Постанова

від 17.04.2024 по справі 910/18483/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа№ 910/18483/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Митюк С.П.,

від відповідача - Драненко Я.В.,

третя особа - не з`явились,

розглядає апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 (повний текст ухвали складено 12.02.2024)

про зупинення провадження у справі

у справі № 910/18483/23 (суддя Бойко Р.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука Віталія Віталійовича

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессей"

про зобов`язання включити грошові зобов`язання до реєстру акцептованих вимог кредиторів, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука Віталія Віталійовича про зобов`язання Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука Віталія Віталійовича включити грошові вимоги позивача в сумі 12 149, 95 грн. за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00139 від 10.01.2023 року до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу задоволення.

Позов обґрунтовано тим, що за письмовою вимогою позивача за банківською гарантією №ТОВВИХ-23-13573 від 27.09.2023 року відповідачем не здійснено виплати коштів у розмірі 12 149, 95 грн. В подальшому, позивачем направлено до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" заяву вих. №ТОВВИХ-23-15288 від 01.11.2023 року про визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Банку на суму 12 149, 95 грн. та включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, однак відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні та включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів заявлених вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року провадження у справі №910/18483/23 зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/17772/20.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за наслідками розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/17772/20 будуть надані правові висновки щодо застосування норм права, у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у даній справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року у справі №910/18483/23 та прийняти нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, оскільки вона прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а також оскільки її прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник зазначає про відмінність суб`єктів правовідносин та відмінність об`єкту правовідносин у даній справі та у справі, провадження до розгляду якої зупинено, що вказує на різні предмети та підстави позовів у цих справах, а також на різні обставини цих справ. Тобто, обставини, встановлення яких входить до предмету доказування у даній справі №910/18483/23 є відмінними від тих обставин, які досліджуються судом у справі №910/17772/20. Крім того, у справах відмінне правове регулювання, адже до правовідносин у справі №910/18483/23 застосовуються положення спеціального Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тоді як у справі №910/17772/20 відсутня необхідність такого застосування. Оскільки юридичні права й обов`язки учасників таких правовідносин різні то відмінний і зміст правовідносин у даних справах. Отже, у контексті вищевикладених міркувань щодо критеріїв подібності правовідносин, скаржник наполягає на тому, що дана справа №910/18483/23 не є подібною зі справою №910/17772/20, оскільки у справі №910/17772/20 вирішується питання обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення заборгованості, а не вирішується питання щодо акцептування вимог кредитора неплатоспроможного банку, як у справі №910/18483/23. У зв`язку з цим, скаржник вважає, що результати розгляду справи №910/17772/20, не можуть унеможливити розгляд заявлених позовних вимог у справі №910/18483/23, а встановлені у справі №910/17772/20 обставини не можуть вплинути на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у справі №910/18483/23. Відтак, на переконання скаржника суд першої інстанції зупиняючи провадження у справі не навів належних доводів та аргументів щодо пов`язаності справ №910/18483/23 та №910/17772/20, чим порушив приписи статей 234, 236 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, оскільки правовідносини у справах №910/18483/23 та №910/17772/20 не є подібними, то відсутні й обґрунтовані підстави для зупинення провадження у справі №910/18483/23.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18483/23.

04.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/18483/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року у справі №910/18483/23 та призначено розгляд справи на 17.04.2024 року.

13.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

19.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивач надійшла відповідь на відзив в якій останній просив задовольнити апеляційну скаргу та клопотання про долучення доказу направлення відповіді на відзив.

В судовому засіданні 17.04.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку передбаченому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Колегія суддів встановила, що ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 року вирішено передати справу №910/17772/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку, сформульованого в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі №910/16898/19.

Колегія суддів у справі №910/17772/20 зазначила, що не погоджується із висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі №910/16898/19, згідно з яким при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Також колегія суддів у справі №910/17772/20 зауважила про необхідність відступити від такого висновку, зазначивши, що законодавчі норми (статті 560, 562, частини 1, 3 статті 563, частини 1, 3 статті 565 Цивільного кодексу України та частини 1, 3 статті 200 Господарського кодексу України) слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а має платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 року справу №910/17772/20 прийнято до розгляду.

В той же час, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у даній справі №910/18483/23 є встановлення наявності підстав для зобов`язання Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Паламарчука Віталія Віталійовича включити грошові вимоги позивача в сумі 12 149, 95 грн. за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00139 від 10.01.2023 року до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу задоволення.

При цьому, як вказує позивач у позові, що 10.01.2023 року Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" видано банківську гарантію №BGV/UA/03-2-00139, відповідно до якої останнє гарантувало перед бенефіціаром - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" виконання принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ессей" обов`язку за Договором про закупівлю №4600007096 від 19.01.2023 року. (а.с. 17-18).

Позивач зазначає, що за письмовою вимогою позивача за банківською гарантією №ТОВВИХ-23-13573 від 27.09.2023 року відповідачем не було здійснено виплати коштів у розмірі 12 149, 95 грн. (а.с. 16).

В подальшому, позивачем було направлено до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" заяву вих. №ТОВВИХ-23-15288 від 01.11.2023 року про визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Банку на суму 12 149, 95 грн. та включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів. (а.с. 12-14).

Однак листом вих. №354 від 13.11.2023 року відповідач на думку позивача неправомірно відмовив останньому у визнанні та включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів заявлених вимог з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" немає будь-яких рахунків в Банку, а тому не може бути кредитором останнього. (а.с. 26).

Отже, колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"в сумі 12 149, 95 грн. за банківською гарантією від 10.01.2023 року №BGV/UA/03-2-00139 до Банку та включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відтак, до предмету доказування у цій справі відноситься встановлення обставин наявності або відсутності прав у позивача як Бенефіціара вимагати від Банку як Гаранта сплати грошових коштів за Банківською гарантією.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Банк заперечує проти наявності кредиторських вимог позивача у зв`язку з тим, що вимога за банківською гарантією від 10.01.2023 року №BGV/UA/03-2-00139 не становить належне представлення, оскільки не містить доказів порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, що унеможливлює перевірку її достовірності, відтак право вимоги позивача до Банку на думку відповідача за банківською гарантією не виникло.

В той же час, як було вище зазначено, на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №910/17772/20 під час якого має бути визначено питання згідно з яким при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наслідками розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/17772/20 будуть надані правові висновки щодо застосування норм права, у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у даній справі.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника, що у справі №910/17772/20 вирішується питання обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення заборгованості, а не вирішується питання щодо акцептування вимог кредитора неплатоспроможного банку, як у справі №910/18483/23, оскільки в будь якому випадку в разі встановлення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/17772/20 висновку щодо обов`язковості дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), необхідно буде досліджувати вказане питання й у даній справі №910/18483/23 задля встановлення наявності чи відсутності зобов`язання у Банку.

Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про зупинення провадження у справі №910/18483/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/17772/20, оскільки відповідно до приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним та не впливають на правильність вирішення даної справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року у справі № 910/18483/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року у справі № 910/18483/23 залишити без змін.

3. Справу № 910/18483/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир