Рішення

від 06.03.2024 по справі 755/1085/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2024Справа № 755/1085/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про ухвалення додаткового рішення у справі №755/1085/20

За позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б"

про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів від 01 жовтня 2017 року, оформлене протоколом загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б"

Представники учасників справи:

від позивачів: Лоб І.В.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулися до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" (далі - ОСББ) про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів від 01 жовтня 2017 року, оформлене протоколом загальних зборів ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б".

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2021 року апеляційну скаргу позивачів задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19.10.2020 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачам, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.09.2021 року справу №755/1085/20 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

16.09.2021 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №755/1085/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року та постановою Верховного Суду від 19.10.2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року, заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19450,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 07.12.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 скасовано, справу №755/1085/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

14.12.2023 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №755/1085/20.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №755/1085/20 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про ухвалення додаткового рішення у справі №755/1085/20 прийнято до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено судове засідання на 16.01.2024.

У судових засіданнях 16.01.2024 та 06.02.2024 судом, відповідно до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 15.02.2024.

Судове засідання, призначене на 15.02.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 призначено судове засідання на 06.03.2024 року.

06.03.2024 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких наведена вартість кожної наданої послуги/виконаної адвокатом роботи окремо.

У судовому засіданні 06.03.2024 представник позивачів у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення просив відмовити; відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою його отримання, про обізнаність із розглядом даної заяви свідчить і подання в день судового засідання додаткових пояснень.

Частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд заяви і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №755/1085/20 проводити за його відсутності.

Розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про ухвалення додаткового рішення у справі №755/1085/20, з урахуванням викладених висновків Верховного Суду у постанові від 07.12.2023 року у даній справі суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року та постановою Верховного Суду від 19.10.2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б" про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів від 01 жовтня 2017 року, оформленого Протоколом загальних зборів ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б" відмовлено повністю.

При цьому, під час ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №755/1085/20 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки відповідач скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року, заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19450,00 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду скасовуючи судові рішення та передаючи на новий розгляд заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про ухвалення додаткового рішення зауважив, що господарському суду слід оцінити кожну позицію, зазначену в акті приймання-передачі №2 від 05.12.2022, та встановити чи було погоджено сторонами надання такої послуги, чи відповідає її вартість, розміру вартості послуги, яка встановлена в додатку №1 до договору для такої послуги, чи відповідає у підсумку вартість наданих адвокатом послуг, за які додатком №1 до договору передбачена плата у встановленому в ньому розмірі, загальній вартості послуг, вказаній в акті №2 від 05.12.2022 та врахувати, що судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем подані копії договору про надання правової (правничої) допомоги №2 від 22.06.2019 (далі - договір), укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Наталії Гнатуш" (далі - бюро), додатка №1 до договору (далі - додаток), акту про прийняття-передачу послуг до договору №2 від 05.12.2022, рахунка на оплату №2 від 04.11.2022 року, платіжної інструкції №976 від 07.11.2022 на суму 19450,00 грн з призначенням платежу "оплата за підготовку документів та представництво по справі №755/1085/20 в Госп. суді м. Києва зг. рах. №2 від 04.11.2022 року та дог. №2 від 22.05.2019 без ПДВ", свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4477 від 26.04.2011, довіреності від 02.08.2021 на уповноваження ОСОБА_3 представляти інтереси ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б" та посвідчення адвоката виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Умовами пункту 1.1 договору сторони погодили, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та домовленістю сторін щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені адвокатським бюро витрати у зв`язку з виконанням даного договору.

За умовами пункту 1.2 договору, умови, вартість та порядок надання таких послуг бюро визначаються сторонами у відповідних додатках до договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами на підставі додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 2-х робочих днів з моменту надіслання та отримання клієнтом рахунку бюро. При розрахунку та визначені гонорару, вказаного у пункті 3.1 даного договору, враховується час запланований представником бюро. Розмір гонорару бюро не залежить від досягнення чи недосягнення бюро максимально позитивного результату, якого бажає клієнт.

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої бюро правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту бюро засобами електронної пошти. На письмову вимогу клієнта, бюро може надавати акти про надання правової допомоги в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією (пункт 3.9 договору).

Пунктом 3.11 договору сторони погодили, що в акті, зазначеному в пункті 3.8 договору, сторони можуть визначати інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту.

Умовами пункту 4.1 договору сторони погодили, що цей договір діє з 22 червня 2019 року.

У додатку №1 до договору сторони визначили види послуг та їх вартість.

За актом про прийняття-передачу наданих послуг до договору №2 від 05.12.2022 року бюро з 12.09.2021 по 29.11.2022 надало, а клієнт прийняв правову допомогу (юридичні послуги) загальною вартістю 19450,00 грн, а саме (грошовий еквівалент зазначено з урахуванням додаткових пояснень): ознайомлення з матеріалами судової справи №755/1085/20 (два ознайомлення сукупною вартістю 3700,00 грн); підготовка документів для подання до Господарського суду міста Києва по справі №755/1085/20 (в т.ч. письмові пояснення, клопотання, заяви, супровідні листи з додатками) в період з 12 вересня 2021 року по 29 листопада 2022 року - вартістю 2500,00 грн, письмові пояснення від 18.11.2022 вартістю 4500,00 грн; участь у судових засіданнях по справі №755/1085/20 в Господарському суді міста Києва - 26.10.2021, 30.11.2021, 14.12.2021, 25.01.2022, 08.02.2022, 15.03.2022, 21.06.2022, 12.07.2022, 20.09.2022, 23.11.2022, 29.11.2022, 20.12.2022, 25.01.2023 та 08.02.2023 загальною вартістю 5900,00 грн; складання заяви про судові витрати та заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №755/1085/20 вартістю 2100,00 грн; поточне консультування.

При цьому, у вищевказаному акті вказано, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг клієнт до бюро не має.

З урахуванням наданих доказів, представник відповідача вказує про понесення адвокатських витрат у розмірі 19450,00 грн за надану правничу допомогу в межах справи №755/1085/20 про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів від 01 жовтня 2017 року, оформленого протоколом загальних зборів ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б" у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б".

Судом встановлено, що Гнатуш Наталія Вікторівна є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, як на тому зауважено Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно із частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність надання адвокатом Гнатуш Н.В. правової допомоги Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" в межах розгляду справи №755/1085/20. Відповідачем подано документи, які дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість, а Гнатуш Н.В. приймала участь під час розгляду даної справи, про що свідчать протоколи судових засідань.

У той же час, суд зауважує на тому, що однією з підстав скасування судових рішень та направлення заяви про ухвалення додаткового рішення на новий розгляд була передчасність висновків судів про погодження між відповідачем та його адвокатом фіксованого розміру гонорару, оскільки додаток №1 до вказаного договору містить перелік послуг із зазначенням ціни щодо кожної послуги. Наголошено, що вартість кожної послуги, передбаченої у додатку №1 до договору, не є фіксованою, встановлена у розмірі від мінімальної вартості, дійсний розмір вартості послуг залежить від часу витраченого адвокатом та її надання.

Позивачі під час нового розгляду заяви повторно наголошували на тому, що у поданому акті про приймання-передачу наданих послуг інформації про вартість та кількість послуг за кожним видом послуг не має, а тому просили відмовити у її задоволені, оскільки незазначення витраченого адвокатом відповідача часу на надання тієї чи іншої послуги позбавляє їх можливості навести свої доводи щодо непропорційно витраченого часу щодо наданої послуги, а окремі види наданих послуг не містять грошового виразу за додатком №1.

З урахуванням вищевикладеного, суд зауважує, що умовами пункту 3.1 договору сторони визначили, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами на підставі додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

У той же час, за умовами пункту 3.11 договору, сторони погодили, що в акті, зазначеному в пункті 3.8 договору сторони можуть визначати інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту.

З аналізу вищевикладеного слідує, що сторони керуючись принципом свободи договору погодили два зовсім різних і відмінних між собою методи визначення розміру гонорару бюро за надання клієнту правової (правничої) допомоги - або розмір гонорару з урахуванням умов додатку №1 до договору, або розмір гонорару за актом.

За спірних правовідносин, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" та Адвокатське бюро "Наталії Гнатуш" при визначенні розміру гонорару у межах надання правничої допомоги під час розгляду справи №755/1085/20 керувалися умовами саме пункту 3.11 договору.

Долучений до заяви про ухвалення додаткового рішення акт про прийняття-передачу наданих послуг до договору №2 від 05.12.2022 року не містить ціни за кожну надану роботу/послугу окремо, а лише загальний підсумок, однак під час розгляду заяви відповідачем надано прейскурант відносно наданих робіт/послуг.

Втім, наявність недоліків в оформлені акту не можуть нівелювати факту надання відповідачу правової допомоги адвокатом в межах розгляду справи, що встановлено судом і позбавляти відповідача права на відшкодування понесених витрат в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, стаття 2 якого визначає, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відтак заперечення позивачів не приймаються судом під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

У той же час, приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру та здійсненого математичного підсумку вартості наданих послуг за додатковими поясненнями, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

Так, оцінюючи на предмет обґрунтованості ціни вказаної відповідачем послуги з "ознайомлення з матеріалами справи" 30.06.2022 та 15.09.2022 року вартістю 1850,00 грн кожна, суд дійшов висновку про відсутність розумного визначення розміру, оскільки станом на 30.06.2022 року матеріали справи складали: 1й том на 250 арк., 2й том на 203 арк. та 3й том містив 116 аркушів. У проміжку з 01.07.2022 по 15.09.2022 року доформований 3 том справи, що склав 328 сторінок, з яких 117-310 аркуш справи це супровідний лист відповідача з додатками та 4 том (станом на 15.09.2022 року) містив 18 сторінок, а відтак ознайомлення вдруге з матеріалами справи (із 36 новими аркушами справи за вирахуванням супровідного листа з додатками) вартістю 1850,00 грн у відношенні з першим ознайомленням не є пропорційним до вказаної ціни послуги.

При цьому, оцінюючи наведені відповідачем вартісні показники наданих послуг/виконаних робіт, зокрема, в частині надання послуги "підготовка та подання додатків із супровідними листами" у кількості 2 одиниці, вартістю 2500,00 грн через призму розумності, суд дійшов висновку про її невиправданість, так як один із супровідних листів підписаний та поданий головою правління ОСББ "Микільсько-Слобідська 2б", а неможливість подання всіх документів одноактною дією пов`язано з відсутністю уповноваженої особи відповідача, що була відповідальна за зберігання витребуваних судом документів; до того ж за своїм змістом та суттю вони є супровідними листами та не містять міркувань щодо предмета спору.

Не є обґрунтованим і включення послуги зі "складання заяви про судові витрати та заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №755/1085/20", оскільки заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню, що відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи надані заявником додаткові пояснення, в яких вказана вартість кожної наданої послуги/виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати мають бути лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу та з урахуванням заперечень позивачів на відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача та висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.12.2023 року, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для зменшення такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивачів витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, що становить по 2500,00 грн на кожного.

Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 26" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2Б, ідентифікаційний код 41107947) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 26" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2Б, ідентифікаційний код 41107947) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

4. В іншій частині заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2б" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 18.04.2024.

Суддя Т.В. Васильченко