Ухвала

від 18.04.2024 по справі 910/1721/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.04.2024Справа № 910/1721/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши заяву Науково-медичного центру "Колфі" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову,

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу,

ВСТАНОВИВ:

Науково-медичний центр "Колфі" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Вінницької обласної ради, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області з вимогами про:

- визнання недійсними результати аукціону LLP001-UA-20240130-21657 за результатами якого може бути продовжений договір оренди з Науково-медичним центром "Колфі" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю" на приміщення новозбудованого переходу між корпусами №6 та №7 літ. ІВ (№№1-5, нумерація за інвентарною справою приміщення №3), основною та загальною площею 55,8 кв. м., що находиться за адресою: вул. Пирогова, 46, м. Вінниця та перебуває на праві оперативного управління у КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня мі. МІ. Пирогова", або укладений з новим орендарем, для розміщення аптеки;

- визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області), укладений між КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня мі. МІ. Пирогова" та Науково-медичним центром "Колфі" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю від 23.08.2015 продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

16.04.2024 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на приміщення новозбудованого переходу між корпусами №6 та №7 літ. ІВ (№№1-5, нумерація за інвентарною справою приміщення №3), основною та загальною площею 55,8 кв. м., що находиться за адресою: вул. Пирогова, 46, м. Вінниця та перебуває на праві оперативного управління у КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня мі. МІ. Пирогова";

- заборонити Управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області вчиняти будь-які дії, щодо приміщення новозбудованого переходу між корпусами №6 та №7 літ. ІВ (№№1-5, нумерація за інвентарною справою приміщення №3), основною та загальною площею 55,8 кв. м., що находиться за адресою: вул. Пирогова, 46, м. Вінниця та перебуває на праві оперативного управління у КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня мі. МІ. Пирогова".

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Оскільки у даному випадку заявник звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення заявленої вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволені заяви Науково-медичного центру "Колфі" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у визначеному розділом IV ГПК України порядку.

Суддя О.М.Ярмак