Ухвала

від 16.04.2024 по справі 910/935/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкладення підготовчого засідання та залучення третьої особи

м. Київ

16.04.2024Справа № 910/935/24

За позовом Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат»

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

про визнання протиправним та скасування наказу

Суддя Котков О.В.

Представники учасників справи:

від позивача Жураковська Л.В. ;

від відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» (позивач) надійшла позовна заява № 1083/23.09.22-25 від 24.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу № 401 від 13.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного наказу № 401 від 13.12.2023 року порушено право власності позивача на належне йому нерухоме майно, що є підставою для скасування цього наказу в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/935/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.03.2024 року.

21.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1, як відокремлений підрозділ без права юридичної особи не може бути відповідачем у справі.

07.03.2024 року через відділ діловодства суду від Фонду державного майна України надійшло клопотання № 10-79-6236 від 06.03.2024 року про залучення Фонду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 року № 1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» на підставі акту приймання-передачі від 20.12.2019 року належить до сфери управління Фонду державного майна України. Враховуючи, що спірне майно перебуває у власності держави в особі Фонду, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Фонду як органу, уповноваженого управляти державним майном.

07.03.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» надійшла заява № 1083/23.09.22-26 від 07.03.2024 року «Про зміну предмета позову», в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ № 401 від 13.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 26.12.2023 року (підписаний командиром військової частини НОМЕР_2 ).

В підготовчих засіданнях 07.03.2024 року та 02.04.2024 року судом оголошувалася перерва.

16.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» надійшли заперечення № 1083/23.09.22-30 від 15.04.2024 року на заяву про закриття провадження у справі, в яких позивач проти доводів відповідача щодо закриття провадження у справі заперечив, мотивуючи це тим, що спір у даній справі стосується майнових прав позивача, не зважаючи на те, що виник у площині публічного інтересу.

16.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» надійшла заява № 1083/23.09.22-29 від 15.04.2024 року «Про уточнення заяви про зміну предмета позову», в якій позивач просить суд: (1) визнати протиправним та скасувати наказ № 401 від 13.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) відокремленого підрозділу Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; (2) визнати недійсним акт від 26.12.2023 року про примусове вилучення нерухомого майна Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат»; (3) витребувати від Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 частину адміністративної будівлі (літ. 1-А за техпаспортом), загальною площею 356,70 кв.м, яка фактично розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши в підготовчому засіданні 16.04.2024 року заяву № 1083/23.09.22-26 від 07.03.2024 року «Про зміну предмета позову» (з урахуванням заяви № 1083/23.09.22-29 від 15.04.2024 року «Про уточнення заяви про зміну предмета позову») Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат», суд дійшов висновку не приймати її до розгляду та повернути заявнику, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Згідно з ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

При цьому, у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою (ч. 3 ст. 163 ГПК України).

Подана заява про зміну предмета позову містить, зокрема, майнову вимогу (витребування нерухомого майна).

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову, що відповідає висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19.

При поданні цієї заяви позивачем недодержано вимог п. 3 ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів надіслання направлення копії такої заяви та доданих до неї документів відповідачу ні в електронній формі через електронний кабінет, ні в паперовій формі рекомендованим листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку, та ч. 3 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України щодо доплати судового збору при зміні предмету позовних вимог в частині вимог про визнання недійсним акту від 26.12.2023 року про примусове вилучення нерухомого майна Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» та витребування від Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 частини адміністративної будівлі (літ. 1-А за техпаспортом), загальною площею 356,70 кв.м, яка фактично розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши в підготовчому засіданні 16.04.2024 року заяву б/н від 21.02.2024 року «Про закриття провадження у справі» Військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В даній справі предметом спору є оскарження наказу щодо вилучення нерухомого майна позивача, а отже, спір, що виник між сторонами у даній справі, стосується майнових прав позивача, не зважаючи на те, що виник у площині публічного інтересу.

Відповідно до вимог ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі, інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 353 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, до яких, зокрема, відноситься примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;

2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу про вилучення майна, відтак, цей спір не підпадає під виключення, передбачене ст. 20 ГПК України (спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності).

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок прийняття рішення про вилучення майна, яке порушує, на думку позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту своїх цивільних прав, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом у даній справі. Зважаючи на те, що у даній справі спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав позивача, компетентним судом для вирішення спору є суд господарської юрисдикції.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 року у справі № 910/10009/22 виснував, якщо порушенням своїх прав особа вважає наслідки, спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав чи обов`язків, то такі відносини мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією особою її майнових чи особистих немайнових інтересів. Тому визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 10 статті 16 ЦК України. Зважаючи на викладене та керуючись положеннями статей 316, 317, 319, 346, 353 ЦК України, згідно з якими законодавець визначає зміст права власності, підстави та умови втручання в це право та його обмеження, зокрема, з боку держави в умовах воєнного стану, Суд доходить висновку, що спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - юридичною особою, у якому дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи, не є публічно-правовим. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.

Крім того, у постанові від 16.02.2024 року у справі № 910/10009/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. З урахуванням положень статті 1 Закону України "Про оборону України" (щодо визначення військового формування) та статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", згідно з якою органи військового управління, з`єднання, військові частини входять до структури Збройних Сил України, Суд зазначає, що і військова адміністрація, і військова частина є органами державної влади у розумінні статті 170 ЦК України, а наявність чи відсутність у цих органів статусу юридичної особи значення не має.

Дослідивши матеріали справи в цілому, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява б/н від 21.02.2024 року «Про закриття провадження у справі» Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає з підстав її необґрунтованості в аспекті ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в підготовчому засіданні 16.04.2024 року клопотання № 10-79-6236 від 06.03.2024 року Фонду державного майна України, суд дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Так, дослідивши матеріали справи в цілому, з огляду на надане суду право на залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, суд вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, тому що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Окремо суд звертає увагу, що за ч. 5, 6 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Керуючись ст. 12, 42, 46, 50, 121, 177, 182, 183, 202, 231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву № 1083/23.09.22-26 від 07.03.2024 року «Про зміну предмета позову» (з урахуванням заяви № 1083/23.09.22-29 від 15.04.2024 року «Про уточнення заяви про зміну предмета позову») не приймати до розгляду та повернути Державному підприємству «Черкаський консервний комбінат».

2. В задоволенні заяви б/н від 21.02.2024 року «Про закриття провадження у справі» Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.

3. Клопотання № 10-79-6236 від 06.03.2024 року Фонду державного майна України - задовольнити.

4. Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (ідентифікаційний код 00032945, адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9).

5. Запропонувати третій особі надати пояснення по суті позовних вимог.

6. Відкласти підготовче засідання на 14.05.24 о 11:20. Підготовче засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б, зал судових засідань № 6.

7. Повідомити учасників справи про підготовче засідання.

Ухвала набирає законної сили 16 квітня 2024 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України в частині повернення заяви про зміну предмета позову.

Повний текст ухвали складено 18 квітня 2024 року.

Суддя О.В. Котков