Постанова

від 17.04.2024 по справі 484/5619/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.04.24

22-ц/812/426/24

Справа номер 484/5619/23 Головуючий суду першої інстанції Закревський В. І.

Провадження номер 22-ц/812/426/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.

із секретарем судового засідання Богуславською О. М.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційною скаргоюФермерського господарства «Меркурій Б» на рішення Первомайськогоміськрайонного суду Миколаївської області від11 січня 2024року,ухвалене за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Меркурій Б», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

12 жовтня 2023 року ОСОБА_2 через свого представника подав до суду зазначений вище позов, який обґрунтовував наступним.

27 серпня 2022 року на 126 кілометрі автодороги Р-75 «Тимкове-Балта-Первомайськ-Доманівка-Олександрівка» сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення транспортного засобу JOHN DEERE8420 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 з транспортним засобом Mersedes Vito номерний знак НОМЕР_2 , який в результаті зіткнення виїхав за межі проїзної частини та отримав механічні пошкодження, а водій тілесні ушкодження.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначав, що звітом про незалежну оцінку від 22 липня 2022 року №43-23 встановлено, що транспортному засобу Mersedes Vito номерний знак НОМЕР_2 внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоду вартістю 322792 грн.

ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_3 , якій керував транспортним засобом JOHN DEERE8420 номерний знак НОМЕР_1 є працівником ФГ «Меркурій Б», а тому шкода має бути відшкодована його роботодавцем.

Крім того, ОСОБА_2 вказував, що неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, зокрема, порушено звичний життєвий уклад, спричинено подавлений стан.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просив стягнути з ФГ «Меркурій Б» на його користь майнову шкоду у сумі 322792 грн, моральну шкоду у сумі 50000 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

ФГ «Меркурій Б» проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на те, що ОСОБА_2 не є належним позивачем, оскільки власником автомобіля Mersedes Vito номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .

Відповідач також не погоджувався із вимогами ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження глибини душевних та фізичних страждань.

Короткий змістсудового рішеннясуду першоїінстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 січня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

З ФГ «Меркурій Б» на користь ОСОБА_2 стягнуто майнову шкоду у сумі 322792 грн, моральну шкоду у сумі 50000 грн, а також судові витрати у сумі 22811,92 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16900 грн та судового збору у сумі 5911,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що позивачем доведено завдання йому майнової шкоди у вказаному ним розмірі внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , який в момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником ФГ «Меркурій Б».

Розмір морального відшкодування суд вважав обґрунтованим, враховуючи глибину страждань позивача, а також незручності та обмеження, яких він зазнав внаслідок порушення звичайного способу життя.

Розподіляючи судові витрати у справі, суд погодився з заявленими позивачем витратами на професійну правничу допомогу та судовим збором, оскільки вони доведені наданими позивачем доказами

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішення суду, ФГ «Меркурій Б» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідач зазначав, що ОСОБА_2 не може вимагати відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок пошкодження автомобіля, оскільки не є його власником. Також відповідач наголошував на тому, що суд першої інстанції не встановив, на якій підставі позивач користувався транспортним засобом Mersedes Vito номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , яка не уповноважувала ОСОБА_2 або адвоката Шалару О. І. на пред`явлення такого позову.

Крім того, ФГ «Меркурій Б» наголошувало на тому, що воно не є належним відповідачем у цій справі, оскільки, враховуючи розмір завданих збитків, ним повинно бути Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Окремо відповідачем наголошено на тому, що суд першої інстанції розглянув справу 11 січня 2024 року без участі його представника ОСОБА_5 , який клопотав щодо відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прибуття до судового засідання в цей день у зв`язку з погодними умовами. Зазначене призвело до однобічного розгляду справи без врахування доводів та позиції відповідача.

Заперечуючи проти визначеного судом розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач вказував на те, що розмір заявленого відшкодування не відповідає реальному об`єму правової допомоги наданої адвокатом Шалару О. І. ОСОБА_2 .

Доводи інших учасників справи

Позивачем через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи

27серпня 2022року о08год 40хв наавтодорозі Р-75«Тимкове-Балта-Первомайськ»водій ОСОБА_3 керував коліснимтрактором з дисковою бороною JOHN DEERE8420 номерний знак НОМЕР_1 . Здійснюючи поворот ліворуч, ОСОБА_3 був не уважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, не зреагував на її зміну, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mersedes-Benz Vito номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутньому напрямку та здійснював обгін.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а працівниками поліції складено протоколи про адміністративне правопорушення.

За наслідками розгляду зазначених вище протоколів постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2023 року (справа №484/3300/22) ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, але у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення справу про адміністративне правопорушення закрито. У судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП працював трактористом-машиністом у ФГ «Меркурій».

Відповідно до постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2023 року (справа №484/3299/22) провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль Mersedes-Benz Vito номер НОМЕР_2 05 серпня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_4 . ОСОБА_2 має право користуватися автомобілем (а.с.5).

Вказаний автомобіль було застраховано ОСОБА_2 на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 3316954 від 24.08.2022 (строк дії з 26 серпня 2022 р. по 25 серпня 2023 р.).

Транспортний засіб JOHN DEERE8420 номерний знак НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП застрахований не був, про що свідчить інформація з електронного ресурсу МТСБУ.

Відповідно до висновку за звітом №43-23 про незалежну оцінку майна, проведеної з 26 травня по 22 липня 2023 року, вартість майнового збитку, заподіяного автомобілю Mersedes-Benz Vito номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП станом на 27 серпня 2022 року становила 322792 грн. Вартість цього автомобіля в пошкодженому стані на 27 серпня 2022 року 89983,62 грн.

Позиція апеляційногосуду танормативно-правовеобґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у повній мірі цим вимогам не відповідає.

Щодо стягнення майнової шкоди

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV).

Згідно з підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35 Закону №1961-IV).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону №1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17).

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовити в задоволенні позову.

У даній справі, ОСОБА_2 позов про стягнення майнової шкоди пред`явлено до ФГ «Меркурій Б».

Водночас, МТСБУ позивачем до участі у справі в якості співвідповідача не залучено.

Суд першої інстанції не наділений повноваженнями з власної ініціативи залучати співвідповідача до справи.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19).

Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, а тому апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. (Такий же висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №752/2803/15-ц, від 08.04.2019 у справі №185/5743/16).

У п. 135, 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначено, що аналізуючи законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

З огляду на вище зазначене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що позов ОСОБА_2 щодо відшкодування майнової шкоди пред`явлено не до всіх належних відповідачів, оскільки належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, у межах страхової суми, є страховик, у даному випадку МТСБУ.

Враховуючи, що ДТП мала місце 27 серпня 2022 року, з урахуванням вищезазначених висновків Верховного Суду щодо строків звернення до суду з даними вимогами, колегія суддів приходить висновку, що право позивача на звернення до суду з позовом до належних відповідачів не порушено.

У випадку наявності різниці між фактичним розміром майнової шкоди і сумою страхового відшкодування, позивач також не позбавлений можливості звернутися до суду з новим позовом до особи, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, обґрунтувавши при цьому нові предмет та підстави позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача права на звернення з позовом до суду у справі, що переглядається, оскільки власником автомобіля Mersedes Vito номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 , то апеляційний суд зазначає таке.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2Правил дорожньогоруху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування за рахунок винної особи.

Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі №200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі №607/3007/16-ц, від 16 листопада 2022 року у справі №335/2566/18, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14.

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20.

Щодо стягнення моральної шкоди

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стаття 26-1 Закону №1961-IV визначає, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Стаття 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, виходячи з положень ст. 23, 1172, 1187 ЦК України вважав, що вказану шкоду має відшкодувати саме відповідач, оскільки моральна шкода була завдана належним йому джерелом підвищеної небезпеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Згідно з нормами Закону №1961-IV МТСБУ моральну шкоду у випадку, який розглядається, не відшкодовує.

Проте, на думку колегії суддів, стягнутий судом розмір моральної шкоди, виходячи з обставин справи, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого і позбавлення його можливості користуватися транспортним засобом, колегія суддів вважає, що розумним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу є 5000 грн.

За такого вбачаються підстави для зміни рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

Що стосується посилань відповідача на те, що суд однобічно без врахування доводів та позиції відповідача розглянув справу, проігнорувавши його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погодними умовами, то колегія суддів не може з цим погодитися.

Матеріали справи свідчать, що відповідач був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції 11 січня 2024 року. Доказів поважності нез`явлення до суду його представника не надав. Позицію щодо заявлених позовних вимог він виклав у відзиві на позовну заяву. Отже, не можна стверджувати, що судом першої інстанції були проігноровані права відповідача на участь у судовому засіданні та викладенні його позиції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФГ «Меркурій Б» підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги, а в частині вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди зміні в бік зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, оскаржуване рішення щодо вирішення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди скасував, а щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди змінив, частково задовольнивши позовні вимоги позивача, то наявні підстави для часткового відшкодування позивачу понесених ним судових витрат і стягненню з позивача на користь відповідача судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоу ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 на 1,3%, то відповідач повинен відшкодувати позивачу судовий збір на суму 76,85 грн.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що позивачу в суді першої інстанції таких витрат було надано на суму 11100 грн, оскільки наявними доказами не підтверджено надання адвокатом позивачу послуг у вигляді запитів до установ на отримання доказів у сумі 800 грн та представництво в суді (участь у судових засіданнях) на суму 5000 грн.

За такого відповідачем позивачу повинно бути відшкодовано вказаних витрат, враховуючи часткове задоволення позову, на суму 144,30 грн.

Сума відшкодування позивачем судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги становить 6368,40 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Меркурій Б» задовольнити частково.

Рішення Первомайськогоміськрайонного суду Миколаївської області від11 січня 2024року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Меркурій Б» про стягнення майнової шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Рішення Первомайськогоміськрайонного суду Миколаївської області від11 січня 2024року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Меркурій Б» про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Фермерського господарства «Меркурій Б» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Стягнути зФермерського господарства«Меркурій Б»на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 76,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 144,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь Фермерськогогосподарства «МеркурійБ» судовийзбір заподання апеляційної скарги у сумі 6368,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Серебрякова

О. О. Ямкова

Повний текстпостанови складено18 квітня 2024 року.