Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/1376/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2024Справа № 910/1376/21За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" арбітражного керуючого Різника О.Ю.

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та кінцевих бенефіціарних власників боржника

в межах справи №910/1376/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" (04076, м. Київ, пр-кт. С. Бандери,21,оф.9, ідентифікаційний номер 40438660)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька,28, оф.418, ідентифікаційний номер 42459347)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

від позивача -Різник О.Ю.

від відповідача-1 - ОСОБА_4

від відповідача-2 - ОСОБА_5

від відповідача-3- ОСОБА_6

вільний слухач - ОСОБА_7 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1376/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та бенефіціарних власників боржника.

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" у розмірі 5 118 587,27 грн. на колишніх керівників та кінцевих бенефіціарних власників боржника, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 вирішено звернутися до Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

15.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов лист Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації стосовно ОСОБА_1 , згідно яких остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 12.04.2017 по теперішній час.

24.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов лист Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації з відомостями стосовно ОСОБА_3 , згідно з якими остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 16.03.2019 по теперішній час.

06.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з відомостями стосовно ОСОБА_2 , згідно з яких остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 з 04.04.2019 по теперішній час.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15.02.2023.

15.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання без участі представника.

15.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-3 про продовження строку на подання відзиву, відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 відкладено підготовче засідання на 29.03.2023.

20.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача -3 на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

22.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "Орні Груп" про відкладення судового засідання

22.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення ТОВ "Орні Груп" щодо заперечень від 15.03.2023.

22.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення ліквідатора щодо поданих заперечень відповідачем-3.

21.04.2023 до суду надійшли заперечення відповідача-3 на пояснення ліквідатора щодо поданих заперечень відповідачем-3.

25.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення ліквідатора на заперечення відповідача-3 від 17.04.2023.

26.04.2023 до суду надійшло клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. про долучення документів до матеріалів справи.

26.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.04.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про витребування доказів. Відкладено підготовче засідання у справі № 910/1376/21 на 07.06.2023.

15.05.2023 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

15.05.2203 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь ФОП Плис В.В. на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2023.

06.06.2023 до суду надійшли пояснення ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. на відзив ОСОБА_1

07.06.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про витребування оригіналів письмових доказів.

07.06.2023 до суду надійшло клопотання ліквідатора про проведення судового засідання без його участі.

07.06.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.

07.06.2023 до суду надійшли від ОСОБА_3 додаткові пояснення по справі.

Судове засідання, призначене на 07.06.2023, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мандичева Д.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06.2023 призначено розгляд справи № 910/1376/21 у підготовчому засіданні на 02.08.2023.

02.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-3 на клопотання ТОВ "Орні Груп" про витребування оригіналів документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про витребування оригіналів письмових доказів. Витребувано у Фізичної особи-підприємця Плис Валерія Віталійовича ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ) оригінали наступних документів, а саме:- договір № 040820/1 на утилізацію відходів від 04.08.2020;- додаток № 1 (специфікація) до договору № 040820/1 від 04.08.2020;- акт приймання-передачі до договору № 040820/1 від 04.08.2020;- додаткова угода № 1 від 21.08.2020 до договору № 040820/1 від 04.08.2020 на 1 арк.;- додаткова угода № 2 від 22.08.2020 до договору № 040820/1 від 04.08.2020 на 1 арк.;- договір про переведення боргу від 23.09.2020 на 3 арк.;- акт надання послуг № 1835 від 20.10.2020 р. на 1 арк.;- акт приймання-передачі відходів до акту надання послуг № 1835 від 20.10.2020, закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 27.09.2023.

17.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 -відповідача-2 про витребування доказів.

У судовому засіданні, що відбулось 27.09.2023 судом оголошено перерву до 03.11.2023.

03.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла промова відповідача-2 в судових дебатах.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.11.2023 постановлено повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні. Продовжено підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні. Проводити підготовче провадження у справі № 910/1376/21 з розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та бенефіціарних власників боржника, у розумні строки. Задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів. Відкладено підготовче засідання у справі № 910/1376/21 на 06.12.2023.

01.12.2023 до суду надійшло повідомлення від АТ "Укрпошта" на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2023.

04.12.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про призначення фізико-хімічної експертизи документів у справі.

04.12.2023 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про витребування документів.

06.12.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2023 відкладено підготовче засідання на 24.01.2024.

08.12.2023 до суду надійшло повідомлення по справі від Акціонерного товариства "Укрпошта" на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2023.

22.12.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення відповідача-3 на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про призначення судової експертизи.

22.12.2023 до суду надійшли заперечення ОСОБА_3 на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про витребування документів.

03.01.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення відповідача-2 по справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2024 залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про призначення судової фізико-хімічної експертизи матеріалів документів. Залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орні Груп" про витребування документів. Закрито підготовче провадження у справі № 910/1376/21. Призначено справу № 910/1376/21 до розгляду по суті на 06.03.2024.

У судовому засіданні 06.03.2024 судом оголошено перерву у судових дебатах до 03.04.2024.

У судове засідання, призначене на 03.04.2024, з`явилися повноважні представники сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.05.2021 у справі №910/1376/21 Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно - будівельна компанія «Моноліт» (04050, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок, 28, офіс 418, код 42459347) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1939 від 08.01.2020).

На виконання приписів норм частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення активів банкрута для подальшого погашення грошових вимог кредиторів ТОВ АБК «Моноліт», ліквідатором банкрута у ліквідаційній процедурі вчинялися дії для виявлення майна та активів товариства.

У рамках справи про банкрутство ТОВ АБК «Моноліт» за підсумками процедури розпорядження та ліквідаційної процедури виявлено малоцінні предмети, які колишній керівник ОСОБА_3 за актом приймання-передачі від 12.11.2021 передала ліквідатору. Балансова вартість переданого майна - 11004,90 грн.

Після отримання майна від колишнього керівника ліквідатором проведено інвентаризацію активів та зобов`язань ТОВ «АБК «Моноліт» у період із 12.11.2021 до 23.11.2021. За результатами інвентаризації встановлено основні засоби балансовою вартістю 11 004,90 грн. та кредиторську заборгованість у розмірі 5 143 414,27 грн.

За замовленням ліквідатора проведено оцінку виявленого майна та визначено його вартість 24 827,00 грн.

Ліквідатором організовано та здійснено продаж майна банкрута на аукціоні.

23.02.2022 відбувся перший аукціон без можливості зниження початкової ціни з продажу майна банкрута на електронному торговому майданчику - «Prozorro.Продажі» за лотом №42459347-1, ціна реалізації - 24 827,00 грн. Ліквідатор звернувся до переможця аукціону із запитом про сплату коштів за аукціоном. Переможцем на рахунок банкрута перераховано повну ціну за придбане майно, між сторонами підписано акт про придбання майна на аукціоні та акт приймання-передачі проданого майна на аукціоні.

Після продажу майна на аукціоні на ліквідаційний рахунок банкрута зараховані кошти у розмірі 24 827,00 грн. Із них 21 365,48 грн. частково відшкодовано основну грошову винагороду ліквідатора та 3 000,00грн. перераховано на користь ФОП Ігнатишин С.С. за проведення незалежної оцінки майна банкрута на підставі рах.№01-12/21-1 від 15.12.2021 за договором оцінки майна ТОВ АБК Моноліт від 01.12.2021 №01-12/21-1.

Таким чином, розмір виявлених активів банкрута становить 24 827,00 грн.

Ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів, до якого включено борги банкрута перед кредиторами у загальному розмірі 5 143 414,27 грн. перед ТОВ «Скрудж» (4 043 870,90 грн.), ТОВ «Орні Груп» (1 092 998,72 грн.) та ГУ ДПС у м. Києві (6 544,65 грн.).

Для проведення аналізу фінансового стану ТОВ «АБК «Моноліт» арбітражним керуючим залучено аудитора - ПП «Сервіском Аудит».

У підрозділі 4.2 Звіту за результатами фінансового аналізу проведено розрахунки показників господарської діяльності і досліджено управлінські рішення колишнього керівництва банкрута. У звіті зроблено висновок про те, що в діях керівника та засновників ТОВ «АБК «Моноліт» мають місце економічні ознаки дій з доведення до банкрутства, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку із чим боржник був не в змозі сплатити кредиторам обов`язкові платежі. В звіті зазначається про списання матеріальних цінностей боржника, що могло погіршити фінансовий стан товариства.

Ліквідатором проаналізовано інформацію та документи щодо господарської діяльності ТОВ «АБК «Моноліт», щодо управлінських рішень колишніх посадових осіб товариства, що мали вирішальний вплив на діяльність товариства, та встановлено наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та учасників боржника з огляду на наступне.

Ліквідатором зазначено коло осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність ТОВ «АБК «Моноліт», з яких:

- учасники: до 30.01.2020 - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи - громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; із 30.01.2020 - кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи -громадянка України - ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).

- керівники: із 22.06.2019 - 30.01.2020 - ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ); із 30.01.2020 до 24.08.2021 - ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).

Щодо дій та бездіяльності зазначених осіб, що призвели до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», ліквідатором зазначено наступне.

1. Невиконання договірних зобов`язань перед контрагентами у період 2019-2020рр., що призвело до банкрутства ТОВ «АБК «Моноліт».

26.04.2019 між ТОВ «ОРНІ ГРУП» (постачальник, третя особа) та ТОВ «АБК «Моноліт» (покупець) укладений договір поставки №260419-1 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору поставляти покупцю лайнер (далі - товар), або інший товар зазначений у додатках до існуючого договору, в обсязі, асортименті та на умовах згідно з додатками, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 1 від 26.04.2019 на суму 332 050,20 грн., № 2 від 17.05.2019 на суму 2 958,50 грн., № 3 від 10.06.2019 на суму 344 194,80 грн., № 5 від 27.06.2019 на суму 912 576,00 грн., № 8 від 19.07.2019 на суму 2 982 551,40 грн. ТОВ «ОРНІ ГРУП» на виконання умов договору № 260419-1 від 26.04.2019 року здійснив поставку товару на загальну суму 4 574 330,90 грн.

Строк оплати за видатковою накладною № 1 від 26.04.2019 настав 29.10.2019, за видатковою накладною № 2 від 17.05.2019 - 19.11.2019, за видатковою накладною № 3 від 10.06.2019 - 11.12.2019, за видатковою накладною № 5 від 27.06.2019 - 28.12.2019, за видатковою накладною № 8 від 19.07.2019 - 21.01.2020.

Платіжними дорученнями № 278 від 09.10.2019, № 281 від 15.10.2019, № 296 від 21.10.2019 ТОВ «АБК «Моноліт» частково здійснив оплату поставленого ТОВ «ОРНІ ГРУП» товару на суму 535 000,00 грн., у зв`язку зі чим заборгованість покупця за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 становить 4 039 330,90 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі № 910/2269/20 стягнуто з ТОВ «АБК «Моноліт» суму основного боргу у розмірі 4 039 330,90 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 60 589,96 грн. Заборгованість перед кредитором не погашена та включена до реєстру вимог кредиторів банкрута.

18.11.2019 між ТОВ «ОРНІ ГРУП» (далі - поклажодавець) та ТОВ «АБК «Моноліт» (далі - зберігач) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №181119-1, відповідно до якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку договору матеріальні цінності поклажодавця (далі - товар) (п. 1.1. договору).

Зберігач здійснював зберігання товару за наступною адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 7д (п. 1.4. договору).

У додатку № 1 до договору №181119-1 сторони визначили перелік та обсяг товару, яке передається на відповідальне зберігання, зокрема:

- SAERTEX-LINER S+ ремонтний рукав з полімерного матеріалу для санації трубопроводів, розміром DN350/WT4, кількістю 300 м, загальною вартістю 2 641 500,00 грн.;

- Polymer foil технічна плівка з полімеру етилену товщиною (0,5 мм) для санації трубопроводів, розміром 400 мм, кількістю 750 м, загальною вартістю 61 477,50 грн.;

- SAERTEX-LINER S+ ремонтний рукав з полімерного матеріалу для санації трубопроводів, розміром DN350/WT4, кількістю 300 м, загальною вартістю 2 641 500,00 грн.;

- SAERTEX-LINER S+ ремонтний рукав з полімерного матеріалу для санації трубопроводів розміром DN400/WT4, кількістю 250 м, загальною вартістю 2 281 500,00 грн.;

- Polymer foil технічна плівка з полімеру етилену товщиною (0,5 мм) для санації трубопроводів, розміром 400 мм, кількістю 250 м, загальною вартістю 20 492,50 грн.;

- SAERTEX-LINER S+ ремонтний рукав з полімерного матеріалу для санації трубопроводів розміром DN500/WT4, кількістю 160 м, загальною вартістю 1 890 880,00 грн.

28.01.2020 поклажодавець звернувся до зберігача з вимогою №28/01-01 повернути товар, зокрема, SAERTEX-LINER S+ ремонтний рукав з полімерного матеріалу для санації трубопроводів, розміром DN350/WT4, кількістю 600 м. Проте зберігачем не було здійснено повернення зазначеного товару.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку неповернення товару поклажедавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажедавцеві за його вимогою штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день затримки.

У зв`язку з невиконанням умов договору щодо повернення товару поклажедавцеві, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 466 984,67 грн. за період з 01.01.2020-01.06.2020.

Відповідно до п. 2.1.1. договору зберігач зобов`язаний вживати всі необхідних заходів для забезпечення схоронності товару протягом строку зберігання.

Згідно з п. 2.1.3. договору зберігач зобов`язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження товару поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним законодавством України з моменту одержання товару від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві.

Відповідно до п. 5.2. договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність товару з моменту передання товару на зберігання і до моменту його повернення поклажедавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження товару, який переданий на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажедавцеві всі пов`язані з цим збитки.

У зв`язку з незбереженням частини товару, зокрема, Polymer foil технічної плівки з полімеру етилену товщиною (0,5 мм) для санації трубопроводів загальною вартістю 61 477,50 грн., із зберігача судом стягнуто збиток у розмірі вартості втраченого товару.

Зокрема, рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2020 у справі №910/8660/20 стягнути з ТОВ «АБК «Моноліт» на користь ТОВ «Орні Груп» штраф у розмірі 355 224 (триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять чотири) грн 69 коп., збитків у розмірі 61 477 (шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн 50 коп. та 6 250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 53 коп. витрат на сплату судового збору. Заборгованість перед кредитором не погашена та включена до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Саме за заявою ТОВ «Орні Груп» порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «АБК «Моноліт» ухвалою від 24.02.2021 у справі №910/1376/21.

Борг перед ТОВ «Скрудж» та ТОВ «Орні Груп» є причиною банкрутства ТОВ «АБК «Моноліт» так як вимоги цих двох кредиторів становлять 99% всіх вимог до банкрута.

Товар за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 отримано директором боржника ОСОБА_2 . Строк оплати отриманого товару настав у період жовтень 2019-січень 2020, тобто коли директором була ОСОБА_2 .

Згідно балансу на 31.12.2019 у ТОВ «АБК «Моноліт» були наявні грошові кошти та їх еквіваленти у загальному розмірі 5,9 млн грн. Тобто, товариство (банкрут) умисно не виконало зобов`язання із оплати боргу перед ТОВ «Орні Груп» внаслідок чого утворився борг у загальному розмірі 4 039 330,90 грн.

За підписом директора ТОВ «АБК «Моноліт» ОСОБА_2 18.11.2019 між ТОВ «ОРНІ ГРУП» (далі - поклажодавець) та ТОВ «АБК «Моноліт» (далі - зберігач) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №181119-1.

За актами приймання-передачі товару від 19.11.2019, 28.11.2019, 02.12.2019 за підписом ОСОБА_2 ТОВ «АБК «Моноліт» прийняло товар на зберігання.

Обов`язок ТОВ «АБК «Моноліт» із неповернення товару був порушений у період виконання повноважень директора ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зокрема, згідно з п. 7.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2019 року.

Вимоги ТОВ «Орні Груп» від 28.01.2020, від 12.02.2020, 28.05.2020 про повернення товару не були виконані.

Фактичне повернення ТОВ «АБК «Моноліт» (банкрут) товару ТОВ «ОРНІ ГРУП» (кредитор) відбулось 01.06.2020 року, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі товару від 01.06.2020.

Під час повернення товару 01.06.2020 була встановлена відсутність його частини, зокрема, Polymer foil технічної плівки з полімеру етилену товщиною (0,5 мм) для санації трубопроводів загальною вартістю 61 477,50 грн (відповідний рядок містить напис «відсутня»).

Тобто, за період коли повноваження директорів виконували ОСОБА_2 , а із 30.01.2020 - ОСОБА_3 , частина товару на суму 61,5 тис. грн., що приймалася за підписом ОСОБА_2 була втрачена.

Таким чином, через неналежне виконання зобов`язань керівниками ТОВ «АБК «Моноліт» та учасниками товариства, які не забезпечили належний контроль за господарською діяльністю товариства, у період жовтень 2019-червень 2020 утворилася заборгованість за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 та договором про надання послуг відповідального зберігання №181119-1 від 18.11.2019 у загальному розмірі 4,5 млн. грн., яку товариство не змогло погасити, що стало підставою для визнання боржника банкрутом.

2. Здійснення господарських операцій без мети отримання прибутку (фінансові допомоги).

Під час аналізу виписки за рахунком ТОВ «АБК «Моноліт» в АТ «Альфа-Банк» виявлено, що товариство (банкрут) в період існування боргу за товар перед ТОВ «Орні Груп» 01.04.2020 та 02.04.2020 перераховувало кошти на рахунок директора ОСОБА_3 в наступному порядку:

- 30 000,00грн., 30 000,00грн., 30 000,00грн., 30 000,00грн., 20 000,00грн., 30 000,00грн., 30 000,00грн. як надання фінансової допомоги на підставі договору №310320-1 від 31.03.2020.

Згідно виписки товариства в АТ «Альянс Банк» повернуто коштів на рахунок товариства у розмірі 93 700,00грн.

Однак, 11.08.2020 між ТОВ «АБК «Моноліт» (первісний кредитор), ТОВ «Українські санаційні технології» (новий кредитор) та ОСОБА_3 (боржник) було укладено договір №11/08-20 від 11.08.2022 про відступлення прав вимоги за яким первісний кредитор ТОВ АБК «Моноліт» (керівником була ОСОБА_3 ) відмовилося від прав вимог товариства до самої себе - ОСОБА_3 у розмірі 97200,00грн. за договором фінансової допомоги №310320-1 від 31.03.2020. Згідно умов договору уступки розрахунком за цим договором є взаємозалік вимог із ТОВ «Українські санаційні технології» на 97,2 тис.грн. до ТОВ «АБК «Моноліт», які нібито існували за договірними зобов`язаннями між товариствами.

Тобто, в момент коли у ТОВ «АБК «Моноліт» існував борг перед ТОВ «Орні Груп» колишній керівник вчинила дії із відступлення права вимоги грошових коштів до самої ж себе на 97,2 тис.грн.

2.2. Під час аналізу виписки за рахунком ТОВ «АБК «Моноліт» в АТ «Альфа-Банк» виявлено, що товариство перераховувало кошти на рахунок ОСОБА_2 в наступному порядку:

- 125000,00грн. як повернення зворотної фінансової допомоги по договору №251019-1 від 25.10.2019

- 125000,00грн. як повернення зворотної фінансової допомоги по договору №011119-1 від 01.11.2019

- 50000,00грн. повернення зворотної фінансової допомоги по договору №150819-1 від 15.08.2019.

При чому на рахунок ТОВ «АБК «Моноліт» попередньо 25.10.2019 та 05.11.2019 зараховувалися кошти у розмірах - 125000,00грн. за договором фінансової допомоги №251019-1 від 25.10.2019 та 125000,00грн. по договору фінансової допомоги №011119-1 від 01.11.2019. Однак, платником не вказана ОСОБА_2 . Лише в призначенні платежу вказано від ОСОБА_2 . Попередньо грошові кошти від ТОВ «АБК «Моноліт» перераховувалися саме на рахунок ОСОБА_2 , як отримувача.

Ліквідатором не виявлено перерахування ОСОБА_2 50000,00грн. зворотної фінансової допомоги по договору №150819-1 від 15.08.2019.

Таким чином, відсутні правові підстави для перерахування ТОВ «АБК «Моноліт» на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів у загальному розмірі 300тис.грн. Договори фінансової допомоги із ОСОБА_2 . ліквідатору не передано, що доводиться актами приймання-передачі документів, що додано до заяви.

На адресу ОСОБА_2 було направлено запит вих.№02-09/105 від 18.08.2021 про надання документів про надання останньою фінансової допомоги товариству та про правові підстави операцій із перерахування коштів ТОВ «АБК «Моноліт» на користь колишнього керівника ОСОБА_2 . Однак, відповіді на запит не було надано.

Відтак, колишнім директором ОСОБА_2 на свою ж користь було перераховано кошти товариства (банкрута) у загальному розмірі 300 000,00 грн. Останньою не доведено наявність правових підстав для такого перерахування, ліквідатором підстав для перерахунку коштів також не виявлено.

Операції із перерахування фінансової допомоги не мали на меті отримання прибутку ТОВ «АБК «Моноліт». Контрагенти за такими операціями не наводять мети господарських операцій.

Згідно балансу на 31.12.2019 ТОВ «АБК «Моноліт» мало залишок грошових коштів - 5,8 млн.грн., згідно звіту про фінансові результати за 2019-й рік товариство за звітний період мало чистий прибуток - 84,2 тис.грн. Указані показники доводять безпідставність господарських операцій із надання товариством та повернення фінансових допомог.

3. Втрата/виведення майна, безпідставне списання основних засобів ТОВ «АБК «Моноліт».

Згідно внутрішніх документів товариства (прибуткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні від постачальників товарів, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів) у період із квітня 2019 до березня 2020 року (включно), в період вже наявності у банкрута кредиторської заборгованості перед своїми контрагентами, ТОВ «АБК «Моноліт» набувало у власність та використовувало у господарській діяльності основні засоби загальною вартістю більше 5 143 414,27 грн., що є заборгованістю перед кредиторами, яка визнана у справі про банкрутство та включена до реєстру вимог кредиторів.

Тобто, за рахунок активів, які були у власності ТОВ «АБК «Моноліт» за рік до порушення справи про банкрутство було можливе погашення боргів перед кредиторами у повному обсязі.

У період із червня 2019 року до січня 2020 року керівником ОСОБА_2 наказами вводилися в експлуатацію необоротні матеріальні активи та основні засоби, що придбавалися ТОВ «АБК «Моноліт». Наказом від 07.10.2019 №07/10/19-1 створено постійно діючу комісію ТОВ «АБК «Моноліт» з введення та виведення з експлуатації основних засобів.

Однак, відсутні будь-які документи про передачу активів, що вводилися в експлуатацією керівником ОСОБА_2 , наступному керівнику ОСОБА_3 . Під час проведення інвентаризації останньою не виявлено частини активів ТОВ «АБК «Моноліт» (монітори LG 21.5, монітори LG 21.8, багатофункційний пристрій Samsung, вентилятори, шуроповерти, компресори, шліфувальна машинка Makita, шредер, масляний радіатор, насос, Неттопи Asus, кавомашина Saeko та інші основні засоби), що були у віданні товариства за період, коли директором була ОСОБА_2 .

Відтак, керівником ОСОБА_2 не забезпечено збереження майна товариства, яке придбавалося та вводилося в експлуатацію за період виконання останньою повноважень керівника товариства.

Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 03.08.2020 у власності ТОВ «АБК «Моноліт», за підписом директора ОСОБА_3 встановлено основні засоби - полімерні рукава зі склопластика Saertex-Liner S + DN150/WT4, Saertex-Liner S + DN300/WT4, Saertex-Liner S + DN400/WT4, Saertex-Liner S + DN500/WT4 загальною вартістю 3 106 233,24грн.

Також виявлено три відрізки ремонтного рукава для санації трубопроводів , Saertex-Liner S + DN350 вартістю 58 969,24грн. та технічну плівку вартістю 91 386,30грн.

Прийнято рішення списати виявлене майно нібито у зв`язку із закінченням строку придатності, втратою технічних характеристик. Майно було списано про що складено акти №12, №11, №13 від 04.08.2020.

Згідно отриманих документів списано майна товариства вартістю 3 468 957,31грн. Однак, жодні документи (технічні умови, договори купівлі-продажу, в яких зазначено термін придатності, акти огляду, ін.), які б доводили наявність підстав для списання майна - не виявлено.

В період наявності заборгованості перед кредитором, колишнім керівником, було виявлено нестачу необоротних матеріальних активів та основних засобів, які були у віданні товариства, коли директором була ОСОБА_2 .

В період наявності заборгованості перед кредитором була виявлена нестача основних засобів, які були списані ОСОБА_3 без вчинення останньою ефективних дій для пошуку такого майна

Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 30.10.2020 виявлено фактичну наявність основних засобів вартістю 35 112, 14 грн. Указане майно у ліквідаційній процедурі банкрута було передано ліквідатору та реалізоване із аукціону.

Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 13.11.2020 виявлена нестача основних засобів ТОВ «АБК «Моноліт» на загальну суму 217 742,03 грн. У протоколі зазначені про те, що можлива причина нестачі - крадіжка, винної особи не встановлено.

Однак, відсутні будь-які документи про ефективні дії для пошуку майна ТОВ «АБК «Моноліт» загальною вартістю 217 742,03грн. та притягнення винних осіб до відповідальності - проведення службових розслідувань, звернення із заявою про кримінальне правопорушення до правоохоронних органів, оскарження можливої бездіяльності відповідальних осіб поліції слідчому судді, тощо.

Замість пошуку основних засобів товариства 13.11.2020 керівник ОСОБА_3 списала відсутнє майно ТОВ «АБК «Моноліт», що доводиться актами на списання основних засобів - монітори LG 21.5, монітори LG 21.8, багатофункційний пристрій Samsung, вентилятори, шуроповерти, компресори, шліфувальна машинка Makita, шредер, масляний радіатор, насос, Неттопи Asus, кавомашина Saeko та інші основні засоби, що вказані в актах на списання.

Отже, списання дороговартісних основних засобів відбулося колишнім керівництвом за три місяці до порушення справи про банкрутство ТОВ «АБК «Моноліт».

Пунктом 7.22.2 Статуту визначено, що директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, несе персональну відповідальність за діяльність товариства.

За період виконання повноважень директора ОСОБА_2 та ОСОБА_3 списано наявних активів товариства на суму 3 468 957,31 грн., втрачено майна на суму 217 742,03 грн. та не здійснено заходів для його пошуку, встановлення винних осіб та відшкодування збитків товариству за рахунок таких осіб. Відсутність ефективних дій для пошуку активів товариства та списання майна ТОВ «АБК «Моноліт» за три місяці до порушення справи про банкрутство товариства свідчить про намір колишніх посадових осіб уникнути звернення стягнення на майно боржника в рахунок погашення заборгованості.

Дії/бездіяльність керівників призвели до втрати можливості ТОВ «АБК «Моноліт» здійснювати господарську діяльність та до порушення справи про банкрутство товариства.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 08.07.2021 надано інформацію про перелік рахунків ТОВ «АБК «Моноліт» в трьох банках - АТ «Альфа Банк», АТ «КБ «Приватбанк» та АТ «Банк Альянс».

Оборот коштів за рахунками ТОВ «АБК «Моноліт» за період 01.01.2018 до 2021 року становить: за рахунком у АТ «Альфа Банк» - за дебетом 17 710 884,16грн., за кредитом 11 997 289,48грн., остання операція 29.05.2020; у АТ КБ «Приватбанк» - за дебетом 4 907 283,22грн., за кредитом 4 907 283,22грн., остання операція 07.07.2020; у АТ «Банк Альянс» - остання операція 10.2020. Копії перших та останніх сторінок виписок за рахунками додаються.

Рух коштів за рахунками ТОВ «АБК «Моноліт» доводить, що дії колишніх посадових осіб ТОВ «АБК «Моноліт» із червня 2019 до листопада 2020 року, за наявності основних засобів та грошових коштів, призвели до втрати товариством можливості здійснювати господарську діяльність та розраховуватися за зобов`язаннями перед кредиторами.

4. Колишніми посадовими особами ТОВ «АБК «Моноліт» не вчинено дій для добровільної ліквідації товариства.

Згідно із даними балансу товариства на 31.12.2020 року поточні зобов`язання ТОВ «АБК «Моноліт» становили 10,8 млн. грн. Звіт про фінансові результати відображає збитки за результатами господарської діяльності у загальному розмірі 7,2 млн.грн., при тому що за 2019 рік фінансові результати характеризуються прибутком у розмірі 84 тис.грн.

Як зазначено вище, у липні 2020 року фактично припинилися операції за рахунками ТОВ «АБК «Моноліт». За 2020-й рік майно товариства зменшилося із більше 5млн.грн. до 35112, 14 грн. 04.08.2020 списано майна товариства вартістю 3 468 957,31грн.

Тобто, під час проведення інвентаризації у жовтні-листопаді 2020 року керівництво ТОВ «АБК «Моноліт» (директор та учасник) володіли/повинні були володіти інформацією про неможливість в подальшому здійснювати господарську діяльність та про неможливість погашення боргу перед кредиторами.

Однак, із липня 2020 посадовими особами та органами управління ТОВ «АБК «Моноліт» не вчинялися дії для запобігання банкрутству та дії для погашення вимог кредиторів.

Згідно п.7.22.3-7.22.4 Статуту ТОВ «АБК» «Моноліт» директор зобов`язаний керуватися у своїй діяльності затвердженими рішеннями Загальних зборів учасників та цим Статутом;якщо вартість чистих активів товариства знизилась більш як на 50% порівняно із цим показником станом на кінець попереднього року, директор товариства зобов`язаний скликати загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60-ти днів з дня такого зниження та включити питання до порядку денного про заходи для покращення фінансового становища товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про його ліквідацію.

Згідно п. 7.26.2 на вимогу учасника товариства проводиться аудиторська перевірка фінансової звітності із залученням аудитора.

Пунктом 10.2 Статуту визначено, що добровільна ліквідація товариства здійснюється за рішенням Загальних Зборів учасників.

Частинами 1, 2 ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства (чинний із 21.10.2019) визначено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Частиною 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Пунктом 13 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що до компетенції загальних зборів відноситься прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;

Жодних дій для ліквідації товариства посадові особи (директор, учасники) ТОВ «АБК «Моноліт» не вчинили та не здійснювали будь-яких заходів на розрахунок із кредитором.

5. Різке зменшення активів, порушення порядку подання фінансових звітів боржника.

Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» визначено, що відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Колишній керівник ТОВ «АБК «Моноліт» порушила ч. 1 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев`яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

Згідно балансу на 31.12.2020 року, у ТОВ «АБК «Моноліт» на кінець року були наявні активи загальною вартістю 100 тис.грн. (в т.ч. дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 49,9 тис.грн.).

Згідно оцінки переданих ліквідатору активів ринкова вартість останніх - 24,8 тис.грн.

Крім того, на початок 2020 року товариство мало грошові кошти у розмірі 5,8 млн.грн. А вже на кінець 2020-го року грошові кошти у товариства відсутні (баланс на 31.12.2020).

На початок 2020-ого року товариство мало активи загальною балансовою вартістю 11,5 млн.грн. На кінець 2020-ого року у товариства залишилося активів загальною балансовою вартістю 0,1 млн.грн.

Згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві від 12.07.2021 у грудні 2019 року на підприємстві обліковувались застраховані особи (працівники) у кількості 15 чоловік, а вже у листопаді 2020-го року - 1 особа. Тобто, за 2020-й рік кількість працівників зменшилася на 93%, що доводить різке зменшення господарської активності товариства.

При цьому у період 2020-ого року, протягом якого активи товариства зменшилися на 99,14% в порівнянні із початком року, у ТОВ «АБК «Моноліт» існував борг перед контрагентом ТОВ «Орні Груп».

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року по справі № 910/8660/20 стягнуто із ТОВ «АБК «Моноліт» на користь ТОВ «Орні Груп» штраф у розмірі 355 224 (триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять чотири) грн 69 коп., збитків у розмірі 61 477 (шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн 50 коп. та 6 250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 53 коп. витрат на сплату судового збору.

Дії із зменшення активів ТОВ «АБК «Моноліт» протягом 2020-ого року можуть свідчити про протиправні наміри колишнього керівництва вивести майно для уникнення звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргів.

За 2021 рік, до передачі документів ліквідатору у вересні 2021 року, проміжна фінансова звітність (в т.ч. квартальні на 31.03.2021, на 30.06.2021 Баланс (Звіт про фінансовий стан), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), місячні податкові декларації, місячні звіти про суми нарахованої з/п, тощо) колишнім керівником до контролюючих органів не передавалася.

Згідно отриманого фінансового звіту за 2019 рр. колишній керівник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відображала наявності у ТОВ «АБК «Моноліт» будь-яких активів. Указані обставини свідчать про намагання останніх приховати майно товариства.

Колишній керівник ТОВ «АБК «Моноліт» порушила ч. 1 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев`яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

Заперечуючи проти доводів ліквідатора, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та учасників боржника, ОСОБА_3 зазначено наступне.

Щодо невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» умов Договору поставки № 260419-1 від 126.04.2019 відповідачем-3 вказано, що 06.02.2020р. між ТОВ «Орні груп» і ТОВ "ФК"Афаліна" було укладено договір факторингу N06022020-01-0, за яким відступлено право вимоги за Договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 в сумі 4 039 330,90 грн. на користь ТОВ "ФК"Афаліна" і майже відразу ТОВ "ФК"Афаліна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «АБК «Моноліт» про стягнення 4 039 330,90 грн. заборгованості.

При цьому, про відступлення права вимоги за Договором поставки №260419-1 від 26.04.2019р. стало відомо ТОВ «АБК «Моноліт» з повідомлення ТОВ "ФК"Афаліна" N07/02-20-01 від 07.02.2020р., яке було отримано вже після того, як ТОВ "ФК"Афаліна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом.

Оскільки ТОВ "ФК"Афаліна" як новий кредитор, звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «АБК «Моноліт» про стягнення 4 039 330,90 грн., і 04.03.2020р. було судом відкрито провадження у справі № 910/2269/20, то Договір поставки №260419-1 від 26.04.2019 залишився невиконаним, а погашення заборгованості в сумі 4 039 330,90 грн. перед новим кредитором ТОВ "ФК"Афаліна" стало можливим тільки в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі № 910/2269/20 стягнуто з ТОВ «АБК «Моноліт» на користь ТОВ "ФК"Афаліна" суму основного боргу у розмірі 4 039 330,90 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 60 589,96 грн.

Враховуючи, те що 06.10.2020р. на виконання рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі №910/2269/20 за позовом ТОВ "ФК"Афаліна" до ТОВ «АБК «Моноліт» про стягнення 4 039 330,90 грн. було видано відповідний судовий наказ, а 12.10.2020р. приватним виконавцем Дяченко Е.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 за заявою ТОВ "ФК"Афаліна" на виконання рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі №910/2269/20, відповідачем-3 зазначено, що стягнення заборгованості відбувалося в примусовому порядку.

Отже, на думку відповідача-3, зобов`язання за Договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 в сумі 4 039 330,90 грн. перед ТОВ «Орні груп» не були виконані повністю у зв`язку із відступленням права вимоги за цим договором ТОВ "ФК"Афаліна" та відкриттям провадження у справі №910/2269/20.

Крім цього, як вбачається із банківських виписок в додатках до заяви ліквідатора, грошові кошти з рахунку ТОВ «АБК «Моноліт» в 2019 році перераховувалися по іншим договірним зобов`язанням, які були у ТОВ «АБК «Моноліт» з іншими юридичними особами, тому висновок ліквідатора про те, що товариство умисно не виконало зобов`язання із оплати боргу перед ТОВ «Орні Груп», незважаючи на наявність на рахунку 5,9 млн. грн., на думку відповідача-3, є безпідставними.

Таким чином, ОСОБА_3 зазначено, що у діях засновника і керівників ТОВ «АБК «Моноліт» відсутня вина щодо невиконання Договору поставки №260419-1 від 26.04.2019р. з метою умисного доведення товариства до банкрутства, оскільки частково було здійснено оплату поставленого ТОВ «Орні груп» товару на суму 535 000,00 грн., а інша сума заборгованості в сумі 4 039 330,90 грн. не була погашена у зв`язку із зміною кредитора і зверненням ТОВ "ФК"Афаліна" до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Щодо заборгованості за договором про надання послуг відповідального зберігання №181119-1 від 18.11.2019р., укладеного між ТОВ «Орні груп» (поклажодавець) та ТОВ «АБК «Моноліт» (зберігач), відповідачем-3 зазначено, що оскільки у ТОВ «АБК «Моноліт» були викрадені фінансово-господарські документи, в тому числі договір N 181119-1 від 18.11.2019р. з додатками, чим фактично було ускладнено господарську діяльність товариства, у зв`язку з чим 31.01.2020р. банкрутом була подана заява до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві про викрадення документів і відкриття кримінального правопорушення за ст. 185 та ст. 357 КК України, тому листом N03/02-2020 від 03.02.2020 про зазначені обставини було повідомлено ТОВ «Орні груп» і проханням надати копію договору N 181119-1 для виконання зобов`язань по договору.

У подальшому неодноразово, а в останній раз 16.04.2020р. за вих. № 16/04-2020 та 20.05.2020р. за вих. № 20/05-2020, направлялися листи до ТОВ «Орні Груп», в яких підтверджувалися наміри щодо виконання зобов`язання по договору N181119-1, і в черговий раз з проханням надати копії відповідних документів, які були відсутні у ТОВ «АБК «Моноліт».

Зважаючи на вказані обставини, фактичне повернення ТОВ «АБК «Моноліт» залишків товару ТОВ «Орні груп» відбулось 01.06.2020 року, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі товару від 01.06.2020р.

Відповідачем-3 зазначено, що під час повернення товару 01.06.2020 була встановлена відсутність його частини, зокрема, технічної плівки Polymer foil з полімеру етилену товщиною (0,5 мм) для санації трубопроводів загальною вартістю 61 477, 50 грн.

Згідно з поясненнями відповідача-3, незважаючи на те, що товар ТОВ «Орні груп», який знаходився на зберіганні у ТОВ «АБК «Моноліт» відповідно до договору про надання послуг відповідального зберігання N 181119-1, було повернуто повністю ТОВ «Орні груп», 20.06.2020 ТОВ «Орні груп» подало до Господарського суду м. Києва позовну заяву до ТОВ «АБК «Моноліт» про стягнення з ТОВ «АБК «Моноліт» заборгованості за договором N 181119-1 від 18.11.2019р. про надання послуг відповідального зберігання в розмірі 528 462,17 грн., з яких 466 984,67 гри. сума штрафних санкцій та 61 477,50 грн. сума збитків, завданих неналежним виконанням договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2020 у справі № 910/8660/20, стягнуто з ТОВ «АБК «Моноліт» на користь ТОВ «Орні груп» штрафні санкції у розмірі 355 224,69 грн., збитків у розмірі 61 477,50 грн. 50 коп. та 6 250,53 грн. витрат на сплату судового збору.

На виконання вказаного рішення суду, за заявою ТОВ «Орні груп» 28.12.2020р. приватним виконавцем Генним Д.А. було відкрито виконане провадження № НОМЕР_7.

Враховуючи те, що ТОВ «АБК «Моноліт» було повернуто товар ТОВ «Орні груп», а штрафні санкції були нараховані ТОВ «Орні груп» вже після повернення товару, що стало підставою для звернення ТОВ «Орні груп» до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «АБК «Моноліт» про стягнення за договором N181119-1 штрафних санкцій в розмірі 466 984,67 грн. та збитків у сумі 61 477,50 грн., на думку відповідача-3, у діях учасника і керівників ТОВ «АБК «Моноліт» відсутня вина щодо невиконання Договору N181119-1 від 18.11.2019 з метою доведення товариства до банкрутства, оскільки рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2020 у справі № 910/8660/20 підлягало виконанню у примусовому порядку.

Щодо перераховування коштів на рахунок директора ОСОБА_3 як надання фінансової допомоги на підставі договору №310320-1 від 31.03.2020. і укладення між ТОВ «АБК «Моноліт» і ТОВ «Українські санаційні технології» договору №11/08-20 про відступлення прав вимоги від 11.08.2020 відповідачем-3 зазначено наступне.

Відповідно до п.1.2 Договору № 310320-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.03.2020 р. (далі - Договір) фінансова допомога надавалася ОСОБА_3 на безвідсотковій основі, при цьому сторони не переслідували мети збереження фінансових активів, а метою даного договору не є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів сторін (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 200 000,00 грн.

Відповідно до 3.3 Договору ОСОБА_3 зобов`язана була повернути надану за даним Договором поворотну фінансову допомогу у повному розмірі протягом 3 календарних місяців з дати надання повної суми поворотної фінансової допомоги згідно п. 2.1 Договору.

Як вбачається із заяви ліквідатора та виписки за банківським рахунком ТОВ «АБК «Моноліт» в AT «Альфа-Банк» в період з 01.04.2020 та 02.04.2020, на виконання умов Договору №310320-1, ТОВ «АБК «Моноліт» на рахунок ОСОБА_3 було перераховано кошти на загальну суму 200 000,00 грн., з яких ОСОБА_3 було повернуто 93 700,00 грн., а право на іншу частину наданої поворотної фінансової допомоги у сумі 97 200,00 грн. було відступлено ТОВ «Українські санаційні технології» на підставі договору №11/08-20 про відступлення прав вимоги від 11.08.2020р.

Відповідно до п.2.4 Договору №11/08-20 про відступлення прав вимоги від 11.08.2020р., за цим договором новий кредитор (ТОВ «Українські санаційні технології») не сплачує ТОВ «АБК «Моноліт» винагороди чи процентів, на тих підставах, що сторони домовилися, що з моменту підписання цього договору та відступлення права вимоги, борг ТОВ «АБК «Моноліт» за договором поставки № 250220-1 від 25.02.2020р. в розмірі 34 000,00 грн. зменшився на 34 000,00 грн., а тому заборгованість по даному договору ТОВ «АБК «Моноліт» перед ТОВ «Українські санаційні технології» погашено повністю, також з моменту підписання цього договору та відступлення права вимоги, борг ТОВ ТОВ «АБК «Моноліт» перед ТОВ «Українські санаційні технології» за договором оренди транспортного засобу з водієм № 040320-1 від 04.03.2020р. в розмірі 222 240,00 грн. зменшився на суму 63 200,00 грн. і складає 159 040,00 грн.

Відповідачем-3 зазначено, що ОСОБА_3 було повернуто ТОВ «АБК «Моноліт» частину наданої фінансової позики і перераховано на рахунок ТОВ «АБК «Моноліт» грошові кошти в сумі 93 700,00 грн., а інша частина в сумі 97 200,00 грн. була повернута ТОВ «АБК «Моноліт» шляхом відшкодування ТОВ «Українські санаційні технології» заборгованості у розмірі 97 200,00 грн. перед ТОВ «АБК «Моноліт», що, на думку ОСОБА_3 , ніяким чином не вплинуло на платоспроможність ТОВ «АБК «Моноліт», та виключає у діях засновника і керівників ТОВ «АБК «Моноліт» умислу на доведення товариства до банкрутства.

Стосовно подальшої сплати коштів ОСОБА_3 у розмірі 97 200,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські санаційні технології» відповідачем-3 у поданих поясненнях зазначено, що ОСОБА_3 не зобов`язана доводити зазначені обставини, оскільки це, на думку відповідача-3, ніяким чином не впливає на платоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», а стосується виключно ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські санаційні технології».

Щодо списання майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» на суму 3 468 957,31 грн. ОСОБА_3 зазначено, що відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «АБК «Моноліт», по результату проведеної інвентаризації станом на 03.08.2020р. було встановлено наявність 437 м. полімерного рукаву зі склопластика SAERTEX-LINER S+, на загальну суму 3 165 202,48 грн., і 1293,5 м технічної плівки з полімеру для санації трубопроводів Polymer foil на загальну суму 91 386,30 грн., технічної плівки на суму 1 289,50 грн., а також встановлена нестача матеріалів на загальну суму 221 220,53 грн.

Крім цього, під час проведення інвентаризації був проведений аналіз щодо встановлення терміну придатності ремонтного рукаву з полімерного матеріалу для санації трубопроводів, а саме - SAERTEX-LINER S+, розміром DN150/WT4 в кількості 154 м, SAERTEX-LINER S+, розміром DN300/WT4 в кількості 11,5 м, SAERTEX-LINER S+, розміром DN400/WT4 в кількості 63,5 м, SAERTEX-LINER S+, розміром DN500/WT4 в кількості 100 м, SAERTEX-LINER S+, розміром DN600/WT4 в кількості 100 м, загалом 429м, на суму 3 106233,24 грн., а також ремонтні рукави SAERTEX-LINER S+, розміром DN350/WT4 в кількості 12 м. на суму 58 969,24 грн., всього на суму 3 165 202,48 грн.

Відповідно до листа виробника ремонтних рукавів SAERTEX від 13.03.2023р., наданий на запит ОСОБА_3 максимальний термін експлуатації вказаних виробів в 2019 році становив 6 місяців, про що 03.08.2020р. інвентаризаційною комісією ТОВ «АБК «Моноліт» було складено акт про встановлення строку придатності встановлення, відповідно до якого термін придатності полімерного SAERTEX-LINER S+, розміром DN150/WT4 в кількості 54 м. закінчився 10.12.2019р., SAERTEX-LINER S+, розміром DN150/WT4 в кількості 100 м закінчився 19.01.2020р., розміром DN300/WT4 в кількості 11,5 м закінчився 26.10.2019р., розміром DN350/WT4 в кількості 12 м закінчився 26.10.2019р., розміром DN400/WT4 в кількості 63,5 м закінчився 27.12.2019р., розміром DN500/WT4 в кількості 100 м закінчився 19.01.2020р., розміром DN600/WT4 в кількості 100 м закінчився 19.01.2020р.

Оскільки станом на момент проведення інвентаризації 02.08.2020 термін експлуатації вказаних рукавів закінчився, ОСОБА_3 було прийнято рішення про списання зазначеного майна та подальшу його передачу на утилізацію.

Так, 04.08.2020р. між ТОВ «АБК «Моноліт» і ФОП Плис В.В. було укладено договір № 040820/1 на утилізацію відходів, за яким останній зобов`язався надати послуги з організації збирання, заготівлі відходів для подальшої утилізації матеріалів відповідно до додатку № 1 до договору.

Також, були списані матеріали на загальну суму 221 220,53 грн., відсутність яких було виявлено під час інвентаризації 03.08.2020 і які були втрачені по невстановленим причинам.

Проте, відповідно до інвентаризаційних описів необоротних активів від 30.10.2020р. були виявлені необоротні активи на загальну суму 225 248,13 грн. (за даними бухгалтерського обліку), які в подальшому були передані ліквідатору.

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 13.11.2020р. було встановлено нестачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 217 742,03 грн., та за результатами якої було подана заява про кримінальне правопорушення до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, при цьому причина нестачі і винної особи не було встановлено, що стало причиною списання.

Таким чином, на думку ОСОБА_3 , твердження ліквідатора про те, що списання активів ТОВ «АБК «Моноліт» свідчить про намір уникнути звернення стягнення на майно боржника в рахунок погашення заборгованості є припущенням та не обґрунтовуються належними доказами.

Щодо втрати майна на суму 217 742,03 грн. відповідачем-3 зазначено, що згідно з протоколом інвентаризаційної комісії ТОВ «АБК «Моноліт» від 13.11.2020р. про результати проведеної інвентаризації станом на 13.11.2020р. було встановлено нестачу товарно-матеріальні цінностей на загальну суму 217 742,03 грн., та за результатами якої було подана заява про кримінальне правопорушення до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, однак причини нестачі і винної особи не було встановлено, що стало причиною списання даного майна.

Щодо списання іншого майна ОСОБА_3 зазначено, що як вбачається із протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ «АБК «Моноліт» від 30.10.2020р. зазначені ліквідатором частина основних засобів, в тому числі монітори LG 21.5, монітори LG 21.8, багатофункційний пристрій Samsung, вентилятори, шуроповерти, компресори, шліфувальна машинка Makita, шредер, масляний радіатор, насос, Неттопи Asus, кавомашина Saeko, не були виявлені інвентаризаційною комісією, при цьому причину нестачі не було встановлено, що стало причиною списання.

Крім цього, вартість основних засобів, які рахувалися на ТОВ «АБК «Моноліт» за даними бухгалтерського обліку і які були зазначені в протоколі інвентаризаційної комісії від 30.10.2020р., на який посилається ліквідатор в заяві, в кількості 104 од., складає 225 248,13 грн., а балансова вартість, з урахуванням зносу становить 122 889,43 грн., проте основні засоби, які були в наявності на суму 35 112,14 грн., були передані колишнім керівником товариства ОСОБА_3 . ліквідатору, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів ТОВ «АБК «Моноліт» на відповідальне зберігання від 12.11.2021р., що знаходиться в матеріалах справи №910/1376/21.

Таким чином, списані основні засоби на загальну суму 87 777,29 грн. (122 889,43 - 35 112,14 = 87 777,29), відсутність яких було виявлено при інвентаризації, були списані 13.11.2020р. у зв`язку із їх відсутністю, при цьому списання зазначених основних засобів, на думку відповідача-3, ніяким чином не вплинуло на платоспроможність ТОВ «АБК «Моноліт».

Щодо доводів ліквідатора стосовно не вчинення керівником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» жодних дій щодо добровільної ліквідації товариства та вжиття заходів з погашення кредиторської заборгованості боржника, відповідачем-3 зазначено, що згідно з фінансовою звітністю ТОВ «АБК «Моноліт» за 2019 рік, фінансові результати характеризуються прибутком у розмірі 84 тис. грн. і лише у липні 2020 року фактично припинилися операції за рахунками ТОВ «АБК «Моноліт».

Проте, як вбачається з витягу виконавчих проваджень, виконавче провадження № НОМЕР_6 за заявою ТОВ "ФК"Афаліна" на виконання рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі №910/2269/20 про стягнення 4 039 330,90 грн., приватним виконавцем Дяченко Е.С. було відкрито 12.10.2020р., а виконавче провадження № НОМЕР_7 за заявою ТОВ "Орні Груп" на виконання рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2020 у справі № 910/8660/20 про стягнення штрафу у розмірі 355 224,69 грн. і збитків у розмірі 61 477,50 грн., приватним виконавцем Генним Д.А. було відкрито 28.12.2020р.

Крім цього, на думку ОСОБА_3 , твердження ліквідатора про те, що керівництво володіло або повинно були володіти інформацією про неможливість в подальшому здійснювати господарську діяльність та про неможливість погашення боргу перед кредиторами у жовтні-листопаді 2020 року (під час проведення інвентаризації) є безпідставним, оскільки висновок про платоспроможність товариства можливо зробити за результатами фінансового аналізу із врахуванням фінансового звіту, який складається на початку наступного року, а саме фінансовий звіт ТОВ «АБК «Моноліт» за 2020 рік було складено в січні 2021 року.

Як вбачається із заяви ліквідатора, і згідно із даними балансу товариства станом на 31.12.2020 року поточні зобов`язання ТОВ «АБК «Моноліт» становили 10,8 млн. грн., а відповідно до Звіту про фінансові результати за результатами господарської діяльності ТОВ «АБК «Моноліт», який було складено у січні 2021 року, збитки у загальному розмірі складають 7,2 млн. грн.

Таким чином, ОСОБА_3 зазначено, що відомості про неможливість в подальшому здійснювати господарську діяльність та про неможливість погашення боргу перед кредиторами стали відомі не в жовтні-листопаді 2020 року, як про це стверджує ліквідатор, а в січні 2021 року за результатами складання фінансового звіту за 2020 рік.

Згідно з поясненнями відповідача-3, у матеріалах справи № 910/1376/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» міститься заява представника ТОВ «АБК «Моноліт» від 26.02.2021р. до Господарського суду м. Києва про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ТОВ «АБК «Моноліт», в обґрунтування якої представник ТОВ «АБК «Моноліт» посилався саме на ч. 6 ст. 34 КУзПБ, яка була розглянута судом, але ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2021р. було відмовлено ТОВ «АБК «Моноліт» у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі ч. 4 ст. 39 КУпБ, у зв`язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ «АБК «Моноліт» за заявою кредитора ТОВ "Орні Груп".

На думку відповідача-3, вказані обставини свідчать, що директором ТОВ «АБК «Моноліт» ОСОБА_3 не були порушені вимоги ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Крім того, відповідачем-1 ОСОБА_1 подано відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та учасників боржника, в якому відповідачем-1 було зазначено наступне.

Так, щодо можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 відповідач-1 вказує, що згідно з пунктом 4.2 Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» з урахуванням наведених обставин та ліквідним станом товариства станом на початок року 2020 в діях керівника та засновників ТОВ «АБК «Моноліт» мають місце економічні ознаки дій з доведення ТОВ «АБК «Моноліт» до банкрутства, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Оскільки у долученому ліквідатором звіті зазначено про задовільний стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» на початок 2020 року, на думку відповідача-1, відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 , оскільки вона була учасником товариства до кінця січня 2020 року.

Щодо невиконання боржником зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Орні Груп» за Договором поставки № 260419-1 від 26.04.2019 та Договору про надання послуг відповідального зберігання № 181119-1 від 18.11.2019 відповідачем-1 зазначено, що ліквідатор не наводить жодних аргументів стосовно невідповідності поведінки ОСОБА_1 , наслідком якої б, на його думку, могла бути неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт».

Натомість, із заяви ліквідатора та долучених до матеріалів справи документів слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» частково виконувало зобов`язання за вказаними договорами, а також на момент прийняття на себе відповідних зобов`язань мало фінансову спроможність їх подальшого виконання.

На підтвердження вказаної обставини відповідачем-1 зазначено, що згідно зі Звітом за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» товариство знаходилося у нормальному фінансовому стані на момент виходу ОСОБА_1 зі складу учасників боржника 27.01.2020, а також мало достатньо коштів та інших активів для виконання зобов`язань перед кредиторами.

Відповідачем-1 у поданому відзиві зазначено, що сам по собі факт виникнення заборгованості, навіть простроченої, як певний ризик звичайної господарської діяльності, не може бути єдиною підставою для покладення субсидіарної відповідальності на учасника боржника без урахування інших обставин, оскільки сам по собі факт наявності заборгованості не може свідчити про те, що у товариства відсутні активи для виконання зобов`язань перед кредиторами.

Стосовно тверджень ліквідатора щодо безпідставного перерахування коштів з рахунків боржника на користь ОСОБА_2 відповідачем-1 зазначено, що між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» було укладено ряд договорів безвідсоткової фінансової допомоги № 150819-1 від 15.08.2019, № 251019-1 від 25.10.2019 та № 011119-1 від 01.11.2019, за умовами яких ОСОБА_2 було надано товариству допомогу у загальному розмірі 300 000,00 грн. Згідно з наявними у матеріалах справи виписками по рахунках боржника товариством було перераховано на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 300 000,00 грн. в якості повернення фінансової допомоги за вищевказаними договорами. На думку відповідача-1, оскільки операції за вказаними договорами, укладеними між банкрутом та ОСОБА_2 , відбувалися у 2019 році, враховуючи висновки Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», такі операції не могли призвести до погіршення фінансового стану боржника та подальшого виникнення неплатоспроможності.

Також, відповідачем-2 подано відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у якому ОСОБА_2 зазначено наступне.

Згідно з доводами відповідача-2 ліквідатором не визначено конкретний перелік дій/бездіяльності ОСОБА_2 , які є протиправними та призвели до неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт».

Щодо невиконання боржником своїх зобов`язань за Договором поставки № 260419-1 від 26.04.2019 та Договору про надання послуг відповідального зберігання № 181119-1 від 18.11.2019 ОСОБА_2 зазначено, що станом на момент ухвалення судових рішень від 11.06.2020 по справі № 910/2269/20 та від 02.09.2020 по справі № 910/8660/20 відповідач-2 не була керівником боржника, а отже не мала змоги брати участь у даних спорах та впливати на розгляд справи та ухвалення відповідного рішення.

Стосовно доводів ліквідатора щодо безпідставного перерахування коштів боржника на рахунок ОСОБА_2 відповідач-2 зазначає таке.

Згідно з положеннями договорів безвідсоткової фінансової допомоги № 150819-1 від 15.08.2019, № 251019-1 від 25.10.2019 та № 011119-1 від 01.11.2019, укладеними між боржником та відповідачем-2, ОСОБА_2 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» фінансову допомогу у загальному розмірі 300 000,00 грн. У подальшому товариством було перераховано на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 300 000,00 грн. в якості повернення фінансової допомоги за вищезазначеними договорами, що підтверджується долученими банківськими виписками по рахункам боржника.

На думку відповідача-2, наведені ліквідатором обставини щодо зарахування коштів на рахунок боржника за платежами, в яких не було визначено платником ОСОБА_2 , а вказано у призначенні платежу «від ОСОБА_2 », не спростовують факт надання відповідачем-2 фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» за договорами безвідсоткової фінансової допомоги № 150819-1 від 15.08.2019, № 251019-1 від 25.10.2019 та № 011119-1 від 01.11.2019 у загальному розмірі 300 000,00 грн.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 . ліквідатором не зазначено які саме дії та бездіяльність відповідача-2 під час виконання нею повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» призвели до неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі - КУзПБ).

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.

Заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» мотивована тим, що внаслідок неправомірних дій учасників та керівників боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 2019 - 2020 років товариство втратило свою платоспроможність, не виконало договірні зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Орні Груп», що стало підставою для звернення останнього із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/1376/21.

26.04.2019 між ТОВ «ОРНІ ГРУП» (постачальник) та ТОВ «АБК «Моноліт» (покупець) укладений договір поставки №260419-1 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору поставляти покупцю лайнер (далі - товар), або інший товар зазначений у додатках до існуючого договору, в обсязі, асортименті та на умовах згідно з додатками, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» частково здійснило сплату поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" товару у сумі 535000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №278 від 09.10.2019, №281 від 15.10.2019, №296 від 21.10.2019.

У подальшому 06.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" (фактор) укладений договір факторингу № 06022020-01-Ф (надалі - договір факторингу).

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі № 910/2269/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Афаліна» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" суму основного боргу у розмірі 4 039 330,90 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 60 589,96 грн.

У вказаному рішенні судом було встановлено, що згідно з видатковими накладними: № 1 від 26.04.2019 на суму 332050,20 грн, №2 від 17.05.2019 на суму 2 958,50 грн, №3 від 10.06.2019 на суму 344194,80 грн, №5 від 27.06.2019 на суму 912576,00 грн, №8 від 19.07.2019 на суму 2982551,40 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" на виконання умов договору № 260419-1 від 26.04.2019 року здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 4574330,90 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.2. договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар у строк не пізніше 183 календарних днів з дати поставки товару.

Отже, з урахуванням приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати за видатковою накладною № 1 від 26.04.2019 настав 29.10.2019, за видатковою накладною №2 від 17.05.2019 - 19.11.2019, за видатковою накладною №3 від 10.06.2019 - 11.12.2019, за видатковою накладною №5 від 27.06.2019 - 28.12.2019, за видатковою накладною №8 від 19.07.2019 - 21.01.2020.

18.11.2019 між ТОВ «ОРНІ ГРУП» (далі - поклажодавець) та ТОВ «АБК «Моноліт» (далі - зберігач) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №181119-1, відповідно до якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку договору матеріальні цінності поклажодавця (далі - товар) (п. 1.1. договору).

У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за вказаним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Орні Груп» звернулося до суду із позовом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.09.2020 у справі № 910/8660/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орні Груп» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" штраф у розмірі 355 224,69 грн., збитків у розмірі 61 477,50 грн. та 6 250,53 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судом у вказаному рішенні було встановлено, що згідно з п. 2.1.4. договору зберігач зобов`язаний повернути товару поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

28.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Орні Груп» звернулося до боржника з вимогою №18/95-18 повернути товар, зокрема, SAERTEX-LINER S+ ремонтний рукав з полімерного матеріалу для санації трубопроводів, розміром DN350/WT4, кількістю 600 м. Проте Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» не було здійснено повернення зазначеного товару поклажодвцеві.

Відповідно до п. 3.1.2. договору поклажодавець зобов`язаний забрати у зберігача товар до закінчення строку цього договору.

Згідно з п. 7.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2019 року.

Господарським судом у рішенні від 02.09.2020 у справі № 910/8660/20 встановлено, що вірним початком прострочення виконання зобов`язання з повернення товару є 29.01.2020, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Орні Груп» зобов`язане було забрати у зберігача товар до закінчення строку цього договору (31.12.2019).

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, а також у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц викладено правові позиції щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких: 1) за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність; 2) за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

З огляду на викладене, суд зазначає, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» за Договором поставки № 260419-1 від 26.04.2019 (сплата коштів) та Договором про надання послуг відповідально зберігання № 181119-1 від 18.11.2019 (повернення товару) виникли до 30.01.2020, тобто у період, коли учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Вказані обставини спростовують доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо моменту виникнення зобов`язань боржника за вказаними договорами після ухвалення Господарським судом міста Києва рішень від 11.06.2020 у справі № 910/2269/20 та від 02.09.2020 у справі № 910/8660/20.

Щодо безпідставного перерахунку коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 300 000,00 грн. суд зазначає наступне.

15.08.2019, 25.10.2019 та 01.11.2019 між ОСОБА_2 (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» (Позичальник) були укладені однотипні Договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 150819-1, № 251019-1 та № 011119-1.

Згідно з умовами вказаних Договорів поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 50 000,00 грн., 125 000,00 грн. та 125 000,00 грн. відповідно. Згідно з пунктом 4.2 Договорів строк повернення позики становить до 31.12.2019.

Відповідно до виписок по рахункам боржника в АТ «Альфа-Банк», долучених ліквідатором до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» надходили кошти, а саме:

- 25.10.2019 на суму 125 000,00 грн. (призначення платежу - безвідсоткова поворотна фін. допомога (позика) № 251019-1 від 25.10.2019, від ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 );

- 05.11.2019 на суму 125 000,00 грн. (призначення платежу - оплата за безвідсоткову поворотну фінансову допомоги, зг. Договору (позики) № 011119-1 від 01.11.2019, від ОСОБА_2 );

- 16.08.2019 на суму 50 000,00 грн. (призначення платежу - внесення зг. договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 150819-1 від 15.08.2019, від ОСОБА_2 ) - копія меморіального ордеру № ПНМ3101З від 16.08.2019, долученого до матеріалів справи Акціонерним товариством «Сенс Банк» на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2023 у справі № 910/1376/21.

Також з долучених ліквідатором виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» вбачається, що товариством було повернуто ОСОБА_2 фінансову допомогу згідно з наступними платежами:

- 11.12.2019 на суму 125 000,00 грн. (призначення платежу - повернення зворотної фінансової допомоги зг. договору № 011119-1 від 01.11.2019, ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 на к/р НОМЕР_8 без ПДВ);

- 09.12.2019 на суму 125 000,00 грн. (призначення платежу - повернення зворотної фінансової допомоги зг. договору № 251019-1 від 25.10.2019, ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 на к/р НОМЕР_8 без ПДВ);

- 17.12.2019 на суму 50 000,00 грн. (призначення платежу - повернення зворотної фінансової допомоги зг. договору № 150819-1 від 15.08.2019, ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 на к/р НОМЕР_8 без ПДВ).

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 на виконання умов укладених із боржником договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 150819-1 від 15.08.2019, № 251019-1 від 25.10.2019 та № 011119-1 від 01.11.2019 було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» грошові кошти у загальному розмірі 300 000,00 грн., які у такому ж самому розмірі були повернуті товариством ОСОБА_2 , що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунку боржника.

Таким чином, перерахування грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» на користь відповідача-2 не було безпідставним, як зазначає ліквідатор, оскільки 300 000,00 грн. були перераховані товариством в якості повернення попередньо отриманої фінансової допомоги за вищезазначеними договорами.

Щодо обставин перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» коштів на рахунок ОСОБА_3 у 2020 році суд зазначає наступне.

31.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» (Сторона-1) та ОСОБА_3 (Сторона-2) укладено Договір № 310320-1 про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п. 1.1 Договору Сторона-1 зобов`язується надати Стороні-2 поворотну фінансову допомогу, а Сторона-2 зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу Стороні-1 в повному розмірі у визначений даним Договором строк.

Відповідно до п. 2.1 Договору розмір поворотної фінансової допомоги, яка надається Стороною-1 Стороні-2 за даним Договором, становить 200 000,00 грн.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що Сторона-2 зобов`язана повернути Стороні-1 надану за даним Договором поворотну фінансову допомогу у повному розмірі протягом 3 календарних місяців з дати надання повної суми поворотної фінансової допомоги згідно п. 2.1 Договору.

Згідно з п. 8.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 01.07.2020, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору.

Так, з долучених ліквідатором виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» вбачається, що товариством було перераховано грошові кошти на рахунок ОСОБА_3 згідно з наступними платежами:

- 01.04.2020 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу - надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 310320-1 від 31.03.2020, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 );

- 01.04.2020 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу - надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 310320-1 від 31.03.2020, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 );

- 01.04.2020 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу - надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 310320-1 від 31.03.2020, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 );

- 01.04.2020 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу - надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 310320-1 від 31.03.2020, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 );

- 02.04.2020 на суму 20 000,00 грн. (призначення платежу - надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 310320-1 від 31.03.2020, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 );

- 02.04.2020 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу - надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 310320-1 від 31.03.2020, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 );

- 02.04.2020 на суму 30 000,00 грн. (призначення платежу - надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 310320-1 від 31.03.2020, ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 ).

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» перерахувало на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. на виконання умов Договору № 310320-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.03.2020.

Як зазначено ліквідатором та не заперечується відповідачем-3, ОСОБА_3 було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» за Договором № 310320-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.03.2020 грошові кошти у розмірі 93 700,00 грн. на банківський рахунок боржника в Акціонерному товаристві «Альянс Банк».

11.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські санаційні технології (Новий кредитор) та ОСОБА_3 (Боржник) укладено Договір № 11/08-20 про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги на загальну суму 97 200,00 грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором ОСОБА_3 за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 310320-1 від 31.03.2020 на суму 97 200,00 грн.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором.

Згідно з п. 2.3 Договору після отримання коштів від Боржника Новий кредитор має направити Первісному кредитору повідомлення про отримання даних коштів.

Відповідно до п. 2.4 Договору Новий кредитор не сплачує Первісному кредитору винагороди чи процентів. Сторони домовилися, що з моменту підписання цього Договору та відступленням права вимоги, борг Первісного кредитора за Договором поставки № 250220-1 від 25.02.2020 в розмірі 34 000,00 грн. зменшився на суму 34 000,00 грн., а тому заборгованість по даному договору Первісного кредитора перед Новим кредитором погашено повністю. Крім того, Сторони домовилися, що з моменту підписання цього Договору та відступлення права вимоги, борг Первісного кредитора перед Новим Кредитором за Договором оренди спеціального транспортного засобу з водієм № 040320-1 від 04.03.2020 в розмірі 222 240,00 грн. зменшився на суму 63 200,00 грн., і складає 159 040,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 4.3 Договору відступлення вимоги згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Основного Договору.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що вони не містять доказів сплати ОСОБА_3 заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 310320-1 від 31.03.2020 у розмірі 97 200,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські санаційні технології». Більше того, відповідачем-3 у поданих поясненнях зазначено, що ОСОБА_3 не зобов`язана доводити сплату коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські санаційні технології», оскільки це ніяким чином не впливає на платоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт».

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача-3, оскільки згідно з указаними документами ОСОБА_3 безоплатно отримала вигоду від боржника у вигляді грошових коштів у розмірі 97 200,00 грн. та не довела їх повернення згідно з Договором № 11/08-20 про відступлення права вимоги від 11.08.2020 у строк, визначений Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 310320-1 від 31.03.2020.

Щодо списання ОСОБА_3 основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» на загальну суму 3 468 957,31 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з протоколом інвентаризаційної комісії від 03.08.2020 за підписом ОСОБА_3 встановлено нестачу матеріалів на загальну суму 221 220,53 грн. Причина нестачі матеріалів за № п/п 3-9 не встановлена, за № п/п 1-2 можлива крадіжка, винної особи не встановлено. Вирішено виявлено нестачу списати на витрати періоду.

Крім того, під час проведення інвентаризації був проведений аналіз щодо встановлення терміну придатності матеріалу. Виявлено, що частина ремонтного рукаву з полімерного матеріалу для санації трубопроводів SAERTEX-LINER S+, термін придатності до використання сплинув, матеріал не може бути використаний у подальшій роботі, оскільки втратив свої технічні характеристики, а саме: полімерні рукава зі склопластика Saertex-Liner S + DN150/WT4, Saertex-Liner S + DN300/WT4, Saertex-Liner S + DN400/WT4, та Saertex-Liner S + D600/WT4 загальною вартістю 3 106 233,24 грн.

Прийнято рішення списати матеріал у кількості 429 метрів на витрати періоду на загальну суму 3 106 233,24 грн. із подальшою передачею в утиль шляхом залучення спеціалізованої компанії щодо утилізації відходів виробництва.

Також, виявлено три відрізки ремонтного рукава для санації трубопроводів Saertex-Liner S + DN350/WT4 та технічну плівку Polymer foil 400 mm загальною вартістю 58 969,24 грн.

Прийнято рішення списати матеріал у кількості 12 м на витрати періоду на загальну суму 58 969,24 грн. із подальшою передачею в утиль шляхом залучення спеціалізованої компанії щодо утилізації відходів виробництва.

Крім того, під час інвентаризації встановлена наявність технічної плівки, яка використовується під час виконання будівельних робіт із застосуванням ремонтного рукаву з полімерного матеріалу загальною вартістю 91 386,30 грн.

Оскільки виконання робіт ТОВ «АБК «Моноліт» не планується у зв`язку з відсутністю замовлень, відсутністю коштів на оплату послуг зберігання ремонтного рукава з полімерного матеріалу, відсутністю своїх власних складських потужностей для його зберігання, наявністю лише одного потенційного покупця приблизно на 100 метрів технічної плівки з полімеру етилену товщиною (0,5 мм) для санації трубопроводів; Polymer foil; Widht500, відсутністю попиту на даний матеріал, вирішено списати матеріал у кількості 1 189,5 метрів на витрати періоду на загальну суму 82 534,30 грн. із подальшою передачею в утиль шляхом залучення спеціалізованої компанії щодо утилізації відходів виробництва.

Списання ОСОБА_3 майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» підтверджується наступними актами списання товарів, а саме:

- № 12 від 04.08.2020 на суму 3 106 233,24 грн.;

- № 11 від 04.08.2020 на суму 221 220,53 грн.;

- № 13 від 04.08.2020 на суму 141 503,54 грн.

Таким чином, 04.08.2020 одноособовим керівником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» ОСОБА_3 списано майно товариства на загальну суму 3 468 957,31 грн.

Згідно з інвентаризаційним описом необоротних активів від 30.10.2020 на підставі розпорядчого документа від 30.10.2020 № 301020-1 ОСОБА_3 виконано зняття фактичних залишків основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів, капітальних інвестицій, які обліковуються на субрахунках 104, 106, 1121, 1122 станом на 30.10.2020.

За результатами проведення інвентаризації відповідачем-3 було встановлено фактичну наявність 41 одиниці необоротних активів фактичною вартістю 35 120,14 грн. із загальної кількості 104 одиниць за даними бухгалтерського обліку вартістю 225 248,13 грн.

Також, встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 217 742,03 грн. Вказано причини нестачі: за № п/п 1-2 та № п/п 6-9 - не встановлено, за № п/п 3-5 та з № п/п 10-72 - крадіжка, винної особи не встановлено. Виявлену нестачу списати на витрати періоду. По товарно-матеріальним цінностям, за якими виявлена крадіжка подати до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення.

Списання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується актами на списання основних засобів від 13.11.2020, долученими ліквідатором до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Обгрунтовуючи наявність підстав для списання вищезазначених активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», ОСОБА_3 вказано, що частина з них була викрадена, про що було подано заяву про кримінальне правопорушення до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, інша частина - втрачена по невстановленим причинам, а частина ремонтних рукавів з полімерного матеріалу для санації трубопроводів були списані у зв`язку з втратою своїх характеристик.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_3 долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме:

- заяву (повідомлення) відповідача про кримінальне правопорушення за ст. 185 та ст. 357 Кримінального кодексу України, яке отримано канцелярією Шевченківського Управління поліції 31.01.2020 (вх. № К-625);

- лист Saertex multicom GmbH від 13.03.2023;

- договір № 040820/1 від 04.08.2020 про утилізацію відходів;

- Додаток № 1 (Специфікацію) до Договору № 040820/1 від 04.08.2020;

- Акт приймання-передачі до Договору № 040820/1 від 04.08.2020;

- Додаткову угоду № 1 від 21.08.2020 до Договору № 040820/1 від 04.08.2020 на утилізацію відходів;

- Додаткову угоду № 2 до Договору № 040820/1 від 04.08.2020 на утилізацію відходів;

- Договір про переведення боргу від 23.09.2020;

- Додаткову угоду до Договору про переведення боргу від 23.09.2020;

- Акт надання послуг № 1835 від 20.10.2020;

- Акт приймання-передачі відходів до Акту надання послуг № 1835 від 20.10.2020;

- Товарно-транспортну накладну № 01 від 20.10.2020;

- Договір поставки № 080920-1 від 08.09.2020;

- Додаток № 1 (Специфікацію) до Договору поставки № 080920-1 від 08.09.2020;

- лист Saertex multicom GmbH від 13.03.2023;

- лист Saertex multicom GmbH від 13.04.2023.

Дослідивши вказані документи, судом встановлено наступне.

Згідно з заявою (повідомленням) ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення, отриманою канцелярією Шевченківського управління поліції 31.01.2020 (вх. № К-625) відповідачем-3 зазначено, що 30.11.2020 їй стало відомо, що статутні документи (статути, протоколи, виписки, свідоцтва), кругла печатка, електронні ключі, фінансово-господарські документи, листи, повідомлення, кадрові та бухгалтерські документи, звіти, декларації, та всі без виключення первинні документи ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» зникли з місця їх постійного перебування, а саме: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 28, оф. 418.

Будь-яких інших доказів звернення до правоохоронних органів до матеріалів справи ОСОБА_3 долучено не було.

Із наведеного слідує, що ОСОБА_3 не зверталася до правоохоронних органів у зв`язку з викраденням (як про це зазначено відповідачем-3 у матеріалах проведених інвентаризацій майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» від 03.08.2020 та від 30.10.2020) матеріальних цінностей товариства.

У долученій заяві до Шевченківського УП ГУНП (вх. № К-625 від 31.01.2020) відповідачем-3 так само не зазначено про викрадення матеріальних активів боржника, які були у подальшому 04.08.2020 та 13.11.2020 списані ОСОБА_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем-3 не було вжито будь-яких заходів для встановлення обставин викрадення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», яке було списано на загальну суму 438 962,56 грн.

Щодо списання полімерних рукавів зі склопластика Saertex-Liner S + DN150/WT4, Saertex-Liner S + DN300/WT4, Saertex-Liner S + DN400/WT4, та Saertex-Liner S + D600/WT4 загальною вартістю 3 106 233,24 грн. суд зазначає, що відповідач-3 звертався до виробника зазначених рукавів лише у 2023 році, що підтверджується листами Saertex multicom GmbH від 13.03.2023 та від 13.04.2023, у яких зазначається про строки стабільного зберігання указаних рукавів та відповідні температури їх зберігання.

Таким чином, станом на момент проведення інвентаризації майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» 03.08.2020 та прийняття рішення про списання зазначених матеріальних активів у ОСОБА_3 не було будь-якого письмового підтвердження наявності підстав для такого списання. Крім того, враховуючи значну вартість списаних активів (більше 3 мільйонів гривень), відповідачем-3 могли би бути вжиті заходи щодо можливої реалізації вказаних полімерних рукавів за зниженою вартістю (у зв`язку з закінченням строків їх стабільного зберігання).

Щодо списання ОСОБА_3 трьох відрізків ремонтного рукава для санації трубопроводів Saertex-Liner S + DN350/WT4 та технічної плівки Polymer foil 400 mm загальною вартістю 58 969,24 грн., а також технічної плівки, яка використовується під час виконання будівельних робіт із застосуванням ремонтного рукаву з полімерного матеріалу, загальною вартістю 91 386,30 грн. - відповідачем-3 не надано будь-яких документів в обґрунтування підстав для їх списання. ОСОБА_3 не було вжито будь-яких заходів щодо можливої реалізації зазначених матеріальних активів.

Стосовно доводів ліквідатора щодо невжиття колишніми учасниками та керівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» заходів для добровільної ліквідації товариства суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю учасників та керівників боржника та нездатністю товариства виконувати свої зобов`язання (доведення його до банкрутства). У свою чергу, питання порушення відповідальними особами боржника строку, визначеного ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, досліджується судом під час розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності на уповноважених осіб боржника. За таких обставин, вказані доводи ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. судом не приймаються до уваги.

Крім того, судом досліджено долучену ліквідатором до заяви фінансову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», яка подавалася ОСОБА_3 , та встановлено наступне.

Активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» станом на 31.12.2019 (учасник - ОСОБА_1 , керівник - ОСОБА_2 ):

- запаси на суму 1 299,1 тис. грн.;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 4 166,2 тис. грн.;

- гроші та їх еквіваленти на суму 5 856,1 тис. грн.

Активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» станом на 31.03.2020 (учасник - ОСОБА_1 , керівник - ОСОБА_2 до кінця січня 2020 року, з лютого 2020 року одноособовий учасник та керівник - ОСОБА_3 ):

- запаси на суму 1 377,7 тис. грн.;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 6 095,2 тис. грн.;

- гроші та їх еквіваленти на суму 1 081,3 тис. грн.

Активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» станом на 30.06.2020 (одноособовий учасник та керівник - ОСОБА_3 ):

- запаси на суму 3 564,2 тис. грн.;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 951,5 тис. грн.;

- гроші та їх еквіваленти на суму 170,3 тис. грн.

Активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» станом на 30.09.2020 (одноособовий учасник та керівник - ОСОБА_3 ):

- запаси на суму 28,8 тис. грн.;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 49,6 тис. грн.;

- гроші та їх еквіваленти на суму 0,1 тис. грн.

Активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» станом на 31.12.2020 (одноособовий учасник та керівник - ОСОБА_3 ):

- запаси на суму 0,7 тис. грн.;

- дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 49,7 тис. грн.;

- гроші та їх еквіваленти - відсутні.

Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (надалі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Абзацом 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у рзі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Відповідно до абзацу 9 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абзацом 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», затвердженого рішенням єдиного учасника № 27/01/20 від 27.01.2020, визначено наступні повноваження та обов`язки учасника та керівника товариства.

Пунктом 2.3.1 Статуту визначено, що учасники Товариства мають право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом.

Згідно з пунктами 2.4.4, 2.4.5 Статуту учасники Товариства зобов`язані сприяти здійсненню Товариством своєї діяльності та не вчиняти дій, що можуть завдати шкоди господарській діяльності або діловій репутації Товариства.

Відповідно до пункту 7.13.1 Статуту до компетенції загальних зборів учасників Товариства належить винесення рішень щодо будь-яких питань діяльності Товариства.

Пунктом 7.15 Статуту визначено, що управління поточною діяльністю Товариства здійснюється Директором.

Згідно з п. 7.16 Статуту до компетенції Директора товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників.

Відповідно до пункту 7.22 Статуту директор зобов`язаний: діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства; здійснювати керівництво поточною діяльністю Товариства, нести персональну відповідальність за діяльність Товариства, розподіляти обов`язки між заступниками Директора Товариства та співробітниками Товариства; керуватися у своїй діяльності затвердженими рішеннями Загальних зборів Учасників та Статутом.

Суд звертає увагу учасників справи, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до наступних висновків щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю учасників та керівників боржника та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт»:

- у період 2019 рік - січень 2020 року, коли учасником боржника була ОСОБА_1 , а керівником - ОСОБА_2 :

1. Основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Орні Груп» за Договором постави № 260419-1 від 26.04.2019, на підставі якої було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», за правилами закону виникла у зазначений період.

2. Показники фінансового стану (розмір активів та пасивів товариства), зазначені у фінансовій звітності за 2019 рік, підписаній ОСОБА_3 , свідчать про нормальний стан товариства, оскільки розмір наявних активів дозволяє погасити існуючу кредиторську заборгованість.

3. Договори безвідсоткової фінансової допомоги, укладені між товариством та ОСОБА_2 , є оплатними, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по банківським рахункам боржника. ОСОБА_2 не отримала будь-якої вигоди у вигляді збільшення активів за рахунок боржника. Фінансова допомога надавалася керівником та поверталася товариством у той час, коли товариство було платоспроможним.

4. Втрата активів товариства у вказаний період не підтверджується матеріалами справи. Навпаки, згідно з долученими наказами про введення в експлуатацію інших необоротних матеріальних активів та визначення строків експлуатації, підписаними ОСОБА_2 , відповідні товарно-матеріальні цінності вводилися в експлуатацію.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виникнення заборгованості боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Орні Груп» у вказаний період є ризиком господарської діяльності у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України, адже згідно з долученою фінансовою звітністю товариство було спроможним погасити таку заборгованість. Більше того, боржник частково виконав узяті на себе зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Орні Груп», здійснював платежі за іншими зобов`язаннями перед вказаним кредитором. Учасником та керівником боржника не було вчинено у вказаний період будь-яких дій, спрямованих на виведення активів боржника, погіршення його фінансового стану, тощо.

Таким чином, ліквідатором не доведено та матеріалами справи не підтверджується наявність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» до банкрутства та неспроможності товариства виконати свої зобов`язання перед кредиторами у справі.

- у період з кінця січня 2020 року по січень 2021 року, коли одноособовим учасником та керівником боржника була ОСОБА_3 :

1. ОСОБА_3 отримано безоплатне збільшення активів за рахунок боржника у розмірі 97 200,00 грн.

2. У вказаний період ОСОБА_3 було списано матеріальних активів боржника на суму більше 3,5 мільйонів гривень без належного обґрунтування. Відповідачем-3 не вчинено будь-яких дій задля можливої реалізації матеріальних активів боржника, які було списано. ОСОБА_3 не вжито заходів задля пошуку майна боржника шляхом звернення до правоохоронних органів.

3. Фінансова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» за 2020 рік свідчить про те, що у весь період виконання ОСОБА_3 повноважень фінансовий стан боржника постійно погіршувався. При цьому, на початку періоду виконання своїх повноважень фінансовий стан товариства був задовільним, у боржника бути наявні грошові кошти, запаси, дебіторська заборгованість за товари та послуги. Навіть станом на 31.03.2020 розмір активів боржника дозволяв погасити існуючу заборгованість перед кредиторами.

4. ОСОБА_3 не надано будь-яких доказів вжиття заходів для покращення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт». Навпаки, активні дії відповідача-3 мали наслідком лише зменшення розміру активів товариства, що призвело до неможливості товариства виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

Таким чином, вчинені дії та бездіяльність ОСОБА_3 , як одноособового керівника та учасника боржника в сукупності формують склад господарського правопорушення.

Так, об`єктом правопорушення є право кредиторів (ТОВ «Орні Груп», ТОВ «Скрудж» та податкового органу) на задоволення їх грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення складають:

1. Вчинення дій, які згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства, що полягають у: прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат. Мова йде про списання матеріальних активів товариства на суму більше 3,5 мільйонів гривень без належного обґрунтування такого списання.

2. Бездіяльність ОСОБА_3 в частині звернення до правоохоронних органів у зв`язку з викраденням майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт». Натомість, такі активи списувалися за результатом проведених інвентаризацій.

3. Бездіяльність ОСОБА_3 в частині реалізації матеріальних активів боржника, які не планувалися використовуватися у його господарській діяльності. Натомість, такі активи списувалися за результатом проведених інвентаризацій.

4. Безоплатне отримання грошових коштів від боржника у розмірі 92 700,00 грн., що стало наслідком збільшення активів ОСОБА_3 .

5. Бездіяльність ОСОБА_3 в частині вжиття будь-яких заходів для покрашення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт».

Суб`єктом правопорушення є поєднана в одній особі учасник та керівник боржника - ОСОБА_3 .

Суб`єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_3 до обов`язків її як керівника та учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», свідоме вчинення дій, наслідком яких стало зменшення активів товариства та подальша його неплатоспроможність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діяннях ОСОБА_3 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи ОСОБА_3 (єдиний учасник і керівник банкрута у період, коли товариство стало неплатоспроможним) в порушення статті 61 КУзПБ не спростувала відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Іншого встановлені обставини справи не містять.

Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 62 КУПБ).

Сума кредиторських вимог по відношенню до боржника, визнаних господарським судом у даній справі, становить 5 143 414,27 грн.

Розмір реалізованих ліквідатором активів у ліквідаційній процедурі товариства складає 24 827,00 грн.

З огляду на викладене, різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (розмір субсидіарної відповідальності) становить 5 118 587,27 грн.

При цьому будь-яких доказів наявності у боржника активів матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.

Таким чином, установлені судом обставини справи підтверджують, що ОСОБА_3 , яка була усвідомлена про наявність у банкрута заборгованості перед кредиторами, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт», не вчинила жодних дій для її погашення, натомість її дії призвели до зменшення розміру активів товариства (списання матеріальних активів боржника), а також отримання ОСОБА_3 вигоди за рахунок боржника шляхом безоплатного збільшення своїх активів на суму 92 700,00 грн.

До того ж, такі дії та бездіяльність перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами доведення боржника до банкрутства та неможливістю останнього задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна товариства, оскільки списання ОСОБА_3 матеріальних активів боржника, зменшення дебіторської заборгованості товариства та зменшення розміру його грошових коштів відбулося після виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Моноліт» зобов`язань перед кредиторами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_3 . Вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у неплатоспроможності боржника ліквідатором доведена не була, та матеріалами справи не підтверджена, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу позивачем у даній справі не заявлялися.

Щодо заявлених до розподілу витрат відповідачів на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника задоволена частково, субсидіарну відповідальність покладено на ОСОБА_3 , заявлені відповідачем-3 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на ОСОБА_3 .

Також, суд дійшов висновку відмовити у визнанні судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. та ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. з огляду на наступне.

У поданих відзивах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що очікують понести під час розгляду справи в суді першої інстанції судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 40 000,00 грн. та 20 000,00 грн. відповідно.

Згідно частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Частини 1-3 статті 124 ГПК України передбачають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас, до поданих відзивів відповідачем-1 та відповідачем-2 не долучено жодних доказів визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. та 20 000,00 грн. відповідно.

Суд наголошує на тому, що положення статей 126, 129 ГПК України прямо передбачають як передумову для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката надання відповідних доказів, а саме: договори, рахунки, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тощо.

Ураховуючи не підтвердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатами та їх вартості, правові підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів відповідача-1 та відповідача-2 в розмірі 40 000,00 грн. та 20 000,00 грн. відсутні.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

2. Покласти на ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 28, оф. 418, ідентифікаційний номер 42459347).

3. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Моноліт" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 28, оф. 418, ідентифікаційний номер 42459347) грошові кошти у розмірі 5 118 587 (п`ять мільйонів сто вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн. 27 коп.

4. Видати наказ.

5. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.04.2024

Суддя Д.В. Мандичев