Постанова

від 19.03.2024 по справі 920/650/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 920/650/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІКА - 2007"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 30.11.2023 (повний текст складено та підписано 07.12.2023)

у справі №920/650/23 (суддя С.В. Заєць)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІКА-2007"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛА ТОРБИНКА"

про стягнення 911 124 грн 01 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТТІКА-2007" звернулось звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛА ТОРБИНКА" про стягнення 911 124 грн 01 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №ТКС 25/10/158 від 25.10.2020, право вимоги за яким було відступлено позивачу за договором про відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТТІКА - 2007" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 у справі №920/650/23 та ухвали нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, з допущенням невідповідності висновків встановленим обставинам справи. При цьому апелянт стверджував, що помилковість висновку суду про залежність обов`язку відповідача по сплаті боргу позивачу від стану розрахунків позивача з первісним кредитором (ТОВ "ТКС") за договором про відступлення права вимоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу у справі №920/650/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

15.01.2024 матеріали справи №920/650/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/650/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №920/650/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІКА - 2007" на рішення Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 у справі №920/650/23 та призначено судове засідання на 19.03.2024.

У судове засідання 19.03.2024 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 05.03.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 25.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Слобожанщини" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Весела торбинка" (покупець) було укладено Договір поставки № ТКС 25/10/158, за умовами якого, продавець зобов`язався поставити покупцю тютюнові вироби (товар) відповідно до замовлень покупця на поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.3 договору, право власності на товар переходить до Покупця в момент отримання Покупцем товару від Постачальника за відповідною накладною.

Згідно з п. 6.1. договору ціна на товар визначається на підставі чинних прас-листів Постачальника та зазначається у видаткових накладних на товар.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, на виконання умов договору 25.10.2020 № ТКС 25/10/158 у період з 11.06.2021 по 29.06.2021 здійснив поставку товару на суму 669 967,76 грн, що підтверджується, підписаними сторонами, видатковими накладними № 341-00045362 від 11.06.2021 на суму 29 431,10 грн, №341-00045372 від 11.06.2021 на суму 24 146,44 грн, №341-00047071 від 15.06.2021 на суму 38 244,61 грн, №341-00047078 від 15.06.2021 на суму 59 473,99 грн, №341-00047082 від 15.06.2021 на суму 51 477,07 грн, №341-00047088 від 15.06.2021 на суму 35 489,70 грн, №341-00048511 від 18.06.2021 на суму 40 340,65 грн, №341-00048524 від 18.06.2021 на суму 28 514,50 грн, №341-00048573 від 18.06.2021 на суму 52 138,82 грн, 341-00050132 від 22.06.2021 на суму 38 830,86 грн, №341-00050237 від 22.06.2021 на суму 27 290,95 грн, №341-00050340 від 22.06.2021 на суму 48 838,48 грн, №341-00051793 від 25.06.2021 на суму 30 707,38 грн, №341-00051826 від 25.06.2021 на суму 27 147,42 грн, №341-00051841 від 25.06.2021 на суму 22 716,12 грн, №341-00053512 від 29.06.2021 на суму 37 762,44 грн, №341-00053531 від 29.06.2021 на суму 52 582,34 грн, №341-00053558 від 29.06.2021 на суму 24 834,89 грн (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № ТКС 25/10/158 від 25.10.2020 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Твердження відповідача, наведені у відзиві на позов про те, що товарна продукція на умовах договору поставки № ТКС 25/10/158 від 25.10.2020 не поставлялась та ним не отримувалась, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи довіреності, якою відповідач міг уповноважити особу яка отримала товар та діяла від його імені в момент його отримання, що також підтверджує, те, що товар не був отриманий відповідачем, то вони є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 2.6. договору визначено, що підписанням цього договору покупець підтвтерджує наявність у особи, яка здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з передачею-прийманням товару покупцю, в т.ч. права підпису будь-яких актів та інших документів, пов`язаних з передачею-прийманням товару покупцеві, а також права отримання від постачальника будь-яких повідомлень та/або інших документів, що стосуются цього договору та/або його виконання.

Таким чином, підписавши договір поставки, відповідач підтвердив навність у особи, яка буде його приймати, відповідних повноважень, а обов`язок надати довіреність такої особи покладений саме на відповідача.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.3. договору поставки передбачено, що Покупець (Відповідач) оплачує повар, що поставляється за цим Договором протягом 21 календарного дня з моменту виконання Постачальником (TOB "ТКС") зобов`язань з поставки такого товару. У разі, якщо останній день строку на оплату товару припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку здійснення оплати вважається перший наступний за ним банківський день.

За твердженням позивача, відповідач оплатив поставлений товар лише частково (на суму 5 931,64 грн за видатковою накладною № 341-00045362 від 11.06.202), у результаті на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 646 468,30 грн.

Судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар по договору № ТКС 25/10/158 від 25.10.2020 є таким, що настав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Слобожанщини" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТТІКА-2007" (новий кредитор) 09.06.2023 було укладено договір про відступлення права вимоги № 2023/09, за умовами якого, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе, належне Первісному кредиторові, право вимоги у Боржника грошової суми 646 468 грн 30 коп. за договором поставки № ТКС 25/10/158 від 25.10.2020 та витратами, пов`язаними з його виконанням, укладеним між Первісним кредитором та Боржником, а Новий кредитор зобов`язується сплатити за відступлення права вимоги Первісному кредитору суму, вказану в п.1.2. цього Договору.

Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредитору грошову суму у розмірі 646 468,30 грн протягом 18 місяців з моменту підписання нього договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора, або в іншій, не забороненій чинним законодавством, формі (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3. договору, унормовано, що за цим договором Новий кредитор з моменту підписання цього договору одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором, а саме: сплатити визначену п. 1.1. цього договору, грошову суму.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що право вимоги засноване на договорі поставки ТКС 25/10/158 від 25.10.2020 р., укладеного між боржником та Первісним кредитором.

Згідно з п. 2.2 договору, з моменту його укладення у Нового кредитора виникає право вимоги до Боржника виконання останнім умов основного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 4.1. договору).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, зазначивши, що враховуючи п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, строк оплати за цим договором вичерпується датою - 09.12.2024 (з 09.06.2023 + 18 місяців), отже, станом на день звернення позивача до суду - 19.06.2023, у відповідача ще не виник обов`язок сплати грошової суми у розмірі 646 468 грн 30 коп, яка є предметом договору про відступлення права вимоги № 2023/09 від 09.06.2023, що виключає право позивача вимагати повернення суми.

При цьому, колегія суддів вважає, що, з огляду на п. 1.3, 2.2 договору про відступлення права вимоги, відповідно до яких право вимоги позивача виникає з моменту укладення та підписання договору, отже умови п. 1.2 цього договору, не є відкладальною обставиною для моменту набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором поставки від 25.10.2020, а обов`язок відповідача по сплаті заборгованості позивачу не залежить від обов`язку позивача сплатити грошові кошти Первісному кредитору (ТОВ "Тютюнова компанія Слобожанщини").

До того ж предметом позову в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов`язань за договором поставки № ТКС 25/10/158 від 25.10.2020, за яким, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Колегією суддів встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки № ТКС 25-10/158 від 25.10.2020 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 646 468,30 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати вказаної суми заборгованості.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором поставки № ТКС 25/10/158 від 25.10.2020 та факту наявності заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 646 468,30 грн, підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37 281, 16 грн 3% річних та 227 374,55 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що позивачем невірно визначено кінцеву дату для здійснення оплати по видатковим накладним за період з липня 2021 року по червень 2023 року, оскільки останнім не враховано приписи частини першої статті 253 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, за перерахунком апеляційного суду, сума 3% річних, за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 37 228,02 грн, з яких:

-17 755,24 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 03.07.2021 по 12.06.2023 за прострочення оплати 30 078,08 грн за видатковими накладними від 11.06.2021 № 341-00045362, №341-00045372.

-10 716,81 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 07.07.2021 по 12.06.2023 за прострочення оплати 184 685,37 грн за видатковими накладними від 15.06.2021 № 341-00047071, № 341-00047078, № 341-00047082, № 341-00047088.

-6 991,13 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 10.07.2021 по 12.06.2023 за прострочення оплати 120 993,97 грн за видатковими накладними від 18.06.2021 № 341-00048511, № 341-00048524, № 341-00048573.

-6 604,70 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 14.07.2021 по 12.06.2023 за прострочення оплати 114 960,29 грн за видатковими накладними від 22.06.2021 № 341-00050132, № 341-00050237, № 341-00050340.

-4 609,10 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 17.07.2021 по 12.06.2023 за прострочення оплати 80 570,92 грн за видатковими накладними від 25.06.2021 № 341-000517931, № 341-00051826, № 341-00051841.

-6 551,04 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 21.07.2021 по 12.06.2023 за прострочення оплати 115 179,67 грн за видатковими накладними від 29.06.2021 № 341-00053512, № 341-00053531, № 341-00053558.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 37 228,02 грн.

При здійсненні арифметичного розрахунку інфляційних нарахувань, колегія суддів встановила, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань становить 227 374,55 грн, що є менше ніж нарахована судом.

Оскільки, суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 227 374,55 грн.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач просив стягнути з відповідача 21 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у позовній заяві позивач вказав, що планує понести судові витрати у розмірі 20 000,00 грн, які в подальшому були збільшені до 21 000,00 грн (первинне ознайомлення з документами клієнта, надання первинної усної консультації; вивчення та аналіз судової практики з аналогічних спорів, інформування клієнта про результати вивчення; складання тексту позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій; формування матеріалів до позову, копіювання, підписання (надіслання відповідачу та за допомогою е-суд до суду); підготовка процесуальних заяв, клопотань, заперечень, відповіді на відзив; супровід інтересів позивача в суді).

Витрати на надання правничої допомоги позивачем підтверджено договором-дорученням про надання правової допомоги від 04.01.2021, укладеного з адвокатом Оганезовим Олегом Автанділовичем, звітом витраченого часу адвоката з договором-дорученням від 04.01.2021 в якому визначено суму гонорару в розмірі 21 000,00 грн, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 27.09.2023 на суму 21 000,00 грн, ордером серії АО №1091919 від 16.06.2023 та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1839.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги та їх вартість.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач жодних заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не наддав.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, кількість та вартість правової допомоги, відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 998,77 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІКА - 2007" підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІКА - 2007" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 у справі №920/650/23 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛА ТОРБИНКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІКА - 2007" заборгованість у розмірі 646 468 (шістсот сорок шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 30 коп., 3% річних у розмірі 37 228 (тридцять сім тисяч двісті двадцять вісім) грн 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 227 374 (двісті двадцять сім тисяч триста сімдесят чотири) грн 55 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 998 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 666 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 06 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЕЛА ТОРБИНКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІКА - 2007" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 20 499 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 09 коп.

Матеріали справи №920/650/23 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.04.2024 після повернення з відрядження судді Кравчука Г.А. та виходу з відпустки судді Тарасенко К.В.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко