Рішення

від 18.04.2024 по справі 910/1353/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2024Справа № 910/1353/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, 1)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житломаркет КМБ-1" (04112, місто Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 7)простягнення 76 270 грн 83 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломаркет КМБ-1" про стягнення 76 270 грн 83 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 424/05 від 22.11.2005 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла строкова заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери в розмірі 150 грн 00 коп. та прострочена заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери в розмірі 19 050 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 33 191 грн 25 коп. пені, 9 525 грн 00 коп. штрафу, 11 317 грн 20 коп. інфляційних втрат та 3 037 грн 38 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1353/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.02.2024 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0600250126449, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04112, місто Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 7) було направлено ухвалу від 08.02.2024, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, дата довідки ф.20: 20.02.2024.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 вручена відповідачу 20.02.2024.

Станом на 07.03.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 08.02.2024, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Житломаркет КМБ-1" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2005 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (депозитарна установа за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житломаркет КМБ-1" (депонент за договором, відповідач у справі) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 424/05, умовами якого передбачено, що за умовами якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (далі ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента.

Пунктами 2.3, 3 договору, передбачено зобов`язання депонента сплачувати послуги зберігача у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (дод. №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе вартість послуг в залежності від виконавчих дій та/або операцій згідно з тарифами зберігача. Плата за послуги надана зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги, згідно акту прийому-передачі наданих послуг.

У пункті 2.1 договору визначено обов`язки зберігача, якими, зокрема є: відкрити депоненту рахунок у ЦП протягом трьох робочих днів, після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік ЦП депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку в ЦП шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

У пункті 2.3 договору визначено обов`язки депонента, якими, зокрема є: виконувати вимоги чинного законодавства України та внутрішніх документів зберігача; сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками, передбаченими даним договором.

Пунктом 3 договору передбачено, що депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (дод. №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам, встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги, надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін. Згідно п. 2.2 абзацом 4 даного договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що зберігач зобов`язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, депонент має право розірвати договір в порядку, зазначеному в п. 7 даного договору.

У додатку №1 до договору сторонами було погоджено тарифи на депозитарні послуги.

Зокрема, у пункті 3.1 додатку №1 встановлено, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн, оплата яких проводиться протягом 15 календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції.

У пункті 7 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку, коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявляють письмового бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно.

Також сторони підписали Додаток № 1 до Договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 424/05 від 22.11.2005, в якому узгодили розмір тарифів за послуги зберігача цінних паперів ВАТ АБ "Укргазбанк".

Як зазначає позивач, на виконання вимог договору банком було відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах та надано послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Позивач також вказує, що станом на дату подання позовної заяви договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 424/05 від 22.11.2005 є чинним, рахунок у цінних паперах не закритий та позивач продовжує здійснювати його обслуговування.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором, внаслідок чого за надані послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах виникла заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери в розмірі 150 грн 00 коп. та прострочена заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери в розмірі 19 050 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 33 191 грн 25 коп. пені, 9 525 грн 00 коп. штрафу, 11 317 грн 20 коп. інфляційних втрат та 3 037 грн 38 коп. 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про депозитарну систему" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на рахунку відповідача обліковуються акції, що підтверджується банківською випискою про стан рахунку в цінних паперах на 19.01.2024.

Пунктами 2.3, 3 договору, передбачено зобов`язання депонента сплачувати послуги зберігача у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (дод. №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе вартість послуг в залежності від виконавчих дій та/або операцій згідно з тарифами зберігача. Плата за послуги надана зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги, згідно акту прийому-передачі наданих послуг.

Позивачем відповідно до умов договору на адресу відповідача направлялись Акти-рахунки за період з січня 2016 року по грудень 2023 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальними чеками, які не підписані та не оплачені відповідачем.

Суд зазначає, що не підписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень, відповідно останній зобов`язаний здійснити оплату послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах за тарифами, за якими позивачем проводились нарахування.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення у даній справі, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 424/05 від 22.11.2005.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за надані позивачем послуги, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 19 200 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 33 191 грн 25 коп. пені, 9 525 грн 00 коп. штрафу, 11 317 грн 20 коп. інфляційних втрат та 3 037 грн 38 коп. 3 % річних.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 договору сторони передбачили, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати, а якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 191 грн 25 коп. пені, 9 525 грн 00 коп. штрафу, 11 317 грн 20 коп. інфляційних втрат та 3 037 грн 38 коп. 3 % річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломаркет КМБ-1" (04112, місто Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 7, ідентифікаційний код 32775813) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний номер 23697280) 19 200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) грн 00 коп. заборгованості, 33 191 (тридцять три тисячі сто дев`яносто одна) грн 25 коп. пені, 9 525 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 00 коп. штрафу, 11 317 (одинадцять тисяч триста сімнадцять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 3 037 (три тисячі тридцять сім) грн 38 коп. 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька