Рішення

від 10.04.2024 по справі 903/1355/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2024 року Справа № 903/1355/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство"

до відповідача -2: Нововолинський науковий ліцей Волинської обласної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 66 918,72 грн.

Представники сторін:

прокурор: Лопоха Оксана Сергіївна, службове посвідчення №071773 від 01.03.2023;

від Волинської обласної ради: не прибули;

від Західного офісу Держаудитслужби : не прибули;

від відповідача-1: Пасічник Олександр Олексійович, ордер серія АС№1084187

від відповідача-2: не прибули

Встановив: Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" та Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради та просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди №1 від 01.09.2021 та №2 від 14.12.2021 до договору поставки №001218 від 11.05.2021;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" на користь Волинської обласної ради сплачені бюджетні кошти в сумі 66 918,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладення додаткових угод до договору поставки №001218 від 11.05.2021 відбулось з порушенням п. 2. ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договору про закупівлю.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2024.

29.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-75/876/24 від 29.01.2024 у якому товариство просить суд у задоволенні позову відмовити.

30.01.2024 від Західного офісу Держаудитслужби через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли письмові пояснення за вх.№01-75/907/24 від 30.01.2024.

05.02.2024 від Володимирської окружної прокуратури через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив за вх.№ 01-75/1058/24 від 05.02.2024.

Ухвалою суду від 08.02.2024 відкладено підготовче засідання на 06.03.2024.

12.02.2024 від Володимирської окружної прокуратури через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх.№ 01-75/1284/24 від 12.02.2024 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

04.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх.№01-75/1887/24 від 04.03.2024 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою суду від 06.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2024.

Представники позивачів в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Відповідач 2, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивачів та представника відповідача 2 не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Присутня в судовому засідання прокурор з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.

Присутній в засіданні суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо позову заперечив, просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту п.п. 1-4 розд. І Статуту Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної ради від 09.09.2021 №378 (указаний установчий документ розміщено на вебсайті «novovolynsk-lyceum.edukit.volyn.ua»), вбачається, що засновником Відповідача 1 являється Волинська обласна рада (майно Ліцею є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області; власником майна є територіальна громада сіл, селищ, міст області в особі Волинської обласної ради). Ліцей є юридичною особою, закладом комунальної форми власності, має статус бюджетної установи і фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

До джерел формування кошторису Ліцею насамперед віднесено кошти державного та місцевого бюджету (п. 10 розд. VI Статуту).

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Ліцею здійснюється засновником (п. 15 розд. VI Статуту). При цьому, Ліцей зобов`язаний надавати засновнику будь-яку інформацію щодо здійснення ним господарсько-фінансової діяльності та виконання статутних завдань (п. 14 розд. VI Статуту).

У даному конкретному випадку фінансування проведеної Відповідачем 1 конкурентної процедури закупівлі №UA-2021-03-18-001218-с здійснювалося виключно за рахунок коштів обласного бюджету.

Згідно ст. 140 Конституції України, органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

У ст. 143 Конституції України зазначено, що обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно норм ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст. 16 даного Закону)

Виключно на пленарних засіданнях районних, обласних рад вирішуються питання щодо розгляду прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання (п. 17 ч. 1 ст. 43 указаного вище Закону).

Згідно ч. 2 ст. 61 цього ж Закону, районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Отже, Волинська обласна рада наділена повноваженнями з приводу затвердження та виконання обласного бюджету, контролю за його виконанням, а також здійснює правоможності з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, бюджетними коштами).

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

При цьому, на підставі ч. 1 ст. 62 указаного Закону, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, являється Волинська обласна рада, зокрема, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядковується сторона оспорюваного прокурором договору (навчальний заклад комунальної форми власності), а також, беручи до уваги здійснення радою виключних повноважень щодо затвердження обласного бюджету, внесення змін до нього і затвердження звіту про його. Тому, Позивач 1 має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень, а також контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів (у даному випадку, як вже зазначалося, договір від 11.05.2021 укладено за наслідками проведеної Відповідачем 2 закупівлі, а його оплата здійснювалася за рахунок виділеного фінансування з обласного бюджету).

У п. 8. 47 постанови Верховного Суду від 21.06.2023 по справі № 905/1907/21 зазначено, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у справі. Аналогічна позиція висловлена у п. 45 постанови ВСУ від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 ( підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 ( пункт 33).

Відтак, враховуючи, що договір від 11.05.2021 № 001218 фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету, Волинська обласна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження обласного бюджету, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 названого Закону).

На підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів

(абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба (в тому числі є її міжрегіональні територіальні органи) наділена повноваженнями щодо здійснення державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Пунктами 1 та 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23, визначено, що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Згідно з п. 7 цього ж Положення, Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 у справі №909/545/18, від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від 29.07.2020 у справі №924/316/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію з приводу того, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 25.02.2021 у справі №912/9/20).

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень.

При цьому, «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Так, у постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019).

У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17,

від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.

Установлено, що позивачі як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють.

Згідно з абз. абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Суд встановив, що листом Нововолинського відділу окружної прокуратури №50/1-2688ВИХ-22 від 29.12.2022 повідомлено Нововолинський науковий ліцей про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними та стягнення отриманих бюджетних коштів, та чи вживатимуться Нововолинським науковим ліцеєм відповідні заходи у судовому порядку (Том 1 а.с. 50).

З відповіді Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради №13 від 13.01.2023 вбачається, що ліцеєм не вживатимуться заходи представницького характеру про визнання недійсними угод № 1 та № 2 до договору № 001218 від 11.05.2021 та стягнення отриманих коштів (Том 1 а.с. 51).

Порушення вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" управлінню освіти було відомо ще у серпні 2022 року, позаяк управлінням Західного офісу Держаудитслужби проводилася ревізія про що було складено Акт № 030-22/03 від 10.08.2022., який отримано директором Нововолинського наукового ліцею 12.08.2022.

Листом Нововолинського відділу окружної прокуратури №50/1-165ВИХ-22 від 24.01.2023 повідомлено Волинську обласну раду про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними та стягнення отриманих бюджетних коштів, та чи вживатимуться Волинською обласною радою відповідні заходи у судовому порядку (Том 1 а.с.108).

Волинська обласна рада листом за № 247/47-2-23 від 22.03.2023 повідомила, що заходи представницького характеру не вживатимуться та не заперечує щодо пред`явлення прокуратурою позову в їх інтересах (Том 1 а.с. 109).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Волинської обласної ради факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Позивача 1), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання додаткових угод недыйсними та повернення сплачених бюджетних коштів як таких, що суперечать інтересам держави з умислу Відповідача 1, і застосування наслідків недійсності правочину

Крім того, листом Нововолинського відділу окружної прокуратури №50/1-1398вих-23 від 02.06.2023 повідомлено Західний офіс Держаудитслужби про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними та стягнення отриманих бюджетних коштів. Цим же листом витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави

З відповіді Західного офісу Держаудитслужби №130313-17/1533-2023 від 20.06.2023 вбачається, що Управління Західного офісу Держаудитслужби не буде звертатися в суді із позовом про визнання недійсними угод № 1 та № 2 до договору № 001218 від 11.05.2021 та стягнення отриманих коштів (Том 1 а.с. 112-113).

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно із яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Унаслідок нездійснення вказаними органами (позивачами) належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

У зв`язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах

від 04.04.2019 у справі №924/349/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/19.

Відтак, наявність у прокурора підстав для здійснення представництв інтересів держави в особі Волинської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується: наявним порушенням інтересів держави і необхідністю їх комплексного захисту, адже органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Нововолинський відділ Володимирської окружної прокуратури повідомив позивачі про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом листом за № 50/1- 2969 вих - 23 від 20.12.2023 та листом за № 50/1- 3033 вих - 23 від 26.12.2023, а відтак судом досліджені обставини за яких прокурор має право подати позов до господарського суду та встановив їх наявність у даній справі.

Суд встановив, що Нововолинським науковим ліцеєм-інтернатом 13.04.2021 проведено відкриті торги по закупівлі продукції «М`ясо». Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено Нововолинським науковим ліцеєм Волинської обласної ради в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro - публічні закупівлі» 18.03.2021 за ідентифікатором UA-2021-03-18-001218-с.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвались: ТОВ «Піддубецьке м`ясопереробне підприємство», остаточна пропозиція: 734 430 грн.; ТОВ «Мацеїв», остаточна пропозиція: 736 782 грн.; ПП «Сузір`я», остаточна пропозиція: 737 160 грн.;

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «Піддубецьке м`ясопереробне підприємство» з ціновою пропозицією 734 430 грн.

У подальшому, між Нововолинський науковий ліцей-інтернат (замовник) та ТОВ "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" (виконавець) 11.05.2021 укладено договір №001218 про закупівлю товарів за державні кошти, а саме: 2000 кг. продукції «Філе куряче (охолоджене)», 2940 кг. «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)», 2100 кг. «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» на загальну суму 734 430 грн. з ПДВ. (ціна за 1 кг. «Філе куряче (охолоджене)» - 96 грн. з ПДВ, «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 94,50 грн. з ПДВ, «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 126 грн. з ПДВ (Том 1 а.с. 52-54).

В подальшому, між сторонами договору в період з вересня по грудень 2021 року укладено ряд додаткових угод, внаслідок яких ціну за товар було суттєво збільшено.

Додатковою угодою №1 від 01.09.2021 ціна на «Філе куряче (охолоджене)» збільшилась на 9,50 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 9,40 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 12,5 грн. (Том 1 а.с. 55).

Додатковою угодою №2 від 14.12.2021 ціна на «Філе куряче (охолоджене)» збільшилась на 10,54 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 10,28 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 14 грн. (Том 1 а.с. 56).

Прокурор доводить, що внаслідок укладення вищезазначених додаткових угод, ціну за 1 кг продукції «Філе куряче (охолоджене)» збільшено з 96 грн. до 116, 04 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» з 94,50 грн. до 114,18 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» з 126 грн. до 152,28 грн.

Суд встановив, що 30.08.2021 Виконавець звернувся до Замовника з листом №342 з проханням щодо підвищення ціни на товар (Том 1 а.с. 60). За результатами розгляду листа сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.09.2021 до договору № 001218 від 11.05.2021 та збільшено ціну за одиницю пропонованого товару: «Філе куряче (охолоджене)» до 105, 50 грн.; «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» до 103,90 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» до 138,50 грн.

В обґрунтування підвищення ціни було надано цінову довідку № В-923/1 від 17.08.2021 (Том 1 а.с. 61), яку складено на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати" про те, що впродовж період з 09.07.2021 по 09.08.2021 відбулося збільшення ціни на свинину живою вагою по Волинській області у розмірі +10, 46 %.

10.12.2021 Виконавець звернувся до Замовника з листом № 414 (Том 1 а.с. 62) з проханням щодо підвищення ціни на продукцію: «Філе куряче (охолоджене)» з 105,50 грн. до 116,04 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» з 103,90 грн. до 114,18 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» з 138,50 грн. до 152,28 грн.

В обґрунтування підвищення ціни було долучено листи Головного управління статистики у Волинській області №03.2-07/779-21 від 14.12.2021 (Том 1 а.с. 64) та № 03.2-07/771-21 від 09.12.2021 (Том 1 а.с. 63), згідно якого за листопад 2021 року середньомісячна роздрібна ціна на продукцію «Свинина» становить 101 грн., «Яловичина» 105,50 грн., а у жовтні індекс споживчих цін на «Філе куряче» порівняно з вереснем становить 103,5%.

За результатами розгляду листа сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 14.12.2021 до договору № 001218 від 11.05.2021 та збільшено ціну на продукцію продукцію «Філе куряче (охолоджене)» з 105,50 грн. до 116,04 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» з 103,90 грн. до 114,18 грн., «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» з 138,50 грн до 152,28 грн.

Враховуючи вище викладене, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби та доводить, що додаткові угоди №1 від 01.09.2021 та №2 від 14.12.2021 до договору поставки від 11.05.2021 №001218, укладені з порушенням чинного законодавства, та підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1, ст. 215 ЦК України, а також кошти, які сплачені Нововолинським науковим ліцеєм-інтернатом за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають до стягнення з відповідача.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлює Закон України «Про публічні закупівлі (далі - Закон). Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Підвищення сторонами Договору ціни, шляхом укладання додаткових угод, суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч.5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).

Суд погоджується з доводами прокурора та вважає, що додаткова угода № 1 від 01.09.2021 суперечить вимогам ч. 2 ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону щодо порядку та підстав зміни ціни договору, зокрема з підстав, що:

- звертаючись із листом від 30.08.2021 №342 Відповідач - 1 не довів ані наявності коливання ціни товару на ринку, ані тих обставин, що стверджуване останнім коливання ціни на " Свинину", "Яловичину", "Філе куряче" зробило для нього виконання договору, зокрема без укладення оспорюваної додаткової угоди, вочевидь невигідним чи збитковим;

- при зверненні до замовника із пропозиціями підвищити ціну, Відповідач -1 не обґрунтував, чому таке підвищення ціни на ринку зумовлює неможливість виконання ним договору по ціні, запропонованій на тендері, не навів причини, через які виконання умов договору стали для постачальника вочевидь невигідними. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни є не прогнозованими ( його неможливо було передбачити та покласти в ціну на момент подання тендерної пропозиції);

- ТОВ "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" не надало у зверненні до Нововолинського наукового ліцею-інтернату документальні дані, які б обґрунтовували коливання ціни як в сторону збільшення так і в сторону зменшення з моменту укладення договору, тобто з 11.05.2021 по дату укладення додаткової угоди № 1 (01.09.2021), цінова довідка не містить відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на товар в період між укладенням договору (11.05.2021) та укладенням додаткової угоди 01.09.2021, а лише містить інформацію про те, що впродовж період з 09.07.2021 по 09.08.2021 відбулося збільшення ціни на свинину живою вагою по Волинській області у розмірі +10, 46 %;

- цінова довідка Волинської торгово-промислової палати № В-923/1 від 17.08.2021 не містить інформації, необхідної для прийняття рішення про внесення змін (збільшення ціни) до договору, позаяк 1) у цій довідці відсутня інформація щодо ринкової ціни товару, яка склалася на момент проведення тендеру (аукціону) та укладення договору про закупівлю (довідка містить дані про ціну свинини у період з 09.07.2023 по 09.08.2021); 2) у довідці відсутня інформація щодо ринкової ціни товару, яка склалася на момент ініціювання Відповідачем питання про внесення змін до правочину (лист від 30.08.2021); 3) зі змісту указаної довідки вбачається, що вона видана в інформаційно-консультаційних цілях. Надана цінова довідка містить лише відомості щодо підвищення ціни на свинину, та не містить відомостей щодо "філе куряче" та "яловичини".

Суд зазначає, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 та в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 18.07.2023 у справі №916/944/22.

Таким чином, законодавець встановив обов`язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 по справі №903/366/22 зазначив, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Суд вважає, що Відповідач - 1 не довів факт коливання ціни на товар на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору, а також необхідність збільшення ціни додатковою угодою від 01.09.2021 №1, а відтак постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі".

Отже, суд встановив не відповідність укладеної додаткової угоди від 01.09.2021 №1 приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відтак, у сторін правочину були відсутні належні підстави визначені Законом України «Про публічні закупівлі» для укладення додаткової угоди від 01.11.2021 №1, а тому остання підлягає визнанню недійсною у судовому порядку.

Згідно ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми визначеної в договору про закупівлю , - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії

В контексті наведеного, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2021 (справа № 910/6790/18), Верховний суд зазначає, що наведена правова норма регулює відносини між сторонами договору, що виникли після його підписання. При цьому коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару, зокрема в бік збільшення, за період з моменту укладення договору до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням.

Суд погоджується з доводами прокурора та також вважає, що додаткова угода №2 від 14.12.2021 суперечить вимогам ч. 2 ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону щодо порядку та підстав зміни ціни договору, а саме, зокрема з підстав, що:

- звертаючись із листом від 10.12.2021 №414 Відповідач - 1 не довів ані наявності коливання ціни товару на ринку, ані тих обставин, що стверджуване останнім коливання ціни на товар зробило для нього виконання договору, зокрема без укладення оспорюваної додаткової угоди, вочевидь невигідним чи збитковим;

- при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання ним договору по ціні, запропонованій на тендері, не навів причини, через які виконання умов договору стали для постачальника вочевидь невигідними. Крім того, постачальник також не довів, що підвищення ціни не є прогнозованим (його неможливо було передбачити та покласти в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції);

- до звернення ТОВ «Піддубецьке м`ясопереробне підприємство» не долучено документальні дані, які б підтверджували коливання ціни на продукцію "Філе куряче". "Свинина", Яловичина" з моменту укладення додаткової угоди №1 , тобто з 01.09.2021 по 14.12.2021, а довідка Головного управління статистики у Волинській області № 03.2-07/779-21 від 14.12.2021 не містить відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на товар в період з 01.09.2021 по 14.12.2021.

З викладеного слідує, що додаткова угода № 2 від 14.12.2021 до договору № 001218 від 11.05.2021 про закупівлю продукції, укладена за відсутності доведення Відповідачем - 1 коливання ціни на товар у бік збільшення, тобто в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, а тому, в силу положень п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є недійсною.

Перемога в тендері (закупівля за кошти обласного бюджету) на укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції ТзОВ "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" у тендері з метою перемоги.

Отже, під час участі у торгах, ігноруючи принцип добросовісною конкуренції ТзОВ "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" занизили ціни на продукцію саме з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому безпідставно збільшили ціну.

Судом також встановлено, що Актом перевірки закупівель Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради №030-22/03 від 10.08.2022 проведеним управлінням Західного офісу держаудитслужби у Волинській області (Том 1 а.с. 32-45), встановлено вищезазначені порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та ст. 632 Цивільного кодексу України.

Відтак, при укладенні між Нововолинським науковим ліцеєм-інтернатом Волинської обласної ради та ТзОВ "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" спірних додаткових угод №1 та № 2, не було дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами Договору належним чином не доведено та документально не підтверджено коливання ціни на м`ясо на ринку після укладення договору та попередньої угоди.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, як і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У відповідності до п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" необхідно враховувати, що згідно із ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України.

У свою чергу, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є імперативною нормою, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у встановлених випадках, а саме у разі коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не збільшуючи загальну суму договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів, влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Пунктом 2.9 вищезазначеної постанови передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За приписами частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані додаткові угоди до договору були укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі".

З цих підстав позовні вимоги в частині визнання угод недійсними підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" 66 918,72 грн. суд зазначає наступне.

Оскільки, вищевказані додаткові угоди є недійсними, то розрахунок за поставлений товар «Філе куряче (охолоджене)», «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)», «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі про закупівлю № 001218 від 11.05.2021, а саме за 1 кг. продукції «Філе куряче (охолоджене)» - 96 грн, «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 94,50 грн, «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною (охолоджений)» - 126 грн.

Всього за договором №001218 від 11.05.2021 поставлено: «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 2740,40 кг, «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 746,20 кг, «Філе куряче, охолоджене» - 2110,27 кг. На загальну суму 622 493,84 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору у квітні-грудні місяцях 2021 року та січні-лютому місяцях 2022 року ТОВ "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" було поставлено, а Нововолинським науковим ліцеєм Волинської обласної ради, прийнято, визначених угодою товарів вартістю 622 493,84 грн. згідно видаткових накладних, долучених до матеріалів позову (Том 1 а.с. 68-107).

Суд встановив, що за договором № 001218 від 11.05.2021 до укладення Додаткової угоди №1 поставлено:

- «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 332 кг;

- «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 129,6 кг;

- «Філе куряче, охолоджене» - 247,513 кг.

За Додатковою угодою № 1 від 01.09.2021 поставлено:

- «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 1235 кг, на суму 128 316,49 грн., з них по збільшеній ціні за одиницю товару: 11 608,99 грн.;

- «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 440 кг, на суму 60 940 грн., з них по збільшеній ціні за одиницю товару: 5 500 грн.;

- «Філе куряче, охолоджене» - 1147,203 кг, на суму 152 679,92 грн., з них по збільшеній ціні за одиницю товару: 13 748,43 грн.

Отже, сума надмірно сплачених коштів за додатковою угодою №1 від 01.09.2021 становить 30 857,42 грн.

За Додатковою угодою № 2 від 14.12.2021 р. поставлено:

- «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат зі свинини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 1173,40 кг, на суму 133 978,81 грн., з них по збільшеній ціні за одиницю товару: 23 092,51 грн.

- «М`ясний м`якушевий безкістковий напівфабрикат із яловичини, лопаткової частин туші з видаленою сполучною тканиною, охолоджений» - 176,60 кг, , на суму 26 892,65 грн., з них по збільшеній ціні за одиницю товару: 4 641,05 грн.

- «Філе куряче, охолоджене» - 415,556 кг, на суму 48 221,12 грн, з них по збільшеній ціні за одиницю товару: 8 327,74 грн.

Отже, сума надмірно сплачених коштів за додатковою угодою №2 від 14.12.2021 становить 36 061,30 грн.

Відтак, суд встановив, що всього за договором №001218 від 11.05.2021 сума надмірно сплачених коштів становить 66 918,72 грн. з розрахунку 36 061,3 грн. + 30 857,42 грн.=66 918,72 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року справа № 927/491/19.

Відповідно до статті 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом досліджено та встановлено, що відповідачу 1 надмірно сплачено 66 918,72 грн. за товар по підвищеній ціні, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 66 918,72 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору понесені при поданні позовної заяви до суду у розмірі 8052,00 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство".

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 01.09.2021 та №2 від 14.12.2021 до договору №001218 від 11.05.2021 укладеного між Нововолинським науковим ліцеєм Волинської обласної ради (Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Пирогова, будинок 1, код ЄДРПОУ21748470) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" (Волинська область, Луцький район, село Піддубці, вулиця Перемоги, будинок 16, код ЄДРПОУ36071689).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" (Волинська область, Луцький район, село Піддубці, вулиця Перемоги, будинок 16, код ЄДРПОУ36071689) на користь Волинської обласної ради в дохід обласного бюджету Волинської області (код ЄДРПОУ 38009371) сплачені бюджетні кошти в сумі 66 918,72 грн. на р\р UA 518999980314010544000003001 ГУК у Волинській області 24060300, код класифікації доходів бюджету 24060300.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піддубецьке м`ясопереробне підприємство" (Волинська область, Луцький район, село Піддубці, вулиця Перемоги, будинок 16, код ЄДРПОУ36071689) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 8052,00 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 18.04.2024.

Суддя В. М. Дем`як