Рішення

від 18.04.2024 по справі 910/19536/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2024Справа № 910/19536/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Соул"

про стягнення 37 869,42 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Соул" (далі - відповідач) про стягнення 37 869,42 грн, з яких 9 854,49 грн інфляційних втрат та 28 014,93 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за рішенням суду від 03.05.2023 у справі № 910/1126/23, у зв`язку з чим позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/19536/23 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 27.12.2023 була отримана позивачем та відповідачем 27.12.2023 в електронних кабінетах.

Крім того, ухвалу суду від 27.12.2023 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

14.02.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, в якій останній просить суд також стягнути суму судових витрат за надання правничої допомоги в розмірі 20 180,41 грн.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, клопотань про продовження або поновлення строку на подання відзиву на позов від відповідача не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

03.05.2023 Господарським суд міста Києва прийнято рішення у справі № 910/1126/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Соул" про стягнення 1 742 368,45 грн.

Вказаним рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача 1 337 352,24 грн основного боргу, 358 410,40 грн інфляційних втрат, 46 605,81 грн 3% річних, 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 26 135,53 грн.

Рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням суду від 03.05.2023 встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Соул" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора" заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 337 352,24 грн, крім того, перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд визнав останні арифметично вірними та присудив до стягнення також 358 410,40 грн інфляційних втрат, 46 605,81 грн 3% річних, нарахованих на вищевказану заборгованість.

Водночас, позивач вказує, що відповідач не погодився з прийнятим рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку.

Поряд з цим, як вказує позивач, а також підтверджується платіжною інструкцією від 09.11.2023 № 225, суму заборгованості за вказаним рішенням суду відповідачем сплачено 09.11.2023.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 9854,49 грн та 3% річних у розмірі 28014,93 грн, нараховані за період з дня ухвалення судом рішення (03.05.2023) по дату виконання відповідачем рішення суду (09.11.2023).

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, як вбачається з рішення суду у справі № 910/1126/23 від 03.05.2023, встановлено факт наявності у відповідача у даній справі боргу перед позивачем за договором поставки в розмірі 1 337 352,24 грн, а також стягнуто інфляційні втрати в розмірі 358 410,40 грн.

Проте, відповідачем зобов`язання зі здійснення розрахунку виконано 09.11.2023, що підтверджується платіжною інструкцією, наданою позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд не погоджується з визначеною позивачем сумою заборгованості, на яку нараховується 3% річних та інфляційні втрати, оскільки такі нарахування мають компенсаторний характер та не можуть вважатись заборгованістю відповідача.

Крім того, суд не погоджується з кінцевою датою нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції (09.11.2023), оскільки, як вбачається з платіжної інструкції, в цей день відповідачем здійснено розрахунок з позивачем, таким чином, нарахування мають здійснюватись до 08.11.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає, що розмір інфляційних втрат за період з 03.05.2023 по 08.11.2023 на борг у сумі 1 337 352,24грн становить 7 771,68 грн, у зв`язку з чим відмовляє у вимозі про стягнення 2 082,81 грн.

Згідно з розрахунком суду розмір 3% річних за період з 03.05.2023 по 08.11.2023 становить 20 884,68 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідно у вимозі про стягнення з відповідача 7 130,25 грн 3% річних суд відмовляє.

Щодо розподілу витрат на оплату позову судовим збором суд зазначає про наступне.

Судом враховано, що при зверненні позивача до суду з даним позовом останнім відповідно до платіжної інструкції № 1140 від 20.12.2023 сплачено мінімальний розмір судового збору 2 684,00 грн.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду з даним позовом в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», судовий збір мав бути сплачений ним в розмірі 2 147,20 грн (2684,00*0,8).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 636,16 грн.

Крім того, у позовній заяві позивачем вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

14.02.2024 позивач також подано заяву про розподіл судових витрат, в якій вказується, що ним понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 20 180,41 грн, з яких 14 500,00 грн вже понесених витрат та 5 680,41 грн складає додатковий гонорар у розмірі 15% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем до заяви від 14.02.2024 надано суду договір від 01.12.2023 про надання правової допомоги, звіт про виконання доручення та видатковий касовий ордер від 12.02.2024 на суму 14 500,00 грн.

Стосовно вказаних витрат позивача, суд зазначає про наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оцінивши надані позивачем докази, судом встановлено наступне.

01.12.2023 між позивачем (клієнт) та адвокатом Кобилецький В.В. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався надати правову допомогу, в т.ч. за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами в письмовій формі (п. 1 договору).

Згідно з п. 2 договору адвокат приймає на себе зобов`язання представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ «Сіті Соул» інфляційних витрат та 3% річних.

Пунктом 4 договору сторонами погоджено, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі та строк, визначені цим договором.

Відповідно до п. 6 договору гонорар сплачується авансом або після надання представником звіту про виконання доручення в порядку, визначеному цим договором.

Гонорар представника визначається з розрахунку 2 900,00 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь представника додатковий гонорар у розмірі 15% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої представником правової допомоги (п. 7 договору).

Згідно з п. 11 договору вказаний останній набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 років.

Також позивачем надано звіт від 25.07.2023 на суму 14 500,00 грн, а також видатковий касовий ордер про прийняття представником від позивача 12.02.2024 грошових коштів у розмірі 14 500,00 грн.

Судом не беруться до уваги поданий позивачем звіт від 25.07.2023 на суму 14 500,00 грн, оскільки такий звіт підписано до укладення договору від 01.12.2023, у зв`язку з чим такий документ не може підтверджувати надання послуг за договором, який укладено пізніше звіту.

Проте, матеріалами справи підтверджується сплата позивачем грошових коштів у розмірі 14 500,00 грн.

Відповідачем під час розгляду справи не подано заперечень щодо заявлених до стягнення адвокатських витрат.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на надання правничої допомоги, суд керувався наступним.

Стосовно витрат у розмірі 14 500,00 грн як вартості за підготовку позовної заяви, ведення справи та представництво інтересів клієнта в суді, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, витрати в розмірі 14 500,00 грн підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, зокрема, в розмірі 11 048,95 грн за надання правничої допомоги.

Щодо заявлених відповідачем витрат за надання правової допомоги в розмірі 5 680,41 грн (гонорар успіху) суд зазначає про наступне.

Вказані витрати обраховані позивачем в розмірі 15% від суми позову у даній справі, такий розмір та оплата (гонорару успіху) погоджена між позивачем та адвокатським бюро в акті приймання-передачі.

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, з урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд зазначає, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 5 680,41 грн (гонорар успіху) не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача. З урахуванням зазначеного, заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 5 680,41 грн (гонорар успіху) є завищеними та такими, що створюють надмірний тягар для відповідача.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги вимоги ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є розмір витрат позивача на правову допомогу в межах 11 048,95 грн, у свою чергу, в задоволенні вимог про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 680,41 грн (гонорар успіху) суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Соул" (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 15, код 37897422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора" (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 6, кв. 91, код 23541454) 7 771,68 грн (сім тисяч сімсот сімдесят одну грн 68 коп.) втрат від інфляції, 20 884,68 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн 68 коп.) 3% річних, 11 048,95 грн (одинадцять тисяч сорок вісім грн 95 коп.), 1 636,16 (одна тисяча шістсот тридцять шість 16 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 18.04.2024

Суддя О.Г. Удалова