не є співмірним зі складністю справи, проте не наводив жодних обґрунтувань.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Оскільки належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачами, від АТ «Універсал Банк» не надходило, з урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 , яка фактично здійснила оплату правничої допомоги, понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягає, понесені ним судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за ним.

Від представника позивачів адвоката Пивоварової Ю. С. надійшло клопотання про стягнення з АТ «Універсал Банк» на їх користь судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 грн.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу адвокат надала договір про надання правової допомоги №01/03 від 01 березня 2024 року із додатком №1 та акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №01/03 від 01 березня 2024 року.

Відповідно до акта виконаних робіт позивачам були надані такі послуги:

-ознайомлення із матеріалами справи у Вінницькому апеляційному суді тривалістю 30 хв. вартість 1000 грн;

-підготовка і надання відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2024 року тривалістю 1 год. вартість 3000 грн;

-участь адвоката у судовому засіданні у Вінницькому апеляційному суді у справі №127/21479/23 тривалістю 1 год. вартість 1000 грн.

Також до клопотання долучено докази надсилання його копії АТ «Універсал Банк».

15 квітня 2024 року від АТ «Універсал Банк» надійшли заперечення проти стягнення судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, відповідач зазначає, що адвокатом не аргументовано вимогу у клопотанні про стягнення правової допомоги в розмірі 5 000 грн. Наданий Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03 квітня 2024 року передбачає надання правової допомоги у стягненні аліментів на двох неповнолітніх дітей згідно Договору про надання правової допомоги №01/03 від 01 березня 2024 року, хоча предметом оскарження є Ухвала Вінницького міського суду від 07 лютого 2024 року в частині стягнення правової допомоги. Вартість послуг в Акті абсолютно не відповідає вартості визначеній в додатку №1 до даного Договору та як наслідок унеможливлює здійснити обрахунок вартості витрат на правову допомогу, а тому не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ по справі.

На думку представника АТ «Універсал Банк», розмір правової допомоги є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, враховуючи ту обставину, що Адвокатське об`єднання супроводжувало дану справу в суді першої інстанції та з матеріалами справи обізнане досить добре, тому не потребує повторного ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, написання відзиву на апеляційну скаргу щодо стягнення правової допомоги не є надскладним завданням. Судова практика є усталеною та наявна в значній кількості, а тому вартість послуг за написання відзиву також завищено, як для такої категорії справ.

Розглянувши клопотання адвоката Пивоварової Ю. С., враховуючи заперечення АТ «Універсал Банк», колегія суддів приходить до такого висновку.

Зі змісту акту виконаних робіт дійсно вбачається, що вартість зазначених у ньому послуг відрізняється від їх вартості, зазначеної у наданому адвокатом додатку № 1 до договору про правничу допомогу від 01 березня 2024 року. Однак відповідно п. 4.1. вказаного договору у додатку № 1 зазначається орієнтовна вартість послуг за надання правничої допомоги, а остаточна вартість визначається у рахунку на оплату правничих послуг, відтак сторони вправі за згодою сторін змінювати вартість послуг на правничу допомогу.

Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими твердження відповідача про те, що вартість заявлених послуг є неспівмірною зі складністю справи та завищеною, оскільки адвокатське об`єднання супроводжувало справу в суді першої інстанції та з матеріалами справи обізнане, тому не потребувало значного часу для повторного ознайомлення з матеріалами справи, а написання відзиву на апеляційну скаргу про стягнення правової допомоги, враховуючи усталену практику у такій категорії справ, не є складним.

За таких обставин, керуючись у тому числі такими критеріями, як реальність, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів 2 000 грн понесених ними витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені Акціонерним товариством «Універсал Банк» у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2000 грн (дві тисячі гривень) судових витрат на правничу допомогу, понесених ними в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук