Рішення

від 17.04.2024 по справі 903/208/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2024 року Справа № 903/208/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Грейн», м. Умань, Черкаської області

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин Перший, Горохівського району, Волинської області

про стягнення 73041,76 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: Овчарук А.О. - адвокат (ордер серії АС №1088208 від 03.04.2024)

в с т а н о в и в:

28.02.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №22/02/24 від 22.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Грейн» про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 73041,76 грн., з них: 63342,53 грн. пені, 3026,97 грн. збитків, завданих інфляцією, 6672,26 грн. процентів річних.

Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 03.04.2024.

20.03.2024 відповідач надіслав до суду відзив на позов, у якому просить на підставі ч.6 ст.91 ГПК України витребувати у позивача оригінали усіх копій доказів, що були долучені останнім до позовної заяви; не брати до уваги додатки ( надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз.2 ч.6 ст.91 ГПК України та/або ч.9 ст.80 ГПК України; у задоволенні позовної заяви позивача відмовити повністю; зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% до 6334,25 грн. ( у випадку задоволення позовних вимог).

21.03.2024 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якій просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригінали усіх копій доказів, що були долучені останнім до позовної заяви; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% до 6334,25 грн. ( у випадку задоволення позовних вимог); задовольнити позовні вимоги; судові витрати у повному обсязі стягнути з відповідача.

У судовому засіданні 03.04.2024 представник відповідача підтримав клопотання про витребування у позивача на підставі ч.6 ст.91 ГПК України оригіналів усіх копій доказів, що були долучені останнім до позовної заяви.

Суд відмовив у задоволенні клопотання у зв`язку з тим, що обставини укладення договору поставки №ПК-1066 від 08.06.2023, передачі товару на підставі видаткових накладних №РН-037139 від 10.06.2023 на суму 254 772 грн., №РН-037188 від 13.06.2023 на суму 254 016 грн., №РН-037337 від 16.06.2023 на суму 257 904 грн. були встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 16.10.2023 у справі № 903/853/33 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 368 354,26 грн. заборгованості, в т.ч. 342 702 грн. основного боргу, 25 652, 26 грн. пені, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, і згідно із ч.4 ст.75 ГПК України не потребують повторного доказування.

Разом з цим, заявляючи клопотання, відповідач жодним чином не обгрунтував, якими обставинами викликані його сумніви у документах, приєднаних позивачем до позовної заяви у справі №903/208/24. Копії документів завірені належним чином, відповідно до ч.2 ст. 91 ГПК України є належними доказами у справі.

У судовому засіданні 03.04.2024 представник відповідача заявив усне клопотання визнати зловживанням процесуальними правами дії позивача, які полягають у тому, що у позовній заяві позивач зазначив адресу електронної пошти відповідача, яка не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.2 ст.169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У судовому засіданні 03.04.2024 було оголошено перерву до 17.04.2024 для оформлення представником відповідача клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами у письмовій формі.

03.04.2024 відповідач подав клопотання, у якому на підставі ст.43 ГПК України просить визнати дії позивача щодо зазначення у позовній заяві адреси електронної пошти відповідача pasko@franko.in.ua - зловживанням процесуальними правами; застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу (конкретний розмір штрафу на розсуд господарського суду); на підставі ч.3 ст.43 ГПК України залишити без розгляду позовну заяву позивача.

На обгрунтування клопотання відповідач посилається на те, що всупереч вимог п.2 ч.3 ст.162 ГПК України позивач у позовній заяві вказав електронну пошту відповідача pasko@franko.in.ua, яка не зазначена у жодному з двосторонніх документів або у документах відповідача ( у копії договору поставки, який є підставою позову електронна адреса відповідача визначена як office@dsoil.com.ua).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Зі змісту п.2 ч.3 ст.162 ГПК України випливає, що позивач зазначає ту адресу електронної пошти відповідача, яка йому відома.

У позовній заяві позивач зазначив місцезнаходження відповідача, його ідентифікаційний код, номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти pasko@franko.in.ua, а також повідомив, що офіційна електронна адреса відповідача невідома.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.42 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Враховуючи вимоги п.2 ч.3 ст.162 ГПК України, а також приписи ст.42 ГПК України дії позивача, які полягають у тому, що він у позовній заяві зазначив відому йому адресу електронної пошти відповідача, не можна вважати зловживанням процесуальними правами.

Доводи відповідача про те, що таким чином позивач намагався створити для суду умови для неналежного повідомлення ПОСП ім.І.Франка про розгляд справи та як наслідок унеможливити принцип змагальності сторін під час розгляду спору грунтуються на його власних припущеннях.

З огляду на викладене, не підлягає до задоволення клопотання відповідача про визнання зловживанням позивачем процесуальними правами; застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу; залишення позову без розгляду на підставі ч.3 ст.43 ГПК України.

Позивач повноважного представника у судове засідання 17.04.2024 не направив.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки позивач належним чином шляхом доставки ухвали суду від 03.04.2024 до електронного кабінету був повідомлений про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представника позивача за наявними матеріалами.

У процесі розгляду справи встановлено, що 08 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" як постачальником та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка як покупцем було укладено договір поставки №ПК-1066, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач у червні 2023 року передав, а відповідач - прийняв товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 766 692 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №РН-037139 від 10.06.2023 на суму 254 772 грн., №РН-037188 від 13.06.2023 на суму 254 016 грн., №РН-037337 від 16.06.2023 на суму 257 904 грн.

Відповідач зобов`язання за договором поставки №ПК-1066 від 08.06.2023 в частині проведення з позивачем належних розрахунків з оплати переданого товару у порядку, строки та розмірах, визначених угодою, не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 342 702 грн.

Ці факти були встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 16.10.2023 у справі № 903/853/33 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 368 354,26 грн. заборгованості, в т.ч. 342 702 грн. основного боргу, 25 652,26 грн. пені, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, і згідно із ч.4 ст.75 ГПК України не потребують повторного доказування.

Пеня у розмірі 25 652,26 грн. була стягнута судом у справі № 903/853/33 за період з 17.06.2023 по 07.08.2023.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 16.10.2023, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 903/853/33 суд видав наказ №903/853/23-1 від 01.02.2024.

На підставі наказу суду №903/853/23-1 від 01.02.2024 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

Борг відповідача за наказом суду було повністю стягнуто та перераховано стягувачу (позивачу) 14.02.2024, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №7061 від 14.02.2024 на суму 371 377,72 грн., №7060 від 14.02.2024 на суму 2501,86 грн.

Посилаючись на те, що примусове стягнення боргу з відповідача у розмірі 342 702 грн. відбулось лише 14.02.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Грейн» звернулося до суду про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 73041,76 грн., з них: 63342,53 грн. пені, 3026,97 грн. збитків, завданих інфляцією, 6672,26 грн. процентів річних.

Позовна вимога Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Грейн» обгрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що примусове стягнення боргу з відповідача у розмірі 342 702 грн. відбулось лише 14.02.2024, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 6672,26 грн. процентів річних за період з 22.06.2023 по 13.02.2024, 3026,97 грн. збитків, завданих інфляцією, за період липень 2023 року - січень 2024 року (розрахунки наведені у позовній заяві а.с.1-13).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 року).

У пунктах 8.10., 8.11. договору сторони узгодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань по договору припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони договору домовились у письмовій формі про збільшення позовної давності, а саме: до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність у три роки.

Таким чином, оскільки у п.8.10. сторони домовились про збільшення періоду, за який нараховується пеня, до трьох років, а невиконання зобов`язання тривало до 14.02.2024, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 63 342,53 грн. пені за період з 08.08.2023 по 13.02.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% до 6334,25 грн.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Відповідач обґрунтовує свої вимоги про зменшення розміру санкцій тим, що він у час воєнної агресії продовжує здійснювати агровиробництво та проводити виплати 3000 орендодавцям землі сільськогосподарського призначення у Волинській області.

Також відповідач посилається на підтвердження ТПП форс-мажорних обставин, які виникли у відповідача при здійсненні основного виду діяльності- вирощування зернових культур та вплинули на фінансовий стан ПОСП ім І.Франка; на відсутність заподіяння збитків позивачу, не незначний період прострочення, на максимально утруднений експорт пізніх зернових через пункти пропуску габаритного автомобільного транспорту на західній частині кордону держави.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення відповідача з оплати наданих послуг становить близько року, виконання зобов`язання з оплати відповідач виконав лише частково.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зумовлені воєнними діями на території України, є безпідставними, оскільки відповідач посилається на ці обставини лише як на факт, при цьому не наводячи обставин, які зумовили неможливість виконання зобов`язань саме для нього.

Сертифікат №0700-23-2730 від 08.06.2023 видано Волинською торгово - промисловою палатою на підтвердження засвідчення форс - мажорних обставин, викликаних винятковими погодними умовами і стихійним лихом, зокрема, надмірні опади і підтоплення, щодо обов`язку (зобов`язання) із поставки кукурудзи 3-го класу у кількості 2000 т у термін до 31.12.2022 за договором поставки №КВ-ВЗ-2-1-2619 від 28.09.2022, укладеним із ТзОВ «Агротехніка», а не за договором поставки №ПК-1066 від 08.06.2023, укладеним із позивачем у цій справі.

Будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, до матеріалів справи не надано, а саме лише посилання на такі обставини не є автоматичною підставою для зменшення штрафних санкцій на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.

Не доведено відповідачем й здійснення всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань за договором поставки №ПК-1066 від 08.06.2023.

Таким чином, відповідачем не доведено поважність причин прострочення виконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також скрутного матеріального становища та достатніх підстав для зменшення розміру пені на 90%, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.

Отже, для зміни судом розміру санкцій, визначених умовами договору, укладеного сторонами добровільно і за взаємною згодою, повинні бути наявні виняткові обставини. Однак, відповідач наявності таких обставин суду не довів.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати переданого йому товару близько року, сума пені, нарахована позивачем за період прострочення, не є значною, а тому вимога про стягнення з відповідача 63342,53 грн. пені підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка(45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Грейн» (20302, Черкаська область, м. Умань, вул. Гонти, буд. 3, код ЄДРПОУ 44540408)

- 63342 грн. 53 коп. пені,

- 6672 грн. 26 коп. процентів річних;

- 3026 грн. 97 коп. збитків, завданих інфляцією,

- 3028 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано: 18.04.2024.

Суддя І. О. Якушева