Рішення

від 18.04.2024 по справі 904/682/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024м. ДніпроСправа № 904/682/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи №904/682/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ВЕКТОР" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 49, ПРИМІЩЕННЯ 82, офіс 11; ідентифікаційний код 37071124)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" (50065, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ АТО, будинок 36, квартира 42; ідентифікаційний код 38032966)

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ВЕКТОР" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 15.02.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" (далі - відповідач) про стягнення 155.876,04 грн, з яких: 100.000,00 грн заборгованості за договором безпроцентної позики №16/02-22 від 16.02.2022, 32.178,47 грн штрафних санкцій, 23.697,57 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/682/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024.

Ухвалою від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 50065, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ АТО, будинок 36, квартира 42; за трек-номером 0600250746692.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду з відміткою про отримання 27.02.2024.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 була оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 19.02.2024 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки її отримання, а саме 27.02.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 19.02.2024 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 13.03.2024.

Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору безпроцентної позики №16/02-22 від 16.02.2022 щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 100.000,00 грн, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; отримання коштів; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати.

16 лютого 2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТАЛ-ВЕКТОР" (далі - позикодавець, позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОЛЕКС С" (далі - позичальник, відповідач) було укладено договір №16/02-22 безпроцентної позики (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеної у п. 2.1. цього договору (надалі іменується «позика»), а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк. Позичальнику позика надається на безпроцентній основі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розмір позики становить 100.000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 31 календарний день (до 19.03.2022) (п. 4.1 договору).

Згідно до п. 5.1. договору, після закінчення строку, визначеного п. 4.1, цього договору, позичальник зобов`язується протягом 2 календарних днів повернути позикодавцеві позику.

Відповідно до п. 6.1. договору при прострочені повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 1.000,00 грн, за кожний день прострочення повернення позики.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого пп. 6.1 договору, сплачує штраф у розмірі 17% річних від неповерненої суми за весь строк прострочення.

Згідно з п. 6.2.1 договору, у випадку, передбаченому пп. 6.2 цього договору, позичальник зобов`язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові (п. 7.1. договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 19.03.2022 (п. 7.2. договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.3 договору).

Позивач на виконання умов договору, на банківський рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 100.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3840 від 16.02.2022.

Однак, з боку відповідача в порушення умов договору грошові кошти в строк передбачений договором, повернуту не було.

25.04.2022 позивач направив на адресу відповідачу лист №2504/01, в якому просив повернути позику у розмірі 100.000,00 грн надану на виконання договору № 16/02-22 від 16.02.2022, у зв`язку з закінченням строку надання безпроцентної позики. Лист було направлено на електронну пошту на адресу зазначену у договорі: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач грошові кошти не повернув, відповіді на вищезазначений лист не надав.

10.10.2023 позивач направив претензію №1010/01, у якій просив повернути протягом 10 днів календарних днів борг у розмірі 100.000,00 грн та відповідно до п. 6.2. сплатити штраф, який станом на 19.09.2023 склав 25.502,00 грн. Претензію було направлено на електронну пошту на адресу зазначену у договорі: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак, станом на дату подання позовної заяви борг не повернуто, а також не надано відповіді на претензію.

Оскільки заборгованість у добровільному порядку не погашена, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив заборгованість за договором №16/02-22 від 16.02.2022 безпроцентної позики.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання статей 1046-1050 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що, виконуючи умови договору, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3840 від 16.02.2022.

Однак, з боку відповідача в порушення умов договору грошові кошти в строк передбачений договором, повернуту не було.

25.04.2022 позивач направив на адресу відповідачу лист №2504/01, в якому просив повернути позику у розмірі 100.000,00 грн, надану на виконання договору №16/02-22 від 16.02.2022, у зв`язку з закінченням строку надання безпроцентної позики. Лист було направлено на електронну пошту на адресу зазначену у договорі: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач грошові кошти не повернув, відповіді на вищезазначений лист не надав.

10.10.2023 позивач направив претензію №1010/01, у якій просив повернути протягом 10 днів календарних днів борг у розмірі 100.000,00 грн та відповідно до п. 6.2. сплатити штраф, який станом на 19.09.2023 склав 25.502,00 грн. Претензію було направлено на електронну пошту на адресу зазначену у договорі: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Водночас, станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості в добровільному порядку відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №16/02-22 безпроцентної позики від 16.02.2022 в сумі 100.000,00 грн є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 17% річних та інфляційних втрат

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом положення містяться у частині 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 року у справі №910/8349/22 зазначив, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Закон України № 2120-ІХ від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (із змінами), який продовжено та триває до цього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та ст. 1046, 1049 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 дійшов висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі п. 6.2 договору нараховано 17% річних в сумі 32.178,47 грн, а також інфляційні втрати в сумі 23.697,57 грн за період з 21.03.2022 по 09.02.2024, тобто під час дії в Україні воєнного стану.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 17% річних в сумі 32.178,47 грн та інфляційних втрат в сумі 23.697,57 грн задоволенню не підлягають.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 32.178,47 грн штрафних санкцій та 23.697,57 грн інфляційних втрат слід відмовити, а позовну заяву слід задовольнити частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1.942,46 грн з урахуванням того, що 64,15 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" (50065, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ АТО, будинок 36, квартира 42; ідентифікаційний код 38032966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ВЕКТОР" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 49, ПРИМІЩЕННЯ 82, офіс 11; ідентифікаційний код 37071124) 100.000,00 грн (сто тисяч грн 00 к.) заборгованості за договором безпроцентної позики №16/02-22 від 16.02.2022, 1.942,46 грн (одну тисячу дев`ятсот сорок дві грн 46 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 32.178,47 грн штрафних санкцій, 23.697,57 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк