Рішення

від 26.03.2024 по справі 910/16088/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2024Справа № 910/16088/23

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/16088/23

За позовом Приватного підприємства «Колос» (58002, м. Чернівці, площа Театральна, буд. 6; поштова адреса: 58003, м. Чернівці, вул. Буковинська, буд. 41)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02092, м. Київ, вул. Бутлерова, 1)

про стягнення 3 445 724, 31 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: не прибув;

Від відповідача: Назаренко С. М. - адвокат, ордер серії АІ №1458154 від 11.09.2023;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Колос» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (відповідач) про стягнення 3 445 724, 31 грн, з яких: 2 959 688, 39 грн - основного боргу, 269 331, 63 грн - неустойки, 83 148, 39 грн 3 % річних та 133 555, 90 грн інфляційних втрат.

31.10.2023 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 28.11.2023.

14.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.

22.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

29.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про надання позивачеві додаткового строку на подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні 28.11.2023 суд на місці ухвалив: задовольнити клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зобов`язати представника відповідача надати в наступне судове засідання належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги; відкласти підготовче судове засідання на 16.01.2024.

11.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

У судове засідання 16.01.2024 сторони не прибули, про причини неявки суд не повідомили. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 26.03.2024, про що сторін було повідомлено ухвалою викликом-повідомленням від 17.01.2024.

19.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.03.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 26.03.2024 прибув представник відповідача.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також заслухавши виступ у судових дебатах представника відповідача, який підтримав власні доводи та заперечення, що викладені у відзиві, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову) .

17.11.2016 між ПП «Колос» (постачальник, позивач) та ТОВ «Сільпо-Фуд» (покупець, відповідач) укладено Договір поставки №396Р (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору та замовлення.

Згідно п. 2.10. Договору у редакції Додаткової угоди №б/н від 01.03.2021 - оплата за товар здійснюється протягом 110 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.9. та п.п. 4.7. даного Договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2.9. та п.п. 4.7. даного Договору пізніше 10-денного (десятиденного) строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.9. та п. 4.7. даного договору.

Згідно п. 7.2. Договору - у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, покупець оплачує на користь постачальника неустойку у розмірі 0, 05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань сторонами. У тому випадку, якщо сторони, у строк не менше ніж за 20 (двадцять) днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір або укласти новий договір, то Договір вважається продовженим строком на один рік на тих самих умовах.

Позивач стверджує, що впродовж травня-серпня 2022 він належним чином виконав умови договору та здійснив поставку товару на загальну суму 3 037 211, 00 грн. Натомість, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар на суму 77 522, 61 грн, решта товару на суму 2 959 688, 39 грн залишилась неоплаченою.

У зв`язку із зазначеним, позивач звернувся до суду з метою стягнення суми основного боргу у розмірі 2 959 688, 39 грн, на підставі п. 7.2. Договору неустойки у розмірі 269 331, 63 грн та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 83 148, 39 грн 3 % річних та 133 555, 90 грн інфляційних втрат.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості у розмірі 2 959 688, 39 грн, а також неустойки у розмірі 269 331, 63 грн на підставі п. 7.2. Договору та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 83 148, 39 грн 3 % річних та 133 555, 90 грн інфляційних втрат.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №396Р від 17.11.2016 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за період травня-серпня 2022 року.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

Відповідач стверджує, що ним було погашено основну заборгованість у розмірі 2 959 688, 39 грн в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 17.10.2023, від 06.11.2023, від 09.11.2023, від 13.11.2023, у зв`язку з чим у задоволенні основного боргу слід відмовити. Також відповідач просить в порядку статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України зменшити розмір неустойки до 50 000, 00 грн.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджено факт поставки відповідачеві товару за спірною видатковою накладною, а відтак чи настав (коли настав) обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого товару?

- чи підлягає провадження у справі закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору та на яку суму?

- чи вірно визначені позивачем боргові періоди прострочення виконання грошового зобов`язання, на яке нараховано неустойку, 3 % річних та інфляційні втрати, а відтак чи підлягають позовні вимоги в цій частині задоволенню та в якому розмірі?

- чи наявні підстави для зменшення розміру неустойки?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 959 688, 39 грн підлягає закриттю, а позовні вимоги в іншій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо суми основного боргу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 3 037 211, 00 грн, а саме:

- згідно видаткової накладної №15025 від 25.05.2022 на суму 205 560, 89 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №15736 від 01.06.2022 на суму 171 413, 92 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №16489 від 08.06.2022 на суму 224 247, 66 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №17183 від 15.06.2022 на суму 175 093, 88 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №17984 від 22.06.2022 на суму 218 958, 43 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №18718 від 29.06.2022 на суму 276 710, 20 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №19416 від 06.07.2022 на суму 192 880, 57 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №20180 від 13.07.2022 на суму 222 534, 32 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №20947 від 20.07.2022 на суму 129 929, 22 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №21799 від 27.07.2022 на суму 59 295, 28 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №21776 від 27.07.2022 на суму 215 060, 48 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №22589 від 03.08.2022 на суму 237 702, 61 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №22600 від 03.08.2022 на суму 4 833, 65 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №23364 від 10.08.2022 на суму 302 855, 72 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №24161 від 17.08.2022 на суму 209 683, 68 грн та товарно-транспортної накладної;

- згідно видаткової накладної №24896 від 24.08.2022 на суму 190 450, 49 грн та товарно-транспортної накладної;

Як вже зазначалось судом вище, згідно п. 2.10. Договору у редакції Додаткової угоди №б/н від 01.03.2021 - оплата за товар здійснюється протягом 110 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.9. та п.п. 4.7. даного Договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2.9. та п.п. 4.7. даного Договору пізніше 10-денного (десятиденного) строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.9. та п. 4.7. даного договору.

Пунктами 2.9. та 4.7. Договору передбачено обов`язкову наявність у покупця видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, а також про обов`язок постачальника реєструвати податкову накладну в ЄРПН.

Суд зазначає, що відповідач в свою чергу не заперечує щодо виконання позивачем, як постачальником, обов`язків визначених п. 2.9. та п. 4.7. Договору.

У зв`язку із зазначеним, суд у порядку п. 2.10. Договору дійшов висновку, що строк оплати поставленого товару настав:

- згідно видаткової накладної №15025 від 25.05.2022 на суму 205 560, 89 грн - 12.09.2022;

- згідно видаткової накладної №15736 від 01.06.2022 на суму 171 413, 92 грн - 19.09.2022;

- згідно видаткової накладної №16489 від 08.06.2022 на суму 224 247, 66 грн - 26.09.2022;

- згідно видаткової накладної №17183 від 15.06.2022 на суму 175 093, 88 грн - 03.10.2022;

- згідно видаткової накладної №17984 від 22.06.2022 на суму 218 958, 43 грн - 10.10.2022;

- згідно видаткової накладної №18718 від 29.06.2022 на суму 276 710, 20 грн - 17.10.2022;

- згідно видаткової накладної №19416 від 06.07.2022 на суму 192 880, 57 грн - 24.10.2022;

- згідно видаткової накладної №20180 від 13.07.2022 на суму 222 534, 32 грн - 31.10.2022;

- згідно видаткової накладної №20947 від 20.07.2022 на суму 129 929, 22 грн - 07.11.2022;

- згідно видаткової накладної №21799 від 27.07.2022 на суму 59 295, 28 грн - 14.11.2022;

- згідно видаткової накладної №21776 від 27.07.2022 на суму 215 060, 48 грн 14.11.2022;

- згідно видаткової накладної №22589 від 03.08.2022 на суму 237 702, 61 грн - 21.11.2022;

- згідно видаткової накладної №22600 від 03.08.2022 на суму 4 833, 65 грн 21.11.2022;

- згідно видаткової накладної №23364 від 10.08.2022 на суму 302 855, 72 грн 28.11.2022;

- згідно видаткової накладної №24161 від 17.08.2022 на суму 209 683, 68 грн 05.12.2022;

- згідно видаткової накладної №24896 від 24.08.2022 на суму 190 450, 49 грн 12.12.2022.

Матеріалами справи підтверджено та самими сторонами не заперечувалось, що на момент подання позову у жовтні 2023 року, відповідач згідно останньої здійсненої проплати 13.09.2022 на загальну суму 682 000, 00 грн, здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 77 522, 61 грн, що зарахована позивачем в якості часткової оплати за видатковою накладною №15025 від 25.05.2022.

Таким чином, на момент звернення позивача у жовтні 2023 з позовом до суду, загальна сума заборгованості по вище зазначеним видатковим накладним становила 2 959 688, 39 грн (3 037 211, 00 грн - 77 522, 61 грн).

Разом з тим, згідно наданих відповідачем доказів, вбачається, що після подання позивачем позову (10.10.2023 згідно календарного штемпеля Укрпошти) та до відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження датована 31.10.2023) відповідач здійснив часткову оплату основного боргу на суму 2 000 000, 00 грн згідно платіжної інструкції №8735274 від 17.10.2023. Таким чином, на момент відкриття провадження у справі 31.10.2023 сума основного боргу становила 959 688, 39 грн.

Після відкриття провадження у справі, відповідач погасив решту суми основного боргу на суму 959 688, 39 грн, згідно наступних платіжних інструкцій:

- №8782452 від 06.11.2023 на суму 800 000, 00 грн;

- №8793914 від 09.11.2023 на суму 82 893, 70 грн;

- №8798796 від 13.11.2023 на суму 76 794, 73 грн;

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Суд наголошує, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору, зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося спірних питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2 000 000, 00 грн, що був погашений відповідачем до відкриття провадження у справі задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар, в розмірі 959 688, 39 грн вже після відкриття провадження у справі, а саме 06.11.2023, 09.11.2023, 13.11.2023, суд дійшов до висновку закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у вказаній сумі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки предмет спору перестав існувати в процесі розгляду справи.

Щодо стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у межах шестимісячного строку з моменту початку прострочення зобов`язань по кожній видатковій накладній окремо у загальному розмірі 269 331, 63 грн

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, покупець оплачує на користь постачальника неустойку у розмірі 0, 05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, позивач просить стягнути з моменту початку прострочення зобов`язань по кожній видатковій накладній окремо та по 06.10.2023 - 3 % річних у сукупному розмірі 83 148, 39 грн та інфляційні втрати у розмірі 133 555, 90 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на вище встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що позивач правомірно застосовує до відповідача штрафну санкцію у вигляді стягнення неустойки, що передбачена п. 7.2. Договору, а також правомірно просить стягнути з відповідача інфляцію та 3 % річних, що є майновими втратами кредитора від знецінення коштів та передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте, з наданого суду позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляції вбачається, що позивач не вірно вираховує початки боргових періодів по видатковим накладним. Зокрема, позивач по всім спірним накладним розпочинає розрахунок боргових періодів з дня, що є останнім днем строку оплати вартості поставленого товару.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Таким чином, строк прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача по всім спірним видатковим накладним розпочинається з наступного дня після останнього дня строку оплати вартості поставленого товару, що визначається у порядку п. 2.10. Договору та деталізовано судом вище.

Отже, суд провівши власний розрахунок сум, що заявлені до стягнення з урахуванням корегування початків періодів прострочення, за допомогою ІПС «Ліга:Закон» встановив, що розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача становить 267 851, 79 грн, а розмір 3 % річних становить 82 905, 14 грн. При цьому, з огляду на межі позовних вимог інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі, що встановлений позивачем у порядку ч. 2 ст. 237 ГПК України, а саме 133 555, 90 грн оскільки, дійсний розмір інфляційних втрат встановлений судом становить 151 626, 74 грн.

Щодо наявності підстав для зменшення неустойки.

У відзиві відповідач просить зменшити розмір заявленої неустойки до 50 000, 00 грн, оскільки, відповідач здійснив повну оплату вартості поставленого товару, а позивач в свою чергу не довів наявність в нього збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.(ч. 3 ст. 551 ЦК України).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України).

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).

При цьому, обов`язок доказування переліку виняткових випадків, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, покладається на сторону, до якої така санкція застосовується та кореспондується із обов`язком довести такою стороною, згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Натомість, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власного майнового стану, а зокрема і неможливості здійснити оплату розміру нарахованої неустойки у строк визначений договором, або доказів на підтвердження поважності причин значного пропуску строку оплати вартості поставленого товару (строк оплати настав ще у 2022 році, а відповідач повністю розрахувався за поставлений товар лише впродовж жовтня-листопада 2023).

На переконання суду, не є виключними підставами для зменшення розміру неустойки відсутність у кредитора збитків, оскільки, в будь-якому разі право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

За таких обставин, відповідач не довів наявність виняткових обставин за наявності яких суд міг би зменшити суму неустойки, з огляду на що, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідач, що викладене у відзиві про зменшення суми неустойки.

У зв`язку з вище наведеним, суд у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 959 688, 39 грн основного боргу, в іншій частині позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 267 851, 79 грн неустойки, 82 905, 14 грн 3 % річних та 133 555, 90 грн інфляційних втрат.

6. Розподіл судових витрат.

В позовній заяві позивач зазначив, що ним понесено судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 51 685, 86 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000, 00 грн.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, в частині задоволених позовних вимог суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та покладає судовий збір на відповідача, а в частині позовних вимог щодо яких суд прийняв відмову у їх задоволенні, суд покладає судовий збір на позивача.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Отже, в частині закритого провадження суд керується ч. 9 ст. 129 ГПК України та в тому числі покладає судовий збір на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (оскільки закриття провадження відбулося через задоволення відповідачем вимог позивача в процесі розгляду справи по суті).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що позивач в якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 70 000, 00 грн долучено до матеріалів справи копії: договору про надання правничої допомоги №б/н від 28.08.2023; Акт здачі приймання наданих послуг від 09.10.2023 на суму 70 000, 00 грн; рахунок-фактуру ;РФ-0000059 від 29.08.2023 на суму 70 000, 00 грн; платіжна інструкція №8242 від 30.08.2023.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем наданими суду доказами доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000, 00 грн.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

У відзиві на позов відповідач просить зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу, оскільки, такий розмір не є співмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, втраченим часом та не відповідає критерію розумності їх розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Крім того, в постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В даному випадку, в матеріали справи не подано взагалі опису виконаних робіт адвокатом згідно умов договору про надання правової допомоги та не зазначено про час, що був фактично витрачений адвокатом при надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що адвокат позивача є адвокатом з 1995 року (тобто має практично 30-річний стаж роботи), отже має достатній професійний досвід, який не потребує великої затрати часу при підготовці однотипних документів у спорах щодо оплати поставки товару, що є одним із найпоширеніших спорів у господарських правовідносинах та щодо яких є стала та численна практика Верховного Суду. Вказане доводиться, зокрема тим, що в позові, який складений на 4 сторінках (з яких фактичний опис обставин справи на 3-ьох з них) не зазначено жодних правових позицій, які є релевантними у даній справі.

Суд констатує, що дана справа є типовою та не містить складних правових проблем.

Матеріали справи не містять також відповіді на відзив з ґрунтовними доводами позивача щодо заперечень відповідача, які викладені у відзиві.

Отже, на переконання суду витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000, 00 грн, хоч і є релевантними до ціни позову, втім не є неспівмірним зі складністю справи та кваліфікацією адвоката, що підготував позовну заяву.

За таких обставин, з огляду на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, суд керуючись ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України зменшує неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 30 000, 00 грн, та саме з цієї суми суд здійснює розподіл за результатами вирішення спору.

Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, в частині задоволених позовних вимог суд керується п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України та покладає витрати позивача на професійну правничу допомогу на відповідача, а в частині позовних вимог щодо яких суд прийняв відмову у їх задоволенні на позивача.

В частині закритого провадження суд керується ч. 9 ст. 129 ГПК України та в тому числі покладає адвокатські витрати на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (оскільки закриття провадження відбулося через задоволення відповідачем вимог позивача в процесі розгляду справи по суті).

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/16088/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на користь Приватного підприємства «Колос» 959 688, 39 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2. У іншій частині позовні вимоги Приватного підприємства «Колос» - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02092, м. Київ, вул. Бутлерова, 1; ідентифікаційний код: 40720198) на користь Приватного підприємства «Колос» (58002, м. Чернівці, площа Театральна, буд. 6; ідентифікаційний код: 14257808) 267 851 (двісті шістдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн 79 коп. - неустойки, 82 905 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ять) грн 14 коп. - 3 % річних та 133 555 (сто тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 90 коп. - інфляційних втрат, а також 21 660 (двадцять одну тисячу шістсот шістдесят) грн 01 коп. - судового збору та 12 572 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 11 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

4. У задоволенні позову Приватного підприємства «Колос» в частині стягнення 2 000 000, 00 грн основного боргу, 1 479, 84 грн - неустойки, 243, 25 грн 3 % річних - відмовити.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.04.2024.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких